Рішення

від 24.01.2024 по справі 910/14541/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024Справа № 910/14541/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське-К"

до Приватного підприємства "Агропродопт"

про стягнення 495 320, 00 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенське-К" (далі - ПСП "Переселенське-К", позивач) до Приватного підприємства "Агропродопт" (далі - ПП "Агропродопт", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 495 320, 00 грн за договором про надання послуг від 13.08.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови указаного договору в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ПСП "Переселенське-К" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 495 320,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам спору надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, в якому позов визнав частково, не заперечуючи факту укладення сторонами договору та надання позивачем послуг у період з серпня 2021 по квітень 2023, зазначив, що сума заявленої до стягнення заборгованості була ним оплачена додатково ще на суму 160 593,33 грн., а отже, залишок заборгованості склав 334 726,67 грн. Також відповідач зазначив, що позовні вимоги є передчасними, адже позивач не направив відповідачу рахунків на оплату наданих послуг, а тому строк сплати цих послуг вважається таким, що не настав.

Розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в частині сплаченої заборгованості - провадження слід закрити.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що 13.08.2021 між ПСП "Переселенське-К" (виконавець) та ПП "Агропродопт" (замовник) був укладений усний правочин № 20210813, згідно з яким виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику послуги з прийняття вагонів на під`їзні колії та відвантаження зерна, а замовник - прийняти такі послуги та здійснити за них оплату.

На підтвердження схвалення вказаної домовленості відповідач 13.08.2021 направив вагони на під`їзну колію, що перебуває у користуванні позивача, а позивач прийняв такі вагони, відповідно - надав послугу з прийняття вагонів, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 13.08.2021, вартість яких у подальшому сплатив відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства та зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що протягом серпня 2021 - квітня 2023 позивач надав відповідачу послуги з прийняття вагонів на під`їзній колії та відвантаження зерна на загальну суму 817 320,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт: № 13 від 13.08.2021; № 14 від 13.08.2021; № 19 від 31.12.2021; № 8 від 15.12.2022; № 2 від 06.02.2023; № 3 від 06.03.2023; № 4 від 10.03.2023, схваленими сторонами.

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг за період з серпня 2021 по квітень 2023 виконав неналежним чином, частково сплатив їх вартість на суму 322 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 1942 від 27.08.2021; № 65 від 05.10.2021; № 66 від 05.10.2021; № 80 від 01.12.2022; № 807 від 19.01.2023; № 806 від 19.01.2023; № 862 від 07.03.2023.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивач направляв на адресу відповідача претензії, в яких просив в 7-ми денний строк з дня їх отримання сплатити існуючу заборгованість. Однак відповідач вимоги позивача залишив без задоволення.

Отже судом встановлено, що на час звернення позивача до суду у відповідача виникла заборгованість в сумі 495 320, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Разом з тим під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем була сплачена частина заборгованості: в сумі 95 793,33 грн. до відкриття провадження у справі, що вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій № 181 від 29.09.2023 на суму 29 560, 00 грн. та № 219 від 06.10.2023 на суму 66 233,33 грн, а частина боргу в сумі 64 800,00 грн. - сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними інструкціями № 227 від 11.11.2023 на суму 15 000,00 грн. та № 258 від 31.10.2023 на суму 48 800, 00 грн.

Згідно з ч. 4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин позовні вимоги ПСП «Переселенське-К» в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 95 793,33 грн. задоволенню не підлягають як такі, що вже не існували до відкриття провадження у справі, а провадження в частині стягнення 64 800,00 грн. - підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині позову припинився під час розгляду справи (став відсутнім).

Отже судом встановлено, що залишок непогашеної відповідачем заборгованості з оплати наданих послуг за договором складає 334 726,67 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що йому не були направлені рахунки на оплату наданих послуг, а тому строк сплати заборгованості не настав, проте, суд відхиляє такі доводи ПП "Агропродопт", оскільки наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість наданих йому послуг, адже такий обов`язок виникає на підставі договору, а не - рахунку.

Крім того рахунок є документом, змістом якого є платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і неотримання такого документу (рахунку) не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 910/13527/17.

Отже, оскільки доказів належної сплати вартості наданих послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПП "Агропродопт" заборгованості в сумі 334 726,67 підлягають задоволенню.

Крім того позивачем була подана заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 99 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення з нього таких витрат у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання юридичних послуг від 28.01.2019, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Максименко та Партнери» приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг ПСП «Переселенське-К»; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1311453, виданий АО «Максименко і Партнери» на представництво інтересів ПСП «Переселенське-К»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5310 від 28.09.2012, видане адвокату Максименко Я.О.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування таких витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважили Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: малозначність справи, виходячи з ціни позову; категорію справи, яка належить до нескладних спорів; характеру спірних відносин; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позовної заяви; відсутність, крім позову, інших пояснень та клопотань зі сторони позивача.

Також суд враховує, що представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових справах, об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів позову, аналіз чинного законодавства з урахуванням предмета спору і предмета доказування (стягнення заборгованості), а також на підготовку процесуальних документів.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом, та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявлених судових витрат ПСП «Переселенське-К» на професійну правничу допомогу та встановити їх в сумі 6 000,00 грн.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 7 429,80 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір становить 5 020,90 грн, а витрати на правничу допомогу - 4 066,78 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське-К" до Приватного підприємства "Агропродопт" про стягнення 495 320, 00 грн. в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 64 800,00 грн. закрити.

Решту позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське-К" до Приватного підприємства "Агропродопт" про стягнення 430 520,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агропродопт" (03057, м. Київ, вул. Молдовська, будинок 2, корпус 1В, кабінет 5, ідентифікаційний код 31429383) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське-К" (09246, Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Комунарська, 1, ідентифікаційний код 38846528) заборгованість у сумі 334 726 (триста тридцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн. 67 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 4 066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. 78 коп. та судовий збір у сумі 5 020 (п`ять тисяч двадцять) грн. 90 коп.

У іншій частині позову - відмовити.

Повне судове рішення складене 24 січня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.