Рішення

від 22.01.2024 по справі 440/10130/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10130/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, у якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії, передбачені пунктами 3-7 розділу VII "Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380, а саме: видати наказ про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 житлового приміщення, квартири в якій він проживає, для постійного проживання, направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 №6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава;

- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо відмови у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання - квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , та направлення указаного списку, підписаного начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава вчинити дії, передбачені пунктами 3-7 розділу VII "Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380, а саме: підготувати список надання житлової площі для постійного проживання - квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , та направити указаний список, підписаний начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання та копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідачів щодо не видання наказу про надання житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим протоколом засідання житлової комісії та обліковою справою позивача до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, а також щодо відмови у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання та направлення вказаного списку на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України є незаконними та протиправними, оскільки обов`язок виконання вказаних дій чітко визначений в положеннях Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380. Водночас, рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 за №2551/з/5 не є нормативно-правовим актом, який би перешкоджав або міг би перешкоджати забезпеченню житлом військовослужбовця, який має вислугу більше 20 років, шляхом виключення житла із числа службового.

Ухвалою суду від 24.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

28.07.2023 до суду від позивача надійшов документ про сплату судового збору за подання цього позову у розмірі 2147,20 грн, чим усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 24.07.2023.

Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10130/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Житлової комісії, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача-2 просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до рішення заступника МОУ від 04.11.2022 №2551/з/5 та протоколу Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями від 16.11.2022 №142 зазначено порядок надання на розгляд Комісії пропозицій щодо виключення житла зі складу службового фонду МОУ, а саме: матеріали з питання забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу службового на розгляд Комісії подавати тільки на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв`язку із неможливістю надання іншого житла. Комісією з контролю було прийнято рішення такого змісту: "Житловим комісіям військових частин (об`єднаним), житловим комісіям та комісії з контролю в подальшій роботі врахувати рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/з/5". Таким чином, Комісія з контролю власним рішенням, яке є обов`язковим для виконання відповідно до пункту 5 Розділу VІІ Інструкції №380, визначила обов`язковим до виконання рішення заступника МОУ від 04.11.2022 №2551/з/5. Тобто, попереду позивача на квартирному обліку перебувають інші особи, які мають рівнозначні пільги або ж інші пільги, визначені відповідно до вищезазначеного рішення заступника міністра МОУ, тому надати позивачу житло (шляхом виключення його з числа службового) раніше них немає законних підстав. В іншому разі відбудеться порушення прав цих осіб, які потребують забезпечення житлом, а також до порушення статті 24 Конституції України щодо рівності громадян перед законом, також відбудеться порушення прав осіб, які перебувають в інших списках черговості забезпечення житлом. Для решти категорій осіб надання на розгляд Комісії документів щодо виключення житла із складу службового фонду МОУ буде здійснюватися у разі скасування (змін чи доповнень) рішення заступника МОУ від 04.11.2022 №2551/з/5. Отже, рішення заступника МОУ від 04.11.2022 №2551/з/5 та Комісії з контролю від 16.11.2022 №142 є обов`язковими для виконання КЕВ м. Полтави, що стосується його діяльності та виконання функціональних обов`язків. Крім того, зазначив про наявність підстав для закриття провадження у цій справі у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникають з житлових правовідносин, а тому спір має цивільно-правовий характер та повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства (а.с. 39-43).

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що твердження відповідача-2 про непідсудність цієї справи суду адміністративної юрисдикції не ґрунтується на вимогах Закону. Зауважував, що постановами Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №380/18848/21, від 11.03.2023 у справі №640/39027/21, від 05.04.2023 у справі №380/25636/21, від 11.07.2023 у справі №2а-16181/12/2670, підсудність у аналогічних справах визначалася за адміністративними судами. Вказував на те, що рішення Комісії з контролю від 16.11.2022 №142 та заступника міністра МОУ від 04.11.2022 №2551/з/5 не є нормативними актами та суперечать вимогам Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та Інструкції №380. Посилання відповідача-2 на порушення прав інших військовослужбовців не мають відношення до предмету спору та не ґрунтуються на Законі. Позивач перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, законодавством передбачено порядок поліпшення його житлових умов, неконституційними указані норми не визнавались. Більш того, позивач та його родина не можуть бути виселені із наданого житла без надання іншого (а.с. 26-28).

Відповідач-1 військова частина НОМЕР_1 своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку військовослужбовців ЗСУ, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 06.01.2015 №303/4/16/28 квартира АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2 має статус "службового житла" (а.с. 34).

Відповідно до спеціального ордеру №29, виданого 06.06.2015 КЕВ м. Полтава, у зв`язку з переобладнанням гуртожитку у житловий будинок, що належить до фонду Міністерства оборони України, ОСОБА_1 та членам сім`ї зі складом: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка, надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , розміром 13,90 кв.м. (1-о кімнатна) (а.с. 33).

04.05.2023 позивач звернувся до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо вирішення питання реалізації права на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом з сім`єю квартири зі списку службового житла (а.с. 14).

Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 (а.с. 16-17) житлова комісія військової частини НОМЕР_1 вирішила:

- вважати доцільним виключити з числа службових однокімнатну квартиру жилою площею 13,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та надати її для постійного проживання сім`ї штаб-сержанта ОСОБА_1 , складом 3 (три) особи, з залишенням військовослужбовця та членів його сім`ї на квартирному обліку. Вислуга на військовій службі 30 років;

- матеріали (документи) для виключення з числа службових однокімнатної квартири жилою площею 13,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та надання її для постійного проживання надіслати до КЕВ м. Полтава після зняття обмежень, визначених в рішенні заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листі КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022 та протоколі засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022;

- надіслати лист військовослужбовцю з рекомендаціями про особисте звернення до начальника КЕВ м. Полтави щодо порушення питання зняття обмежень, визначених у рішенні заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листі КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022 та протоколі засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022.

Вказаний протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 18.05.2023.

19.05.2023 військова частина НОМЕР_1 листом №601/1174 (а.с. 15) повідомила ОСОБА_1 про те, що документи його облікової справи розглянуто та прийнято рішення про зміну статусу службової однокімнатної квартири жилою площею 13,9 м2 за адресою: АДРЕСА_3 , виключення її з числа службових та надання її в якості постійного житла для сім`ї ОСОБА_1 , з залишенням на квартирному обліку. Відповідно до рішення заступника МОУ від 04.11.2022 №12551/з/5 (а.с. 54), листа КЕВ м. Полтави від 18.11.2022 №542/1628, протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 16.11.2022 №142 (а.с. 49-53), документи з питань забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу службового на розгляд Комісії з контролю надаються винятково на членів сімей військовослужбовців, які загинути (померли) або пропали безвісти. В зв`язку з вищевикладеним, військова частина НОМЕР_1 просила ОСОБА_1 звернутися з особистим зверненням до КЕВ м. Полтави для подальшого розблокування розгляду його документів.

12.06.2023 позивач звернувся до КЕВ м. Полтави з проханням підготувати відповідне клопотання та вжити заходів для виключення квартири з числа службових для забезпечення його сім`ї постійним житлом (а.с. 18).

У листі від 16.06.2023 №542/1162 КЕВ м. Полтави повідомив ОСОБА_1 про те, що на теперішній час відпрацювання документів для виключення житлових приміщень із складу службового фонду Міністерства оборони України не здійснюється. Основною причиною цього є те, що 17.11.2022 (вхідний №2666) до квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава для керівництва в роботі, пов`язаної з виключенням житла із числа службового, надійшло повідомлення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення (далі - ЦУІІЗ) Командування Сил логістики ЗС України від 16.11.2022 №370/2/8835, в якому доводилось рішення заступника Міністра оборони від 04.11.2022 №12551/з/5 та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю) від 16.11.2022 №142. В рішенні заступника Міністра оборони України та Комісії з контролю зазначено порядок надання на розгляд Комісії з контролю пропозицій щодо виключення житла із складу службового фонду Міністерства оборони України, а саме: матеріали з питання забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу службового на розгляд Комісією з контролю надавати тільки на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв`язку із неможливістю надання іншого житла. Для решти категорій осіб надання на розгляд Комісії з контролю документів щодо виключення житла із складу службового фонду Міністерства оборони України буде здійснюватися у разі, коли до КЕВ м. Полтава надійде відміна рішення заступника Міністра оборони від 04.11.2022 №12551/з/5 (а.с. 19).

Не погоджуючись з діями військової частини щодо не видання наказу про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, а також відмовою КЕВ м. Полтава у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання - квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , та направлення указаного списку, підписаного начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

За приписами частини другої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з такого житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 Житлового кодексу України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі - Порядок №1081), а саме, пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком №1081 на сьогодні передбачено по суті чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла (абзац 3 пункту 3 Порядку №1081).

У пункті 8 Порядку №1081 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме, передбачено, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380), відповідно до пункту 1 якої визначено, що ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Пунктом 1 розділу VІІ Інструкції №380 визначено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу VІІ Інструкції №380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно з пунктом 4 розділу VІІ Інструкції №380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Пунктом 5 розділу VІІ Інструкції №380 визначено, що для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно з пунктом 6 розділу VІІ Інструкції №380 ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Відповідно до пункту 7 розділу VІІ Інструкції №380 затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Відповідно до пункту 10 розділу VІІ Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Виходячи з аналізу наведених норм, для виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, мають бути виконані наступні умови:

- військовослужбовець має мати вислугу на військовій службі 20 років і більше, це правило стосується також осіб, звільнених з військової служби за станом здоров`я;

- особа має перебувати на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- не приймати участь в приватизації;

- не мати у власності іншого нерухомого майна.

Учасниками справи визнаються ті обставини, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має вислугу років 30 років, перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та не має у власності іншого нерухомого майна.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для зміни статусу отриманого житла зі службового на постійне.

Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 вирішила вважати доцільним виключити з числа службових однокімнатну квартиру жилою площею 13,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 та надати її для постійного проживання сім`ї штаб-сержанта ОСОБА_1 , складом 3 (три) особи, з залишенням військовослужбовця та членів його сім`ї на квартирному обліку. Вислуга на військовій службі 30 років (а.с. 16-17).

Зазначений протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 18.05.2023.

Отже, командир військової частини у відповідності до пункту 3 розділу VII Інструкції №380 у подальшому повинен був видати наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання та надіслати затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини разом з обліковою справою та витягом із наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 жилого приміщення для постійного проживання до КЕВ м. Полтави.

Проте, доказів, які б вказували на те, що командиром військової частини видано наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання суду не надано та судом самостійно не встановлено.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач-1 в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

Посилання відповідача-1 у протоколі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 та у листі від 19.05.2023 №601/1174 на рішення заступника Міністра оборони України від 14.11.2022 №12551/з/5 (вірний номер №2551/з/5 а.с. 54), як на підставу для не направлення протоколу засідання житлової комісії військової частини разом з обліковою справою та витягом із наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 жилого приміщення для постійного проживання до КЕВ м. Полтави, судом оцінюються критично, оскільки зазначене рішення заступника Міністра оборони України за своєю суттю є листом (відповіддю на лист №503/7632 від 25.10.2022 Начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України), має рекомендаційний характер та за змістом цього листа лише пропонується подавати до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв`язку із неможливістю надання іншого житла.

Вказаний лист не містить будь-яких заборон щодо розгляду пропозицій щодо надання житла військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання шляхом виключення з числа службових.

У відповідності до статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Лист заступника міністра не є наказом міністра, який обов`язковий до виконання. Крім того, його зміст жодним чином не забороняє відповідачам виконати вимоги Інструкції №380 для виключення наданого позивачу житла з числа службового в постійне проживання.

Відтак, суд доходить висновку, що не видаючи наказ, не направляючи облікову справу позивача разом з протоколом засідання житлової комісії військової частини та витягом із наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 жилого приміщення для постійного проживання на розгляд до КЕВ м. Полтави, відповідач-1 діяв не у спосіб, встановлений законом, а з порушенням вимог Інструкції №380, чим порушив права позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача буде саме визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 №6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 видати наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення, квартири в якій він проживає, для постійного проживання та направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 №6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Щодо відмови Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання - квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , та направлення указаного списку, підписаного начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.

Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України.

Інструкцією передбачено певний алгоритм - послідовність дій комісій та посадових осіб, які повинні вирішити питання позивача для забезпечення його житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом з сім`єю квартири зі списку службового житла.

Зокрема, пунктом 4 передбачено, що КЕВ м. Полтави на підставі отриманих документів від житлової комісії військової частини готує Список надання постійного житла з певним переліком документів до ГКЕУ, правонаступником якого є Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Потім Комісія з контролю приймає рішення стосовно кожного військовослужбовця та в разі погодження надання постійного житла приймає рішення, яке оформлюється протоколом.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії готує Список надання постійного житла у ЗСУ, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України.

І тільки потім затверджений заступником Міністра оборони України Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

В матеріалах справи міститься лист військової частини від 19.05.2023 №601/1174, яким повідомлено, що відповідно до рішення заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листа КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022, листа КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022, протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022, документи з питань забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу службового та розгляд Комісії з контролю надаються винятково на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти (а.с. 15).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, військовою частиною не видано наказу про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлено цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 №6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Таким чином, у відповідача КЕВ м. Полтави не виникло обов`язків, які на нього покладено пунктом 4 розділу 7 Інструкції №380, щодо підготовки списку надання житлової площі ОСОБА_1 для постійного проживання та надіслання документів для розгляду ГКЕУ, правонаступником якого є Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України, для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Дії, які позивач вважає протиправними, відповідач КЕВ м. Полтави не здійснював, тому позивач обрав не належний спосіб захисту та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

З приводу доводів відповідача-2 щодо необхідності розгляду цієї справи в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, то суд зауважує, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну "владні управлінські функції", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Із огляду на викладене до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Наведене відповідає сталій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справах №368/561/19 та №712/5476/19 від 29.09.2020, №640/22013/18 від 13.10.2020, №175/1571/15 від 23.11.2021.

При цьому слід ураховувати, що для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №712/5476/19).

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина перша статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Отже, військова служба є різновидом служби публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема, й з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач мотивував позов приписами Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Інструкції №380.

При цьому, передбачена пунктами 3-7 Інструкції №380 соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу.

Таким чином, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08.06.2022 у справі №362/643/21 дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставинах у справі, яка розглядається, зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (вул. Сінна, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 08377170) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання та направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава