Ухвала

від 15.01.2024 по справі 759/20542/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 15 січня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року,

за участі:

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно - грошові кошти у розмірі 110 200 грн., які виявлено та вилучено 19.10.2023 р. під час проведення обшуку у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовує ОСОБА_5 для проживання.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 25 жовтня 2023 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст підозрюваним отримано 29 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу подано 06 листопада 2023 року. З цих підстав апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що клопотання подано з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, хоча, про час та місце судового засідання йогоповідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що 25 жовтня 2023 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст підозрюваним отримано 29 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу подано 06 листопада 2023 року, з цих підстав колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 жовтня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023110000000342 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста 4 відділу досліджень та розслідувань Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підозрюється у вчиненні корупційного злочину.

19 жовтня 2023 року слідчим СУ ГНУП в Київській області на вулиці в парку «Миколи Зерова» що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом`янська площа в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України 19 жовтня 2023 року до постановлення ухвали слідчого судді, слідчим СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 проведено обшук у квартирі, де проживає ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено купюри зовні схожі на гривню у сумі 110 200 грн., які запаковані до спец пакету № WAR1293272.

19 жовтня 2023 року постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

19 жовтня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

20 жовтня 2023 року старший слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , поштовим зв`язком направив до Святошинського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна яке виявлено та вилучено 19 жовтня 2023 року під час проведення обшуку у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України в квартирі де проживає ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти у сумі 110 200 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частиною другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п.п. 1, 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023110000000342, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна, вбачається наявність правових підстав для його арешту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 19 жовтня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєного кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Доводи апелянта, що клопотання подано з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, не заслуговують на увагу.

З матеріалів провадження убачається, що обшук проведено 19 жовтня 2023 року (а.с.79-81), клопотання направлено поштовим зв`язком 20 жовтня 2023 року, що підтверджується копією конверта ( а.с. 92), тобто у строк передбачений КПК України.

Окрім того, слідчим суддею перевірено співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення ч. ч. 3, 5 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власнику майна ОСОБА_5 , - адвокату ОСОБА_10 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 759/20542/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/649/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК