Рішення

від 25.01.2024 по справі 922/4922/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4922/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Національного технічного університету «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ», місто Харків, доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІАВА», місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національний технічний університет «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІАВА», про стягнення заборгованості у загальному розмірі 15 390,71 грн., з них: 469,41 грн. заборгованість з орендних платежів, 12 091,00 грн. заборгованість з експлуатаційних витрат, 1 949,48 грн. заборгованість з відшкодування комунальних послуг, 880,82 грн. заборгованість з відшкодування земельного податку. Підставою позову визначено додаткову угоду до договору оренди № 30 від 01.09.1998 року, якою договір оренди укладено в новій редакції і договору присвоєно № 3537-Н/30 від 28.01.2008 року.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23 листопада 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Національного технічного університету «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: - документів, які підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів за адресою відповідача: 61002, місто Харків, вулиця Червонопрапорна (нова назва - Мистецтв), будинок 16; - документів, що підтверджують наявність повноважень на засвідчення копій документів у головного бухгалтера НТУ «ХПІ» Солодовнікової С. 29 листопада 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Національний технічний університет «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4922/23. Розгляд справи № 922/4922/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600235811739, ухвала суду від 29 листопада 2023 року є повернутою за датою 06.12.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 29 листопада 2023 року, а саме до 21.12.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, наказом від 28 січня 2008 року № 35-п Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області приведено у відповідність до вимог чинного законодавства Договір оренди № 30 від 01.09.1998 року нежитлового приміщення кім. № 17, розташованого на 2-му поверсі адміністративного корпусу загальною площею 38,9 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Червонопрапорна, буд. 16, що знаходиться на балансі НТУ «ХПІ». Так, 28 січня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ «Оліава» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди № 30 від 01 вересня 1998 року (надалі «Договір оренди»), якою Договір оренди складено у новій редакції і присвоєно № 3537-Н/30 від 28 січня 2008 року.

За змістом Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення кім. № 17 площею 38,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Червонопрапорна, буд. 16, на 2-му поверсі адміністративного корпусу, що перебуває на балансі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (балансоутримувач - позивач). Згідно пункту 2.1. Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі оренди, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору оренди та акта приймання-передавання майна.

На виконання умов Договору оренди між сторонами складено акт приймання-передавання орендованого майна від 28 січня 2008 року, згідно із яким відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно вищезазначене нежитлове приміщення.

Неодноразово до Договору вносилися зміни, якими здійснювався перерахунок орендної плати за перший базовий місяць та продовжувався строк дії Договору оренди, а додатковою угодою № 13 від 21.02.2017 року змінено адресу орендованого майна у Договорі оренди та Акті приймання-передачі змінена на: «м. Харків, вул. Кирпичова, буд. 2».

20 жовтня 2022 року між сторонами підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за Договором оренди. Відповідно до цього акту датою припинення Договору оренди є 20 жовтня 2022 року. Підставою припинення Договору оренди є угода сторін.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання умов Договору оренди, укладеного позивачем та відповідачем, станом на 30 вересня 2023 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 469,41 грн. (нарахування за жовтень 2022 року з 01.10.2022 року по 20.10.22 року).

З метою врегулювання правовідносин між орендарем (відповідачем) та балансоутримувачем (позивачем) 01 лютого 2008 року укладено договір № 252-Ф про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг, плати податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50% орендної плати орендарем балансоутримувачу (надалі «Договір про відшкодування») на підставі Договору оренди.

Відповідно до наявного у позивача розрахунку, утворилася заборгованість за Договором про відшкодування по: - експлуатаційним витратам у розмірі 12 091,00 грн. (нарахування за липень частково, серпень, вересень, жовтень (01.10.20.10) 2022 року); - відшкодуванню комунальних послуг у сумі 1 949,48 грн. (нарахування за лютий, березень, квітень 2022 року); - відшкодуванню нарахованого земельного податку у сумі 880,82 грн. (нараховані відшкодування за лютий 2022 року).

Таким чином, на думку позивача, станом на час звернення до суду у відповідача перед позивачем є заборгованість у загальній сумі 15 390,71 грн.

3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА ДОГОВОРОМ ОРЕНДИ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 28 січня 2008 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 35-п вказано привести у відповідність до вимог чинного законодавства договір оренди № 30 від 01.09.1998 року. Цього ж дня, на виконання вищевказаного наказу, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІАВА» (орендар за Договором, відповідач) укладено додаткову угоду до договору оренди № 30 від 01.09.1998 року шляхом викладення останього в новій редакції. Договору № 30 від 01.09.1998 року присвоєно новий номер 3537-Н/30.

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення кім. № 17 (далі Майно) площею 38,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Червоноправопорна, 16, на 2-му поверсі адміністративного корпусу, що перебуває на балансі Національного технічного університету «Харківській політехнічний інститут» (надалі - Балансоутримувач). Додатковою угодою № 13 від 21.02.2017 року до п. 1.1. Договору внесено зміни та після слів «за адресою:» вирішено читати «м. Харків, вул. Кирпичова, 2». Додатковою угодою № 15 від 23.05.2017 року до п. 1.1. Договору внесено зміни та після слів «на 2-му поверсі адміністративного корпусу» вирішено читати «інв. № 10131000008». Згідно із п. 3.6. Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: - безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50%; - на рахунок, визначений балансоутримувачем у розмірі 50%. У відповідності до п. 5.4. Договору оренди орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

При цьому, до Договору оренди між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» (позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІАВА» (відповідач, орендар) укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг, плати податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50% орендної плати орендарем балансоутримувачу на підставі Договору оренди.

Відповідно до п. 2.2.4. Договору про відшкодування орендар зобов`язується перераховувати балансоутримувачу орендну плату в розмірі 50% з урахуванням ПДВ від цієї частини, а також окремо нарахований ПДВ на 50% від орендної плати, яку орендар самостійно сплачує до бюджету. Згідно із п. 5.1. Договору про відшкодування його укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 01 грудня 2010 року до 12 жовтня 2013 року. У разі зміни інших суттєвих умов Договору оренди, в Договір про відшкодування вносяться зміни також шляхом укладання додаткової угоди (п. 5.2. Договору про відшкодування).

Отже, Договір оренди є основним по відношенню до Договору про відшкодування. Сам Договір про відшкодування спрямований на отримання компенсації або коштів, що передбачені Договором оренди. У зв`язку із цим, строк дії Договору про відшкодування в будь-якому випадку не може бути більшим за строк дії Договору оренди.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по орендній платі у розмірі 469,41 грн., вона нарахована за жовтень 2022 року (до моменту припинення Договору оренди). Відповідачем не надано доказів погашення цієї заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в розмірі 469,41 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ВІДШКОДУВАННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВИТРАТ, КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ ТА ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

Позивач заявляє до стягнення 12 091,00 грн. заборгованості з експлуатаційних витрат, 1 949,48 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 880,82 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору про відшкодування (із наступними змінами) орендар (відповідач) зобов`язується компенсувати балансоутримувачу витрати на оплату земельного податку. Згідно із п. 2.2.3. Договору про відшкодування орендар зобов`язується отримувати у балансоутримувача в термін до 8 числа місяця, наступного за звітним, такі рахунки: по відшкодуванню експлуатаційних витрат, за комунальні послуги. У відповідно до п. 2.2.5. Договору про відшкодування орендар зобов`язується щомісячно, не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, вносити платежі по рахункам, які зазначені в п. 2.2.3. цього Договору на рахунок Балансоутримувача.

В матеріалах справи наявний лист відповідача за вих. № 9/3 від 22 вересня 2022 року, яким відповідач просив, у зв`язку із розірванням Договору оренду та Договору відшкодування, переплату у розмірі 17 250,87 грн. зарахувати в рахунок погашення заборгованості за Договором про відшкодування. Як вбачається із розрахунку заборгованості по експлуатаційним витратам, згідно листа ТОВ «Оліава» за № 9/3 від 22.09.2022 року переплату по орендній платі в сумі 17 250,87 грн. (з урахуванням завдатку 264,77 грн.) балансоутримувач зарахував в оплату заборгованості по експлуатаційним витратам за лютий 2022 року червень 2022 року та липень 2022 року (частково).

Перевіривши надані розрахунки, суд констатує про те, що заборгованість виникла до моменту припинення Договірних відносин, в тому числі договору про відшкодування. Відповідачем не представлено до суду доказів сплати цієї заборгованості. При цьому, в матеріалах справи наявні докази того, що переплату відповідача з орендної плати було зараховано в оплату заборгованості по експлуатаційним витратам.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 12 091,00 грн. заборгованості з експлуатаційних витрат, 1 949,48 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 880,82 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку за Договором про відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Національного технічного університету «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» задовольнити повністю.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІАВА» (61002, місто Харків, вулиця Червонопрапорна, будинок 16 (нове найменування вул. Кирпичова, буд. 2); код ЄДРПОУ: 21192191) на користь Національного технічного університету «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» (61002, місто Харків, вулиця Кирпичова, будинок 2; код ЄДРПОУ: 02071180) заборгованість з орендних платежів у розмірі 469,41 грн., заборгованість з експлуатаційних витрат у розмірі 12 091,00 грн., заборгованість з відшкодування комунальних послуг у розмірі 1 949,48 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 880,82 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" січня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко