Рішення

від 16.01.2024 по справі 141/683/23

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/683/23

Провадження №2/141/11/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року смт Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

за участю сторін:

прокурора Загребельного Є.В.,

позивач не з`явився,

відповідач не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/683/23 за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

У С Т А Н О В И В:

21.09.2023 до суду надійшла позовна заява керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, в приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523184700:02:001:0085, яка розташована на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , а саме з 02.06.2010 та по даний час, не відчужила її, наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Ухвалою суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 26.10.2023.

В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 26.10.2023, було оголошено перерву до 21.11.2023, у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 141/683/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2023, також вирішено виклик відповідача ОСОБА_1 здійснити шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Судове засідання, призначене на 19.12.2023, було відкладено на 16.01.2024 у зв`язку із неявкою відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.01.2024 не з`явилося, повноважного представника до суду не направило.

Натомість, 05.10.2023 на електронну адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло пояснення від 05.10.2023 на позовну заяву про конфіскацію земельної ділянки, в якій позивач просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а також задовольнити позов про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялась завчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, однак в судове засідання 16.01.2024 не з`явилась, повноважного представника до суду не направила, правом на подачу відзиву не скористалась та жодних заяв чи клопотань суду не подала.

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 16.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, з урахуванням думки прокурора постановлено провести заочний розгляд справи № 141/683/23, у зв`язку із повторною неявкою відповідача в судове засідання відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

В судовому засідання 16.01.2024 прокурор Загребельний Є.В. позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523184700:02:001:0085, площею 2,4137 га, яка розташована на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Суд, заслухавши прокурора Загребельного Є.В., розглянувши матеріали справи №141/683/23, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 02.06.2010 державним нотаріусом Оратівської державної нотаріальної контори Вінницької області Волинець І.І. у спадковій справі № 313/2009 та зареєстрованого в реєстрі за № 1049, на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка, громадянка російської федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 2,4137 га, що розташована на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, належної померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 001437, виданого Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області 06.11.2004, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0523184700:02:001:0085.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500976072022 від 26.10.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 0523184700:02:001:0085, площею 2,4137 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, форма власності приватна, власник - ОСОБА_1 .

Також згідно витягу № НВ-0500976132022 від 26.10.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 0523184700:02:001:0085 складає 86600,47 грн.

Така ж інформація міститься й у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Зокрема, згідно інформаційної довідки № 347162968 від 19.09.2023 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4137 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523184700:02:001:0085, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до листа Державної міграційної служби України № 0501.5-3635/05.3-23 від 30.05.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку УДМС у Вінницькій області не значиться.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації та отримавши у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не здійснила відчуження спірної земельної ділянки протягом року, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1-2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частина 2 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Зокрема, суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Так, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьою статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Натомість, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертою статті 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, тобто іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування не відчужила її (кінцевий строк закінчився 02.06.2011), а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини 4 статті 81, частин 2, 4 статті 145 ЗК України.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, з урахуванням норм статті 131-1 Конституції України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3 статті 56 ЦПК України, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18.

Задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Таким чином, враховуючи установлені судом фактичні обставини справи № 141/681/23, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 2055 від 15.09.2023.

Керуючись ст.ст. 321, 346, 378 ЦК України, ст.ст. 22, 80, 81, 125, 140, 145 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76, 80, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки російської федерації, РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523184700:02:001:0085, площею 2,4137 га, яка розташована на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки російської федерації, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988, код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

4. Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено згідно ч.6 ст. 259 ЦПК України 25.01.2024.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Прокурор: Немирівська окружна прокуратура Вінницької області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, 22800).

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1).

Суддя С.В. Климчук