Постанова

від 24.01.2024 по справі 420/15434/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15434/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Крусяна А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №420/15434/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАД ОДЕСА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

28.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАД ОДЕСА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 35655/42721146/2 від 17.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №149 від 28.02.2023, складену ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» датою її первинної реєстрації;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня (при ГУ ДПС в Одеській області) з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8986287/42721146 від 13.06.2023 про неврахування таблиці даних платника податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» до контролюючого органу надано усі первинні документи на підтвердження виконання умов правочину. Між тим, на думку позивача, податковим органом не наведено чіткого та зрозумілого переліку первинних документів, які ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» повинно було подати до контролюючого органу з метою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, позивач акцентував увагу на тому, що контролюючим органом в індивідуальному акті не наведено обставин, які слугували підставою для неврахування поданої платником податку таблиці даних, а також не конкретизовано види діяльності, які не відповідають наявним у нього основним засобам.

Відповідачі Державна податкова служба України та Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами не погоджувались з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладено на позивача. Однак, на думку контролюючих органів, платником податків не в повному обсязі подано копій усіх необхідних документів відповідно до п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520. Між тим, у рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних чітко визначено перелік документів, які необхідно подати з метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. До того ж, на думку суб`єктів владних повноважень, вимога про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних є передчасною. Крім того, відповідачі зауважували, що підставою для прийняття рішення про неврахування таблиці слугувала невідповідність визначених платником податку на додану вартість в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам. Не погоджувались відповідачі також із заявленою позивачем сумою витрат на правничу допомогу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №420/15434/23 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Одеса» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 35655/42721146/2 від 17.04.2023.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 149 від 28.02.2023, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Автоград Одеса» датою її подання на реєстрацію.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 8986287/42721146 від 13.06.2023.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» суд першої інстанції вказав про протиправність зупинення реєстрації податкової накладної № 149 від 28.02.2023 з підстав відповідності операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості операцій. Також, окружним адміністративним судом установлено, що податковим органом не зазначено, які саме документи необхідно було надати для поновлення реєстрації податкової накладної. Більш того, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного переліку документів, не надання яких стало підставою для відмови у реєстрації податкової накладної. Водночас, позивачем до контролюючого органу подано документи, які підтверджували наявність як правових підстав, так і матеріально-технічних можливостей для надання послуг технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних містить лише загальні твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Стосовно рішення контролюючого органу про неврахування таблиці даних окружний адміністративний суд вказав, що такий індивідуальний акт не містить ні відомостей про те, яка конкретно інформація наявна в податкового органу, яка вказує на здійснення позивачем ризикових операцій, ні згадки щодо господарської операції, яка визнається ризиковою, ні посилань на підстави, за наявності яких така операція визнавалася ризиковою.

02.10.2023 ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» звернулось Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Мотивуючи таке звернення позивач зазначав, що судом першої інстанції не здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 20000грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №420/15434/23 заяву ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» задоволено частково.

Прийнято по справі №420/15434/23 додаткове рішення, яким:

- присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Одеса» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 500 грн. 00 коп.;

- присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Одеса» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив із доданих до справи доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, подання позову тощо.

Не погодившись із вищеозначеними рішеннями суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційні скарги у яких, з посиланням на порушенням окружних адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувані судові акти із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційних скарг Головним управлінням ДПС в Одеській області не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційних скарг повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (т.І а.с.170-180, т.ІІ а.с.1-3, т.ІІ а.с.12-16).

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» до апеляційного суду подано відзиви на апеляційні скарги, у яких позивач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваних рішенні від 27.09.2023 та додатковому рішенні від 12.10.2023, у зв`язку з чим просить апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а судові акти без змін. При цьому, позивачем викладено прохання здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, розмір яких становить 9000грн.

28.11.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про зменшення розміру судових витрат. На думку, скаржника реальний розмір судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції складає 500грн.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідача задоволенню не підлягають, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що за наслідком здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» складено податкову накладну №149 від 28.02.2023, яку було надіслано до контролюючого органу з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» отримано квитанцію від 15.03.2023, у якій зазначено, що документ прийнято. Реєстрація зупинена.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної у квитанції від 15.03.2023 вказано: «відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК №149 від 28.02.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 45.20, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У зв`язку з чим, платнику податків запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог контролюючого органу ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» засобами електронного зв`язку на адресу податкового органу надіслано повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 22.03.2023 №156.

За наслідком розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної №149 від 28.02.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 8509373/42721146 від 28.03.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Спірним рішенням № 8509373/42721146 від 28.03.2023 відмовлено ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» в реєстрації податкової накладної №149 від 28.02.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунки-фактури /інвойси, акти приймання-передачі товару (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні».

Також, колегією суддів з`ясовано, що 10.06.2023 ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» до податкового органу подано таблицю даних платника податку на додану вартість.

За результатом розгляду означеної таблиці контролюючим органом прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.06.2023 №8986287/42721146.

Уважаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8509373/42721146 від 28.03.2023 та рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.06.2023 №8986287/42721146 протиправними ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України, яким визначено порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно із підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.2 якого податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно із п.п.12, 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування

01.02.2020 набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, яким визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно із п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

Пунктами 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, відповідно до п.2, 4 якого прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати, зокрема, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

Згідно із пунктом 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить про те, що контролюючого органу наділено повноваженнями пропонувати платнику податків надати пояснення та копії документів, які необхідні для розгляду питання щодо прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Поряд з цим, апеляційний суд відмічає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної/розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків із зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Як установлено судом апеляційної інстанції, у квитанції від 15.03.2023 зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 45.20 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У Додатку №3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, визначено критерії ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, такий критерій визначений як відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Отже, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов:

1) відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається;

2) обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки;

3) переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Однак, контролюючим органом не доведено наявності, визначених п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, умов, які надавали б контролюючому органу підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

До того ж, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом переліку таких документів. Однак, суб`єктом владних повноважень не конкретизовано, які, зокрема, документи необхідно подати платнику податку з метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, за наслідком дослідження спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.03.2023 № 8509373/42721146, апеляційним судом установлено, що підставою його прийняття було наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунки-фактури /інвойси, акти приймання-передачі товару (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні».

З даного приводу, колегія суддів уважає за необхідне вказати, що в оскаржуваному індивідуальному акті суб`єктом владних повноважень не конкретизовано, які саме документи складено з порушенням законодавства та не конкретизовано у чому таке порушення полягає.

При цьому, наведений у рішеннях перелік первинних документів не розкриває суті зазначеного порушення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

У контексті вирішення спірного питання, колегія суддів також уважає за доцільне акцентувати увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючий орган позбавлений можливості встановлювати реальність фінансово-господарських правовідносин між контрагентами.

Крім того, кожна господарська операція має свою специфіку і в ході її здійснення складається певний пакет документів, визначений умовами договору, законодавством. Не кожна господарська угода передбачає складання повного переліку документів, наведеного відповідачем в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних. Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не підкреслено у відповідних графах яких саме документів позивачем не надано.

У Пункті 110 рішення від 23 липня 2002року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Європейським судом з прав людини визначено, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Отже, з урахуванням установлених у межах розгляду даної справи фактичних обставин у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, колегією суддів з`ясовано, що суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.03.2023 № 8509373/42721146, адже його прийнято контролюючим органом із суто формальних підстав.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.03.2023 № 8509373/42721146 та необхідності його скасування.

Згідно із частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДПС.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, відповідно до пункту 19 якого податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко визначено порядок реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З огляду на те, що окружним адміністративним судом установлено неправомірність прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення № 8509373/42721146, колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовної вимоги ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 28.02.2023 №149 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

При цьому, апеляційний суд уважає необґрунтованими посилання скаржника стосовно передчасності зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права забезпечує ефективний захист таких прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

До того ж, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, не передбачено іншого ефективного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, аніж зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Стосовно врахування таблиці даних платника податку на додану вартість колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

За приписами пунктів 14-17 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платник податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.

Натомість, за наслідками дослідження рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.06.2023 №8986287/42721146 апеляційний судом установлено, що таблицю даних ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» не враховано у зв`язку з виявленням невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам.

При цьому, оспорюваний акт індивідуальної дії не містить конкретизації у чому, зокрема, полягає невідповідність визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності із наявними у платника податку основними засобами.

Крім того, приймаючи рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.06.2023 №8986287/42721146 суб`єктом владних повноважень не здійснено аналіз поданих платником податку документів, не надано можливість подати додаткові документи, не вказано яких саме документів не вистачає для прийняття таблиці даних.

Податковим органом також не деталізовано інформацію за наслідками дослідження якої він дійшов висновку про неврахування таблиці даних платник податку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення від 13.06.2023 №8986287/42721146 не відповідає вимогам статті 2 КАС України, оскільки прийняте суб`єктом владних повноважень без належного обґрунтування, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягають скасуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції стосовно обґрунтованості заявлених ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» позовних вимог та необхідності їх задоволення.

Відносно здійсненого окружним адміністративним судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зауважує наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 21.06.2023 №1, платіжну інструкцію кредитового переказу від 27.06.2023 №1112726, рахунок на оплату від 21.06.2023 №17, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000242, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1260742.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, у межах даного апеляційного перегляду справи Головним управлінням ДПС в Одеській області не доведено, що присуджена судом першої інстанції до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вказуючи про неспівмірність скаржник наводить лише загальні формулювання без зазначення конкретних обставин по відношенню до даної справи.

Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із мотивами додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №420/15434/23 щодо розподілу судових витрат та вважає їх правильними.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Стосовно розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати про таке.

20.11.2023 до П`ятого апеляційного адміністративного суду від ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачем викладено прохання вирішити питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Як зазначає позивач, витрати ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА», понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції складають 9000грн.

Не погодившись із заявленою позивачем сумою судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до суду апеляційної інстанції подано заперечення, у яких відповідач просить зменшити розмір судових витрат до 500грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат апеляційний адміністративний суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.«в» п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, у тому числі, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 21.06.2023 №1, платіжну інструкцію кредитового переказу від 27.06.2023 №1112726, рахунок на оплату від 21.06.2023 №17, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000242, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1260742.

Згідно із п.3.2 договору про надання правової допомоги від 21.06.2023 №1, розмір фіксованого гонорару на етапі представництва інтересів ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» під час розгляду справи в П`ятому апеляційному адміністративному суді становить 9000грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 у справі №420/6966/20.

За наслідком дослідження поданих позивачем до суду першої інстанції звернень апеляційним судом з`ясовано, що викладені у них обґрунтування полягли в основу відзивів на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вказує, що підготовлені та подані до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційні скарги не містить нових доводів у порівнянні з тими, що були дослідженні в суді першої інстанції.

Відтак, з урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є явно завищеною.

На думку колегії суддів, у даному випадку, реальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 2684грн. та відповідає часу витраченому адвокатом на підготовку і подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзивів на апеляційні скарги, обсягу наданих адвокатом на користь позивача послуг, а також складності справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення окружним адміністративним судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №420/15434/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАД ОДЕСА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАД ОДЕСА» (65078, м.Одеса, вул.Інглезі,15-А, код ЄДРПОУ 42721146) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 2684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді А.В. Крусян Т.М. Танасогло