Ухвала

від 24.01.2024 по справі 916/4880/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"24" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4880/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АБ-ТРАНС ЄВРО до товариства з обмеженою відповідальністю „АБВ ТРАНС про стягнення 120 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АБ-ТРАНС ЄВРО (далі по тексту ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ ТРАНС» (далі по тексту ТОВ «АБВ ТРАНС») про стягнення заборгованості у розмірі 120 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом №212 від 21.07.2023р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг перевезення.

Ухвалою суду від 28.11.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Вказана ухвала була 30.11.2023 доставлена до електронних кабінетів сторін.

15.12.2023 до суду від ТОВ «АБВ ТРАНС» надійшло клопотання, по тексту якого відповідачем було повідомлено, що заборгованість перед позивачем була у повному обсязі погашена. Докази сплати боргу після відкриття провадження у справі також були додані до вказаного клопотання. При цьому, у поданому до суду клопотанні відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача про розподіл витрат на правову допомогу у загальному розмірі 15 300,00 грн., з яких 4000,00 грн. - «гонорар успіху». Відповідачем було вказано, що до акту наданих послуг включено вартість примусового виконання судового рішення, що, в даному випадку, не вимагається; адвокат не був уповноважений на надання правової допомоги, оскільки стороною договору є адвокатське бюро; сума заборгованості відповідачем повністю оплачена; відшкодування гонорару успіху не є обов`язковим для відповідача.

19.12.2023 до суду від ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині сплаченої суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому, позивач, посилаючись на приписи ст. 130 ГПК України, просив суд стягнути із відповідача витрати на правову допомогу, розмір яких вказаний у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами заяви, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи платіжні інструкції від 08.12.2023 на суму 60 000,00 грн., від 30.11.2023 на суму 35 000,00 грн., від 10.11.2023 на суму 20 000,00 грн., від 03.11.2023 на суму 5 000,0 грн., надані як позивачем, так і відповідачем, які підтверджують сплату останнім заборгованості у загальному розмірі 120 000,00 грн. після направлення даного позову до суду засобами поштового зв`язку, що свідчить про відсутність між сторонами предмета спору та є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Приймаючи до уваги закриття провадження у справі з підстав, що не виключають повернення судового збору, господарський суд звертає увагу ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО, що сплачений судовий збір за звернення до суду із даним позовом може бути повернутий із державного бюджету за клопотанням позивача. Таким чином, підстави для присудження до стягнення із відповідача судового збору у розмірі 2684,00 грн. відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО просило стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 15 300,00 грн., з яких 4000,00 грн. гонорар успіху.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження отримання правової допомоги позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 26.10.2023, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Лози», згідно умов якого вартість правової допомоги із стягнення заборгованості із ТОВ «АБВ ТРАНС» складає 11 300,00 грн.; при задоволенні позову передбачений гонорар успіху у розмірі 4 000,00 грн.

27.10.2023 між адвокатським бюро «Лози» та ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО було підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого позивачу було надано наступні послуги: огляд, дослідження та аналіз документів 5 год. 10 хв.; проведення заходів досудового врегулювання спору 20 хв.; проведення розрахунків 15 хв.; аналіз судової практики 40 хв.; підготування пакету документів, необхідних для звернення до суду, - 10 год. 20 хв.; вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення примусового виконання рішення суду 4 год.

27.10.2023 адвокатським бюро «Лози» було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №01-10 про прийняття від ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО грошових коштів у розмірі 11 300,00 грн. за договором від 26.10.2023.

ТОВ «АБВ ТРАНС» стверджує, що заявлені до стягнення витрати є надмірними, а, отже, у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу адвоката, який має бути присуджений до стягнення на користь позивача, господарським судом було враховано, що дана справа є малозначною, підготування позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості нормативно-правових актів та судової практики, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, розмір якої підтверджений підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. При цьому, суд зазначає, що з огляду на сплату відповідачем суми боргу рішення по суті спору судом не ухвалюється, а, отже, включення до акту 4 год. на примусове виконання рішення суду не відповідає розумності.

Господарський суд зазначає, що заявлений до стягнення гонорар успіху у розмірі 4 000,00 грн не відповідає критеріям, передбаченим частиною 4 статті 126 ГПК України, так як ці витрати не мають характеру необхідних, не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний фінансовий тягар для ТОВ «АБВ ТРАНС», яке погасило всю заборгованість перед позивачем. Крім того, суд звертає увагу позивач, що умовами договору про надання правової допомоги від 26.10.2023, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Лози», виплата гонорару успіху передбачена у випадку задоволення позову, в той час, як зазначалося вище по тексту ухвали, справа по суті з прийняттям відповідного рішення не розглядалася.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що розумним та співмірним із складністю справи є розмір витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн., який і підлягає присудженню до стягнення із ТОВ «АБВ ТРАНС» на користь ТОВ „АБ-ТРАНС ЄВРО. В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 300,00 грн. необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 126, 129, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1.Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „АБ-ТРАНС ЄВРО про закриття провадження у справі задовольнити.

2.Провадження у справі №916/4880/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АБ-ТРАНС ЄВРО до товариства з обмеженою відповідальністю „АБВ ТРАНС про стягнення 120 000,00 грн. закрити.

3.Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „АБ-ТРАНС ЄВРО про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити частково.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АБВ ТРАНС /65114, місто Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 140 А; ідентифікаційний код 43298802/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АБ-ТРАНС ЄВРО /69041, місто Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 26; ідентифікаційний код 38563045/ витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн. /вісім тисяч грн. 00 коп./. Наказ видати.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали підписано 24.01.2024.

Суддя С.П. Желєзна