Рішення

від 17.01.2024 по справі 910/12983/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2024Справа № 910/12983/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ»

про стягнення 690 923,82 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О. за ордером від 24.07.2023 року серії АІ № 1417880;

від відповідача: Халупко В.М. за ордером від 28.09.2023 року серії АІ № 1468511.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 690 923,82 грн., з яких: 375 036,70 грн. - аванс, 18 751,83 грн. - неустойка у вигляді штрафу, 10 758,00 грн. - 3 % річних, 40 377,29 грн. - інфляційні втрати, 246 000,00 грн. - збитки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 13.07.2022 року договором підряду № 13/07 в частині своєчасного виконання узгоджених означеними контрагентами робіт з виготовлення та монтажу алюмінієвих світлопрозорих конструкцій, у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг та виникли підстави для стягнення штрафних санкцій, компенсаційних виплат та збитків.

Ухвалою від 18.08.2023 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху та встановив Товариству з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» спосіб і строк на усунення її недоліків.

30.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 04.09.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12983/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.10.2023 року.

02.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» від 28.09.2023 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість.

До початку призначеного підготовчого засідання 04.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 03.10.2023 року на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» навело додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

У підготовчому засіданні 04.10.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, якою встановив відповідачу строк на подання заперечень на відповіді на відзив до 20.10.2023 року. Крім того, суд долучив подану позивачем відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи та відклав підготовче засідання на 01.11.2023 року.

06.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 04.10.2023 року про долучення доказів. Означені документи судом долучені до матеріалів справи.

До початку призначеного підготовчого засідання 01.11.2023 року до суду надійшли клопотання сторін про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 01.11.2023 року суд постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/12983/23 на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2023 року.

23.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача від 20.11.2023 року, до яких останній долучив копію дефектного акту від 06.10.2023 року № 1. Копія означеного акту долучена судом до матеріалів справи.

Крім того, у наведених письмових поясненнях відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал дефектного акту від 06.10.2023 року № 1.

У підготовчому засіданні 29.11.2023 року представник відповідача просив суд не розглядати по суті раніше заявлене клопотання про витребування у позивача оригіналу дефектного акту від 06.10.2023 року № 1, у зв`язку із чим таке клопотання судом по суті не розглядалося.

Ухвалою від 29.11.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/12983/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 20.12.2023 року.

30.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій листа позивача від 20.11.2023 року № 201123-1 та дефектного акту від 06.10.2023 року № 1.

У судовому засіданні 20.12.2023 року оголошувалася перерва до 17.01.2024 року.

У судовому засіданні 17.01.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» заперечив з огляду на їх необґрунтованість.

У судовому засіданні 17.01.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» (підрядник) було укладено договір підряду № 13/07 (далі - Договір), за умовами якого підрядник згідно із завданням замовника власними та залученими силами та коштами на свій ризик виконує роботи з виготовлення та монтажу алюмінієвих світлопрозорих конструкцій, специфікація і вартість яких наведені у Додатку № 1 до цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником.

Вказаний Договір з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток означених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункт 1.3 Договору замовник зобов`язується прийняти у підрядника результат виконаних робіт та сплатити їх вартість на умовах, що викладені у цьому Договорі.

За змістом пункту 2.1 Договору термін виконання робіт - до 20 серпня, або 50 робочих днів з моменту перерахування авансу згідно з пунктом 5.1 замовником на розрахунковий рахунок підрядника та забезпечення замовником необхідних умов для виконання робіт.

Дата початку виконання робіт призначається замовником (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктами 3.1-3.3 Договору здача-прийняття виконаних підрядником робіт здійснюється сторонами протягом 2-х (двох) робочих днів з моменту отримання замовником повідомлення про завершення підрядником відповідних робіт з обов`язковим оформленням акту здачі-прийняття робіт в 2-х оригінальних екземплярах.

Замовник протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання повідомлення про завершення робіт повинен передати підряднику підписаний акт здачі-прийняття виконаних робіт або письмову мотивовану відмову від прийняття таких робіт.

У разі відмови замовника від підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт сторони протягом 2 (двох) робочих днів погоджують та підписують дефектний акт, де фіксують виявлені недоліки у виконаних роботах, а також термін та порядок їх усунення. Усі затрати по усуненню недоліків несе підрядник. Після повного усунення підрядником виявлених недоліків у виконаних роботах сторони протягом 1 (одного) робочого дня підписують відповідний акт здачі-прийняття виконаних робіт.

У пункті 4.1 цього правочину його сторони погодили, що договірна ціна робіт є твердою і може змінюватись лише у випадках, передбачених даним Договором. Договірна ціна включає вартість робіт і матеріалів. Загальна вартість робіт, з урахуванням матеріалів, складає 310 020,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 51 670,00 грн.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору замовник протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання Договору уповноваженими представниками сторін перераховує підряднику аванс у розмірі 80 % вартості робіт, що становить 248 016,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 41 336,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Остаточна вартість робіт згідно з пунктом 4.1 даного Договору в сумі 62 004,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 10 334,00 грн., перераховуються замовником протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договору підрядник зобов`язаний за власний рахунок усунути дефекти, що виникли протягом гарантійного терміну. Гарантійний термін на виконані підрядником роботи встановлюється тривалістю в 60 (шістдесят) місяців із моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

Усунення недоліків здійснюється підрядником у терміни, узгоджені цим Договором. Наявність недоліків і терміни їх усунення фіксуються двостороннім дефектним актом підрядника і замовника (пункт 7.4 Договору).

Пунктом 7.6 цієї угоди встановлено, що підрядник протягом гарантійного терміну експлуатації забезпечує ремонт виявлених дефектів, які виникли з вини підрядника, самотужки та за власні кошти.

Відповідно до пункту 11.2 Договір вважається укладеним з дати його підписання обома сторонами. Датою укладення є пізніша дата підписання, якщо Договір підписувався окремо кожною стороною.

Договір діє до повного виконання сторонами обов`язків та умов, передбачених цим Договором (пункт 11.4 означеного правочину).

З матеріалів справи вбачається, що у Додатку № 1 до Договору його сторони визначили найменування та вартість робіт, а у Додатку № 3 - умови гарантійного обслуговування робіт.

Судом встановлено, що у період з 14.07.2022 року по 27.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кластер Україна" перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» грошові кошти у загальному розмірі 375 036,70 грн., з яких: 248 016,00 грн. - за платіжною інструкцією від 14.07.2022 року № 4237 (із призначенням платежу: «Часткова сплата (80 %) за роботи по виготовленню та монтажу алюмінієвих конструкцій згідно рахунку № 11 від 13.07.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 41 336,00»), 62 004,00 грн. - за платіжною інструкцією від 31.08.2022 року № 4466 (із призначенням платежу: «Сплата (20 % доплата повністю) за роботи по виготовленню та монтажу алюмінієвих конструкцій згідно рахунку № 11 від 13.07.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 10 334,00»), а також 26 698,70 грн. - за платіжною інструкцією від 15.09.2022 року № 4551 (із призначенням платежу: «Сплата за підвіконня згідно рахунку № 16 від 13.09.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 4 449,78»), 28 318,00 грн. - за платіжною інструкцією від 19.09.2022 року № 4555 (із призначенням платежу: «Сплата за комплект фурнітури згідно рахунку № 17 від 19.09.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 4 719,67»), 10 000,00 грн. - за платіжною інструкцією від 27.12.2022 року № 5217 (із призначенням платежу: «Сплата за алюмінієві двері згідно рахунку № 23 від 26.12.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 1 666,67»).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» посилалося на те, що частина погодженого за Договором обсягу монтажних робіт щодо встановлення алюмінієвих світлопрозорих конструкцій була виконана підрядником з недоліками, водночас приблизно 46 % робіт так і залишились невиконаними.

Враховуючи наведені обставини, листом від 20.10.2022 року вих. № 27/45-22 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору з посиланням на положення статті 849 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» у позовній заяві вказувало на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору за останнім утворилася заборгованість у розмірі 375 036,70 грн. (авансу), а також виникли правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача 18 751,83 грн. неустойки у вигляді штрафу, 10 758,00 грн. 3 % річних та 40 377,29 грн. інфляційних втрат.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» зазначало, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, інший контрагент позивача - ОСОБА_1 був позбавлений можливості виконувати роботи на об`єкті у період з 01.10.2022 року до 21.12.2022 року та нарахував позивачу штраф за простій в сумі 246 000,00 грн. На думку позивача, сума такого штрафу підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна», як збитки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно частини 2 статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як було зазначено вище, у пункті 2.1 Договору його сторони погодили термін виконання робіт - до 20 серпня, або 50 робочих днів з моменту перерахування авансу замовником на розрахунковий рахунок підрядника та забезпечення замовником необхідних умов для виконання робіт.

Судом встановлено, що 14.07.2022 року позивач за платіжною інструкцією № 4237 перерахував відповідачу передбачений пунктом 5.1 Договору аванс у сумі 80 % робіт, а саме: 248 016,00 грн. Крім того, за платіжною інструкцією від 31.08.2022 року № 4466 (із призначенням платежу: «Сплата (20 % доплата повністю) за роботи по виготовленню та монтажу алюмінієвих конструкцій згідно рахунку № 11 від 13.07.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 10 334,00») позивач перерахував позивачу решту вартості передбачених Договором підрядних робіт у розмірі 62 004,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.10.2022 року вих. № 27/45-22 позивач, у зв`язку з неповним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, керуючись правом, передбаченим статтею 849 Цивільного кодексу України, повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» про припинення дії Договору.

Згідно зі статтею 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме:

- підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2);

- очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3);

- відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому, наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Як наголошує Верховний Суд, зокрема у постанові від 29.01.2020 року в справі № 904/5265/18, для правильного вирішення спорів про стягнення невикористаної частини авансу як наслідку відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 Цивільного кодексу України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

Так, правильне застосування частин статті 849 Цивільного кодексу України має вирішальне значення для правильного вирішення подібних спорів, оскільки пов`язане не тільки з різним обсягом доказування, а і з різними правовими наслідками таких дій, тому законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої.

З долученої до матеріалів справи копії вимоги-повідомлення від 20.10.2022 року № 27/45-22 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна», користуючись правом, передбаченим статтею 849 Цивільного кодексу України, повідомляє про припинення Договору. Разом із тим, таке повідомлення не містить жодних посилань на будь-яку частину статті 849 Цивільного кодексу України, застосування кожної з яких має різні правові наслідки.

Слід зауважити, що будь-яких вимог, у тому числі про відшкодування збитків або повернення суми невикористаного авансу, позивачем у вимозі-повідомленні від 20.10.2022 року № 27/45-22 також не викладено. Матеріали справи не містять й належних доказів на підтвердження факту та конкретної дати отримання відповідачем цієї вимоги-повідомлення.

При цьому, у позовній заяві в якості нормативно-правової підстави для обґрунтування позову щодо стягнення з відповідача авансу в розмірі 375 036,70 грн. позивач посилався на частину 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

Так, позивач вказував на те, що зі сторони відповідача має місце порушення умов Договору, оскільки частина робіт виконана неякісно, тоді як близько 46 % узгоджених Договором робіт залишаються невиконаними. Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» зазначало про необхідність примусового стягнення з відповідача суми авансу в розмірі 375 036,70 грн.

Проте, суд оцінює такі твердження позивача критично, оскільки для стягнення усієї суми авансу на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України суду необхідно встановити конкретно визначені законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

У той же час, як у позовній заяві, так і в повідомленні-вимозі від 20.10.2022 № 27/45-22 позивач вказував про те, що відповідач не виконав близько 46 % узгоджених Договором робіт. Разом із тим, фактичне виконання відповідачем частини робіт за Договором визнавалось та не заперечувалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» у поданих заявах по суті спору, однак без уточнення періоду їх виконання.

Слід зазначити, що у Додатку № 1 до Договору «Специфікація та вартість робіт» сторони погодили, що відповідачем виконується два види окремих робіт, а саме: 1) роботи по виготовленню та монтажу світлопрозорих алюмінієвих конструкцій Alumil (під`ємно-зсувана S-700) загальною вартістю 147 600,00 грн.; 2) роботи по виготовленню та монтажу світлопрозорих алюмінієвих конструкцій Alumil (віконно-дверна S-77) вартістю 162 420,00 грн.

Проте, ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив позивач не вказав (з посиланням на відповідні докази), які саме визначені Додатком № 1 до Договору роботи залишись не виконаними, та чому обсяг таких робіт становить саме 46 %.

Разом із тим, частиною 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач не виконав саме 46 % робіт за Договором. При цьому, будь-яких клопотань про призначення експертизи з метою встановлення дійсного обсягу виконаних відповідачем робіт та їх вартості позивачем заявлено не було.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи твердження позивача щодо виконання відповідачем частини робіт, а також зважаючи, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях позивача щодо приблизного обсягу невиконаних робіт (без зазначення конкретних виконаних/невиконаних робіт, їх вартості та періоду виконання), суд дійшов висновку про неможливість стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Світ» усієї сплаченої позивачем суми вартості підрядних робіт за Договору.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 4.1 Договору договірна ціна робіт є твердою і може змінюватись лише у випадках, передбачених даним Договором. Загальна вартість робіт, з урахуванням матеріалів, складає 310 020,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 51 610,00 грн., тоді як позивачем заявлено вимогу про стягнення значно більшої суми авансу, а саме - 375 036,70 грн.

Разом із тим, будь-яких додаткових угод щодо зміни погодженої твердої договірної ціни, у тому числі щодо її збільшення до 375 036,70 грн., сторонами до матеріалів справи долучено не було.

Суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» грошові кошти, зокрема, у розмірі 26 698,70 грн. - за платіжною інструкцією від 15.09.2022 року № 4551 (із призначенням платежу: «Сплата за підвіконня згідно рахунку № 16 від 13.09.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 4 449,78»), у розмірі 28 318,00 грн. - за платіжною інструкцією від 19.09.2022 року № 4555 (із призначенням платежу: «Сплата за комплект фурнітури згідно рахунку № 17 від 19.09.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 4 719,67») та у розмірі 10 000,00 грн. - за платіжною інструкцією від 27.12.2022 року № 5217 (із призначенням платежу: «Сплата за алюмінієві двері згідно рахунку № 23 від 26.12.2022р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 1 666,67»).

Водночас наявні у матеріалах справи рахунки на оплату від 19.09.2022 року № 17 на суму 28 318,00 грн. та від 26.12.2022 № 23 на суму 10 000,00 грн. не містять посилань на їх виставлення в рамках Договору, тоді як у Додатку № 1 до Договору «Специфікація та вартість робіт» також не передбачено й виконання робіт з виготовлення або монтажу підвіконь, за які позивач сплатив відповідачу 26 698,70 грн. за платіжною інструкцією від 19.09.2022 року № 4555.

Наведені обставини додатково свідчать про недоведеність вимоги позивача про стягнення з підрядника 375 036,70 грн. авансу за Договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» про стягнення з відповідача 375 036,70 грн. авансу є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» авансу в розмірі 375 036,70 грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з підрядника 10 758,00 грн. 3 % річних та 40 377,29 грн. інфляційних втрат, які є похідними від вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» авансу.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем підрядних робіт за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» просило суд стягнути з відповідача 18 751,83 грн. неустойки у вигляді штрафу, що становить 5 % від суми неповернутого авансового платежу в розмірі 375 036,70 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

У пункті 6.2 Договору сторони погодили, що при невиконанні монтажних робіт у передбачений Договором термін, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, але не більше 5 % від вартості цих робіт.

З огляду на вказані положення законодавства та умови Договору, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення сума неустойки у розмірі 18 751,83 грн. за своєю правовою природою є пенею (оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання), а не штрафом, як безпідставно вказано Товариством з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» у позовній заяві.

У той же час, зважаючи на альтернативне визначення пунктом 2.1 Договору терміну виконання робіт (до 20 серпня, або 50 робочих днів з моменту перерахування авансу та забезпечення замовником необхідних умов для виконання робіт), відсутність у позовній заяві будь-яких посилань на період нарахування спірної неустойки, а також доказів на підтвердження обґрунтованості бази для її нарахування у розмірі 375 036,70 грн. (з урахуванням визнання позивачем факту часткового виконання підрядником робіт за Договором), суд позбавлений можливості достеменно встановити конкретний період прострочення відповідачем виконання підрядних робіт за Договором, а також їх вартість, а відтак і перевірити дійсні періоди прострочення підрядником виконання відповідних зобов`язань за Договором та обґрунтованість наданого замовником розрахунку неустойки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» про стягнення з відповідача 18 751,83 грн. неустойки, у зв`язку з чим, у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Що стосується вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» про стягнення 246 000,00 грн. збитків, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача 246 000,00 грн. збитків, позивач посилався на те, що 01.07.2022 року між ним (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 3912 (далі - Договір № 3912).

Згідно з пунктом 2.2 Договору № 3912 перелік послуг, які надаються за означеним договором, а також їх вартість, умови надання, порядок оплати та інші умови зазначаються у замовленнях, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 1 замовлення від 15.07.2022 року № 4618 до договору № 3912 виконавець зобов`язався виконати, а замовник - прийняти та оплати такі роботи: штукатурення поверхонь стін та укосів, шпаклювання поверхонь стін та укосів, фарбування стін та укосів.

У пункті 6 вищевказаного замовлення виконавець та замовник погодили, що у разі відтермінування початку виконання робіт або зупинки виконання робіт з вини замовника, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 3 000,00 грн. за кожний день простою.

У подальшому, виконавець звернувся до позивача з листом, в якому повідомив про відсутність у нього можливості виконати роботи за замовленням від 15.07.2022 року № 4618 у повному обсязі, у зв`язку з відсутністю алюмінієвих конструкцій (вікон та дверей), а також про нарахування позивачеві штрафу в сумі 3 000,00 грн. за кожен день простою.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» посилалося на те, що такий простій тривав у період з 01.10.2022 року до 21.12.2022 року (82 дні), у зв`язку з чим позивач, з посиланням на приписи частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути на його користь з відповідача нарахований Товариству з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» штраф у розмірі 246 000,00 грн., як збитки.

Разом із тим, до матеріалів справи позивачем не долучено будь-яких доказів на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» на користь ОСОБА_1 штрафу в сумі 246 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності понесених збитків у розмірі 246 000,00 грн., а також і причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача у справі та означеними збитками, у зв`язку з чим вимоги позивача про їх стягнення судом визнаються необґрунтованими та задоволенню не підлягають

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кластер Україна» слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.01.2024 року.

Суддя В.С. Ломака