Рішення

від 15.01.2024 по справі 906/1032/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1032/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гулик В.М., виписка з ЄДР;

Дяков С.М., витяг з ЄДР;

від відповідача: Ленський І.О., ордер серії АМ №1065703 від 29.09.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростишівської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення 148605,82 грн та розірвання договору оренди

Процесуальні дії по справі.

Коростишівська міська рада звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача 148605,82 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012; достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.12.2012; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Коростишівської районної державної адміністрації Твердохліб І.А. 14.11.2019.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

21.08.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №03-26/2122 від 17.08.2023 (з додатками), у якій останній уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 148605,82 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012 та достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.12.2012 (а.с.25-35).

Ухвалою суду від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.09.2023.

06.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14386/23 від 06.09.2023), згідно з яким останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважає їх надуманими і безпідставними (а.с.40-45).

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні в порядку ч.5 ст.183 ГПК України до 02.10.2023.

Протокольною ухвалою суду від 02.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні в порядку ч.5 ст.183 ГПК України до 16.11.2023.

12.10.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив №03-26/2555 від 06.10.2023, у якій останній просив задовольнити позовну вимогу щодо розірвання договору у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, а саме систематичною несплатою орендної плати (а.с.60-66).

23.10.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.10.2023, згідно з яким позовні вимоги не визнаються повністю (а.с.67-82).

31.10.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив №03-16/Л-1043 від 25.10.2023, у якій останній просив задовольнити позовну вимогу щодо розірвання договору у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, а саме систематичною несплатою орендної плати (а.с.83-91).

У засіданні 16.11.2023 представник позивача заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи підписаного позивачем акта звірки взаємних розрахунків за період 22.12.2012 по 31.07.2023 між Коростишівською міською радою та ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012 (а.с.92-93).

Протокольною ухвалою суду від 16.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні в порядку ч.5 ст.183 ГПК України до 04.12.2023.

У засіданні 04.12.2023 представники сторін заявили клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с.97-111, 112-113).

Суд долучив до матеріалів справи документи, подані учасниками справи.

Ухвалою суду від 04.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1032/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 15.01.2024.

15.01.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання №03-26/131 від 12.01.2024 про долучення до матеріалів справи листа ГУ ДКС України у Житомирській області №05.1-08/10487 від 28.12.2023 «Про надання інформації» (а.с.123-129).

Представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначив, що договір оренди відповідачем не виконувався протягом тривалого періоду, а саме не сплачувалася орендна плата, у зв`язку з чим міська рада не мала можливості отримувати ті доходи, на які розраховувала при укладенні спірного договору, а відтак просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначив, що інтереси позивача не порушувалися, вимогу позивача про сплату коштів було виконано у повному обсязі до подачі даного позову; окрім того, просив долучити до матеріалів справи та врахувати при розподілі судових витрат докази понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу (а.с.130-139).

У засіданні 15.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на систематичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012, а саме систематичну несплату орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості за період з 20.07.2020 до 19.07.2023 на суму 148605,82 грн і стало підставою для розірвання вказаного договору (а.с.25-27,15).

Відповідач з позовними вимогами не погодився, у відзивах на позовну заяву вх.№14386/23 від 06.09.2023 та вих.№03-26/2555 від 06.10.2023 зазначив, що вчасно сплачував та сплачує орендну плату, заборгованості перед позивачем не має; господарську діяльність на землі, переданій йому згідно договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012, здійснювало створене ним ФГ «КОЗАК-ЛТГ», яким і сплачувалась орендна плата за увесь період користування земельними ділянками по березень 2023 року включно; за період користування січень 2020 року - березень 2023 року ФГ «КОЗАК-ЛТГ» було сплачено до бюджету Коростишівської міської ради 156778,96 грн. Разом із тим, отримавши 02.05.2023 вимогу позивача №03-27/876 від 18.04.2023 з необхідними реквізитами для сплати заборгованості, відповідач сплатив останньому 12.05.2023 54459,80 грн та 28.06.2023 95144,00 грн, другий платіж було здійснено після повернення 27.06.2023 ФГ «КОЗАК-ЛТГ» коштів з бюджету в сумі 150626,88 грн. Також відповідач вказав, що з 2012 року жодного разу не отримував податкові повідомлення-рішення про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою площею 80,2755 га. На думку відповідача, інтереси позивача в частині отримання орендної плати не порушувались, відповідні кошти щомісяця надходили останньому від фермерського господарства, яке на законних підставах використовувало земельну ділянку, надану за вищевказаним договором відповідачу. Оскільки позивач приймав орендну плату, з урахуванням специфіки створення та функціонування фермерського господарства, у відповідача були підстави вважати свій обов`язок зі сплати орендної плати за користування отриманою для ведення фермерського господарства земельною ділянкою виконаним; окремо вимоги щодо розірвання договору чи зміни його умов відповідач від позивача не отримував (а.с.40-43, 67-70).

Позивач, згідно відповідей на відзиви №03-26/2555 від 06.10.2023 та №03-16/Л-1043 від 25.10.2023, вважає, що оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на неї покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно умов договору від 28.12.2012, і той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене відповідачем ФГ «КОЗАК-ЛТГ», не змінює статусу відповідача як орендаря і не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Закон України «Про фермерське господарство» не встановлює «автоматичність» набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства, а відповідач зі свого боку не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу. Позивач зауважив, що за період листування та взаємовідносин між сторонами відповідач жодного разу не порушив питання щодо необхідності надання йому реквізитів для внесення орендної плати; на рахунок ФГ «КОЗАК-ЛТГ» з бюджету Коростишівської міської територіальної громади були повернуті раніше сплачені кошти в сумі 150625,88 грн; відповідач відповіді на вимогу №03-27/876 від 18.04.2023 з доказами сплати заборгованості позивачу не надав, натомість вніс орендну плату 12.05.2023 в сумі 54459,80 грн та 28.06.2023 в сумі 95144,00 грн (а.с.60-61, 83-91).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28.12.2012 між Коростишівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір) (а.с.10-12), відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.11.2012 №685 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду" та рішення чотирнадцятої сесії VI скликання Коростишівської районної ради Житомирської області від 27.12.2012 №354 "Про затвердження технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " надає, а орендар приймає в строкове платне користування, на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 80,2755 га сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с.Більковці Коростишівського району Житомирської області із земель запасу Більковецької сільської ради, для ведення фермерського господарства.

Згідно з п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 80,2755 га, що складається з двох земельних ділянок: площею 15,7765 га з кадастровим №1822580300:07:000:0157 та площею 64,4990 га з кадастровим №1822580300:07:000:0158 сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту с. Більковці Коростишівського району Житомирської області із земель запасу Більковецької сільської ради, для ведення фермерського господарства.

Договір укладено терміном на 49 років з моменту підписання його сторонами (п.8 договору).

У п.п.9-11 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в такому розмірі 24713,61 грн в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на відповідний рахунок Більковецької сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у строки - до 10 числа щомісяця за попередній місяць поточного року.

Відповідно до п.п.15, 16 договору, передаються в оренду земельні ділянки площею 15,7765 га та 64,4990 га, які вилучаються із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області за межами населеного пункту с. Більковці Коростишівського району Житомирської області, для ведення фермерського господарства. Цільове призначення вказаних земельних ділянок - для ведення фермерського господарства.

Орендар, згідно з п.29 договору, зобов`язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням; своєчасно вносити орендну плату та пеню відповідно до договору та законодавства.

За змістом п.36 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством.

09.10.2019 сторони підписали зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012, зокрема, про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в такому розмірі 49508,92 грн в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на відповідний рахунок Коростишівської міської ради (ОТГ) Коростишівського району Житомирської області (а.с.13).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 10.12.2020 №47-ОТГ, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема земельну ділянку кадастровий номер 1822580300:07:000:0157 площею 15,7765 га та земельну ділянку кадастровий номер 1822580300:07:000:0158 площею 64,4990 га, передано Коростишівській міській раді Коростишівського (Житомирського) району Житомирської області у комунальну власність, згідно з актом приймання-передачі (а.с.28-29).

У зв`язку з цим 01.06.2021 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012 про зміну орендодавця, яким стала Коростишівська міська рада (а.с.14).

Як вбачається з позовної заяви, 18.04.2023 у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за договором від 28.12.2012 позивач направив останньому вимогу від 18.04.2023 №03-27/846 щодо сплати заборгованості за період з 19.04.2020 до 18.04.2023 у розмірі 148470,18 грн в семиденний строк з дня її отримання (а.с.30-32).

Матеріалами справи, зокрема платіжними інструкціями №0.0.2992728444.1 від 12.05.2023 та №0.0.3070814384.1 від 28.06.2023, підтверджується, що відповідач вніс на рахунок Коростишівської міської ради орендну плату у розмірі 54459,80 грн 12.05.2023 та у розмірі 95144,00 грн 28.06.2023 (а.с.44-45).

У відзивах на позовну заяву відповідач зазначив, що не має заборгованості перед позивачем, створене ним ФГ «КОЗАК-ЛТГ», яке використовувало земельні ділянки, надані за договором від 28.12.2012 ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, щомісяця сплачувало позивачу орендну плату за увесь період користування по березень 2023 року включно.

Згідно відповіді Коростишівської міської ради №03-26/Л-997 від 04.10.2023 на адвокатський запит №42 від 29.09.2023 встановлено, що до бюджету Коростишівської міської ради від ФГ «КОЗАК-ЛТГ» протягом 2020-2023 років надходили кошти з орендної плати за землю помісячно, за період з 27.01.2020 по 28.04.2023 надійшло 160904,70 грн, договірні відносини при цьому між Коростишівською міською радою та ФГ «КОЗАК-ЛТГ» з приводу оренди майна, в тому числі землі, відсутні, договори не укладались (а.с.71-73, 53).

Фінансове управління Коростишівської міської ради у листі №01-25/58 від 23.10.2023 «Про повернення коштів з бюджету Коростишівської міської ТГ» повідомило, що 27.06.2023 з бюджету Коростишівської міської територіальної громади на поточний рахунок ФГ «КОЗАК-ЛТГ» було повернуто раніше сплачені кошти в сумі 150626,88 грн згідно електронного висновку Житомирської ДПС на повернення орендної плати за землю з юридичних осіб №0060817EV/0630 від 09.06.2023 (а.с.87-88).

Також до матеріалів справи долучено копію іншого договору оренди земельної ділянки від 02.11.2009, укладеного між Більковецькою сільською радою Коростишівського району Житомирської області та ФОП Ломаковою Тетяною Григорівною (а.с.99-102), а також документи, які свідчать про сплату орендної плати за іншу земельну ділянку, що перебуває у користуванні Ломакової Т.Г. як фізичної особи-підприємця; копії листів ГУ ДПС у Житомирській області від 06.10.2023 №21182/6/06-30-24-04 Про розгляд заяви, від 26.09.2023 №20426/6/06-30-13-02 Про надання інформації та довідки ГУ ДПС у Житомирській області від 07.07.2023 №3416АП/06-30-13-02 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с.74-77); копії податкової декларації з плати за землю за 2023 рік та квитанції №2, квитанцій про сплату оренди в 2023 році (а.с.105-111); копію листа ГУ ДПС у Житомирській області №9647/5/06-30-19-02-05 від 29.11.2023 Про сплату коштів до бюджету (а.с.113); виписки щодо надходження до бюджету Коростишівської територіальної громади коштів на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3321 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів», кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 (а.с.125-129).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з визначеними у пп.14.1.136, 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК термінами, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» (далі - Закон №973-IV).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.1 Закону №973-IV (тут і далі станом на час реєстрації фермерського господарства), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч.1 ст.5 Закону №973-IV).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.7 Закону №973-IV, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Частиною 1 ст.8 Закону №973-IV визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до ст.12 Закону №973-IV (тут і далі станом на час реєстрації фермерського господарства та виникнення спірних правовідносин), землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст.19 Закону №973-IV).

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (ч.5 ст.20 Закону №973-IV).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. Із цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Зокрема, вказані висновки містяться у постановах від 26.06.2019 у справі №628/778/18, від 02.10.2019 у справі 922/538/19, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справах № 574/381/17-ц та № 376/331/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц.

Вказані висновки Велика Палата Верховного Суду робила, вирішуючи питання юрисдикції відповідних спорів, однак вказане не спростовує їх змісту щодо фактичної заміни орендаря і переходу обов`язків землекористувача від засновника до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19).

Поряд із цим укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 28.12.2012 було укладено між Коростишівською РДА та гр. ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства (п.п.1, 2, 15, 16 договору).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.03.2013 зареєстровано ФГ "КОЗАК-ЛТГ", засновником якого є ОСОБА_1 .

Отже передану за вищевказаним договором земельну ділянку загальною площею 80,2755 га, що складається з двох земельних ділянок: площею 15,7765 га з кадастровим №1822580300:07:000:0157 та площею 64,4990 га з кадастровим №1822580300:07:000:0158, фактично використовує саме ФГ "КОЗАК-ЛТГ", а фізична особа, яка їх отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену нею юридичну особу.

Враховуючи викладене, стверджувати про систематичну несплату відповідачем орендної плати з тих підстав, що кошти за оренду надходили від ФГ "КОЗАК-ЛТГ" як фактичного землекористувача, до якого перейшли права й обов`язки орендаря за договором, а не від імені ОСОБА_1 , яка є засновником цього фермерського господарства, безпідставно.

Разом із тим, як вже зазначалось, позивачем було направлено відповідачу вимогу від 18.04.2023 №03-27/846 щодо сплати заборгованості з орендної плати згідно договору від 28.12.2012 за період з 19.04.2020 до 18.04.2023 у розмірі 148470,18 грн (з доданим до неї розрахунком), яку відповідач, відкликавши та повернувши з бюджету вже сплачені фермерським господарством за оренду кошти, виконав у повному обсязі до подачі даного позову, що підтверджується платіжними інструкціями №0.0.2992728444.1 від 12.05.2023 та №0.0.3070814384.1 від 28.06.2023.

Представник позивача у засіданні 15.01.2023 стверджував, що заборгованість за період з 19.04.2020 до 18.04.2023 існує, сплачені відповідачем кошти були зараховані у погашення заборгованості за попередній період, при цьому жодних доказів на підтвердження зазначеного не надав, у представленому суду акті звірки взаємних розрахунків за період: 28.12.2012 - 31.07.2023 не відобразив надходження і зарахування коштів від відповідача. У вищевказаній вимозі від 18.04.2023 №03-27/876 позивач також не вказував про існування іншої суми заборгованості за інший попередній період (а.с.93-94). Представник позивача також підтвердив, що орендна плата за поточний період сплачуться відповідачем належним чином.

З підстав наведеного, суд дійшов висновку, що станом на час подання даного позову заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012 за спірний період відсутня, доказів протилежного суду не надано, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 148605,82 грн є безпідставною, необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Згідно з приписами ч.ч.3, 4 ст.31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають також положення ч.2 ст.651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням вищевикладених обставин та керуючись наведеними нормами, суд прийшов до висновку, що істотне порушення умов договору, на яке посилався позивач у своїх заявах по суті спору як на підставу задоволення позову, відповідно до вимог ст.651 ЦК України, - відсутнє.

Судом встановлено, що кошти за оренду земельних ділянок помісячно надходили до бюджету Коростишівської міської ради (а.с.71-73), заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012 за спірний період відсутня.

Отже обставини, які свідчили б про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, відсутні, а відтак і підстави для його розірвання, передбачені ст.651 ЦК України, відсутні.

В силу приписів ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна сторона, відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання суду, позивач у даному випадку не довів наявності у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, а також наявності підстав, з якими приписи чинного законодавства пов`язують можливість розірвання договору за рішенням суду.

Недоведеність позивачем наявності в нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, а також обрання неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 .

Враховуючи викладене, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову про стягнення 148605,82 грн заборгованості та розірвання договору оренди у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.4).

Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи слідує, що правову допомогу відповідачу надавав адвокат Ленський І.О., повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1065703 від 29.09.2022 (а.с.52).

29.09.2023 між ОСОБА_1 (клієнт) та Ленським І.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (а.с.131-133), згідно з п.1 розд.1 якого, предметом договору є, зокрема: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У розділі 3 договору про надання правової допомоги від 29.09.2023 визначено, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором (п.1). Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи та загальна сума яких узгоджені сторонами в розрахунку вартості правової допомоги (п.2). Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п.3).

Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні (п.4). До гонорару включаються фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання договору (п.5). Факт наданих послуг підтверджується підписаним клієнтом та адвокатом розрахунком вартості правової допомоги (п.6).

Відповідно до розрахунку суми гонорару адвоката за надану правову допомогу від 15.01.2024 (а.с.134), адвокатом Ломаковій Т.Г. згідно договору від 29.09.2023 в її спорі з Коростишівською міською радою щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди (справа №906/1032/23) виконано наступну роботу:

01.10.2023 - судове засідання в Господарському суді Житомирської області, ознайомлення з матеріалами справи, 0,5 год - 500,00 грн;

01.10. 2023 - транспортні (фактичні) витрати, 70 км х 5,0 грн/км - 350,00 грн;

жовтень 2023 року - подання адвокатських запитів, вивчення документів, підготовка процесуальних документів (відзив), 1,5 год - 4500,00 грн;

16.11.2023 - підготовка до справи, участь у судовому засіданні, 1 год - 1500,00 грн;

16.11.2023 - транспортні (фактичні) витрати, 70 км х 5,0 грн/км - 350,00 грн;

04.12.2023 - підготовка до справи, участь у судовому засіданні, 1 год - 1500,00 грн;

04.12.2023 - транспортні (фактичні) витрати, 70 км х 5,0 грн/км - 350,00 грн;

15.01.2024 - підготовка до справи, подання адвокатських запитів, участь у судовому засіданні, 1 год - 1500,00 грн;

15.01.2024 - транспортні (фактичні) витрати, 70 км х 5,0 грн/км - 350,00 грн.

Всього вартість наданих адвокатом послуг становить 10900,00 грн.

На підтвердження проведення розрахунку з адвокатом відповідачем надано квитанції до прибуткових касових ордерів №109 від 01.10.2023, №121 від 18.10.2023, №136 від 16.11.2023, №147 від 04.12.2023, №147 від 15.01.2024 на загальну суму 10900,00 грн (а.с.135-138).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши вищевказані документи та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу в розмірі 10900,00 грн є співмірними зі складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене та висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10900,00 грн, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Коростишівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 148605,82 грн та розірвання договору оренди відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Коростишівської міської ради (вул.Дарбіняна, буд.11, м.Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501, ідентифікаційний код 04053660) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 10900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.01.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2- позивачу (ЄСІТС);

3 - відповідачу (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_2