Рішення

від 25.01.2024 по справі 242/2034/23

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/2034/23

2/242/63/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2025 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем - ДП «Селидіввугіля» ВП «Шахта «Курахівська», звільнений 09.09.2022 р. за ч.3 ст.38 КЗпП України. Станом на день звільнення існувала заборгованість із виплати заробітної плати у загальному розмірі 33825,35 грн., яку просив стягнути з відповідача. Також, просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 111909,60 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних причин. Відповідно до наданої позивачем довідки ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» від 14.11.2023 № 117 Позивач працював на ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» на посаді заступника директора з господарських і соціальних питань з 18.02.2013р., звільнений 09.09.2022р. за власним бажанням, згідно ст.38 ч.3 КЗпП України (наказ від 09.09.2022 № 302/ск). На даний час позивачу не виплачено 33825,35 грн., у тому числі: - вихідна допомога при звільненні у сумі 33031,98 грн., - допомога з тимчасової непрацездатності за жовтень 2021р. - 793,37 грн. Відповідач не виплачував заробітну плату за причиною відсутності фінансової змоги. Підприємство працює зі збитком та лише завдяки державній підтримці - дотаціям для виплати заробітної плати, почало своєчасну виплату поточної заробітної плати тільки з 2022 року. Фінансовий стан відповідача з 2022 року по теперішній час підтверджується звітами про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, 1 піввріччя 2023р. Зазначена в позовній заяві сума - 33825,35 грн., не входить до фонду оплати праці та виплачуються з доходів , отриманих від реалізації вугілля. Відповідач визнає вищезазначену суму -- 33825,35 грн., але на має фінансової змоги з об`єктивних, не залежних від нього причин. Крім того, на даний час на ДП «Селидіввугілля» майже не здійснюється видобуток вугілля, відсутня його реалізація, не вистачає необхідних запасів для добувних дільниць. Взагалі погіршився інвестиційний клімат в регіоні, а бюджетне фінансування відсутнє. Фінансовим результатом діяльності ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» є збитки, що підтверджується фінансовою звітністю: звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2023 рік. Позивачем зроблено розрахунок суми середнього заробітку за 6 місяців затримки розрахунку, що дорівнює 111909,60 грн. Звертає на себе увагу відсутність співвідношення заборгованості по заробітній платі (53825,35грн.) з середнім заробітком за час затримки розрахунку (111909,60 грн.). Відповідач повідомляє суду, що затримка у виплаті нарахованих сум при звільненні працівника сталася не з його вини, а через настання обставини непереборної сили, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Заяви та клопотання сторін.

Заяв та клопотань по справі не надійшло.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.12.2023 р. справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений 09.09.2022 р. за ч.3 ст.38 КЗпП України.

В день звільнення 09.09.2022 р. та станом до дня звернення до суду із даним позовом заборгованість не сплачена.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідку ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська» № 117 від 14.11.2023 р. про розмір заборгованості по заробітній платі, згідно якої загальна сума заборгованості із заробітної плати складає 33825,35 грн., у тому числі: - вихідна допомога при звільненні у сумі 33031,98 грн., - допомога з тимчасової непрацездатності за жовтень 2021р. - 793,37 грн.

Суму заборгованості відповідач визнав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то середній заробіток згідно зі статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Позивач був звільнений 09.09.2022 р., а із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку звернувся 13.12.2023 р., а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход держави за вимогу про стягнення заробітної плати у розмірі 1073,60 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст..233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, суд враховує, що відповідач має перед позивачем обов`язок по виплаті заробітної плати, згідно бухгалтерської довідки відповідача про суму заборгованості, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33426253, юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул..Європейська, 41, в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська», код ЄДРПУ 33621568, юридична адреса: Донецька область, Покровський район, м.Гірник, вул..Териконна, 1, про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Курахівська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 33825 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн.. 35 коп., у тому числі: - вихідна допомога при звільненні у сумі 33031 (тридцять три тисячі тридцять одна) грн.. 98 коп., - допомога з тимчасової непрацездатності за жовтень 2021р. - 793 (сімсот дев`яносто три) грн.. 37 коп.(з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів).

В задоволені решти вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Курахівська» судовий збір в доход держави у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.. 60 коп. за вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 25.01.2024 року.

Суддя