Ухвала

від 24.01.2024 по справі 213/139/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/139/24

Номер провадження 1-кс/213/60/24

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2024 року слідчий суддя Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного, захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , поданого в межах кримінального провадження №12024041740000013, за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Москва Російської Федерації, освіта професійно-технічна, не одружений, дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як ВПО зареєстрований у АДРЕСА_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий: 26.11.2020 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 12.10.2022 року на підставі ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлений для відбування покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26.11.2020 року, у вигляді позбавлення волі на три роки. Дане покарання фактично не відбуто.

Крім того: - 29.07.2021 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12021131240000467 від 11.06.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України;

-20.09.2021 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12021131240000658 від 28.07.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України;

-05.10.2021 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12021136240000435 від 23.08.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України;

-03.12.2021 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12021131240000865 від 22.09.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України;

-25.01.2022 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12022131240000005 від 02.01.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України;

-18.02.2022 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12022131240000079 від 24.01.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України;

-23.02.2022 року направлено до суду обвинувальний акт у рамках кримінального провадження №12022131240000065 від 19.01.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу з клопотанням погодженим з прокурором про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що існують ризики передбачені п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, та вважає що обрання більш м`яких запобіжних заходів неможливе.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, зазначив, що обгрунтованими є ризики за п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний та захисник просили обрати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 . Підозрюваний пояснив, на період знаходження під домашнім арештом цому будуть допомагати родичі, та йому виплачує держава допомогу як внутрішньо переміщеній особі.

Заслухавши сторони, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.

Відповідно доУказу ПрезидентаУкраїни від64/2022від 24лютого 2022року «Провведення воєнногостану вУкраїні» (вредакції від23.05.2022) узв`язкуз військовоюагресію РосійськоїФедерації протиУкраїни,на підставіпропозиції Радинаціональної безпекиі оборониУкраїни,відповідно допункту 20частини першоїстатті 106Конституції України,Закону України"Проправовий режимвоєнного стану,в Українівведено воєннийстан із05години 30хвилин 24лютого 2022року,та продовженодо теперішньогочасу.Так, 22.12.2023 приблизно о 20:00 годині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в приміщенні кімнати АДРЕСА_4 , де під час конфлікту з ОСОБА_7 , виявив на столі мобільний телефон марки «XIAOMI» моделі «Redmi 9С» 3/64GB синього кольору ІМЕІ-1: НОМЕР_1 ІМЕІ-2: НОМЕР_2 разом із заряд ним пристроєм - блок марки «Motorola» моделі «МС-102» чорного кольору та USBкабель марки «Hoco» 1 м синього кольору, після чого, переконавшись у відсутності уваги з боку присутніх в кімнаті осіб, маючи кримінально протиправний намір на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав зі столу вищевказаний телефон, вартість якого згідно висновку експерта №-19/104-24/1736-ТВ від 19.01.2024 року становить 1416,67 гривень, із зарядним блоком, вартість якого згідно висновку експерта №-19/104-24/1736-ТВ від 19.01.2024 року становить 665,00 гривень, і USB-кабелем, вартість якого згідно висновку експерта №-19/104-24/1736-ТВ від 19.01.2024 року становить 76,67 гривень, та, поклавши викрадене майно собі до кишень шортів, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, в подальшому обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 2158, 34 гривень.

24 січня 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 194 КПК України судом встановлено обгрунтованість підозри ОСОБА_6 в інкримінованому злочині, що підтверджується: витягом з ЄРДР; протоколами допиту свідків та потерпілого; висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи; протоколами пред`явлення особи для впізнання; протоколами огляду. Протоколами огляду специфікації до договору фінансового кредиту між ломбардом та підозрюваним, та відеозаписом.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є запобіжним заходом.

Відповідно до ст. 177 цього Кодексу метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу судом враховуються вимоги ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання за інкримінований злочин, а саме за ст. 185 ч.4 КК України строк від 5 років позбавлення волі. Злочин відноситься до тяжких злочинів. Підозрюваний не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працює. Суд враховує вік та стан здоров`я підозрюваного, який раніше судимий, на даний час має невідбуте покарання.

Судом встановлені ризики за ст. 177 КПК України: підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Ризик переховування обґрунтовується тим, що підозрюваний ніде не працює, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність в нього будь-яких соціальних зв`язків, та можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, і тим самим ухилення від кримінальної відповідальності. Підозрюваний судимий, до суду скеровано 7 обвинувальних актів, підозрюваному скасовано іспитовий строк, але покарання на даний час не відбуто. Розуміючи, що може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, може ухилитись від слідства та суду, крім того в країні воєнний стан, що збільшує таку ймовірність.

З правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в справі «W проти Швеції» від 26 січня 1993 року, слідує, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та не дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірність її поведінки, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний будучи судимим, за наявності невідбутого покарання за вироком по якому було скасовано іспитовий строк, за наявності 7 обвинувальних актів скерованих до суду,- знову підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого злочину; крім того ніде не працевлаштований, тому є висока імовірність, що може вчинити новий злочин для відшукання засобів для існування.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

Стороною захисту не спростовано вказані ризики. Доказів наявності тісних соціальних зв`язків, що б спростували або зменшили зазначені ризики, суду не надано. Підозрюваний вказував, що йому буде матеріально допомагати матір, але відомості про неї, про місце її знаходження, про її доходи та можливість утримання його, - суду не наддав. Також пояснював, що він є внутрішньо переміщеною особою та держава сплачує йому допомогу, але доказів такого суду не надав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Таран проти України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повинен бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ Тимошенко проти України, длятого, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним - запобіжний захід повинен бути необхідним заданих обставин.

Суд зазначає, що на даний час, коли по справі не зібрані всі докази, не проведено всі слідчі дії, та за існування вказаних ризиків, наявні аргументи тільки "проти" звільнення, тобто "за" обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки даний захід є необхідним за вказаних обставин.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і особистого зобов`язання не зможуть запобігти ризикам переховування, оскільки він матиме змогу ухилитись від слідства та суду, та зможе вчиняти кримінальні правопорушення, що посилюється введенням в країні воєнного стану. Особиста порука не може бути застосована, оскільки суду не повідомлено про наявність осіб, які б заслуговували на довіру та поручились за підозрюваного.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є запобіжним заходом, який у відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України є винятковим, та застосовується лише в разі неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи вказане, суд вважає клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню та слід визначити альтернативний запобіжний захід заставу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.107,131,176-178,182, 183-187,193-194.196-197 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження № 12024041740000013, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3» строком на 60 (шістдесят) днів.

Визначити часом закінчення строку дії даної ухвали 23.03.2024р.

Визначити розмір застави 121120 гривень, в разі сплати якого вважати обраним ОСОБА_6 запобіжний захід заставу.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язок повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання; не відлучатися із м. Кривого Рогу без дозволу слідчого, прокурора; з`являтись на виклики суду та слідчого, прокурора.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Виконання ухвали покласти на ВП № 7 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1