Рішення

від 23.01.2024 по справі 620/15394/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/15394/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної військової адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У проваджені Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі також Управління, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної військової адміністрації (далі також Департамент, третя особа) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів, передбачених Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, для виплати грошової допомоги ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року; зобов`язання відповідача сплатити ОСОБА_1 суму призначеної та нарахованої допомоги, передбачену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, за жовтень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року; зобов`язання відповідача подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач, як внутрішньо переміщена особа, має право на допомогу, передбачену постановою КМУ від 20.03.2022 № 332. Відповідачем проведено відповідне нарахування, проте кошти зараховані на рахунок іншої особи. За таких обставин просить суд задовольнити позов повністю.

21.12.2023 ухвалою суду справу прийнято до провадження судді Соломко І.І.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та зазначив, що позивачу проведено нарахування спірної виплати, проте у зв`язку з технічною помилкою сума зарахована на рахунок іншої особи. За відсутністю відповідної програми провести виплату немає технічної можливості.

Третьою особою подані пояснення, у яких викладені заперечення аналогічні відзиву відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою № 2327-5001613937 від 19.05.2022, (а.с.15).

11.04.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332

З травня 2022 по вересень 2022 року позивачу призначена та виплачена спірна допомога. З жовтня 2022 року нарахування та виплата спірної допомоги припинена у зв`язку з технічною помилкою, що визнається відповідачем.

На звернення позивача зі спірним питанням, листом № 0000-030202-6/125-2023/28067 від 14.08.2023 Національна соціальна сервісна служба України повідомила, що нараховані кошти допомоги за жовтень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року перераховані на банківський рахунок ОСОБА_2 .

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 3 Конституції Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановленіЗаконом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(Закон № 1706-VII).

За визначеннями, наведеними у ч. 1, ч. 2 ст. 1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру; адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цьогоЗаконувизнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені встатті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини 1, 2ст. 4 Закону №1706-VII).

Частиною 1ст. 5 Закону №1706-VIIвизначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Право на виплату позивачу спірної допомоги та допущення технічної помилки при зарахуванні іншій особі визнається відповідачем у відзиві, тому відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню. При цьому відповідач зазначає, що відповідною програмою виправити технічну помилку неможливо.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до cтатті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року; Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 р.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до Постанови Європейського суду від 09.06.2005 р. у справі Бакланов проти Російської Федерації, Постанови Європейського суду від 24.03.2005 року у справі Фрізен проти Російської Федерації, Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконанням законів. Більш того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) від 02 грудня 2010 року, заява № 30856/03, ЄСПЛ зазначив, що втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи кілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Суд дійшов висновку, що відповідач, вчиняючи технічну помилку при виконанні своїх функцій порушив принцип юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і гарантує остаточність рішень («що вирішено вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону), визначеного Європейським Судом з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11.

Отже, відповідач зарахувавши кошти іншій особі, порушив принцип юридичної визначеності, оскільки позивач отримував нараховану спірну допомогу, виплата якої в подальшому припинена.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, суд зауважує, що відповідач не позбавлений права виправляти свої помилки, проте, такі дії повинні відбуватись із дотриманням процедурних питань та встановлених судовим рішенням обставин.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту у цій справі буде визнання протиправними дій відповідача щодо припинення позивачу спірної допомоги та зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу допомоги, передбачену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, за жовтень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, слід дійти висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню, оскільки в розумінні статті 382 КАС України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 429,44 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позовом задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області щодо припинення ОСОБА_1 грошової допомоги за жовтень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 № 332.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області виплатити ОСОБА_1 суму призначеної та нарахованої допомоги, передбачену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, за жовтень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 429,44 грн (чотириста двадцять дев`ять гривень 44 коп), сплачений відповідно до квитанції від 12.10.2023.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області вул. Київська, 281,м. Прилуки,Чернігівська обл., Прилуцький р-н,17500 код ЄДРПОУ 03196222.

Третя особа: Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної військової адміністрації, просп. Миру, буд. 116-А, м. Чернігів, 14028, код ЄДРПОУ 03195961.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко