Постанова

від 24.01.2024 по справі 514/1187/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 514/1187/23Головуючий в 1 інстанції: Кравченко П.А.

Дата і місце ухвалення 24.10.2023р., смт. Тарутине

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023р. у справі №514/1187/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі від 27.07.2023 року серії АА№00013180, серії АА№00013237.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення у справі не врахував, що належний позивачу напівпричеп марки «BENALU OPTILINER» не є контейнеровозом у розумінні чинного законодавства, а отже його допустиме навантаження, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху складає 40 тон, а не 44 тон., як зазначив суд першої інстанції.

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MAN TGX 25.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний сідловий тягач, з напівпричепом марки «BENALU OPTILINER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз з можливістю саморозвантаження.

27.07.2023 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесені дві постанови у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі серії АА№00013180 та АА№00013237, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів, згідно ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за допуск руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України:

- перевищення загальної маси транспортного засобу на 16.55% (6.62тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 6,4 % (1,536 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстані між осями понад 1,3 м до 1,4 м.

- перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,088% (2.435 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Не погоджуючись із законністю вказаних постанов, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що спеціалізований напівпричеп марки «BENALU OPTILINER» є контейнеровозом дозволена максимальна маса якого складає 44 тони, а отже відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваних постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 .

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч.5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-ІУ рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5. ПДР визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, пунктом 22.5. ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879) габаритно- ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

За приписами пунктів 15 - 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 30% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і вище.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019р. №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021р. № 623).

Згідно п. 2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями ч. 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України обумовлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу, вбачається, що тип автомобіля спеціалізований вантажний сідловий тягач, тип причепу спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз з можливістю саморозвантаження, а отже відповідно до п. 22.5 ПДР масою перевищення для такого транспортного засобу є понад 44 тони, що не відповідає доводам та висновкам відповідача про перевищення позивачем загальної маси транспортного засобу 40 тон.

Таким чином, висновки відповідача щодо перевищення позивачем вантажу з перевищенням загальної маси транспортного засобу є необґрунтованими.

Крім того, оскаржувана постанова не відповідає пунктам 16,17 Порядку №1174 та п. 4 Інструкції №512, оскільки взагалі не містить відомостей про спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, державний номер НОМЕР_2 , який був доєднаний до вантажного сідлового тягача, державний номер НОМЕР_1 .

Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6 Інструкції №512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку зокрема виду причіпу позивача, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскаржувані постанови не відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме прийняті: не у спосіб, визначений законом, необґрунтовано, не добросовісно.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Наказом № 363 визначено такі вимоги до визначення автомобільного транспорту контейнеровозом, як наявність договору про перевезення вантажів контейнером, єдиної нумерації, а також нанесеного фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера маркування, проте зазначені вимоги є другорядними у порівнянні із відомостями прямо зазначеними у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, оскільки, коли національне законодавство, припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ, а національні судові органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід - вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 та від 25 березня 2020 року у справі № 640/9124/19.

Отже, з огляду на викладені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані постанови у справах про адміністративні правопорушення є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення, рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023р. у справі №514/1187/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик