Рішення

від 23.01.2024 по справі 752/15799/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/15799/21

2/760/2103/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМА» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в Голосіївський районний суд м. Києва з позовом до ТОВ «СВМА» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 15 червня 2020 року між ним та ТОВ «СВМА» був укладений цивільно-правовий договір, відповідно до якого він за завданням відповідача зобов`язувався надавати послуги (виконувати роботи), а відповідач повинен був прийняти та оплатити такі послуги (роботи).

01 серпня 2020 року між ним та ТОВ «СВМА» був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

19 листопада 2020 року він не був допущений до роботи та був повідомлений про те, що з цієї дати він звільнений за наказом керівництва відповідача. Разом з тим, жодного наказу або письмового розпорядження він не отримав.

25 січня 2021 року він направив на адресу відповідача заяву з вимогою надати для ознайомлення наказ (розпорядження) про розірвання договору від 15 червня 2020 року та провести відповідний розрахунок. Разом з тим, відповідачем зазначена заява була проігнорована.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь:

-169013 гривень 85 копійок - заборгованість по заробітній платі;

-158287 гривень 61 копійку - середній заробіток за весь час затримки розрахунку;

-30000 гривень - моральна шкода.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року справу направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СВМА» був укладений цивільно-правовий договір № 2 (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець (Переуда С.В.) зобов`язувався надавати замовнику (ТОВ «СВМА») послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (роботи).

01 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СВМА» був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 17-18).

З позову вбачається, що укладений між сторонами цивільно-правовий договір № 2 від 15 червня 2020 року є трудовим договором, оскільки предметом є саме процес праці, тобто виконання роботи певної трудової функції.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 1540/4109/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З наданого позивачем цивільно-правового договору № 2 від 15 червня 2020 року вбачається, що він не є трудовим договором, оскільки його предметом є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, а не виконання роботи з визначеної професії.

Позивачем не надано доказів та навіть не зазначено про їх наявність у позові на підтвердження зарахування його до штату товариства, внесення запису до трудової книжки та видачі розпорядчого документу про прийом його на роботу на певну посаду чи про звільнення з роботи.

Позивачем наданий суду на підтвердження порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору розрахунок заборгованості заробітної плати (а.с. 19).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість послуг (робіт) складає 20000 гривень та бонуси згідно з Дод. 1 даного договору.

Разом з тим, вказаний Додаток 1 до договору позивачем суду не наданий.

У матеріалах справи міститься документ під назвою «Система мотивації та оплати труда СВМА співробітників виробництва» (а.с. 12-16).

Разом з тим, зазначений документ затверджений наказом директора ТОВ «СВМА» від 01 серпня 2020 року, а тому не може бути додатком до договору, укладеного раніше, а саме 15 червня 2020 року.

Відповідно до п. 1.2. цивільно-правового договору факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг (виконання роботи).

У порушення вказаного пункту договору позивачем на підтвердження факту надання ним відповідних послуг (робіт) жодних актів прийому наданих послуг (виконання роботи) суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження надання ним будь-яких послуг на виконання укладеного з ТОВ «СВМА» цивільно-правового договору № 2 від 15 червня 2020 року.

Суд вважає, що у такому випадку у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати задоволенню не підлягає.

Не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, оскільки вони є похідними від первинної вимоги.

З огляду на наведене, в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись статтями 15, 626, 901, 902 ЦК України, статтями 21, 23, 24 КЗпП України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 15, 76-81, 178, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМА» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 42385904) про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: