Рішення

від 10.01.2024 по справі 160/25727/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 рокуСправа №160/25727/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду (відповідач-1), Державної судової адміністрації України (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Третього апеляційного адміністративного суду щодо розрахунку і виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року грошової винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку 18.09.2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;

- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо не фінансування в належному обсязі видатків на виплату суддівської винагороди судді Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 974972,49 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 67740,00 грн за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року, а також недонараховану та невиплачену вихідну допомогу при звільненні у відставку 18.09.2023 року в розмірі 178092,00грн, а всього 1 220 804,49 грн шляхом безспірного списання коштів за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті);

- визнати протиправною відмову Третього апеляційного адміністративного суду у видачі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди станом на 22.05.2023 року за заявою судді у відставці ОСОБА_1 від 29.09.2023 року;

- зобов`язати Третій апеляційний адміністративний суд видати судді у відставці ОСОБА_1 оновлену довідку станом на 18.09.2023 року про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2684,00 грн).

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що під час перебування позивача на посаді судді Третього апеляційного адміністративного суду у період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року відповідач-1 усупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) при обчисленні виплаченої позивачеві суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, а також вихідної допомоги при звільненні у відставку застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений для визначення базового розміру посадового окладу судді, визначений Законами України про Державний бюджет України на 2021-2023 роки, на рівні 2102,00 грн., замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року згідно з Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік (2270,00 грн. - у 2021 році, 2481,00 грн. - у 2022 році, 2684,00 грн. у 2023 році), внаслідок чого виплатив позивачеві належну йому суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення та вихідну допомогу у меншому розмірі, аніж це визначено статтею 135 Закону №1402-VIII. При цьому Третій апеляційний адміністративний суд здійснює виплати суддівської винагороди лише в межах видатків, передбачених кошторисом. Натомість, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, та, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. Тим більше, що п.25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних колітів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Разом з цим, в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. Виконавцем за такою бюджетною програмою є Апарат Державної судової адміністрації України. Саме в межах зазначеної бюджетної програми передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та Порядку №845. Отже, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25727/23 за вказаною позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із прзначенням першого підготовчого судового засідання на 08 листопада 2023 року об 11:30 год.

Крім цього, вказаною ухвалою суду від 10.10.2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових доказів у справі та витребувано у Третього апеляційного адміністративного суду додаткові докази у справі, а саме: контррозрахунок недоплаченої грошової винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року та вихідної допомоги при звільненні у відставку 18.09.2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021р. (2 270,00 грн), 01.01.2022р. (2481,00 грн), 01.01.2023р. (2684,00 грн); довідку про нараховану суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року, включно, із зазначенням того, який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб був застосований при розрахунку цих виплат. Також цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної казначейської служби України.

26.10.2023 року до суду надійшов відзив Третього апеляційного адміністративного суду на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Третій апеляційний адміністративний суд є неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), при цьому, для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді Третій апеляційний адміністративний суд у 2021-2023 роках застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Таким чином, з 01.01.2021 року суддівська винагорода позивача відповідно до діючого законодавства обраховувалась від розміру посадового окладу судді, який складає 126120,00 грн (2102 х 50 х 1,2 (регіональний коефіцієнт)), а доплати обчислювались від цього розміру посадового окладу. Норми статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». не визнавались неконституційними, отже, Третій апеляційний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування даних норм, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Крім того, Третій апеляційний адміністративний суд нараховував та виплачував суддівську винагороду (посадовий оклад) у межах річного фонду суддівської винагороди, відповідно до затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Державною судовою адміністрацією України Кошторисом на 2021, 2022 та 2023 роки. У вказаних кошторисах видатки на виплату суддівської винагороди, визначеної із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: в 2021 році в сумі - 2270,00 грн.; в 2022 році в сумі - 2481,00 грн.; в 2023 році в сумі 2684,00 грн. не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяв здійснювати такі виплати. Реалізовуючи свої повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня у спірних правовідносинах, Третій апеляційний адміністративний суд позбавлений можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його якості та/або конституційності, а отже позбавлений і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається базовий розмір посадового окладу судді, а зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі й Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», тому у суду були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних законів України. Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачеві суддівської винагороди, Третій апеляційний адміністративний суд на виконання частини другої статті 19 Конституції України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Також відповідач-1 зазначав, що ключовим показником у визначенні розміру суддівської винагороди для призначення та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці має розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до Штатного розпису Третього апеляційного адміністративного суду на 2023 рік, затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Державною судовою адміністрацією України від 23.01.2023р., посадовий оклад судді складає 126120,00 грн. З огляду на викладене, Третій апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці із застосуванням іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж той, який застосований для розрахунку суддівської винагороди працюючого судді. З огляду на наведене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.10.2023 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

