Рішення

від 26.12.2023 по справі 911/2450/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2023 р.,

м. Київ

Справа № 911/2450/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська область, Фастівський район, с. Новосілки, вул.. Садова, 23, код ЄДРПОУ 00413297)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» (03027, Київська область, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Садова, будинок 6, код ЄДРПОУ 31425352)

про стягнення 581264,15 грн заборгованості за договором оренди № 12/2016 та примусове виселення,

за участю представників:

позивача: Білан Микола Іванович;

відповідача: не з`явились,

в с т а н о в и в :

1 історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до ТОВ «Антор-Експо» про стягнення 581264,15 грн заборгованості за договором оренди № 12/2016 та примусове виселення.

Ухвалою від 17.08.2023 Господарського суду Київської області вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву від 28.08.2023 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 18.09.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 18.09.2023 був присутній представник позивача. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.10.2023 на 14:30.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 05.10.2023 та був прийнятий судом. Відповідь на відзив, що надійшла 20.10.2023 прийнята судом та долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.10.2023 суд встановив відповідачу строк для подання заперечень до наступного судового засідання, яке вирішено провести 06.11.2023. Заперечення надійшли до суду 02.11.2023.

У судовому засіданні 06.11.2023 суд, враховуючи, що всі необхідні заяви по суті спору у справі зібрані, закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 01.12.2023 на 15:00.

У судове засідання 01.12.2023 з`явився представник позивача. З огляду на відсутність в матеріалах справи банківської виписки з приводу оплат вказаних у взаємних актах звіряння розрахунків, необхідності огляду у судовому засіданні оригіналу повідомлення про відмову від договору оренди №12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та необхідності надання письмових пояснень щодо застосування до правовідносин, що склались між сторонами, положень Постанови КМУ №634 в редакції на момент вчинення юридично значущих дій, суд зобов`язав позивача надати вищезазначені документи та пояснення до наступного судового засідання та оголосив перерву під час розгляду справи по суті до 20.12.2023 до 15:15.

До суду були подані письмові пояснення з доданими до них рахунками на оплату, які прийняті судом. У судовому засіданні судом досліджено надані позивачем документи. З огляду на оголошення повітряної тривоги у засіданні оголошувалась перерва до закінчення повітряної тривоги.

Продовжуючи судове засідання по закінченню повітряної тривоги судом вирішено наступне. З огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей про суб`єктів права власності на нерухоме майно що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та її буквених варіацій суд, керуючись положеннями ч.4 ст. 74 ГПК України, для перевірки відомостей про приналежність позивача та відповідача до суб`єктів права власності та права оренди на нерухоме майно за вищевказаними адресами, оголосив перерву у розгляді справи по суті до 26.12.2023 до 15:00 для здійснення судом запиту та виготовлення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаних суб`єктів.

В контексті цього питання судом перевірено наявність за позивачем права власності на майно, шляхом формування запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та отримання інформаційної довідки за номером 359445304 від 21.12.2023.

У судовому засіданні 26.12.2023 брав участь представник позивача. Після дослідження всіх долучених до справи доказів та заяв сторін по суті спору, виступу пристунього представника, суд прийняв рішення у справі.

2 зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду повідомляючи, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

Зважаючи, що протягом всього строку дії договору, за словами позивача, відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки по своєчасній та повній сплаті орендної плати, не застрахував орендоване майно, передав частину орендованих приміщень в суборенду іншим суб`єктам господарювання, позивач, в порядку статті 782 ЦК України, вручив відповідачу повідомлення від 17.10.2022 № 346 про відмову від договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2016 та вимагав негайно, але не пізніше 20.10.2022 повернути Інституту орендоване майно у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу.

Також відповідачу було повідомлено, що у відповідності до п. 3.11 договору він не звільняється від обов`язку по сплаті заборгованості та повинен сплатити орендну плату до дня повернення майна.

За твердженнями позивача, станом на 01.07.2023 відповідачем заборгованість по орендній платі не сплачена, Акт прийому-передачі орендованого майна не підписано, орендоване майно Інституту не передано. Згідно розрахунку суми дебіторської заборгованості за період з серпня 2022 року по липень 2023 року із нарахованих 587310,12 грн орендної плати відповідачем сплачено лише 6045,97 грн. Таким чином, позивач зазначав, що заборгованість відповідача по орендній платі складала 581264,15 грн.

Всупереч вимогам закону та договору відповідач орендоване майно не повернув, вказував позивач, продовжує його незаконне утримання, перешкоджає передачі майна новому орендарю, чим завдає шкоди позивачу, а отже підлягає примусовому виселенню.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача 581264,15 грн орендної плати та виселити відповідача з орендованих у інституту приміщень.

У відповіді на відзив позивач посилався на обставини, що свідчать про недобросовісність відповідача та про приховування певної інформації.

3 узагальнені заперечення відповідача

Відповідач звертав увагу суду на те, що термін дії договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності був продовжений у відповідності до додаткової угоди № 3 від 17.01.2020 на 2 роки та 7 місяців до 17.12.2022.

Посилаючись на пункт 10.6 договору, положення статтей 283-285, 291 ГК України та 764 ЦК України відповідач відмітив, що позивачем, як стороною договору жодним чином не було направлено вручено надано відповідачу заяви про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії з 18.12.2022 по 18.01.2023. Окрім того така заява не надходило до відповідача взагалі.

Відповідач звернув особливу на положення пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 за якою орендар має бути повідомлений про непродовження договору оренди за тридцять днів до дати його закінчення у визначених цією постановою випадках, а також якою унормовано, що строк дії договорів оренди державного майна на період воєнного стану продовжено.

Тож з огляду на наведені відповідачем норми законодавства, останній вважав, що договір оренди вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, а відповідно до постанови на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його завершення. Тому ТОВ "Антор-Експо" вважає що товариство є добросовісним орендарем та виконує умови договору належним чином.

Відповідач також вказав, що у справі не містяться жодних доказів направлення йому позивачем повідомлення про відмову від договору. Оскільки відповідач не отримував таких повідомлень, то, за твердженнями останнього, і договір не може вважатися розірваним. Відповідач вказав, що наявність невідомого підпису на повідомленні не свідчить про його отримання представником відповідача.

Також відповідач наполягав на тому, що у відповідача не виникло підстав для розірвання договору за ч. 1 статті 782 ЦК України, оскільки не доведено, що відповідач не вносив плату за найм об`єкту протягом трьох місяців. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що договір не припинено, то і обов`язок повернути орендоване майно не виник.

Відповідач додатково зауважив, що методика розрахунку орендної плати затверджена постановою Кабінету Міністрів України на яку міститься посилання у п. 3.1 договору втратила чинність 19.06.2021, тож орендна плата не може розраховуватися за нею починаючи з цієї дати.

Наголосив відповідач і на тому, що додані до позову акти взаємних розрахунків є неналежними та недопустимими доказами, оскільки з їх змісту незрозуміло про яку заборгованість ідеться, чи саме за договором оренди № 12/2016 чи за іншим договором. Також відмічав те, що акти підписані особами, повноваження яких не доведено, а акт за перше півріччя 2023 року взагалі не підписувався відповідачем.

Між тим, відповідач послався на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 відповідно до якої він був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2020 по 30.09.2022, а після 30.09.2022 орендна плата мала б розраховуватися у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди.

Окрім іншого відповідач вказував, що позивачем не надано доказів несплати відповідачем орендної плати.

На думку відповідача вимога про виселення позивача не є обгрунтованою, заявлена без посилань на норми законодавства, а її задоволення без первісної вимоги про припинення договору оренди не є можливим.

4 фактичні обставини спірних правовідносин

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2016. Позивач виступав у цих договірних правовідносинах, як орендодавець, а відповідач як орендар.

Відповідно до акту прийому передачі орендованого майна, що складений 28.10.2016, орендодавець передав, а орендар отримав у строкове платне користування майно, яке відповідно до преамбули договору оренди знаходиться у с. Новосілки Київської області приміщення, майданчик, автовагова з будкою.

Розмір і порядок розрахунків орендної плати за договором погодежено розділом 3 договору, де вказано, зокрема, наступне:

пункт 3.1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2016 p) 34 699,96 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень визначається шляхом коригування плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за VIII, IX, X 2016 рік;

пункт 3.2 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством;

пункт 3.3 орендна плата за кожний наступний місяць визначиться шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць;

пункт 3.4 у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування;

пункт 3.6 орендна плата перераховується до Інституту садівництва НААН /орендодавцю балансоутримувачу/ щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передачі, зазначено у пункті 3.11 договору.

Пунктом 5.3 договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 5.10 у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно.

Пунктом 10.1 договору узгоджено, що договір діє з 28.10.2016, а додатковими угодами термін дії договору продовжено з 17.01.2020 на 2 роки та 11 місяців.

Розділом 10 договору узгоджено також умови зміни та припинення договору:

пункт 10.3 зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною;

пункт 10.6 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди;

пункт 10.8 Чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства Орендаря: ліквідації Орендаря юридичної особи; смерті Орендаря (фізичної особи);

пункт 10.9 у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю;

пункт 10.12 взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Позивачем до матеріалів справи долучено акти звіряння взаємних розрахунків між інститутом та ТОВ "Антор-Експо" за період 2021 року, який підписано та скріплено печатками сторін, за період 2022 року, який підписано та скріплено печатками сторін (без розшифрування прізвищ та імен підписантів) та за перше півріччя 2023 року, який підписани лише зі сторони орендодавця.

До справи також подано копії повідомлення № 346 від 17.10.2022 про відмову від договору оренди та вимоги № 119 від 01.05.2023 про повернення орендованого майна.

5 основні норми, що застосовані судом

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі, зазначено у ст. 286 ГК України.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У частині 3 статті 18 цього Закону визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Підстави для відмови у продовженні договору оренди визначені статтею 19 Закону.

Статтею 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачені умови припинення договору оренди. За положеннями частини першої цієї статті договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Частиною 2 цієї статті унормовано, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 установлено на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

Підпунктом 4 пункту 1 Постанови визначено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.

Підпунктом 5 пункту 1 Постанови визначено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 установлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Відповідно до пункту 16 наведеної постанови орендодавцям державного та комунального майна забезпечено нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.

6 висновки господарського суду

В контексті наведених положень суд констатує, що позивач звернувся до суду для захисту свого права з отримання орендної плати за майно, що передане в оренду відповідачу. Стверджуючи про незаконне утримання відповідачем орендованого майна враховуючи наявність письмової відмови від договору, позивач заявляв, що відповідач підлягає примусовому виселенню.

Судом з`ясовано, що за договором, що укладений між позивачем та відповідачем на відповідача, як орендаря державного майна, покладено обов`язок сплачувати орендні платежі щомісяця. Позивач заявляв, що з серпня 2022 року по червень 2023 року відповідачу нараховано 587310,12 орендної плати. Проте сплачено було лише 6045,97 грн, внаслідок чого загальна сума заборгованості за розрахунками орендодавця становила 581264,12 грн за цей період.

Слід відзначити, що орендодавцем не було застосовано положень Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 при нарахуванні орендної плати орендарю, хоча останній стверджував про наявність підстав для її врахування.

З`ясовано, що на території села Новосілки, де розташоване орендоване майно, не проводилися воєнні (бойові) дії, територія не перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також вона не була включена до переліку відповідних територіальних громад, затверджених Наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022.

Незважаючи на це, варто врахувати, що орендоване майно було у державній власності, воно розміщене на території Київської області, а договір був чинним станом на 24.02.2022. З огляду на це, орендодавець державного майна (позивач) мав забезпечити нарахування орендної плати орендарю (відповідачу) з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, тобто з 24.02.2022 по 30.09.2022 не нараховувати відповідачу орендної плати, що відбувається без окремого рішення, а після 30.09.2022 нараховувати орендну плату у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди з урахуванням її індексації.

Зважаючи на те, що позивачем не виконано встановлених Кабінетом Міністрів України вимог, що діють на час воєнного стану як у наведений у розрахунках заборгованості період (з серпня 2022 року по червень 2023) так і період, що передує йому, суд вважав за необхідне дослідити повністю відомості про виставлені рахунки за період з початку 2021 року по червень 2023 року.

Перевіривши надані позивачем на виконання ухвали від 01.12.2023 докази, що долучені до пояснень № 204/5 від 12.12.2023, такі як виписки системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби, реєстри документів, рахунки на оплату, акти звіряння розрахунків, суд здійснив співставлення сум, що нараховувалися відповідачу, які б мали нараховуватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 та сум, які були сплачені відповідачем за договором. Здійснивши арифметичний обрахунок суми заборгованості станом на 30.06.2023 з урахуванням наведених вище висновків, суд з`ясував, що відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем, але її розмір становить 187837,36 грн. Тож вимога позивача про стягнення заборгованості за договором підлягає частковому задоволенню у визначеному судом розмірі оскільки призводить до відновлення прав позивача на отримання платежів, як балансоутримувачу державного нерухомого майна, що здається в оренду.

Перевіряючи твердження позивача про те, що орендоване майно утримується відповідачем всупереч договору та закону, суд передусім дослідив долучене до позову повідомлення про відмову від договору оренди. Зазначене повідомлення датоване 17.10.2022 та було адресоване директору ТОВ "Антор-Експо". У ньому йдеться про те, що орендарем було порушено умови договору та не виконано визначені договором обов`язки у повному обсязі. Керуючись частиною 2 статті 782 ЦК України позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди та вимагав не пізніше 20.10.2022 повернути орендоване майно.

Суд звертає увагу не те, що статтею 782 ЦК України дійсно передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму. Частиною 2 зазначено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В той же час, частиною першою цієї статті закріплено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Відтак, для відмови від договору оренди за статтею 782 ЦК України необхідною умовою є обставина невнесення орендарем плати протягом трьох місяців. Суд зазначає, що як з актів, що надавалися позивачем, так і з наданих на виконання вимог суду документів (виписки, реєстри, рахунки), в загальному з сукупно наявних у справі доказів вбачається, що така обставина станом на день підписання повідомлення не існувала, оскільки відповідачем регулярно проводилися часткові оплати. Слід також врахувати те, що позивач повідомляючи відповідача про відмову від договору оренди в жовтні 2022 року не врахував, що у попередні місяці відповідач був звільнений від обов`язку сплачувати орендні платежі.

Тому повідомлення про відмову від договору не мало наслідком розірвання договору з моменту одержання вимоги. Окрім того, суд відзначає, що позивач належним чином не довів перед судом факт отримання вказаного повідомлення саме директором відповідача 18.10.2022, оскільки наявність здійсненого кульковою ручкою особистого підпису та дати не засвідчує те, що будь-яка невстановлена особа-підписант отримала вказане повідомлення будучи уповноваженою на це, до її відома доведено зміст цього повідомлення, враховуючи те, що жодних додаткових відміток про це не здійснено та не зазначено чий це підпис і що цей підпис засвідчує.

Суд акцентує увагу сторін, що господарське судочинство не здійснюється на підставі припущень, а має бути підтверджено належними документами.

Для врахування судом зазначеного повідомлення, як такого що доводилось до відома відповідача, який у відзиві стверджував про необізнаність про таке повідення, позивач мав би надати до суду більш вірогідні докази, які документально засвідчили факт обізнаності відповідача з наміром позивача припинити договір: направлення повідомлення на визначену у договорі поштову адресу відповідача, направлення повідомлення на офіційну електронну адресу зі скріпленням такого повідомлення електронним підписом, розписка уповноваженої особи про отримання повідомлення або лист-відповідь на повідомлення.

Тож суд не може вважати, що відповідачем вчинено достатньою юридично значимих дій, навіть у разі наявності підстав для розірвання чи припинення договору, для того щоб суд мав можливість констатувати такий юридичний факт.

Також суд приймає твердження відповідача, що договір вважається продовженими на період дії воєнного стану відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.

З цих підстав, суд не має юридичних підстав для задоволення вимоги про виселення відповідача з орендованих приміщень, оскільки таке виселення, як відповідно до умов договору, так і відповідно до закону, можливе лише у разі розірвання чи припинення договору. Тому суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

Водночас, посилання позивача на порушення допущені орендарем в процесі реалізації прав за договором оренди, зокрема щодо не здійснення дій щодо страхування майна та передачі майна в суборенду без згоди орендодавця, не можуть бути покладені в основу підстав для задоволення вимог про виселення, оскільки дані обставини можуть влинути лише на оцінку наявності підстав для розірвання договору, проте таких вимог на розгляд суду позивачем не заявлено.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

7 розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволеної вимоги про стягнення заборгованості у сумі 2817,56 грн. Решта судових витрат в тому числі за немайнову вимогу залишається судом за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» (03027, Київська область, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Садова, будинок 6, код ЄДРПОУ 31425352) на користь Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська область, Фастівський район, с. Новосілки, вул.. Садова, 23, код ЄДРПОУ 00413297) заборгованість з орендної плати за період серпня 2022 року по липень 2023 року в сумі 187837,36 грн, та 2817,56 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз