Постанова

від 16.01.2024 по справі 925/539/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа№ 925/539/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.01.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екочек"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 27.07.2023 (повний текст складено 02.08.2023)

у справі № 925/539/23 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Селянського фермерського господарства "Колос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екочек"

про стягнення 2 868 582, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року Селянське фермерське господарство «КОЛОС» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧЕК» про стягнення з відповідача 2 868 582,00 грн суми попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти за товар (мінеральні добрива), проте відповідач поставив товар за договором купівлі-продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року не у повному обсязі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.07.2023 у справі №925/539/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 868 582,00 грн попередньої оплати та 43 028,73 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем всупереч частини 1 статті 74, статті 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо поставки товару, або повернення попередньої оплати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екочек" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення повністю, залишити позовну заяву Селянського фермерського господарства "Колос" без розгляду, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, а також допущено неправильне застосування норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що подану до суду позовну заяву у даній справі підписано особою, яка не має права її підписувати, водночас, всупереч процесуальним вимогам, місцевим господарським судом, за відсутності постановлення ухвали про залишення заяви без руху, безпідставно відкрив провадження та призначив справу до розгляду.

Так, за доводами апелянта, поданий адвокатом Зеленським С.С. Ордер серії ЧН № 119357 від 29.03.2023 (а.с. 14), який виготовленою за типовою формою, друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, яке втратило чинність в частині використання адвокатами типової форми ордерів виготовлених друкарським способом 01.01.2022, не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Щодо суті спору, скаржник вказує, що згідно з пунктом 10.3. договору купівлі-продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року, договір діє до 30.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. З наведеного слідує, що дія договору припинилася 30.12.2020, зокрема щодо умов поставки, визначення строків поставки, ціни за товар, тощо. При цьому, додаткових угод, в порядку п. 10.1. договору, з метою продовження його дії, між сторонами не було укладено.

Відтак, оскільки дія договору припинена 30.12.2023, то ціну за поставлений після 30.12.2020 товар необхідно визначати за договором, який мав місце укладення у спрощений спосіб, шляхом передачі та прийняття товару та обміну між сторонами документами на товар, які не підписано з боку СФГ "КОЛОС". Тобто, поставлений товар, згідно товарно-транспортних накладних № 0000000017 від 15.09.2021 в кількості 18.9 т, №0000000018 від 16.09.2021 в кількості 19 т, №0000000019 від 18.09.2021 в кількості 18.88 т, всього 56.78 т мав позадоговірний характер, вартість якого визначається за цінами, визначеними за змістом видаткових накладних № РН- 0000030 від 15.09.2021, № РН-0000034 від 16.09.2021 та № РН-0000046 від 18.09.2021, відповідно.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у просить у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, наголошуючи на необґрунтованості апеляційної скарги.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 23 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧЕК» (продавець) та Селянським фермерським господарством «КОЛОС» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ДЗ-0000001 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався поставити, а покупець - прийняти мінеральні добрива. Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору. Строки поставки обумовлюються на кожну партію товару в додатках до даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставлених рахунків продавця, в строки та на умовах згідно додатків до даного договору.

30 жовтня 2020 року між сторонами було підписано додаток до договору, а саме специфікацію №3, згідно якої продавець взяв на себе зобов`язання поставити покупцю товар - аміак рідкий технічний на наступних умовах:

- кількість та ціна товару: 200 т за ціною 10 500 грн. (з ПДВ) за 1 тонну;

- загальна вартість товару відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000060 від 30 жовтня 2020 року становить: 2 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- умови оплати товару: здійснення покупцем 100% передоплати в сумі 2 100 000,00 грн. на протязі двох банківських днів з моменту укладання цієї Специфікації;

- умови постачання товару: партіями автомобільним транспортом.

На виконання умов договору, 30.10.2020 позивач перерахував шляхом прямого банківського переказу грошові кошти в розмірі 2 100 000,00 грн на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення №3623 від 30 жовтня 2020 року.

Позивачем складено податкову накладну №8 від 30 жовтня 2020 року та направлено для подальшої її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, 14 грудня 2020 року між сторонами було підписано додаток до договору, а саме Специфікацію №4, згідно якої продавець взяв на себе зобов`язання поставити покупцю товар - аміак рідкий технічний на наступних умовах:

- кількість та ціна товару: 250 т за ціною 10 300,01 грн. (з ПДВ) за 1 т;

- загальна вартість товару відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000073 від 14 грудня 2020 року становить: 2 575 002,00 грн., в тому числі ПДВ.

- умови оплати товару: здійснення покупцем 100% передоплати в сумі 2 575 002,00 грн. на протязі двох банківських днів з моменту укладання цієї Специфікації;

- умови постачання товару: партіями автомобільним транспортом.

На виконання умов договору, 14.12.2020 позивач перерахував, шляхом прямого банківського переказу, грошові кошти в розмірі 2 575 002,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №4208 від 14 грудня 2020 року.

