Рішення

від 22.01.2024 по справі 160/29921/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 рокуСправа №160/29921/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/29921/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІКУЛЬТ» (49041, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ: 45107165) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІКУЛЬТ» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код за ЄДРПОУ: 43971371, адреса місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 UA101130/2023/000192/1 та картку відмови Дніпровської митниці (код за ЄДРПОУ: 43971371, адреса місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (від 01.11.2023 року, №UA110130/2023/000807).

Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач як покупець та VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ) як постачальник уклали контракт від 14.09.2023 року №VACS/23-24/С495 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (ізюм). Під час митного оформлення товару 01.11.2023 року відповідачем прийнято рішення, що є предметом оскарження, обґрунтоване неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/29921/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/29921/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

05 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 31.10.2023 року №23UA110130022345U3 встановлено, що в поданих документах міститься розбіжності, відсутні необхідні відомості щодо складових митної вартості, а саме:

1) на підтвердження числових значень складових митної вартості декларантом надано наступні документи: товаротранспортна накладна від 25.10.2023 № 0687, коносамент від 29.09.2023 №231410687, митну декларацію країни транзиту Румунії від 25.10.2023 №23ROCT190000712514, рахунок на оплату від 24.10.2023 №96, довідка про транспортні витрати від 24.10.2023 №2410/3; договір транспортного експедирування від 28.08.2023 № 280823/01, укладений між ТОВ «АГРІКУЛЬТ» та експедитором ТОВ «Транс Кеа Логістикс».

На підставі наданих товаросупровідних документів (коносамент від 29.09.2023 №231410687), оцінюваний товар транспортовано морським транспортом з порту Нава Шева (Індія) до порту Констанца (Румунія).

Згідно з інформацією граф 4,16 товаротранспортної накладної від 25.10.2023 №0687 оцінюваний товар завантажено на автомобіль BH4808IН/BH4800XН перевізника ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .

Договірні відносини між експедитором ТОВ «Транс Кеа Логістикс» з перевізником ФОП ОСОБА_1 не підтверджено документально.

Відповідно до інформації п. 2.1.1 договору транспортного експедирування від 28.08.2023 № 280823/01 організація перевезення вантажу Клієнта транспортом і за маршрутом узгодженим з Клієнтом згідно з попередньо погодженою ним заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору та має включати в себе строк виконання перевезення вантажу.

Заявку до митного оформлення не надано.

2) інформація рахунку на оплату 24.10.2023 №96 щодо витрат на міжнародне автоперевезення контейнеру №ТCКU6083816 від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту Констанца (Румунія) - п/п Орлівка (Україна) 36 939,50 грн документально не підтверджена, оскільки на цьому маршруті перевезення використано річковий транспорт, контейнер розміщено на паромі/баржі;

Декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Також декларанта повідомлено, що згідно частини 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару

Листом декларанта від 01.11.2023 б/н заявлено про неможливість надати додаткові документи для підтвердження рівня митної вартості товару у передбачений законодавством 10-денний термін.

Висновує, що в зв`язку з вказаним до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2 ґ) резервний.

13 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло заперечення на прийняття відзиву. Зазначає, що відповідач не направив відзив з додатками позивачу.

15 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення відповідача, які надійшли через систему «Електронний Суд» від представника відповідача. Зазначає, що відзив подано через підсистему «Електронний Суд», в зв`язку з чим заперечення позивача з цього приводу безпідставні. Додатково надав доказ направлення відзиву з додатками позивачу.

18 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що 15 грудня 2023 року позивач отримав відзив без додатків, а додаткові пояснення відповідача не містять доказів на підтвердження стверджуваних обставин. Щодо доводів відзиву зазначає, що експедитор мав право залучати субпідрядників, що передбачено договірними відносинами позивача та експедитора. Щодо надання заяви на організацію перевезення вказує, що вона не має значення для визначення митної вартості. Щодо витрат на міжнародне автоперевезення контейнеру зазначає, що відповідач не правильно трактував митну декларацію, оскільки експортер транспортував вантаж до Румунії морським транспортом, а з Румунії транспортування здійснювалося автомобільним транспортом до пункту призначення. Інших підстав неприйняття визначеної позивачем митної вартості відповідачем не вказано.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

14 вересня 2023 року позивач як покупець та VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ) як постачальник уклали Контракт, згідно п. 1.1., якого постачальник продає, а покупець купує продукцію, далі іменовану Товар, у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід`ємною частиною цього контракту. Відповідно до п. 1.2. Контракту за взаємною домовленістю сторін у процесі виконання цього контракту можуть бути змінені конкретні дані (кількість, специфікація, ціна, терміни постачання та умови відвантаження товару), внесені до додатку до цього контракту. Пунктом 2.1. Контракту визначено, що кількісні та якісні характеристики товару, що продається, вказуються в специфікаціях до цього контракту. За п. 3.1. Контракту постачання здійснюється на умовах Інкотермс та вказуються у додатках до цього контракту. Згідно п. 4.3. контракту загальна сума договору становить 39175 доларів США.

14 вересня 2023 року позивач та VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ) уклали Додаток №1 до Контракту (далі Додаток), яким узгодили постачання товару: родзинки індійського походження малаер клас В, 25 тон, 775,00 долари США за тону, всього на суму 19375,00 долари США. Пакування: коробки 10 кг, відправка у вересні 2023 року, 100% передплата, умови постачання: CIF Константа, Румунія (транзит до України).

25 вересня 2023 VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ) по Контракту виставило позивачу інвойс №VACS/2324/Е78 (далі Інвойс) до Контракту та щодо товару, який було узгоджено в Додатку. В Інвойсі вказано, що видавався також проформа інвойс від 14.09.2023 року №VACS/23-24/PI495.

21 вересня 2023 року позивач здійснив свіфт-платіж на суму 3875,00 долари США на користь VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ), в призначенні платежу вказано: передплата за ізюм згідно Контракту.

17 жовтня 2023 року позивач здійснив свіфт-платіж на суму 15500,00 долари США на користь VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ), в призначенні платежу вказано: передплата за ізюм згідно Контракту.

В подальшому VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ) склало позивачу як отримувачу пакувальний лист, в якому зазначено товар згідно Додатку, вказані контейнери згідно Інвойсу, міститься посилання на Контракт, Інвойс, проформу-інвойс.

18 жовтня 2023 року видано сертифікат страхування №С001638064, яким застраховано вантаж (ізюм) згідно Інвойсу під час морського перевезення до Румунії.

В матеріалах справи також містяться:

- сертифікат походження, виданий VISHAKA AGRI COLD STORAGE (ІНДІЯ) на партію товару (ізюм), яка постачається позивачу згідно Інвойсу;

- фітосанітарний сертифікат на партію товару (ізюм), що постачається позивачу згідно Інвойсу;

- транспортна накладна Індії на поставку позивачу товару згідно Інвойсу;

- фумігаційний сертифікат на партію товару, що постачається позивачу згідно Інвойсу.

- сертифікат якості на партію товару, що постачається позивачу згідно Інвойсу

- коносамент №231410687 на партію товару, що постачається позивачу згідно Інвойсу;

- митна декларація Румунії;

- міжнародна транспортна накладна №0687.

28 серпня 2023 року позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Кеа Логістік» (далі Експедитор), уклали договір транспортного експедирування, згідно якого експедитор зобов`язався за плату та за рахунок клієнта організувати виконання послуг, визначених ст. 2 цього договору, пов`язаних із перевезенням вантажу. Відповідно до ст. 2 передбачено послуги з організації перевезення вантажу, подачу транспортного засобу для завантаження, укладення цивільно-правових договорів, оформлення комерційних актів та додаткові послуги згідно окремої заяви.

Позивач та Експедитор 24.10.2023 року погодили заявку №2410 на автоперевезення вантажу з м. Константа, Румунія до м. Дніпро, Україна загальною вартістю 169552,31 грн.

24 жовтня 2023 року Експедитор виставив позивачу рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 169552,31 грн.

Згідно довідки про транспортні витрати №2410/3, виданої Експедитором 24.10.2023 року, транспортування вантажу з м. Константа, Румунія до МПП Орлівка, України має вартість 69815,66 грн.

10 липня 2023 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію 23UA110130022345U3 з поставки «виноград сушений INDIAN RAISINS (MALAYAR B) (ізюм), без додавання цукру та інших речовин, без будь-якої обробки, призначений для споживання: Родзинки індійські «Malayar-B» - 2500 коробок*10 кг. Вага нетто 25000 кг. Врожаю 2023 року. Не в перинній упаковці. Не містить ГМО. Виробник VISHAKA AGRI COLD STORAGE, ТМ VISHAKA, країна виробництва IN, див. «електронний інвойс». 2. Місць 2500 СТ.

Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:

- сертифікат якості від 03.10.2023 року №RAL/THW/SW23090019;

- пакувальний лист від 25.09.2023 року №VACS/2324/E78;

- рахунок-фактура (інвойс) від 25.09.2023 року №VACS/2324/E78;

- коносамент від 29.09.2023 року №231410687;

- автотранспортна накладна від 25.10.2023 року №0687;

- супровідний документ від 25.10.2023 року №23ROCT190000712514;

- фітосанітарний сертифікат від 26.09.2023 року №PSC10MUM2023099007;

- сертифікат про походження товару від 03.10.2023 року №19105/23;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару платіжне доручення від 21.09.2023 року;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару платіжне доручення від 17.10.2023 року;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги рахунок на оплату від 24.10.2023 року №96;

- калькуляція транспортних витрат довідка від 24.10.2023 року №2410/3;

- страховий поліс від 29.09.2023 року №С001638064;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація від 14.09.2023 року №1;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 14.09.2023 року №VACS/23-24/C495;

- договір про надання послуг митного брокера від 01.08.2023 року №БД-01082023.АК;

- договір (контракт) про перевезення від 28.08.2023 року №280823/01;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10657426;

- перепустка від 30.10.2023 року №8326;

- платіжне доручення від 31.10.2023 року;

- сертифікат фумігації від 27.09.2023 року №EXP/SSPC/434M;

- сертифікат здоров`я від 05.10.2023 року №EIA/RAJ/2.

01 листопада 2023 року відповідачем ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000192/1 щодо митної декларації 23UA110130022345U3 та скориговано митну вартість товару зі 21294,81 долари США (774404,97,65 грн) до 30000,00 долари США (1090977,00 грн).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 № UA110130/2023/000192/1 та карткою відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача в частині неприйняття відзиву в зв`язку з порушенням порядку його подання.

До відзиву дійсно не додано доказів його направлення позивачу, що є порушенням ч.3, п. 2 ч. 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, законодавством не передбачено нормативного правила про обов`язкове залишення відзиву без розгляду в разі порушення порядку його подання, відповідне питання перебуває в площині правового регулювання ст. 45 та Глави 9 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.

За обставин цієї справи суд не вбачає підстав для застосування відповідних заходів, як не для неприйняття відзиву до уваги, оскільки такі дії будуть не пропорційними негативному впливу на правове становище позивача в результаті дій відповідача. При цьому попри ненаправлення відзиву з додатками позивачу під час його подання, функціонал підсистеми «Електронний Суд» передбачає доставку в кабінети учасників справи відповідного документу після його реєстрації в картці справи, згідно відомостей КПП «ДСС» позивач та його представник отримали відповідний вхідний документ.

Щодо позовних вимог по суті.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Щодо зауваження про те, що договірні відносини між експедитором ТОВ «Транс Кеа Логістикс» з перевізником ФОП ОСОБА_1 не підтверджено документально.

Згідно Договору транспортного експедирування від 28.08.2023 року №280823/01 експедитор зобов`язався, зокрема, організувати перевезення вантажу. Отже, для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедитором. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «організувати перевезення вантажу») характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював з експедитором. При цьому відповідні повноваження експедитора наявні саме згідно зазначеного договору (п. 2.1.3.).

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що заявку на організацію перевезення вантажу до митного оформлення не надано також є необґрунтованими, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість визначення транспортної складової митної вартості без цього документу та не конкретизував який саме аспект цієї складової має підтвердити це замовлення, передусім в аспекті наявності рахунку та довідки, а також з урахуванням того, що згідно п. 2.1.1. Договору транспортного обслуговування від 28.08.2023 року ця заявка містить інформацію про транспорт і маршрут (не містить вартісної складової).

Отже, ці доводи є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про те, що інформація рахунку на оплату 24.10.2023 №96 щодо витрат на міжнародне автоперевезення контейнеру №ТCКU6083816 від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту Констанца (Румунія) - п/п Орлівка (Україна) 36 939,50 грн документально не підтверджена, оскільки на цьому маршруті перевезення використано річковий транспорт, контейнер розміщено на паромі/баржі.

Вказаний аргумент відповідач засновує на твердженні про те, що за інформацією копії наданої митної декларації Т1 від 25.10.2023 №23ROCT190000712514 оцінюваний товар у контейнері №ТCКU6583816 від порту Констанца (Румунія) до п/п Орлівка (Україна) переміщувався на паромі/баржі Fara Marca.

Це твердження є безпідставним, оскільки згідно Додатку та Інвойсу постачальник поставляв товар виключно до Константи (Румунія), при цьому згідно пакувального листа постачальник поставляє товар морем до порту призначення «Константа», який є транзитним при перевезенні до України. Відповідно, морське перевезення здійснювалося виключно до території Румунії, докази здійснення морського перевезення морем з Румунії до України в матеріалах справи відсутні, конкретних доводів з цього приводу відповідач не навів. В свою чергу в наявності докази автоперевезення товару з Румунії до України, на підтвердження чого надано документи щодо розміру транспортної складової митної вартості товару.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Таким чином, усі висловлені відповідачем зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішень, які є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 року №UA110130/2023/000192/1 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2023 року №UA110130/2023/000807 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.11.2023 року.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІКУЛЬТ» (49041, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ: 45107165) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.11.2023 року №UА110130/2023/000192/1.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2023 року №UA110130/2023/000807 Дніпровської митниці.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІКУЛЬТ» (49041, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ: 45107165) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5368,00 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко