Постанова

від 23.01.2024 по справі 333/3987/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.01.2024 Справа № 333/3987/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/3987/21 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.

Провадження № 22-ц/807/148/24 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 листопада 2010 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2-10-111ОК, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 195000,00 грн. з оплатою 23% річних за користування кредитом, з кінцевим строком погашення 30 листопада 2020 року.

Виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечено договорами поруки, укладеними між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 (Договір поруки №2-1-1110П від 30 листопада 2010 року) та між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 (договір поруки №2-1-1110П/1 від 30 листопада 2010 року).

Крім того, виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 забезпечено заставою автомобіля марки Chevrolet, модель Takuma UA75Z, тип легковий універсал 2005 року випуску, колір сірий, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ МРВ ДАІ №3 при УМІ України в Запорізькій області 01 березня 2007 року та оформлена договором застави автомобіля №2-10-1110Z 30 листопада 2010 року; заставою нерухомості (іпотека): двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,83 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., яка належить майновому поручителю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

11 лютого 2015 року між банком та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В за кредитним договором та договорами поруки, іпотеки, застави.

Свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків позичальник належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 27 квітня 2021 року утворилася заборгованість в сумі 219614,95 грн., з яких: заборгованість по основному боргу 122836,66 грн., прострочені відсотки за користування кредитом 94084,85 грн., 3% річних за порушення грошового зобов`язання 2693,44 грн.

На підставі зазначеного просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь установи заборгованість за кредитним договором № 2-10-111ОК від 219614,95 грн. та судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна іпотечна установа подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що набула права вимоги 17 вересня 2015 року, позичальник отримав 20 жовтня 2015 року повідомлення про відступлення прав вимоги, в суді першої інстанції було надано розрахунок заборгованості первісного кредитора, у зв`язку з введенням карантину та зупинення перебігу строків позовної давності вказані строки до періодичних платежів з 12 березня 2020 року не застосовуються, позовні вимоги за період з 20 листопада 2017 року по 20 листопада 2020 року також підлягають задоволенню, установа звернулась до суду в межах строків позовної давності, відповідачами контррозрахунок не надавався, судом першої інстанції були проігноровані надані установою та первісним кредитором докази, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем пропущено строк на апеляційне оскарження, остання сплата за кредитним договором відбулась 15 березня 2018 року, право позивача на звернення до суду виникло з 11 квітня 2018 року та закінчилось 11 квітня 2021 року, з позовною заявою Державна іпотечна установа звернулась 08 червня 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності,

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції застосував позовну давність, зазначивши про наявність для цього підстав та звернення відповідачів з відповідною заявою.

Проте з таким висновком суду не погоджується колегія суддів.

Частиною першою статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 553 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 листопада 2010 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2-10-111ОК (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає а позичальник отримує кредитні кошти в розмірі 195000,00 грн. на строкдо 30листопада 2020року та зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти в розмірі 23% річних (т.1, а.с.8-15).

Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 4165,00 грн. У складі ануїтетного платежу також сплачуються відсотки за користування кредитними ресурсами.

Відповідно до розділу 5 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором є застава автомобіля марки Chevrolet, модель Takuma UA75Z, тип легковий універсал 2005 року випуску, колір сірий, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ МРВ ДАІ №3 при УМІ України в Запорізькій області, 01 березня 2007 року, оформлена договором застави автомобіля №2-10-1110Z від 30 листопада 2010 року; заставою нерухомості (іпотека): двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,83 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., яка належить майновому поручителю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оформлена договором іпотеки №2-10-1110І, посвідченим 30 листопада 2010 року та зареєстрованим в реєстрі за №17/3878.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2-10-1110П від 30 листопада 2010 року (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов`язувався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором (т.1, а.с.23-25).

Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2-10-1110П/1 від 30 листопада 2010 року (далі - Договір поруки 1), за умовами якого поручитель зобов`язувався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором № 2-10-111ОК від 30 листопада 2010 року (т.1, а.с.26-28).

Судом першої інстанції встановлено, що Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісногокредитора узобов`язаннів обсязіі наумовах,що існувалина моментпереходу цихправ, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 910/7320/17, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новин кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору (далі - Договір відступлення) (т.1, а.с.40-46).

Згідно інформації, яка міститься за номером 231 в Додатку № 1 до Договору відступлення, Державна іпотечна установа набула права вимоги за Кредитним договором, Іпотечним договором та Договорами поруки.

Відповідно до п.1.3 Договору відступлення вартість прав вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до Договору станом на дату укладення цього договору.

Пунктом 2.1 Договору відступлення встановлено, що пункт 1.2 цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених в п.п.2.1.1 Договору, та однієї з обставин, визначеної в п.п.2.1.2 цього Договору або п.2.1.3, або п.2.1.4 цього Договору.

Постановою правління Національного Банку України №612 від 17 вересня 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних, а отже 17.09.2015 року набрав чинності пункт 1.2 Договору відступлення.