У підготовчому судовому засіданні 08.11.2023 року розгляд справи відкладено на 08.12.2023 року об 11:00год.

15.11.2023 року до суду надійшла заява Третього апеляційного адміністративного суду про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/25727/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.01.2024 року о 14:00 год.

У судове засідання 10.01.2024р. представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, як зазначалося вище, позивачем та відповідачем-1 подані заяви про розгляд справи без їх участі. Від відповідача-2 жодних клопотань, в тому числі і про відкладення розгляду справи, не надходило; про причини неявки у судове засідання представник відповідача-2 не повідомив.

Також відповідач-2 станом на 10.01.2024р. не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням заяв позивача та відповідача-1, належного повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце розгляду справи, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України «Про переведення суддів» №296/2018 від 28 вересня 2018 року був переведений з посади судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на посаду судді Третього апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_1 перебував на посаді судді Третього апеляційного адміністративного суду з 02.10.2018 року по час звільнення у відставку за рішенням Вищої ради правосуддя від 07.09.2023 року №877/0/15-23 та відрахування зі штату суду на підставі наказу цього суду №115-К від 18.09.2023 року - 18.09.2023 року.

Також судом встановлено та відповідачем-1 визнається, що у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 18.09.2023 року суддівська винагорода судді Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 (яка складається з посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 та доплати за вислугу років), а також допомога на оздоровлення та вихідна допомога при звільненні у відставку, що були виплачені позивачеві у спірний період, були визначені із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні відповідно до статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», внаслідок чого розмір посадового окладу позивача у вказані періоди складав 126120,00 грн (2102 х 50 х 1,2 (регіональний коефіцієнт)), що підтверджується довідками Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023р. №10/184/23, №10/185/23 та №10/186/23.

Крім цього, 19.09.2023р. Третім апеляційним адміністративним судом було видано довідку №165 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка має враховуватися при призначенні / перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 214404,00грн., у тому числі: посадовий оклад 126120,00грн; доплата за вислугу 88284,00грн.

Вважаючи, що для розрахунку розміру посадового окладу судді має враховуватися розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним відносинам, суд зважає на таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закон №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закон №1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закон №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закон №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закон №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня -2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня -2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня -2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на одну особу в розрахунку на місяць 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності дій відповідача-1 відносно нарахування і виплати позивачеві у спірний період суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку, виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом, з-поміж іншого, статтю 130 Основного Закону України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які у системному зв`язку дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Слід зазначити, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Також Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» разом із встановленням станом на 1 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, відповідно, прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 грн. - у 2021 році, 2481,00 грн. - у 2022 році, 2684,00 грн. у 2023 році, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого незмінно у 2021-2023 роках становить: 2102,00 грн.

До 2021 року відповідачем-1 для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у ці справі (2021, 2022 та 2023 роки), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Проте Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону №1082-IX та статті 135 Закону №1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/23, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 04.09.2023 року у справі №380/25627/21.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року (2270,00 грн. - у 2021 році, 2481,00 грн. - у 2022 році, 2684,00 грн. у 2023 році), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №1082-IX є неправомірним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;

3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Статтею 149 Закону №1402-VIII визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.151 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до п.2, п.7 ч.1 ст.152 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України:

- забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом;

- готує бюджетний запит.

За приписами абз.3 ч.3 ст.10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з абз.8 п.1.2 глави І Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1407 від 24.12.2012 року (далі Порядок №1407) мережа розпорядника коштів державного бюджету (далі - мережа) - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (далі - головний розпорядник) (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня), що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.

Відповідно до п.2.1 глави ІІ Порядку №1407 головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі по головному розпоряднику.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів станом на 01.09.2023 року (https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search), який ведеться на виконання Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, Третій апеляційний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів (код за Єдиним реєстром 88000).

Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин та правовий статус Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів, а Третього апеляційного адміністративного суду - як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо розрахунку і виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року грошової винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку 18.09.2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., є саме Третій апеляційний адміністративний суд, який в межах своєї компетенції самостійно здійснював нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку у спірний період та як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня наділений достатньою компетенцією для здійснення відповідного перерахунку та виплати.

Щодо вимог позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у розмірі 974972,49 грн та матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 67740,00 грн за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року, а також недонарахованої та невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у відставку 18.09.2023 року в розмірі 178092,00грн, а всього 1 220 804,49 грн шляхом безспірного списання коштів за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на перерахунок суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд вважає вказані вимоги позивача передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.

Наразі відповідач не здійснив донарахування суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги позивачеві за спірний період.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання Третього апеляційного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 18 вересня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги при звільненні у відставку, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.

Щодо вимог позивача до Державної судової адміністрації України, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а вказав: «Проте у справах №400/2031/21 та №360/503/21 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення їх на новий розгляд через те, що у цих справах позови були пред`явлені до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (територіального органу ДСА), що здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік). Разом з тим, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи. Ураховуючи те, що у цій справі ДСА України має статус відповідача і суд першої інстанції зобов`язав його, як головного розпорядника коштів, вирішити питання щодо фінансування спірних виплат, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.».

Суд зазначає, що у цій справі Державна судова адміністрація України має статус відповідача й до неї позивачем пред`явлено відповідні вимоги, що вказані вище.

При цьому, як слідує з відзиву на позовну заяву, Державною судовою адміністрацією України не було забезпечено Третій апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивачеві в розмірі, встановленому законодавством, а тому відповідні позовні вимоги до Державної судової адміністрації також підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України щодо не фінансування в належному обсязі видатків на виплату суддівської винагороди судді Третього апеляційного адміністративного суду Мельника В.В. та зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 18 вересня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги при звільненні у відставку, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.

Також судом було встановлено, що 19.09.2023р. Третім апеляційним адміністративним судом було видано довідку №165 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка має враховуватися при призначенні / перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 214404,00грн., у тому числі: посадовий оклад 126120,00грн; доплата за вислугу 88284,00грн. Отже у цій довідці враховано суддівську винагороду, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Оскільки в межах розгляду цієї справи судом встановлено протиправність дій Третього апеляційного адміністративного суду щодо обчислення суддівської винагороди позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Третього апеляційного адміністративного суду у видачі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди станом на 18.09.2023 року за заявою судді у відставці ОСОБА_1 від 29.09.2023 року та зобов`язання Третього апеляційного адміністративного суду видати судді у відставці ОСОБА_1 оновлену довідку станом на 18.09.2023 року про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року (2684,00 грн) підлягають задоволенню.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Третього апеляційного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 42268164, місцезнаходження: вул. Лук`яненка Левка, буд. 23, м. Дніпро, 49005), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021) про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Третього апеляційного адміністративного суду щодо розрахунку і виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 18.09.2023 року грошової винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку 18.09.2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Третій апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 42268164, місцезнаходження: вул. Лук`яненка Левка, буд. 23, м. Дніпро, 49005) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 18 вересня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги при звільненні у відставку, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо не фінансування в належному обсязі видатків на виплату суддівської винагороди судді Третього апеляційного адміністративного суду Мельника Володимира Васильовича.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021) здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 18 вересня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги при звільненні у відставку, зі здійсненням всіх передбачені законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.

Визнати протиправною відмову Третього апеляційного адміністративного суду у видачі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди станом на 18.09.2023 року за заявою судді у відставці ОСОБА_1 від 29.09.2023 року.

Зобов`язати Третій апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 42268164, місцезнаходження: вул. Лук`яненка Левка, буд. 23, м. Дніпро, 49005) видати судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) оновлену довідку станом на 18.09.2023 року про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року (2684,00 грн.)

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова