Ухвала

від 24.01.2024 по справі 925/888/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 січня 2024 рокум.Черкаси справа № 925/888/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого: судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні розглянув заяву стягувача Черкаської обласної прокуратури №15/1-1200вих-23 від 14.12.2023 (вх.№21026/23 від 18.12.2023) про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації, м.Черкаси, бул.Шевченка,185

до Червонослобідської сільської ради, Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Соборна,2/1,

за участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Приватне акціонерне товариство "Азот", м.Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру,72;

2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 205

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку,

за участю повноважних представників сторін:

прокурор: Куліш А.А. прокурор відділу - за посадою;

решта учасників участі не брали.

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до Червонослобідської сільської ради з вимогами:

визнати незаконними та скасувати рішення Червонослобідської сільської ради "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 29.07.2022 №23-08/VIII, в частині прийняття земельної ділянки державної власності за кадастровим номером 7124989000:03:001:0485 площею 237,2586 га в комунальну власність Червонослобідської сільської ради;

скасувати державну реєстрацію права комунальної власності за Червонослобідською сільською радою (ЄДРПОУ 26323717, юридична адреса: вул.Соборна,2/1, с.Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604) від 19.08.2022 №47663182 на земельну ділянку державної власності за кадастровим номером 7124989000:03:001:0485 площею 237,2586 га, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;

стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 029111190; на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Рішенням суду від 03.10.2023 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним та скасовано з моменту його прийняття рішення Червонослобідської сільської ради "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 29.07.2022 №23-08/VIII, в частині прийняття земельної ділянки державної власності за кадастровим номером 7124989000:03:001:0485 площею 237,2586 га в комунальну власність Червонослобідської сільської ради;

- скасовано державну реєстрацію права комунальної власності за Червонослобідською сільською радою (ЄДРПОУ 26323717, юридична адреса: вул.Соборна,2/1, с.Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604) від 19.08.2022 №47663182 на земельну ділянку державної власності за кадастровим номером 7124989000:03:001:0485 площею 237,2586 га, розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;

- присуджено до стягнення з відповідача Червонослобідської сільської ради, Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Соборна,2/1, код ЄДРПОУ 26323717, номер рахунку в банку невідомий на користь Черкаської обласної прокуратури, бульв.Шевченка, 286, м.Черкаси, 18015; код ЄДРПОУ 029111190; рахунок UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м.Київ), код класифікації видатків бюджету 2800 судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

На виконання рішення суду видано наказ від 06.11.2023.

18.12.2023 за вх.№21026/23 до суду надійшла заява стягувача Черкаської обласної прокуратури №15/1-1200вих-23 від 14.12.2023 (вх.№21026/23 від 18.12.2023) з вимогою змінити порядок і спосіб виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2023 у справі №925/888/23 в частині розподілу судових витрат шляхом стягнення з виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради (Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Соборна, 2/1, код ЄДРПОУ 04408778, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульв.Шевченка, 286, м.Черкаси, код ЄДРПОУ 02911119; рахунок UA138201720343160001000003751 у Державній казначейській службі України у м.Київ) судового збору у сумі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп).

Судове засідання не проведено у зв`язку з оголошеною з 10:39 год. 17.01.2024 масованою повітряною тривогою на території України та загрозою ракетної атаки.

Заяви від учасників з процесуальних питань суду не надходили.

Розгляд заяви стягувача Черкаської обласної прокуратури №15/1-1200вих-23 від 14.12.2023 (вх.№21026/23 від 18.12.2023) про зміну способу і порядку виконання рішення суду відкладено на 24.01.2024 з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні 24.01.2024:

У зв`язку з оголошеною масованою повітряною тривогою по всій території України суд запитав у представника прокуратури про можливість проведення засідання. Представник прокуратури вважає за можливе провести судове засідання з дотриманням правил безпеки.

Прокурор підтримав заяву про зміну порядку та способу виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2023 у справі №925/888/23 в частині розподілу судових витрат шляхом стягнення з виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради (Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Соборна, 2/1, код ЄДРПОУ 04408778, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульв.Шевченка, 286, м.Черкаси, код ЄДРПОУ 02911119; рахунок UA138201720343160001000003751 у Державній казначейській службі України у м.Київ) судового збору у сумі 5368,00 грн з мотивів відсутності у Чеорвонослобідської сільської ради відкритого дійсного рахунку в управлінні Державної казначейської служби України в Черкаській області.

Розглянувши доводи заяви прокурора, заслухавши пояснення учасника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування заявником норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке:

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Заявник просить задовольнити заяву та змінити спосіб виконання рішення суду. Вказує на виключність обставини звернення до суду з заявою про звернення стягнення на грошові кошти виконкому сільської ради при наявних грошових вимогах, оскільки сільська рада як юридична особа за законом - не має відкритих рахунків в банківських установах та належних їй грошових коштів, в тому числі і в казначейській службі, що робить неможливим реальне виконання судового рішення в частині стягнення з боржника органу місцевого самоврядування та вважає реальною можливість стягнення коштів з виконкому сільської ради, оскільки виконком сільської ради є самостійною юридичною особою за Законом. Рада ж не вживає ніяких заходів по погашенню заборгованості та реальному виконанню рішення суду. Рада передала виконкому повноваження по розрахунках за кошти бюджету;

боржник вимоги не заперечив. Доводів стягувача не спростував. Про наявність рахунків в банківських установах та грошових коштів для погашення вимог - не повідомив. Пропозицій по врегулюванню спору не надав.

Треті особи на ухвалу суду не відреагували.

За результатами перевірки доводів стягувача, оцінюючи докази у справі у їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява стягувача про стягнення коштів з рахунків виконкому сільської ради не підлягає до задоволення.

Застосування судом норм права:

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання судових рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до приписів статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду заяви стягувача у даній справі за відсутності представників позивача (ОВА) та боржника.

Виконання боржником рішення від 03.10.2023 у справі №925/888/23 не встановлено.

Казначейська служба України у м. Черкаси повернула стягувачу наказ суду без виконання з мотивів відсутності у відповідача (боржника) відкритих рахунків та грошових коштів на казначейському обслуговуванні лист ДКСУ від 28.11.2023 вих.№04-11-06/2310 (том 2 а.с. 174-175). УДКСУ у м. Черкасах не є органом примусового виконання рішення суду і об`єктивно не може визначати чи вказувати на порядок виконання рішення суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

За таких обставин господарський суд вважає відсутніми підстави, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим - для зміни способу виконання рішення суду та задоволення заяви стягувача від 14.12.2023 №15/1-1200вих.23 (том 2 а.с. 166-173).

Частинами 1-3 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може змінити спосіб виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Питання про зміну способу виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а також вжиття заходів до реального виконання рішення суду (правовий висновок з постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02 ).

Водночас суд зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Разом з тим з 01.01.2013 набрав чинності ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. Дія цього Закону не поширюється на боржників органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

У розумінні зазначеного Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У разі неможливості органом Казначейства виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника таке списання коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

В частині 2 цієї статті зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з частиною 1 ст. 3 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням положень статті 6 ЗУ "Про виконавче провадження".

Доводи про неможливість списання коштів з рахунків боржника за відсутності у вказаному органі державного казначейства рахунків, відкритих боржникові з посиланням на лист Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області від 28.11.2023 вих.№04-11-06/2310 (том 2 а.с. 174-175) суд вважає помилковими.

Суд звертається до правових висновків, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі №910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі №910/13057/16) стосовно того, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені ЗУ "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

У постанові від 16.04.2020 у справі № 804/5950/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої накази суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/6471/19.

Відповідачем не спростовані та не заперечені доводи стягувача та не запропоновано спосіб виконання судового рішення в частині відшкодування стягувачу (прокуратура) понесених ним витрат на сплату судового збору при звернення з позовом.

На підставі викладеного вище заяву стягувача (прокуратура) належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.234, 331, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву стягувача Черкаської обласної прокуратури №15/1-1200вих-23 від 14.12.2023 (вх.№21026/23 від 18.12.2023) про зміну способу і порядку виконання рішення суду залишити без задоволення.

Ухвала суду набрала законної сили 24.01.2024. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені ст.ст.254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 24.01.2024.

СуддяГ.М.Скиба