16 жовтня 2015 року Державна іпотечна установа надіслала на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за вих.№7123/11/2, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень та чеком поштового відправлення від 16 жовтня 2015 року (т.1, а.с.52-54).

Листом від 23 листопада 2015 року №3-242100/22658 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявська О.С. повідомила нового кредитора про заборгованість по Кредитному договору станом на 17 вересня 2015 року, яка згідно виданої довідки, підтвердженої банком, станом на 17 вересня 2015 року складає 157 051,82 грн. (т.1, а.с.47-51).

За розрахунком Державної іпотечної установи (вих. №1919/32128 від 27.04.2021 року) заборгованість за Кредитним договором станом на27квітня 2021року становить 219614,95 грн., з яких: 122836,66 грн. - заборгованість по сумі основного боргу; 94084,85 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом за (які нараховані за період до 29 листопада 2020 року); 2693,44 грн. 3% річних за порушення грошового зобов`язання. З розрахунку вбачається, що остання сума платежів за Кредитним договором у розмірі 1000,00 грн. була сплачена позичальником у період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року (т.1, а.с.71-72).

В постанові Верховного Суду у справі № 331/7975/13-ц від 23 березня 2020 року, зазначено, що не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі, з огляду на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості.

Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.

Крім того, відповідач не спростував факт отримання кредиту, тим більше здійснював його часткове погашення, під час розгляду справи не був згоден із заявленим банком розміром заборгованості, проте свого розрахунку не надав.

Отже, розрахунок Банку відповідачами не спростований, свого розрахунку не надано.

За умовамиКредитного договорустрок поверненнявсієї сумизаборгованості настав30листопада 2020року,Вимоги проповернення кредитнихресурсів взагальній сумі219614,95грн.Державною іпотечноюустановою булонаправлено відповідачам17травня 2021року (т.1, а.с.78).

Відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.111-117).

За приписами статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінченнякінцевого строкуповного погашеннякредиту (стаття 261 ЦК України).

Саме до такого висновку дійшовВерховний СудУкраїни впостанові від22жовтня 2014року поцивільній справі№ 6-127цс14.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).

Як вбачається зі змісту п.3.2. Кредитного договору, сторони погодили, що позичальник зобов`язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, у складі щомісячного ануїтетного платежу Кредитного договору, погашення заборгованості за кредитним договором повинно було здійснюватися шляхом внесення щомісячного ануїтетного платежу у розмірі 4165,00 грн.

У пунктах 4.1, 4.2, 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 судам роз`яснено наступне.

4.1. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

4.2. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (абзац другий частини п`ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов`язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов`язок негайного виконання зобов`язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред`явлення вимоги кредитором.

4.4.1. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

За розрахунком заборгованості позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі погашав заборгованість за кредитним договором, проте, починаючи з 01 червня 2016 року, періодично вносив платежі, розмір яких перевищував розмір щомісячного ануїтетного платежу - 4165,00 грн., а отже свідчить про визнання боржником боргу. Останній такий платіж внесено у період з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року (т.1, а.с.71-72).

Отже, здійснивши вищезазначений платіж в вересні 2017 року, ОСОБА_1 перервав перебіг позовної давності до всіх не сплачених на цей час сум періодичних платежів та до всієї суми заборгованості, яка існувала перед Банком станом на час внесення платежу.

Відповідно до умов Кредитного договору (п.3.2), наступний платіж за ОСОБА_1 повинен бути здійснений до 10 жовтня 2017 року, тобто право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказанимперіодичним платежемвиникло з11жовтня 2017року та закінчилося 11 жовтня 2020 року,а правозвернення досуду завсією сумоюзаборгованості виниклоз 01грудня 2020року та закінчується 01 грудня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, враховуючи, що за періодичним платежем, який повинен був сплатити позичальник після переривання перебігу позовної давності, право звернення банку до суду виникло з 11 жовтня 2017 року та закінчилося 11 жовтня 2020 року, а за всією сумою заборгованості виникло з 01 грудня 2020 року та закінчується 01 грудня 2023 року, тобто вже під час дії карантину (з березня 2020 року) та зупинення перебігу строків позовної давності, помилковим є висновок суду про застосування позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 07.09.2022р. у справі №679/1136/21.

За вказанихобставин рішеннясуду підлягаєскасуванню зприйняттям новоїпостанови прозадоволення позову Державної іпотечної установи та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 27 квітня 2021 року в сумі 219614,95 грн., з яких: заборгованість по основному боргу 122836,66 грн., прострочені відсотки за користування кредитом 94084,85 грн., 3% річних за порушення грошового зобов`язання 2693,44 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позову Державної іпотечної установи задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 27 квітня 2021 року в сумі 219614 (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 95 копійок, з яких: заборгованість по основному боргу 122836 (сто двадцять дві тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 66 копійок, прострочені відсотки за користування кредитом 94084 (дев`яносто чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні 85 копійок, 3% річних за порушення грошового зобов`язання 2693 (дві тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 44 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 січня 2024 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: В.Ю. Бєлка

І.В. Кочеткова