Рішення

від 15.01.2024 по справі 922/4318/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024м. ХарківСправа № 922/4318/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Краківська, 13-Б, корпус 2; код ЄДРПОУ 38013262) до Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (місцезнаходження: юридична адреса: 61084, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, 1; поштова адреса: 61085, місто Харків, а/с 2831; код ЄДРПОУ 30430120) про стягнення 1 691 515,94 грн. за участю представників:

позивача: Завойська Т.В.( ордер серії АІ №1492435 від 10.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 852/10 від 26.10.1995);

відповідача: Кутовая К.О.( ордер серії ВІ №1184361 від 08.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3311 від 30.11.2023).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВ) основного боргу в сумі 728 189,24 грн., пені в сумі 660 929,72 грн., інфляційних втрат в сумі 258 007,15 грн. та 3% річних в сумі 44 389,83 грн. за період з 07.01.2022 по 31.08.2023.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 372,74 грн. та просить суд, враховуючи приписи ч.10 ст.238 ГПК України, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства, що регулюють таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язання по Договору поставки №55 від 28.03.2016 року щодо оплати товару, а також невжиттям достатніх заходів щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2023 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4318/23, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

03.11.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30097 від 03.11.2023). Вказаний відзив подано відповідачем у встановлений судом строк, а тому суд прийняв та долучив його до матеріалів справи. Заперечуючи проти позову відповідачем вказано на те, що у зв`язку з форс-мажорними обставинами (карантином та воєнним станом) у ТОВ НВП "Хартрон - Експрес ЛТД" виникла заборговність, підтверджено наявність заборгованості перед позивачем за Договором поставки №55 від 28.03.2016 у розмірі 728 189,24 грн. Разом з тим, відповідач вимоги позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 24.02.2022 по 31.08.2023 не визнає, посилаючись на те, що оскільки Договором передбачено відстрочення оплати поставленого товару, то равлвідносини сторін за цим договір, на думку відповідача, є комерційним кредитуванням, а тому має місце для застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідач зазначає, що у зв`язку із виявленими невідповідностями стосовно нарахування пені, він заперечує щодо стягнення пені в сумі 660 929,72 грн., просить зменшити розмір пені до 165 232, 43 грн. Також відповідач вказує на те, що ТОВ НВП "Хартрон -Експрес ЛТД" розробило та пропонувало позивачу погодити графік погашення заборгованості за Договором поставки до жовтня 2023, проте позивач відхилив дану пропозицію.

17.11.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 31523 від 17.11.2023). Відповідь на відзив подано позивачем у встановлений судом строк, а тому суд прийняв та долучив її до матеріалів справи. У вказаній відповіді на відзив позивач заявив про свою незгоду з доводами відповідача за наступних підстав. Позивач вважає, що ототожнення відповідачем договору поставки з договором комерційного кредиту є необґрунтованим з огляду на те, що Договору №55, укладеному між сторонами, не притаманні ознаки комерційного кредитування. На думку позивача, посилання відповідача на форс-мажорні обставини є недоведеними, оскільки відповідач не звернувся до Торгово - промислової палати України ( регіональної торгово- промислової палати) задля засвідчення останньою форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), яке в силу законодавства, відбувається за заявою зацікавленої сторони по кожному окремому Договору. Позивач заперечує проти тверджень відповідача стосовно нарахування пені всупереч законодавству, вказуючи на те, що розрахунок пені зроблено позивачем вірно, у відповідності до законодавства та умов договору, проти зменшення пені позивач також заперечує.

04.12.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№33244 від 04.12.2024). Заперечуючи проти аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив, відповідачем продубльовано свою правову позицію, зазначену у відзиві.

08.12.2023 до Господарського суду Харківської області через систему Електронний суд від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№33887 від 08.12.2023). У вказаних поясненнях позивачем дублюється його правова позиція у справі, викладена у відповіді на відзив. Позивач вважає, що позовна заява є обґрунтована, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

11.12.2023 в судовому засіданні судом прийнято та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх.№33244 від 04.12.2024) та письмові пояснення по справі (вх.№33887 від 08.12.2023), про що постановлено ухвалу без виходу суду до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання від 11.12.2023.

12.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему Електронний суд від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№ 985/24 від 12.01.2024). У вказаних поясненнях відповідачем зазначено, що 11.01.2024 ТОВ НВП "Хартрон-Експрес ЛТД" отримано заяву позивача про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення основного боргу за Договором поставки №55 від 28.03.2016 в сумі 728 189,24 грн., оскільки 28.12.2023 відповідачем сплачено основний борг за Договором в повному обсязі, що є підставою для закриття провадження в даній частині.

15.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог (вх.№1034 від 12.01.2024). У вказаному клопотанні позивач зазначає, що 28.12.2023 на поточний рахунок ТОВ "СЕА Електронікс Україна" від ТОВ НВП "Хартрон-Експрес ЛТД" надійшли кошти в рахунок оплати основного боргу в сумі 728 189, 24 грн. Даний факт підтверджується позивачем банківськими виписками по особовому рахунку позивача та листом №69000/785 від 28.12.2023, долученими до заяви. Враховуючи вказане, позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 728 189,24 грн. основного боргу. Також позивач вказує, що при подачі позовної заяви, враховуючи приписи ч.10 ст.238 ГПК України, просив суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства, що регулюють таке нарахування. Враховуючи те, що відповідачем сплачено основну суму боргу, позивач відмовляєтсья від вимоги щодо застосування приписів ч.10 ст .238 ГПК України.

15.01.2024 в судовому засіданні судом прийнято та долучено до матеріалів справи заяву про відмову від частини позовних вимог (вх.№1034 від 12.01.2024) та додаткові пояснення у справі (вх.№ 985/24 від 12.01.2024), про що постановлено ухвалу без виходу суду до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання від 15.01.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.2024 позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача пені в сумі 660 929,72 грн., інфляційних втрат в сумі 258 007,15 грн. та 3% річних в сумі 44 389,83 грн. за період з 07.01.2022 по 31.08.2023. з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити в ій частині. В частині стягнення 728 189,24 грн. основного боргу - провадження закрити у зв`язку з відмовою від позову. Приписи ч.10 ст.238 ГПК України не застосовувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2024 проти позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 660 929,72 грн., інфляційних втрат в сумі 258 007,15 грн. та 3% річних в сумі 44 389,83 грн. за період з 07.01.2022 по 31.08.2023 заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов та просив суд в задоволенні позову в цій частині відмовити. В частині стягнення 728 189,24 грн. основного боргу - провадження закрити. Клопотання про зменшення пені на 75% задовольнити у разі задволення позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

28.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс Україна» (надалі - Позивач, Постачальник) та НАУКОВО-ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (надалі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 55 (з наступним змінами) (надалі - Договір).

Додатковою угодою № 1 від 26.12.2017 р. до Договору сторони внесли зміни до пп.3.5.1. п.3.5. Договору встановивши умови оплати - аванс у розмірі 30% вартості Товару (партії Товару) вказаного у Специфікації.

Додатковою угодою № 2 від 04.01.2021 р. до Договору сторони внесли зміни до п.3.5.2. п.3.5. Договору, встановивши, що остаточний розрахунок в розмірі 70% вартості товару (партії Товару) покупець здійснює протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару з урахуванням п.3.7 Договору.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, промислові комп`ютери та периферійні пристрої, обладнання систем автоматизації, електронні компоненти, зазначені у Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п 1.2. Договору у Специфікації зазначається найменування Товару, його кількість, ціна, строк, термін поставки, загальна вартість Товару. Специфікація є невід`ємною частиною цього договору.

Строк поставки Товару зазначається в Специфікації. Постачальник має право на поставку Товару партіями. Поставка Товару може бути здійснена на підставі однієї чи декількох Специфікацій, які за текстом цього договору іменуються як «Специфікація» чи «Специфікації». Перебіг строку поставки починається з дати отримання Постачальником передоплати відповідно до п.п. 3.5.1. п.3.5. даного Договору (п.2.1).

Поставка Товару може здійснюватися Постачальником партіями на підставі заявок Поку пця, в яких вказано асортимент та кількість Товару. Під партією Товару Сторони розуміють певну кількість Товару із зазначеного у Специфікації асотримента, що супроводжується за однією видатковою накладною (п.2.3).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку, а Покупець зобов`язаний прийняти весь обсяг Товару зазначеного в Спеціфікації протягом терміну вказаного в Специфікації, при умові здійснення передплати відповідно п.3.5. данного Договору (п.2.4).

Пунктом 2.9. Договору передбачено, що постачальник є таким, що виконав умов щодо поставки Товару з дати передачі Товару перевізнику. Датою поставки Товару є дата, що вказана у вантажний декларації (ТТН, реєстрі відправлення).

Ціна кожної одиниці Товару вказана в Специфікації (рахухонок - фактурі, видатковій накладній) і виражається в гривні, та розрахована відповідно до курсу долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку на дату, що вказана в Специфікації (рахунок - фактурі, видатковій накладній).

Відповідно до п.3.3. Договору загальна сума договору складає загальну суму Товару за всіма Специфікаціями чи/або підписаними Сторонми додатковими угодами цього Договору.

Оплата Товару здійснюється в грошовій одиниці України - гривні. Оплата здійснюється Покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника (п.3.4).

Відповідно до п. 3.5 - 3.5.2. Договору (з урахуванням Додаткових угод №1 та №2) покупець зобов`язаний здійснити 100% передплату Товару (партії Товару) у такому порядку:

аванс у розмірі 30% вартості Товару (партії Товару) протягом 3 днів з дати підписання Специфікації;

остаточний розрахунок за Товар (партію Товару) - 70% вартості товару (партії товару) - протягом 90 календарних днів з момоменту поставки товару з урахуванням п.3.7. Договору (з урахуванням Додаткової угоди №2)

Порядок здійснення оплати може уточнюватися Сторонами у Специфікації окремо.

Згідно п.3.6. Договору прострочені до оплати рахунки-фактури Покупець в обов`язковому порядку узгоджує з Постачальником стосовно термінів, ціни, об`ємів поставки. В цьому випадку Постачальник надсилає (передає) Покупцеві рахунок-фактуру з уточненими цінами, а Покупець зобов`язаний оплатити Товар за такими уточненими цінами.

Відповідно до п .3.7 Договору у разі зміни на день оплати курсу долару США до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку, більш ніж на 5% у порівняні з курсом на дату підписання Специфікації оплата Товару здійснюється Покупцем за цінами, зміненими пропорційно росту курсу долару США на дату, що передувала дню оплати. При цьому належна до платежу, з врахуванням зміни курсу валюти, сума розраховується виходячи з неоплаченої частини Товару.

У разі якщо оплата Товару Покупцем здійснена без проведення перерахунку його вартості Постачальник самостійно зазначає у відповідних рахунках-факіурах/Актах узгодження ціни Товару нову змінену суму остаточного розрахунку з обов`язковим оформленням Додаткової угоди по перерахунку ціни Товару з урахуванням п.37. Договору, а Покупець зобов`язаний прийняти рахунок-фактуру/Акт узгодження ціни, підписати Додаткову угоду (абоа надати заперечення у випадку невірного переахунку) та сплатити її, за ціною зазначеною в таких документах протягом 15 днів з дати отримання (п.3.8)

Після надходження грошових коштів на рахунок Постачальника Сторони виконують необхідні корегування податкової накладної на відповідну партію Товару (п.3.9).

За порушення Покупцем умов оплати Товару Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк Товару за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту повного виконання зобов`язань з оплати (п.5.1).

Відповідно до п. 7.1 Договору строк дії договору - один календарний рік з дня підписання договору обома сторонами. У випадку якщо жодна Сторона цього договору за один місяць до закінчення строку Договору не повідомить іншу Сторону про своє небажання продовжити договір, етрок діїд^іод Гїї^я продовженим на один календарний рік,, так „а кожний насипний строк, без обмеження кількості строків.

7.2.Сторони погоджують строки поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору у Специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, ним було відвантажено, а відповідачем отримано Товар в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними. Товар було направлено відповідачу ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується реєстрами відправлення та експрес накладними та отримано уповноваженими особами відповідача на підставі доручення №53 - юр від 22.12.2020 та доручення №36-юр від 21.01.2022 (т.1, а.с. 221 - 222). Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав та на час подання позову продовжує порушувати умови укладеного Договору, затримуючи оплату товару, внаслідок чого позивач посилається на те, що він несе збитки.

27.05.2022 ТОВ "СЕА Електронікс Україна" надіслало лист №223 на юридичну адресу відповідача, у якому просило перерахувати суму заборгованості у розмірі 641 944,65 грн на поточний рахунок ТОВ "СЕА Електронікс Україна"(Т.1, а.с.218).

22.05.2023 відповідачем на юридичну адресу позивача було направлено лист вих.№69000/271 від 22.05.2023 (Т.1, а.с.220), у якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 976 621,96 грн. та пропонував погодити графік погашення заборгованості (Т.1, а.с.220).

01.06.2023 позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено лист № 245 від 01.06.2023, в якому позивач відмовив відповідачу в погодженні графіку погашення заборгованості та просив протягом двох місяців сплатити всю заборгованість за Договором (Т.2, а.с.41).

21.07.2023 відповідачем на адресу позивача було направлено лист - повідомлення вих.№ 69000/375 від 21.07.2023 з пропозицією розірвання договору поставки №55 від 28.03.2016 шляхом укладання до нього, в порядку п.7.6 Договору додаткової угоди (Т.2, а.с.115).

31.07.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено лист №303 від 31.07.2023 з відмовою щодо укладання додаткової угоди про розірвання договору поставки №55 від 28.03.2016 (Т.2., а.с.118-119).

Також сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період грудень 2021 - квітень 2023 (т.1 а.с.219), яким засвідчено факт заборгованості станом на 30.04.2023 у розмірі 1 026 036, 78 грн.

Крім того, відповідачем частково виконано зобов`язання по оплаті у сумі 533 089,49 грн. (сплачений аванс), та у сумі 505 668,19 грн. (сума часткової протермінованої оплати за отриманий товар), відповідно до банківських виписок, доданих до матеріалів справи.

Також відповідно до Постанови про відкриття провадження ВП №72303354 від 19.07.2023 з відповідача в рамках виконавчого провадження було стягнуто в примусовому порядку частину боргу в сумі 10 018,06 грн., що підтверджується банківськими виписками (Т.1, а.с.240-241).

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ "СЕА Електронікс Україна", зазначає що відповідачем порушено зобов`язання договору щодо оплати товару, не виконано належним чином взятих на себе зобов`язань, залишок невиконаних відповідачем грошових зобов`язань на день звернення до суду, з урахуванням часткового виконання зобов`язання по оплаті становить 728 189,24 грн. та є основною сумою боргу. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 660 929,72 грн. (на підставі пункту 5.1 Договору), інфляційні втрати в розмірі 258 007,15 грн. (в порядку статті 625 ЦК України) та три проценти річних в розмірі 44 389,83 грн. (в порядку статті 625 ЦК України).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Матеріали справи свідчать, про те, що укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується, зокрема, виконання умов Договору поставки № 55 від 28.03.2016, а отже предметом дослідження є встановлення обставин щодо здійснення господарської операції - фактичної передачі товару за Договором, аналіз документів, поданих на підтвердження такої поставки, виконання відповідачем зобов`язань з прийняття і оплати вартості товару та інше.

Факт поставки товару повинен підтверджуватися, зокрема, накладними та товарно-транспортними накладними, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Згідно частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних, які підписані позивачем та скріплені печаткою.

Щодо тверджень відповідача, що договір поставки № 55 від 28.03.2016 містить визначення комерційного кредиту, то вони спростовуються судом, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Відповідно до Податкового кодексу України товарний кредит це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний строк і під процент ( пп. 14.1.245).

Також законодавством передбачено, що з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар згідно з ч. 6 ст. 694 ЦКУ. Це означає, що покупець має право продавати або іншим способом розпоряджатися товаром тільки за згодою продавця. Однак, це обмеження може бути скасоване, якщо про це зазначено в договорі.

Тобто, з вищевказаного випливає, що товарним кредитом є операція за виконання умови відстрочення розрахунку на певний строк і під процент, а продавцеві належить право застви на товар, що обмежує право покупця розпоряджатися товаром.

При укладанні Договору поставки №55 від 28.03.2016 сторонами не визначались умови користування та розпорядження відповідачем товаром як предметом застави. Також, укладений договір поставки не містить прямої оформленої в письмовій формі вказівки, що погоджений сторонами спосіб оплати є комерційним кредитом, ним не встановлювлено проценти за користування товарним кредитом.

Аналіз процесуальних норм пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави вважати, що вони застосовуються до кредитних правовідносин при вирішенні кредитних спорів, тому вказана відповідачем норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню до цивільно - правових договорів, в тому числі Договору поставки.

Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на обставинах непереборної сили, суд зазначає насутпне.

Відповідно до п.6.1 Договору сторони погодилися, що в разі виникнення форс- мажорних обставин (дії нездоланої сили, яка не залежить від волі сторін), сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірванння за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 10 днів до розірвання.

Достатнім доказом дії форс - мажорних обставин є документ, виданий Торгово - промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п.6.2.).

Оцінюючи заперечення відповідача з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з введенням воєнного стану на території України, що позбавило можливість відповідача виконати належним чином умови договору, суд вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час дії карантину та війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатньо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України таЗаконом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінніЦивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

З наведеного вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до Торгово - промислової палати України (регіональної торгово - промислової палати) з метою доведення неможливості виконання свої обов`язків за Договором не звертався, в матеріалах справи такий документ відстуній. Тобто відповідачем не надано доказів, які б підтверджували вплив агресії РФ на неможливість виконання зобов`язання за спірним договором, а неможливість виконання зобов`язання за Договором перебуває у прямому причинному зв`язку із обставинами військового стану та/або воєнними діями. Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану в даному випадку визнаються судом недоведеними та необґрунтованими.

Як вже було зазначено вище, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за Договором поставки, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а відповідачем факт наявності заборгованості не спростовано, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 728 189,24 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Проте, беручи до уваги оплату відповідачем 28.12.2023 основного боргу в сумі 728 189, 24 грн. , заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення боргу в розмірі 728 189, 24 грн. (відмова від позову не суперечить інтересам Товариства та є формою реалізації принципу диспозитивності у господарському судочинстві, передбаченому статтею 14 ГПК України), суд доходить висновку про задоволення заяви ТОВ "СЕА Електронікс Україна" за вх. № 1034/24 та приймає відмову позивача від частини позовних вимог у справі № 922/4318/23.

Також відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі № 922/4318/23 в частині стягнення основного боргу за договором поставки №55 від 28.03.2016 у сумі 728 189,24 грн.

Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Також згідно пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, окрім суми основного боргу позивачем заяволено до стягнення з відповідача пеню в сумі 660 929,72 грн., інфляційні втрати в сумі 258 007,15 грн. та 3% річних в сумі 44 389,83 грн. за період з 07.01.2022 по 31.08.2023.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 660 929,72 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 Договору за порушення покупцем умов оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення виконня зобов`язання до моменту повного виконання зобов`язань з оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статтей 79, 86, ч. 5 ст. 236, ст. 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той час, як позивачем нараховано пеню за кожною видатковою накладною за періоди, які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок суми пені за вищезазначені періоди з урахуванням вимог діючого законодавства, судом встановлено, що вірним є нарахування пені, з урахуванням строку нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України в розмірі 213 984,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 213 984,50 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 446 945,22 грн. суд відмовляє в задоволенні у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Правовий аналіз положень статтей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за вищевказаний період на заборгованість за Договорм поставки нараховані арифметично вірно.

Отже, приймаючи до уваги прострочення відповідачем виконання основного зобов`язання щодо оплати за договором поставки, з урахуванням перерахунку періоду та сум нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 258 007,15 грн. та 3% річних в сумі 44 389,83 грн.

Суд також зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявивклопотанняпрозменшеннярозміру пені на 75%, у разі прийняття рішення про задоволення позову.

Можливістьзменшеннярозміру неустойки (штрафу,пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України. Так, частинами першою та другою статті 233 ГК Українипередбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК Українипередбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання прозменшеннярозміру неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу,пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьомузменшеннярозміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливезменшеннянеустойки.

Суд звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Так, укладаючи з позивачем Договір поставки, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати та беручи на себе відповідні зобов`язання відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення такої оплати.

Матеріали справи № 922/4318/21, разом з тим, не містять доказів, які б давали підстави Суду скористатись своїм правом длязменшеннярозміру штрафних санкцій. Зокрема, відповідач протягом усього періоду існування простроченої заборгованості: не звертався до позивача із проханням не нараховувати йому пеню; не надавав документів та будь яких належних доказів які б засвідчували не можливість відповідача вчасно розрахуватися через існування об`єктивних та/або виняткових обставин; не звертався із проханням пролонгації боргу; не надавав документи та/або встановленої форми фінансові звіти які б засвідчили той факт, що ТОВ НВП "Хартрон-Експрес ЛТД" перебуває у скрутному фінансовому становищі; не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість вчасно розрахуватись за отриману продукцію, не надавав документи, що засвідчували б настання форс-мажорних обставин.

Поведінка боржника та його дії, на переконання Суду, не свідчать про добросовісність виконання свого обов`язку із оплати отриманої від позивача продукції.

Крім того,зменшенняпеніна 75% є значним та не повною мірою узгоджується з приписами статті 551 ЦК України, статті 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).

Приймаючи до уваги наведені норми, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин длязменшеннярозміру неустойки, суд не вбачає правових підстав для задоволенняклопотаннявідповідача та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом та погодженої у Договорі.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Слід також зауважити, що згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуєтьсястаттею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3. ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З огляду на те, що позивач відмовився від частини позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем вже після пред`явлення позову, то судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 666,72 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1, 2, 13, п.1 ч.2 ст.46, 73,74,76 80, 86,123,129, 130, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 728189,24 грн. суми основного боргу.

Провадження у справі №922/4318/23 в частині стягнення 728 189,24 грн. закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (місцезнаходження: юридична адреса: 61084, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, 1; поштова адреса: 61085, місто Харків, а/с 2831; код ЄДРПОУ 30430120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Краківська, 13-Б, корпус 2; код ЄДРПОУ 38013262) пеню у сумі 213984,50 грн., інфляційні втрати у сумі 258007,15 грн, 3% річних у сумі 44389,83 грн., та витрати зі сплати судового збору в сумі 18 666,72 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені в сумі 446 945,50 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" січня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4318/23