Рішення

від 24.01.2024 по справі 910/11713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2024Справа № 910/11713/23Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків, 5, ідентифікаційний код 02910025) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, ідентифікаційний код 40737491)

до Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А." (03105, м. Київ, вул. Червоноармійська, 92, ідентифікаційний код 24714833)

про стягнення 254 974,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А." про стягнення грошових коштів за договором № 39/135-21 від 31.05.2021 у розмірі 288 719,50 грн, з яких: 220 906,00 грн попередньої оплати та 67 813,50 грн інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.08.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

07.08.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.09.2023 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає про залишок невикористаних бланків-дозволів (талонів) 8 500 літрів на суму 216 325,00 грн.

08.09.2023 через відділ діловодства суду прокурором подано відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач фактично змінив предмет позову і заявив до стягнення з відповідача 216 325,00 грн попередньої оплати та 38 649,77 грн інфляційних втрат. Крім того, прокурор в заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд повернути суму сплаченого судового збору у розмірі 506,17 грн на рахунок Кіровоградської обласної прокуратури.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради (далі - замовник, позивач ) та ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» за результатами проведення процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено договір №39/135-21 про закупівлю (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору (предмет договору) постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар по цінах, в кількості, асортименті, що вказані у додатку 1 (специфікації).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що ціна даного договору становить 265 555,00 грн, в тому числі ПДВ - 44 259,17 грн.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору поставка за договором здійснюється постачальником на АЗС, шляхом заправки транспортних засобів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця талонів. Передача товару здійснюється за товарними накладними, що є підставою для оплати покупцем. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий в повному обсязі у власність покупця в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами, з цього моменту зобов`язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі. Тобто, талони є засобом для отримання предмету закупівлі - дизельного палива. Строк передачі талонів - протягом 10-ти банківських днів з моменту 100% оплати товару. Місце поставки товару - АЗС постачальника. Крім цього, зі змісту договору вбачається, що відпуск палива здійснюється на підставі пред`явлених талонів на паливо на АЗС постачальника.

Строк поставки товару: з дати укладення договору до 31.12.2021 року.

Пунктом 8.1. договору визначено, що він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до умов договору Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради взяті на себе зобов`язання виконав, в повному обсязі перерахувавши на рахунок ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» грошові кошти в сумі рахунок ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 265 555,00 грн, що підтверджується платіжним дорученнями №1997 від 11.06.2021, № 1999 від 11.06.2021 та № 1998 від 11.06.2021.

Таким чином, прокурор зазначає, що Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради станом на 11.06.2021 повністю виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 39/135-21 від 31.05.2021.

У свою чергу, постачальник передав замовнику талони на отримання бензину марки А-95 та дизельного палива на загальну суму 265 555,00 грн.

Так, прокурор зазначає, що за період з червня 2021 року по жовтень 2021 року Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради використано 120 літрів бензину А 95 на суму 3 420,00 грн; за період з січня 2022 року по лютий 2022 року використано дизельного палива 1 620 літрів на суму 41 229,00 грн. Термін дії талонів на дизельне паливо становив до 15.06.2022 року.

26.04.2022 директором ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» повідомлено клієнтів та партнерів про форс-мажорні обставини, що виникли у зв`язку з воєнними діями в Україні.

Надалі, покупцем з метою забезпечення безперебійного підвезення школярів до місця навчання та додому шкільними автобусами Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради 11.08.2022 за вихідним номером 01-18/188 скеровано заявку з проханням здійснити обмін талонів старого зразка (термін дії яких минув на талони нового зразка) дійсні талони рівнозначного номіналу, без зміни ціни дизельного палива в кількості 8 680 л на суму 220 906 грн та повідомити про діючі АЗС на території м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області або найближчих до зазначеного місця в повній мірі або частинами згідно потреби.

16.08.2022 відповідачем надано відповідь про настання форс-мажору у діяльності компанії з 24.02.2022, натомість факт війни в Україні не означає беззаперечну неможливість виконання зобов`язань, тому завданнями товариства є намагання виконати умови договору шляхом забезпечення АЗС нафтопродуктами для подальшої їх реалізації клієнтам. Також запропоновано два варіанти для подальшого співробітництва:

- можливість перерахунку залишку передплачених об`ємів нафтопродуктів відповідно до ціни, яка буде сформована на період перерахунку. Відпуск перерахованого об`єму буде відбуватись в найближчій до АЗС (смт. Компаніївка). Функціонування АЗС м. Бобринець на даний час призупинено та точної дати відновлення на той час було.

- укладення додаткової угоди про розірвання договору про постачання нафтопродуктів, проведення звірки взаєморозрахунків та повернення суми попередньої оплати.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради 23.08.2022 направлено листа за № 01-18/200 директору ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» з вимогою виконання зобов`язання до договору про закупівлю № 39/135-21 від 31.05.2021, оскільки дизельне паливо потрібно для підвозу здобувачів освіти до закладів освіти.

01.09.2022 ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» листом №282 проінформував Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану, дефіцит палива в Україні ускладнив здійснення договірних відносин товариства.

Таким чином, прокурор зазначає, що залишок невикористаних бланків-дозволів (талонів) становить 8 500 літрів на суму 216 325,00 грн, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що порушене відповідачем право позивача може бути відновлено шляхом задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А." суми коштів, що було перераховано Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради на виконання умов договору №39/135-21 про закупівлю у розмірі 216 325,00 грн.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідач має сплатити втрати від інфляції за весь період прострочення в сумі 38 649,77 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом суд відзначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Знам`янською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру при опрацюванні інформації з відкритих джерел, розміщеної на веб-порталі електронної системи публічних закупівель https: Z/prozorro.gov.uа щодо закупівлі дизельного палива та бензину під час публічної закупівлі UA-2021-05-18-010467-Ь Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради.

Зокрема, встановлено, що під час виконання умов договору поставки порушено зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

При цьому, Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради з часу здійснення оплати не вжито належних заходів щодо повернення безпідставно витрачених коштів до бюджету у судовому порядку.

Зокрема, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради листом №01-18/173 від 16.05.2023 повідомив, що заходи реагування щодо стягнення вказаної заборгованості не вживались.

Враховуючи нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу після отримання інформації про порушення інтересів держави, прокурор має право звернутися до суду із даним позовом.

Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту майнових інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень, у зв`язку з нездійсненням відповідними органами, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави та є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зі змісту Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України №281/171/578/155 від 20.05.2008, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. По своїй суті, талони не можуть бути засобом розрахунків, адже як оплата за паливо на рахунок продавця за безготівковим розрахунком перераховуються гроші. У свою чергу, талон - це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС.

Судом встановлено, що позивачем на рахунок ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 265 555,00 грн, що підтверджується платіжним дорученнями №1997 від 11.06.2021, № 1999 від 11.06.2021 та № 1998 від 11.06.2021.

У свою чергу, постачальник передав замовнику талони на отримання бензину марки А-95 та дизельного палива на загальну суму 265 555,00 грн.

Так, в період з червня 2021 року по жовтень 2021 року Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради використано 120 літрів бензину А 95 на суму 3 420,00 грн; за період з січня 2022 року по лютий 2022 року використано дизельного палива 1 620 літрів на суму 41 229,00 грн. Термін дії талонів на дизельне паливо становив до 15.06.2022 року.

Таким чином, судом встановлено, що залишок невикористаних бланків-дозволів (талонів) становить 8 500 літрів на суму 216 325,00 грн.

Разом з тим, 26.04.2022 директором ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» повідомлено клієнтів та партнерів про форс-мажорні обставини, що виникли у зв`язку з воєнними діями в Україні.

Надалі, покупцем з метою забезпечення безперебійного підвезення школярів до місця навчання та додому шкільними автобусами Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради 11.08.2022 за вихідним номером 01-18/188 скеровано заявку з проханням здійснити обмін талонів старого зразка (термін дії яких минув на талони нового зразка) дійсні талони рівнозначного номіналу, без зміни ціни дизельного палива.

16.08.2022 відповідачем надано відповідь про настання форс-мажору у діяльності компанії з 24.02.2022, натомість факт війни в Україні не означає беззаперечну неможливість виконання зобов`язань, тому завданнями товариства є намагання виконати умови договору шляхом забезпечення АЗС нафтопродуктами для подальшої їх реалізації клієнтам.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради 23.08.2022 направлено листа за № 01-18/200 директору ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» з вимогою виконання зобов`язання до договору про закупівлю № 39/135-21 від 31.05.2021, оскільки дизельне паливо потрібно для підвозу здобувачів освіти до закладів освіти.

01.09.2022 ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» листом №282 проінформував Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану, дефіцит палива в Україні ускладнив здійснення договірних відносин товариства.

Суд зазначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Судом встановлено, що Торгово - промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, обставини, які розпочалися з 24 лютого 2022 та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/або іншим зобов`язанням, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів та виконання відповідно до яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Настання форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (сплати неустойки, штрафу, відшкодування збитків тощо), але власне зобов`язання (поставку товару, оплату товару тощо) ніхто не скасовував.

Суд зазначає, що в даному випадку предметом позову є лише стягнення передплати за договором, а не відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (сплати неустойки, штрафу, відшкодування збитків тощо).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 216 325,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, умовою застосування наведеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А, у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

В даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у встановленому законом порядку.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено в постанові від 13.09.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед відповідачем в сумі 216 325,00 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 216 325,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивач про стягнення з відповідача 38 649,77 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурором не надано суду доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення сплачених в якості попередньої оплати коштів у порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Така вимога пред`явлена позивачем через суд шляхом подання відповідного позову. Тому відсутні підстави вважати, що у визначений в позовній заяві період, який передував зверненню позивачем з позовом до суду, мало місце прострочення відповідачем грошового зобов`язання. Відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у зазначений позивачем період задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог, суд зазначає, що у відзиві відповідача визнано суму, яка співпадає із вимогами прокурора, викладеній в заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А." (03105, м. Київ, вул. Червоноармійська, 92, ідентифікаційний код 24714833) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, ідентифікаційний код 40737491) грошові кошти у розмірі 216 325 (двісті шістнадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А." (03105, м. Київ, вул. Червоноармійська, 92, ідентифікаційний код 24714833) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. Верхня Пермська 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 18 820172, розрахунковий рахунок UA 848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 3 244 (три тисячі двісті сорок чотири) грн 88 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.01.2024

Суддя І.О. Андреїшина