Ухвала

від 25.01.2024 по справі 922/190/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

25.01.2024м. ХарківСправа № 922/190/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 6796,36 грн,

заявникТовариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" (09200, Київська обл., м. Кагарлик , вул. Каштанова, 54) боржникФермерське господарство "ТЕМП-К" (64606, Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 2, буд. 42, кв. 43) ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" (заявник) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" заяву від 19.01.2024 (вх.№190/24 від 19.01.2024) про видачу судового наказу до Фермерського господарства "ТЕМП-К", в якій просить видати судовий наказ про стягнення з Фермерського господарства "ТЕМП-К" (Код ЄДРПОУ 42181749, місцезнаходження: Україна, 64606, Харківська обл., Лозівський р-н., м. Лозова, мікрорайон 2, будинок №42, кв. 43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" (09201, Україна, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Каштанова, 54, код ЄДРПОУ: 32010004) 292,18 (інфляційне збільшення) + 448,37 (3% річних) + 6055,81 (пеня) за договором поставки від 04.05.2023 №АЕ-2286-0405/23.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи суд встановив наступне.

18.10.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", яким були внесені зміни, зокрема до ГПК України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, серед іншого, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

В порушення приписів п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у поданій до суду заяві про видачу судового наказу не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів у сторін, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 статті 152 ГПК України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Крім того, як зазначає заявник у поданій заяві, 04.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" (заявник, постачальник) та Фермерським господарством "ТЕМП-К" (боржник, покупець) був укладений договір поставки №АЕ-2286-0405/23, на виконання п. 1.1 та 4.5 якого між сторонами були підписані додаток-специфікація №2 від 12.05.2023 на суму 4899,72 грн та додаток-специфікація №5 від 19.05.2023 на суму 17834,62 грн.

Заявник у поданій заяві вказує, що 12.05.2023 він поставив боржнику товар на суму 4899,72 грн за видатковою накладною №4110 від 12.05.2023, який боржник не оплатив, у зв`язку з чим, станом на день пред`явлення цієї заяви, заборгованість боржника за поставлений товар згідно з додатком-специфікацією №2 від 12.05.2023 та видаткової накладної №4110 від 12.05.2023 складає 4899,72 грн.

Натомість до поданої заяви заявник не додав додаток-специфікацію №2 від 12.05.2023 до договору поставки №АЕ-2286-0405/23 від 04.05.2023.

Також заявник вказує, що 19.05.2023 він поставив боржнику товар на суму 17834,62 грн за видатковою накладною №4401 від 19.05.2023, який боржник не оплатив, у зв`язку з чим, станом на день пред`явлення цієї заяви, заборгованість боржника за поставлений товар згідно з додатком-специфікацією №5 від 19.05.2023 та видаткової накладної №4401 від 19.05.2023 складає 17834,62 грн.

У поданій заяві заявник зазначив, що у боржника наявний борг на загальну суму 22734,34 грн, який виник на підставі додатку-специфікації №2 від 12.05.2023 на суму 4899,72 грн і додатку-специфікації №5 від 19.05.2023 до договору поставки №АЕ-2286-0405/23 від 04.05.2023 та вищевказаних видаткових накладних.

Однак у заяві про видачу судового наказу заявник не просить суд стягнути з боржника заборгованість за договором поставки №АЕ-2286-0405/23 від 04.05.2023.

Оскільки боржник не виконав умови договору поставки №АЕ-2286-0405/23 від 04.05.2023 в частині сплати за поставлений товар, заявник скориставшись правом стягнення на підставі судового наказу звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу на стягнення з боржника пені, річних та інфляційних.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Слід зазначити, що приписи процесуального законодавства щодо процедури особливої форми судового рішення судовий наказ, не наділяють заявника правом об`єднувати вимоги по різним договорам.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зoбов`язання.

Так частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" про стягнення з Фермерського господарства "ТЕМП-К" інфляційних втрат та 3% річних не відповідають приписам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою та не ґрунтуються на умовах договору.

Заявник у наданій заяві просить стягнути з боржника на свою користь не тільки 3% річних та інфляційні, а ще й штрафні санкції - пеню.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов`язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Вимоги заявника про стягнення з боржника пені в сумі 6055,81 грн не відповідають приписам ст. 148 ГПК України, оскільки не відносяться до заборгованості, з якими він має право звернутися до суду в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" у видачі судового наказу про стягнення з Фермерського господарства "ТЕМП-К" 3% річних у сумі 448,37 грн, інфляційних у сумі 292,18 грн та пені у сумі 6055,81 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3 - 6 ч. 1 ст. 152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. 549, 611, 625, 626 ЦК України, ст. 6, 147, 148, п. 2 ч. 2 ст. 150, ст. 151, п. 1, 3 ч. 1, 2 ст. 152, ст. 153, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" у видачі судового наказу про стягнення з Фермерського господарства "ТЕМП-К" 3% річних у сумі 448,37 грн, інфляційних у сумі 292,18 грн та пені у сумі 6055,81 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 25.01.2024.

СуддяОльшанченко В.І.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.