Позивачем складено податкову накладну №1 від 14 грудня 2020 року та направлено для подальшої її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання та оплатив товар на загальну суму 4 675 002,00 грн, за 450 т товару.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на 07 травня 2021 року відповідачем відповідно до специфікації №3 від 30 жовтня 2020 року було поставлено 115,26 т аміаку, що підтверджується видатковими накладними: №PH - 0000140 від 25 листопада 2020 року, №PH-0000141 від 26 листопада 2020 року, №PH- 0000142 від 27 листопада 2020 року, №PH-0000143 від 28 листопада 2020 року, №PH- 0000144 від 29 листопада 2020 року, №PH-000022 від 06 квітня 2021 року, №PH-000023 від 08 квітня 2021 року та товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, зобов`язання з поставки товару в кількості 84,74 т загальною вартістю 889 770 ,00 грн з урахуванням ПДВ не було виконано (станом на 07 травня 2021 року).

Товар в кількості 250 т відповідно до специфікації №4 від 14 грудня 2020 року загальною вартістю 2 575 002,00 грн станом на 07 травня 2021 року відповідачем також не був поставлений.

З огляду на викладені обставини. 07 травня 2021 року позивачем на дві адреси відповідача (18001, м. Черкаси, а/с 111 та 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневенького, буд. 36/1) було направлено лист-вимогу щодо необхідності поставки оплаченого товару у строк, що не перевищує 7 календарних днів з дня отримання листа-вимоги.

Вищевказаний лист отримано відповідачем 19 травня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, строк поставки товару в кількості 334,74 т настав 26 травня 2021 року.

09 червня 2021 року на адресу позивача надійшла відповідь від 31 травня 2021 року на вимогу (а.с.55), продавець в своєму листі вказував, що з незалежних від постачальника причин оплачений та запланований до відвантаження обсяг аміаку не був відвантажений до кінця 2020 року.

Також відповідач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧЕК» гарантує повне виконання своїх зобов`язань за договором №ДЗ-000001 від 23 січня 2020 року, сподіваючись на довготривалі та чесні взаємовідносини, що склалися між підприємствами. Відповідно до ч. 2 ст. 526, ст. 527 ЦК України відповідач просив позивача утриматися від вчинення певних дій - вимоги щодо здійснення поставки оплаченого товару рідкого технічного аміаку у кількості 334,74 тонни в строк 7 днів з дня отримання листа, натомість просив надати можливість поставити товар у строк орієнтовно вересень-листопад 2021 року на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

У вересні 2021 року позивачем на адресу відповідача було поставлено 56,78 тонн товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними №0000000017 від 15 вересня 2021 року, №0000000018 від 16 вересня 2021 року та №0000000019 від 18 вересня 2021 року.

Таким чином, станом на 13 жовтня 2021 року відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки 277,96 тонн товару, а саме :

- згідно Специфікації №3 від 30 жовтня 2020 року не поставлено 27,96 тонн товару;

- згідно Специфікації №4 від 14 грудня 2020 року не поставлено 250 тонн товару.

13 жовтня 2021 року позивачем на дві адреси відповідача було повторно направлено вимогу (вихідний №2367), щодо поставки оплаченого в повному обсязі товару, аміаку рідкого технічного в кількості 277,96 тонн.

25 жовтня 2021 року відповідачем зазначену вимогу отримано за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневенького, буд. 36/1.

Повторна вимога, що була направлена на адресу: м. Черкаси, а/с 111 повернулася позивачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

26 жовтня 2021 року на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь від 25 жовтня 2021 року на вимогу від 13 жовтня 2021 року (а.с.63), у якій відповідач вказав, що у зв`язку з не прогнозованим та кардинальним зростанням ціни на енергоносії, паливо, підвищення цін на транспортування, заводами виробниками безводного аміаку були підвищені та перераховані ціни на всі товари хімічної промисловості. Однією з підстав зміни або розірвання договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. В зв`язку з чим відповідач звертається із наступною пропозицією:

- переглянути умови договору №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року;

- здійснити перерахунок по вартості рідкого технічного аміаку у кількості 334,74 тонн, відповідно до ринкових цін, які діють на території України; у разі погодження пропозиції Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧЕК» зможе відновити постачання товару.

Тобто, відповідач в жовтні 2021 року фактично запропонував позивачу змінити ціну на товар, в тому числі і на той, що вже ним був поставлений у вересні 2021 року та раніше оплачений позивачем.

Разом з тим, 29 липня 2022 року позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України повернути попередню оплату в розмірі 2 868 582 грн за непоставлений товар.

Крім того, позивач просив відповідача надати належним чином оформленні оригінали документів згідно додатку до претензії по здійсненим поставкам товару.

02 серпня 2022 року відповідачем зазначену претензію отримано за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневенького, буд. 36/1, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Однак, суму попередньої оплати відповідачем повернуто не було, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, за висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Згідно зі статтею 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено вище, на виконання договору купівлі-продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року позивачем на користь відповідача було сплачено суму попередньої оплати у розмірі 4 675 002,00 грн, за 450 т товару.

Водночас, відповідачем не виконано зобов`язання з поставки позивачу товару на суму 2 868 582 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.05.2019 у справі №910/15009/17, якщо позивачем сплачено суму попередньої оплати, а відповідачем не передано товар, судам слід застосовувати частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Відтак, предметом позову у даній справі є стягнення попередньої оплати, оскільки, як встановлено матеріалами справи, відповідачем не було поставлено у повному об`ємі оплачений товар.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за договором, а також беручи до уваги порушення відповідачем обов`язків щодо поставки погодженого сторонами товару в установленому договором обсязі та строки, суд дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

При цьому, як встановлено вище, доказів передачі товару за договором на суму попередньої оплати або повернення відповідачем попередньої оплати суду не надано.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 2 868 582 грн.

Стосовно доводів відповідача про те, що строк дії договору закінчився 30.12.2020, у зв`язку з чим поставка товару після 30.12.2020 мала позадоговірний характер, вартість якого визначається за цінами, визначеними за змістом видаткових накладних № РН- 0000030 від 15.09.2021, № РН-0000034 від 16.09.2021 та № РН-0000046 від 18.09.2021, слід зазначити таке.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п.10.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами обох сторін. Вихідні від сторін документи, передані з використанням факсимільного зв`язку, в рамках виконання даного договору, мають силу оригіналу.

Як встановлено пунктом 10.3. договору, даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку зміни вартості залізничного або автомобільного тарифу, та інших витрат пов`язаних з доставкою даного товару, а також витрат пов`язаних зі зберіганням товару, вартість товару збільшується на відповідну величину.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Згідно зі статтею 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (стаття 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Позивач стверджує, що документи, а саме:

- додаткова угода №1 від 14 вересня 2021 року до договору купівлі - продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2020 року;

- специфікація №5 від 14 вересня 2021 року;

- специфікацію №6 від 15 вересня 2021 року;

- видаткова накладна № РН-0000030 від 15 вересня 2021 року;

- видаткова накладна № РН-0000034 від 16 вересня 2021 року;

- видаткова накладна № РН-0000046 від 18 вересня 2021 року, на адресу надійшли позивачу як додатки до відповіді відповідача на лист - вимогу позивача №2367 від 13 жовтня 2021 року лише 22 грудня 2021 року, що підтверджується описом Укрпошти від 17 грудня 2021 року, тобто через 3 місяці після прийняття товару позивачем у вересні 2021 року.

Протилежного відповідач не підтвердив.

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода №1 від 14 вересня 2021 року до договору, специфікація №5 від 14 вересня 2021 року та специфікація №6 від 15 вересня 2021 року зі сторони позивача не підписано.

Отже, вказані правочини, як додаткові угоди до договору купівлі-продажу в установленому законом порядку не укладені, а тому зміни ціни на товар після його повної оплати та поставки не відбулося.

Крім того, Верховний Суд, а саме Касаційний цивільний та Касаційний господарський суди, в своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Як вже зазначалося вище, відповідач у своєму листі від 31 травня 2021 року (а.с. 55) зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧЕК» гарантує повне виконання своїх зобов`язань за договором №ДЗ-000001 від 23 січня 2020 року та просив надати можливість поставити товар у строк орієнтовно вересень-листопад 2021 року на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

З викладеного вбачається, що сторони продовжили свої договірні відносини на 2021 рік.

Отже, доводи представника відповідача стосовно того, що у вересні відповідач здійснив позадоговірну поставку товару за новою узгодженою ціною є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, сума попередньої оплати в розмірі 2 868 582,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, колегія вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позов від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Екочек" підписано представником, адвокатом Зеленським Сергієм Сергійовичем.

На підтвердження повноважень адвокатом подано копію договору про надання правової допомоги №59 від 19.09.2019, ордеру серії ЧН №119357, свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №000102 від 10.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі №925/539/23 на 23.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 27.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 27.06.2023 розгляд справи по суті призначено на 18.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 18.07.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.07.2023

26.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Селянського фермерського господарства "Колос" надійшла заява про повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України, оскільки позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки позов підписав адвокат, проте, до позовної заяви не додано належного ордеру на надання правничої допомоги, який відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви.

Водночас, у апеляційній скарзі відповідач вказує на наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Дана норма закону регулює порядок повернення позовної заяви до моменту відкриття судом провадження у справі.

Водночас, як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі №925/539/23.

Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме 27.07.2023 позивачем подано до суду копію довіреності №15/10/19 від 15.10.2019, видану Селянським фермерським господарством «КОЛОС», якою уповноважено адвоката Зеленського Сергія Сергійовича, зокрема, але не виключно, пред`являти (подавати та підписувати) позов. Довіреність видано на п`ять років без права передоручення і є дійсною до 15.10.2024.

Тобто станом на момент підписання та подання позову до суду від імені СФГ «Колос», адвокат Зеленський Сергій Сергійович був уповноважений на вчинення даних дій.

При цьому, позивач під час розгляду справи не заперечував та не спростовував повноваження своїх адвокатів, що представляли його інтереси в суді на підставі договору, довіреності, та ордерів копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 27.07.2023 у справі №925/539/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екочек" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.07.2023 у справі №925/539/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.07.2023 у справі №925/539/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/539/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 22.01.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова