Рішення

від 24.01.2024 по справі 240/12391/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/12391/23

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Головним управлінням ДПС у Житомирській області від 24.11.2022 за №0083790712 та скасувати повністю.

В обгрунтування позову зазначає, що не погоджується з прийнятим Головним управлінням ДПС у Житомирській області податковим повідомленням-рішенням, вважає, що безпідставно не враховані надані під час проведення контролюючого заходу первинні документи, які дають право на відображення відповідних операцій у податковому обліку суб`єкта господарювання, та мають наслідком складання податкової звітності з податку на додану вартість з показниками, які і були фактично зафіксовані у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення: п.188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв`язку із завищенням ТОВ "Вудпак" суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації з ПДВ за лютий 2022 року) на 243 813,0 грн.; ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за № 137/28267. За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.11.2022 №0083790712, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 236 325,00 грн.

Ухвалою від 27.06.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання відповідача на те що позивач під час перевірки не надав документів щодо списання відходів, що дає підстави відповідачу не враховувати встановлені на підприємстві норми списання безповоротних витрат, є необґрунтованим, а нарахування зобов`язань з ПДВ безпідставним. Надані відповідач заперечення не відповідають дійсності, а твердженням, що ТОВ "Вудпак" в лютому 2022 року не реалізував пиломатеріали на території України вводить суд в оману.

Крім того, відповідач не заперечує тобто визнає, що ним було не правильно застосовано наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року N 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" при визначені норми списання ПММ для транспортних засобів ТОВ "Вудпак"; не відповідають даним зазначених в первинних документах ТОВ "Вудпак" додатки 6, 6.1, 6.2 та 6.3 до акту перевірки. Також відповідачем не спростовано наданий позивачем порівняльний аналіз результатів висновків щодо списання ПММ понад нормою, якою керується ТОВ "Вудпак", викладених у акті та даних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку викладені в додатках №1, №2, №,3 №4.

Представник відповідача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У період з 10.10.2022 по 14.10.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вудпак" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (податкова декларація з податку на додану вартість від 21.03.2022 №9042904398 з додатками).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 24.10.2022 №8269/06-30-07-12/31711882.

За висновками контролюючого органу, в результаті проведеної перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "Вудпак":

1. п.188.1 ст. 188. п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами да доповненнями), в результаті чого ТОВ "Вудпак" завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації з ПДВ за лютий 2022 року) на 243813,00грн.

2. ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами да доповненнями) та п.3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, щодо реєстрації податкових накладних на суму 243813,0 грн.. в тому числі за листопад 2021 року на 45835,0 грн., за грудень 2021року на 43894,0 грн., за січень 2022 року на 28516,0 грн.. за лютий 2022 року на 125568,0 грн.

3. Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" та заниження зобов`язання з податку на додану вартість на суму 33039,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ "Вудпак" було подано заперечення до акту яким просило скасувати акт перевірки №8269/06-30-07-12/31711882 від 24.10.2022.

Відповідно до результатів розгляду заперечення ГУ ДПС у Житомирській області "Про результати розгляду заперечення" спростовано завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного переводу (показник рядка 21 Декларації з ПДВ) на суму 7488,00 грн. за лютий 2022 року, решту висновків акту залишено без змін, а заперечення без задоволення.

24 листопада 2022 року ГУ ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0083790712 яким зменшено розмір від`ємного значення за звітний період лютий 2022 року на суму податку на додану вартість в розмірі 236 325,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, 08.02.2022 позивачем було подано до ДПС України скаргу.

За результатами розгляду скарги, скаржник отримав рішення №3176/6/99-00-06-01-03-06 від 08.02.2022 про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення- рішення без змін.

Позивач вважає протиправним спірне рішення, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З викладеного слідує, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту. Для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті201 ПК.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Спірним рішенням від 24.11.2022 позивачу зменшено розмір від`ємного значення за звітний період лютий 2022 на суму податку на додану вартість в розмірі 236 325,00 грн.

Підставою для таких висновків стали встановлені перевіркою порушення:

1. п.188.1 ст. 188. п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами да доповненнями), в результаті чого ТОВ "Вудпак" завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації з ПДВ за лютий 2022 року) на 243813,00грн.

2. ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами да доповненнями) та п.3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, щодо реєстрації податкових накладних на суму 243813,0грн.. в тому числі за листопад 2021 року на 45835,0 грн., за грудень 2021року на 43894,0 грн., за січень 2022 року на 28516,0 грн.. за лютий 2022 року на 125568,0 грн.

3. Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" та заниження зобов`язання з податку на додану вартість на суму 33039,00 грн.

Згідно акту перевірки, такі порушення ґрунтуються на наступному.

Під час перевірки, на підставі щоденних планів роботи цеха лінії сторті за період що перевірявся, картки рах.201 "Сировина і матеріали" за період що перевірявся, картки та оборотно-сальдової відомості по рах. 23 "Виробництво" за період що перевірявся та оборотно-сальдової відомості по рах. 26 "Готова продукція" за період що перевірявся, встановлено списання лісоматеріалів у виробництво (цех №1) для виготовлення готової продукції.

В ході перевірки, було проведено порівняльний аналіз, кількості списаних матеріалів та кількості виготовленої з них продукції, з подальшим їх оприбуткуванням на склад готової продукції. Так, за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 на підставі щоденних планів роботи цеха лінії сторті встановлено списання у цеху №1 лісоматеріалів кількості 2347,711 м.куб. (поденне списання лісосировини та виготовлення з неї готової продукції, з подальшим оприбуткуванням її на склад готової продукції наведено в додатку № 5 до акту перевірки).

Відповідно до картки та оборотно-сальдової відомості по рах. 201 "Сировина та матеріали" за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 підприємством здійснено бухгалтерське проведення щодо списання лісосировини у виробництво - Цех №1: Дт.23 "Виробництво" Кт.201 "Сировина та матеріали" в кількості 2347,711 м. куб..

За період з 01.11.2021 по 28.02.2022 на підставі щоденних планів роботи цеха лінії сторті встановлено виготовлення у цеху №1 готової лісопродукції (дошка перших сорт, З сорт, 4 сорт, кускові відходи від плахи, обрізний брус торцований, обрізний брус не торцований, обрізна дошка не торцована, заготовка в піддоний цех, дошка обрізна бокова, обрізна дошка 3,4 сорт не торцована, тріска, тирса) в кількості 2086,27 м.куб.

Відповідно до картки та оборотно-сальдової відомості по рах. 26 "Готова продукція" за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 товариством здійснено бухгалтерське проведення щодо оприбуткування готової лісопродукції (дошка перших сорт, 3 сорт, 4сорт, кускові відходи від плахи, обрізний брус торцований, обрізний брус не торцований, обрізна дошка не торцована, заготовка в піддоний цех, дошка обрізна бокова, обрізна дошка 3,4 сорт не торцована, тріска, тирса) в кількості 2086,27 м.куб. з виробництва - Цех №1: Дт.26 "Готова продукція" Кт.23 "Виробництво" в кількості 2086,27 м. куб.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено розбіжність між кількістю списаної сировини та кількістю виготовленої з неї а також оприбуткованої готової продукції у кількості 261,441 м.куб.

В судовому засіданні представник відповідача по даному порушенню пояснив, що щодо показників рахунку 25 "Напівфабрикати" під час перевірки контролюючим органом було враховано, що продукція, яка з виробництва (рах. 23) оприбутковується на рах. 25 "Напівфабрикати" (бухгалтерським проведенням Дт 25 Кт 23), в подальшому повертається на рах. 23 "Виробництво" (бухгалтерським проведенням Дт 23 Кт 25) з метою доробки, після якої оприбутковується на рах. 26 "Готова продукція" (бухгалтерським проведенням Дт 26 Кт 23).

Додаток 5 до акту перевірки "Порівняльний баланс поденного списання лісосировини та виготовлення з неї готової продукції, з подальшим оприбуткуванням її на склад готової продукції ТОВ "Вудпак" (код згідно з ЄДРПОУ 31711882) за період з 01.11.2021 по 28.02.2022, перевіркою у зазначеному додатку було відображено поденне списання лісосировини та виготовлення з неї готової продукції, з подальшим оприбуткуванням її на склад готової продукції, відповідно до наданих під час перевірки документів - щоденного плану роботи цеха лінії сторті. Відповідно до картки рах. 201 "Сировина і матеріали" встановлено, то вищенаведені лісоматеріали було списано у виробництво (Дт. 23 "Виробництво").

Таким чином, на підставі вказаних розрахунків, перевіряючими зроблено висновок, що загальний обсяг розбіжностей між кількістю списаної сировини та оприбуткованою готовою продукцією в кількості становить 623 024,20 грн., яку ГУ ДПС у Житомирській області вважає реалізованою на території України.

За даних підстав, ГУ ДПС у Житомирській області було зроблено висновок, що ТОВ "Вудпак" занижено податкові зобов`язання з ПДВ, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, чим порушено п. 188.1 ст. 188. ст.201 Податкового кодексу України та п.3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 на загальну суму 124 605,00 грн., грн. в тому числі за листопад 2021р. на 36 872,00 грн., за грудень 2021р. на 36 889,00грн., за січень 2022р. на 20 752,00 грн.. за лютий 2022р. на 30092.00грн.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідачем не заперечується, що в процесі здійснення господарської діяльності ТОВ "Вудпак" здійснює виробництво пиломатеріалів обрізних, тріски, піддонів.

Як пояснив представник позивача, для виробництва даної продукції товариство використовує сировину придбану в поточному місяці та залишки наявних на складах напівфабрикатів та незавершеного виробництва. Сировина, яка використовується в поточному місяці спрямовується, для виробництва піддонів та тріски, що реалізуються на митній території України та з її межами та поповнення залишків напівфабрикатів які забезпечують безперебійне здійснення виробничого процесу, поповнення запасів готової продукції на складах з метою уникнення ризиків невчасного виконання контрактів та виробництва готової продукції, частина якої реалізується в поточному місяці. При реалізації готової продукції, використовується продукція, яка була виготовлено як в попередніх звітних періодах так і в поточному місяці. При виробництві готової продукції виробленої в поточному місяці використовується як сировина пущена в переробку в поточному місяці, так із залишків наявних на складі напівфабрикатів.

У період з 01.11.2021 по 28.02.2022 ТОВ "Вудпак" здійснював переробку лісосировини.

В бухгалтерському обліку ТОВ "Вудпак" процес переробки в період з 01.11.2021 по 28.02.2022 було відображено наступним чином:

1.передача лісосировини в виробництво Д-т 231 /К-т 201= 3062.074 м.куб.

Д-т 25 / К-т 201 = 49.3 м.куб.

Д-т 25 залишок = 21.093 м.куб.

Д-т 231 / К-т 26 - 69132.698 змішаний обсяг виміру (кг + м. куб) в склад якого входить 68500.00 кг.

2.69132.698 -68500.00= 632.698 м.куб.

3.68500.00 кг дрів переведено в куб.м що складає 72.1 м.куб.

4.72.1 + 632.698 = 704.798 м.куб.

Д-т 231 / К-т 26 = 704.798 м.куб.

Загальна кількість лісоматеріалів переданих у переробку розраховується за формулою Д-т 231 / К-т 201 + Д-т 25 / К-т 201 + Д-т 25 + Д-т 231 / К-т 26.

2. вихід готової продукції Д-т 26/К-т 231 = 3708.64 Д-т 25 залишки =71,55

Загальна кількість готової продукції розраховується за формулою Д-т 26/К-т 231+ Д-т 25.

Отже, в результаті виробничого процесу та згідно бухгалтерських регістрів в період з 01.11.2021по 28.02.2022 ТОВ "Вудпак" було передано у виробництво 3837.26 м.куб. лісоматеріалів, виготовлено та оприбутковано готової продукції 3780.19м.куб., різниця між списаними лісоматеріалами та виготовленої з них готової продукції складає 57.07м.куб., що підтверджується первинними документами, та бухгалтерськими регістрами (обороти рахунку) рах. 201, 25, 26.

Позивач зазначив, що у разі виробничої необхідності готова продукція може бути використана в наступному процесі виробництва, а також в процесі переробки лісосировини утворюються напівфабрикати для виробництва піддонів, які обліковуються на рахунку 25 "Напівфабрикати".

Як слідує з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 25, позивачем обліковано за період з листопада 2021 по лютий 2022 кускові відходи.

Згідно акту перевірки списання даних матеріалів було проведено аналіз лише рах. 201 "Сировина і матеріали". Дт. рах. 23 "Виробництво", а рах. 25 "Напівфабрикати" на яких обліковуються напівготова продукція та готова продукція до її реалізації, не взяті до уваги, що свідчить про те, що при перевірці не було проведено об`єктивного і точного аналізу господарської діяльності ТОВ "Вудпак".

При цьому, в акті перевірки зазначено, що картки рахунку 25 "Напівфабрикати" для перевірки надавалися. Проте, не були враховані при складанні Порівняльного балансу (додаток №5 до акту).

Крім того, в акті зазначено, що порівняльний баланс проведено за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 на підставі щоденних планів роботи цеха лінії сторті, але в додатку №5 до акту не врахований виробничий процес кожного робочого дня, а саме не враховано 34 дні.

З викладеного слідує, що Порівняльний баланс поденного списання лісосировини та виготовлення з неї готової продукції, з подальшим оприбуткуванням її на склад готової продукції ТОВ "Вудпак" (додаток №5 до акту) не відповідає даним первинних документів та облікових регістрів наданих для перевірки, а визначення розбіжностей між об`ємом списаної сировини в виробництво та об`ємом виготовленої з неї, а також оприбуткованої готової продукції є не обґрунтованим.

Також, суд погоджується з доводами представника позивача, що при виготовлені пиломатеріалів із круглої сировини неминуче з`являються відходи (втрати сировини) у вигляді обапіл, обрізок, вирізок, розпилу, кори, тирси.

Як вже зазначалося, такі обліковані позивачем по рахунку 25.

Відходи обліковуються на підставі накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) (вказана форма затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 193).

Статтею 1 Закону України "Про відходи" встановлено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Таким чином безповоротні відходи не є активами їх власника, адже підприємство не може отримати від них у майбутньому економічні вигоди, відповідно не враховуються в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р., запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Абзацом третім п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007 передбачено, що відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Пунктом 331 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України №373 від 09.07.2007 встановлено, що якщо пряме віднесення отриманих відходів на собівартість окремих виробів і замовлень є ускладненим, безповоротні відходи обліковують загальною масою за всією продукцією, а поділ їх на окремі вироби здійснюють пропорційно випущеній кількості продукції.

Нормами Податкового кодексу України не встановлено вимог щодо коригувань фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за операціями з такими відходами. Що ж до обліку з податку на додану вартість, то на нього не впливають нормативні безповоротні відходи, оскільки їх утворення безпосередньо пов`язане з технологічним процесом. Таким чином, безповоротні відходи вважаються використаними в господарській діяльності платника податків, а утворення нормативних відходів не несе жодних податкових наслідків з ПДВ, оскільки це пов`язано з господарською діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, наказом ТОВ "Вудпак" №151-Р від 31.12.2020 "Про введення в дію норм витрат деревини на виготовлення пилопродукції" на підставі ДСТУ 8486-86 та рекомендацій для лісопиляльних-деревообробних підприємств України "Розрахунок норм витрат деревини різних порід на виготовлення пилопродукції залежно від виду лісопиляльного устаткування та вибір лісопиляльного устаткування" встановлено норму безповоротніх витрати сировини на рівні 2-7% від об`єму переробленої сировини.

За даним первинних документів та облікових регістрів в виробництво списано 3837,26 м.куб. лісосировини. Розбіжність між кількістю списаної сировини та кількістю виготовленої та оприбуткованої з неї готової продукції складає 57,07 м.куб., що складає 1,487% від об`єму переробленої сировини, м.куб. Отже, ТОВ "Вудпак" не було порушено встановлених норм безповоротних витрат сировини.

З акту перевірки вбачається, що наднормативних безповоротних відходів (втрат сировини) податковим органом під час перевірки не встановлено.

Таким чином, кількість переданої у виробництво за відповідними накладними- вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів не збігається і не може збігатися з кількістю готової за результатами виробництва продукції, з огляду на нормативні безповоротні відходи (в тому числі у вигляді усушки).

Враховуючи вище викладене, облік безповоротних відходів не передбачає оформлення документів щодо їх списання.

Жодних доказів які б свідчили про законність зарахування відображених у додатку №5 акту сум до складу податкового зобов`язання, в тому числі факту використання лісосировини з метою не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку в акті відповідачем не надано.

Підчас перевірки на запит ГУ ДПС у Житомирській області ТОВ "Вудпак" від 10.10.2022 позивач надав всі запитувані документи, що підтверджено записом на сторінці 4 Акту № 8269/06-30-07-12/31711882 від.10.10.2022.

Відповідач не заперечує, що йому були надані для перевірки роботи цеха лінії сорті: рахунки бухгалтерського обліку: 201, 25, 23, 26, звіти з виробництва, накладні на передачу готової продукції, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, Наказ ТОВ "Вудпак" №151-Р від 31.12.2020 "Про введення в дію норм витрат деревини на виготовлення пилопродукції".

Згідно п. 201.7. ст.201 Податкового кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Разом з тим, різниця між списаною лісосировиною та виготовленої з неї готової продукції не є постачанням товарів в розумінні Податкового кодексу, відповідно немає підстав для виникнення податкових зобов`язань та складання згідно вимог п. 201.1.ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, суд зазначає, що висновок щодо віднесення різниці між списаними лісоматеріалами та виготовленими з них готової продукції, встановленої Додатком №5 до таких, що реалізовані на території України є безпідставним та таким що суперечить вимогам Законодавства України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем і у запереченнях та акту перевірки і у скарзі на податкове повідомлення-рішення, і у позові, наголошувалося на вказаних обставинах з посиланням на норми законодавства.

Разом з тим, відповідачем ні у відповіді на заперечення до акту, ні у рішенні про результати розгляду скарг , ні у відзиві, ні у судовому засіданні, не спростовано жодного доводу позивача.

Відповідачем лише цитується інформація, викладена у акті перевірки. Проте, така, як встановлена судом, не відповідає фактичним обставинам справи.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що додаток №5 до акту не відповідає даним первинних документів та облікових регістрів, які, у тому числі, надавалися до перевірки, а різниця ж між списаною лісосировиною та виготовленими з неї готової продукції (безповоротні відходи) не є постачання товарів в розумінні Податкового кодексу України, об`єм безповоротних відходів не виходить за встановлені норми, відповідно не має підстав для виникнення податкових зобов`язань.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду факт порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу, з огляду на , що нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 124 605,00 грн. в тому числі за листопад 2021р. на 36 872,00 грн., за грудень 2021р. на 36 889,00грн., за січень 2022р. на 20 752,00 грн., за лютий 2022р. на 30 092,00грн. є протиправним.

Щодо порушення по заниженню податкових зобов`язань по операціям з ТОВ "Форкаст Груп" та ТОВ "Мікротехсервіс Україна".

Під час перевірки, встановлено, що ТОВ "Вудпак" займається виготовленням лісопродукції з подальшою їх реалізацією за межами митної території України.

В акті перевірки зазначено ТОВ "Вудпак" було придбано у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" круглі лісоматеріали сосна (PINS) С Д1 в (915-19), на загальну суму 52 6063,00 грн. та у ТОВ "Форкаст Груп" круглі лісоматеріали сосна (PINS) С Д1 в (915-19) L 4.00. на загальну суму 33 563,00 грн., які відповідно до картки рах.201 "Сировина і матеріали" було списано у виробництво (Дт.23 "Виробництво").

Проте, враховуючи дані сертифікатів про походження лісоматеріалів та вироблених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, які було надано під час перевірки, до вантажно-митних декларацій на експорт виготовленої лісопродукції, ТОВ "Вудпак" виготовляв пиломатеріали для здійснення експортних операцій у ДП "Бердичівське ЛГ", ДП "Березнівське ЛГ", ДП "Городницьке ЛГ", ДП "Димерське ЛГ", ДП "Ємільчинський лісгосп АПК", ДП "Іванківське ЛГ", ДП "Ізяслівське ЛГ", ДП "Київське ЛГ", ДП "Клавдіївське ЛГ", ДП "Коростенське ЛГ", ДП "Коростишівський лісгосп АПК", ДП "Луганське ЛГ", ДП "Народицьке спеціалізоване ЛГ", ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", ДП "Новоград- Волинське ДЛМГ", ДП "Овруцьке ЛГ", ДП "Овруцьке спеціалізоване ЛГ", ДП "Олевський лісгосп АПК", ДП "Остківське ЛГ", ДП "Попільнянське ЛГ", ДП "Пулинський лісгосп АПК", ДП "Романівський лісгосп АПК", ДП "Славутське ЛГ", ДП "Шепетівський ЛГ".

Таким чином, списані пиломатеріали, які було придбано у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" (код згідно з ЄДРПОУ 38383438) та ТОВ "Фаркаст Груп" (код згідно з ЄДРПОУ 43436850) не були використані для виробництва продукції, що реалізовувалась на експорт.

В ході перевірки, на підставі наданих товариством бухгалтерських документів, а також даних ЄРПН, встановлено, що в лютому 2022 року ТОВ "Вудпак" не реалізував пиломатеріали на території України .

На продукцію виготовлену з даних матеріалів ТОВ "Вудпак" не отримував сертифікати про походження лісоматеріалів та вироблених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, то списані у виробництво пиломатеріали, які було придбано у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" та ТОВ "Форкаст Груп" не були використані для виробництва продукції, що реалізується на експорт.

За цими обставинами контролюючим органом був зроблений висновок, що придбані лісоматеріали у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" та ТОВ "Форкаст Груп" на загальну суму 430 843,00грн., вважаються такими, що реалізовані на території України, а ТОВ "Вудпак" занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 86 169,00грн. та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, чим порушено п. 188.1 ст. 188, ст.201 Податкового кодексу України та п.3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307.

Суд не погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачем у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" та ТОВ "Форкаст Груп" пиломатеріалів на загальну суму 430 843,00грн.

Представником позивача у судовому засіданні не заперечувався факт того, що придбані матеріали не були реалізовані на експорт. В той же час, представник зазначив, що перевіряючими ГУ ДПС у Житомирській області не було прийнято до уваги, що дана лісопродукція була використана в процесі здійснення господарської діяльності для виробництва піддонів, тріски, пиломатеріалів, які були спрямовані для поповнення залишків готової продукції на складах та реалізовані на митній території України.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 201.7.Податкового кодексу "Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)".

Отже, використання в господарській діяльності сировини, яка включається до собівартості продукції, виготовлення якої здійснюється з метою подальшої реалізації як в межах так і за межами митної території України не є постачання товарів в розумінні Податкового кодексу, не є підставою для виникнення податкових зобов`язань та складання згідно вимог п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як вбачається з матеріалів справи, що придбана у вказаних контрагентів лісопродукція була використана для виробництва піддонів, тріски, пиломатеріалів, які були спрямовані для поповнення залишків готової продукції на складах та реалізовані на митній території України ТОВ "Верба-ВВ", ТОВ "Сільва Постач УА", ФГ "Домашня курочка", ТОВ "Епіцентр Ка" та ПП ФІРМА "Ехо", що підтверджується видатковими накладними: №20 від 08.02.2022; №34 від 22.02.2022. №28 від 17.02.2022. №32 від 21.02.2022. №29 від 17.02.2022. №27 від 16.02.2022. №24 від 02.02.2022, №23 від 10.02.2022, №21 від 08.02.2022 , товарно-транспортними накладними: №21 від 08.02.202, №Р28 від 17.02.2022, №34 від 20.02.2022, №Р32 від 21.02.2022, №29 від 17.02.2022, №27 від 16.02.2022, №Р24 від 10.02.2022. №23 від 10.02.202, №Р20 від 08.02.2022та оборотно-сальдовими відомостями рахунку 361.

Також, позивачем у лютому 2022 року було здійснено оподаткування операцій даних реалізації та проведено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, що підтверджується податковими накладними та квитанціями про реєстрацію.

Дані обставини відповідачем в ході розгляду справи не заперечувалися.

Отже, придбаний матеріал був використаний позивачем у господарській діяльності для виробництва продукції , яку реалізовано контрагентам на території України, внаслідок чого складено податкові накладні.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що лісоматеріали, які були придбані у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" та ТОВ "Форкаст Груп" є такими, що були реалізовані на митній території України , оскільки пущені у виробництво лісоматеріали означає, що лісоматеріали були перероблені та виготовлено готову продукцію, яка була реалізована на території України,

Крім того, суд звертає увагу, що в Таблиці 2 Додатку 3 до податкової декларації за лютий 2022 року не заявлялись до відшкодування фактично сплачені суми податку при придбанні товарів у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" (код згідно з ЄДРПОУ 38383438) та ТОВ "Форкаст Груп" (код згідно з ЄДРПОУ 43436850).

Аналізуючи встановлені обставини та надані докази, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем і у запереченнях та акту перевірки, і у скарзі на податкове повідомлення-рішення, і у позові наголошувалося на вказаних обставинах з посиланням на норми законодавства.

Разом з тим, відповідачем такі доводи було проігноровано, оскільки ні у відповіді на заперечення до акту, ні у рішенні про результати розгляду скарг, ні у відзиві, ні у судовому засіданні не спростовано жодного доводу позивача та не надано їм оцінку.

Відповідачем лише цитується інформація, викладена у акті перевірки. Проте, така, як встановлена судом, не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, тому віднесення до реалізації на території України списаних у виробництво лісоматеріалів, придбаних у ТОВ "Мікротехсервіс Україна" (код згідно з ЄДРПОУ 38383438) та ТОВ "Форкаст Груп" (код згідно з ЄДРПОУ 43436850) та нарахування на дані лісоматеріали, податкових зобов`язань з ПДВ за період лютий 2022 року на загальну суму 86 169,00 грн. є безпідставними, а включення їх вартості до податкових зобов`язань з ПДВ призведе до подвійного нарахування податку на додану вартість.

Щодо наступного порушення, яке полягає у порушенні норм наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" та занижені податку на додану вартість.

Так, під час перевірки, на підставі шляхових листів за період що перевірявся, картки та оборотно-сальдової відомості по рах.203 "ПММ" за період що перевірявся, встановлено списання ПММ на власний автотранспорт понаднормово, враховуючи вимоги наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 2Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".

Враховуючи зазначене, на підставі шляхових листів товариства, під час перевірки, було проведено аналіз списаних ПММ на власний автомобільний транспорт з урахуванням вимог наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" та встановлено, що товариством понаднормово списано ПММ в кількості 6930,99028 л. (детальна інформація, щодо списаних ПММ в розрізі кожної машини та шляхових листів наведено в додатку 6 до акта перевірки).

Таким чином, ПММ, які було списано товариством, понад нормою, визначеною наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" вважаються використаними не в господарській діяльності.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

ТОВ "Вудпак" в період з листопада 2021 по грудень 2022 здійснювало списання ПММ з використанням вимог наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" (далі - Наказ 43) та затверджених ТОВ "Вудпак", норм витрат ПММ, а саме па підставі: наказу №01 від 02.01.2008, наказу №58 від 02.01.2009, наказу №01 від 03.01.2013, наказу №27-Р від 17.05.2018, наказу №02 від 03.01.2013, наказу № 74-Р від 10.10.2019, наказу №5-1Р від 20.01.2020, наказу № 93-Р від 21.08.2020.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

У 2013 році було скасовано типову форму подорожнього листа службового легкового автомобіля, яка була затверджена Наказом № 74 від 17.02.98 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування".

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, й у разі використання скасованої форми подорожнього листа, й у разі використання самостійно розробленої форми, єдиною вимогою є наявність обов`язкових реквізитів або реквізитів типових чи спеціалізованих форм.

Проте головне - щоб у такому первинному документі були всі перелічені вище обов`язкові реквізити.

В первинних документах наданих для підтвердження факту здійснення господарської операції наявні обов`язкові реквізити, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як слідує з наявних у матеріалах справи копій подорожніх листів, з метою необхідності визначення обсягу використаних ПММ ТОВ "Вудпак" вказує розрахунок списання ПММ із зазначенням пробігу, виду робіт та різні підвищуючі коефіцієнти пов`язаних із роботою в холодних умовах, робота в міських умовах, використання причепа, маса вантажу, бездоріжжя, термін служби транспортного засобу тощо.

Дані норми та підвищуючі коефіцієнти передбачені вимогами Наказу 43 та затверджені Наказами ТОВ "Вудпак" на списання ПММ, яким, як зазначалось раніше, ТОВ "Вудпак" керувався при списанні ПММ.

Разом з тим, як стверджує представник позивача та погоджується суд, відповідачем при проведеному аналізі списання ПММ, дані вказані в первинних документах на підставі яких була здійснена господарська операція не були взяті до уваги, а норми наказу №43 використані вибірково.

Згідно примітки 1 пункту 1.3 Наказу №43 "У разі живлення двигуна іншими видами палив, зокрема зрідженим нафтовим газом (ЗНГ), стисненим природним газом (СПГ), у тому числі в разі газодизельного живлення, до наведених в цьому пункті норм застосовуються перевідні коефіцієнти відповідно до п.п. 2.1.4."

Згідно п. 2.1.4 Норми витрат палива, для автомобілів, що використовують інші види альтернативного або сумішевого палива (зокрема, паливо, що містить компоненти із відновлюваних джерел енергії - біопаливо), які не увійшли до цього нормативного документа, визначається шляхом коригування розрахованої лінійної норми витрати рідкого палива (або норми рідкого палива на виконання транспортної роботи) із застосуванням перевідних коефіцієнтів.

Згідно п.п. 3.1.10 п.3.1 Наказу №43 Норми витрат палива підвищуються для автомобілів, що експлуатуються більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км - до 3 %; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км - до 5 %; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км - до 7 %; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9%.

Згідно п. 1.2 Базова лінійна норма для вантажних автомобілів (за винятком самоскидів) встановлюється для роботи у спорядженому стані., згідно п. 1.3 Норма на виконання транспортної роботи застосовується для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах. Гранично допустимі (максимальні) норми на виконання транспортної роботи Hw залежно від виду палива становлять: для бензин - 2,0 л/100 ткм; для дизельного палива - 1.3 л/100 ткм. Для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах, нормативні витрати палива розраховуються за формулою

Згідно пункту 3.4.1 Наказу №43 на внутрішньогаражні роз`їзди і технічні потреби (технічні огляди, регулювальні роботи, механічне прироблення деталей двигунів і автомобілів (що потребує напрацювання двигуна) після ремонту тощо) - не більше 0.5 % від загальної кількості палива, спожитого підприємством (з обгрунтуванням і обліком фактичної кількості автомобілів та обладнання, задіяних на цих роботах), дані норми не враховані в розрахунку понаднормових витрат.

Що стосується норми списання ПММ ТОВ "Вудпак": автомобіля УАЗ- 3303 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1993 року випуску, термін експлуатації більше 14 років, загальний пробіг більше 400 тис км.. при здійснення перевезень використовує Газ нафтовий зріджений. Таки чином, при розрахунку враховано норми визначені таблицею А5 Наказу №43, а саме норма списання палива в розмірі 16,5 л/100км для бензинових автомобіля, яка підлягає коригуванню у співвідношенні 1:1,25 і становитиме 20,6л/100км., що дає право о застосувати коригуючий коефіцієнт в розмірі до 9%. ТОВ "Вудпак" застосовує коефіцієнт в розмірі 5%, який є меншим за максимально допустимий коефіцієнт, що документально підтверджено даними подорожніх листів.

Норма використання газу для автомобіля УАЗ-ЗЗОЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 із застосуванням коефіцієнтів передбачених вимогами Наказу №43 та враховуючи фактичну необхідність становить 21,6л/100км. Відповідно до розрахунку визначеного в додатку 6.1 до акту перевірки норма використання газу для даного автомобіля становить 16.5л/100км. Таким чином за даним прикладом видно, що розбіжність в нормі списання складає 5,1л. Проте, в акті не зазначено формули розрахунку даної норми списання ПММ, тому немає підстава стверджувати що дана норма списання є обґрунтованою і правильною.

Автомобілі Сканія, МАЗ та КАМАЗ є сідловими тягачами, які здійснюють перевезення вантажів, тобто здійснюють транспортну роботу. Згідно норм наказу № 43 при розрахунку обсягу споживання ПММ вантажними автомобілями застосовуються норми п.1.2 та 1.3 наказу, що не було враховано перевіряючими в формулі розрахунок споживання в додатках 6, 6.1. 6.2. 6.3 до акту перевірки.

Автомобіль КРАЗ 257 Kl, 1987 року випуску, загальний пробіг більше 400 тис км. виконує спеціальні роботи під час стоянки, термін експлуатації більше 14 років, що свідчить про право застосування коригуючого коефіцієнта в розмірі до 9%. Згідно даних Акту при розрахунку витрати палива, для автомобіля марки Краз 257 К1 була застосована норма 6.2 л/год. Відповідно до Наказу №43, що є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, що даний автомобіль відповідає модифікації автокран НОМЕР_2 на шасі автомобіля Краз 257, для якого згідно Наказу №43 , норма списання палива становить 8,8 л/год.

Автомобіль КРАЗ, держ. номер НОМЕР_3 , модель 6510 . згідно таблиці А.8 Наказу №43 лінійна норма списання палива для автомобіля КрАЗ-6510 становить 48 л/ІООкм, а в акт перевірки для розрахунку безпідставно використано норму 38л/100км. Крім того Автомобіль КРАЗ держ номер НОМЕР_3 експлуатується більше 11 років (з 2008 року), загальний пробіг більше 150 тис км.. що свідчить про право застосування коригуючого коефіцієнта в розмірі до 7%. ТОВ "Вудпак застосовує дану надбавку в розмірі 5%, необхідність якого є менша за максимально допустиме значення, що документально підтверджено даними подорожніх листів.

Автомобіль МАЗ держ.номер НОМЕР_4 , експлуатується більше 14 років (з 2004 року), загальний пробіг більше 400 тис км.. що свідчить про право застосування коригуючого коефіцієнта в розмірі до 9%.

Автомобіль Skoda, експлуатується більше 8 років (з 2011 року), загальний пробіг більше 150 тис км., що свідчить про право застосування коригуючого коефіцієнта в розмірі до 5%. ТОВ "Вудпак" застосовує дану надбавку в розмірі 5%, необхідність якого є менша за максимально допустиме значення, що документально підтверджено даними подорожніх листів.

Автомобіль КАМАЗ 53212 держ.номер НОМЕР_5 є автомобілем, який експлуатується більше 14 років (з 1991 року), загальний пробіг більше 400 тис км.. що свідчить про право застосування коригуючого коефіцієнта в розмірі до 9%.

Автомобілі КАМАЗ 53212 держ.номер НОМЕР_5 є бортовим вантажним автомобілем, який здійснює перевезення вантажів, тобто здійснюють транспортну роботу. Згідно норм наказу №43 при розрахунку обсягу споживання ПММ вантажними автомобілями застосовуються норми п.1.2 та 1.3 наказу, що не було враховано в акті, а розрахунок споживання здійснюється за формулою передбаченою Наказом №43.

Отже, в результаті не врахування представники ГУ ДПС всіх норм визначених Наказом №43, відповідно було неправильно визначено норми списання ПММ для транспортних засобів ТОВ "Вудпак".

Крім того, суд звертає увагу, що дані зазначені в додатках 6, 6.1, 6.2 та 6.3 до акту перевірки не відповідають даним зазначених в первинних документах, а саме:

-в подорожньому листі № 5013401 від 06.12.2021 відображено використання ПММ в кількості 144,37л., за даними додатку 6.1. до акту в кількості 183.37л.. розбіжність складає 39л.;

-в подорожньому листі № 5013456 від 15.12.2021 відображено використання ПММ в кількості 146,15л.. за даними додатку 6.1. до акту в кількості 182.35л.. розбіжність складає 36.2 л.;

-в подорожньому листі № 5013495 від 22.12.2021 відображено використання ПММ в кількості 146.89л. за даними додатку 6.1. в кількості 146.98л, розбіжність складає 3,09л.;

-в подорожньому листі № 5107366 від 29.11.2021 ро відображено використання ПММ в кількості 172,55л. за даними додатку 6.1. в кількості 182,55л.. розбіжність складає 10л..

Згідно Додатку до акту перевірки №6 включено до розрахунку понаднормових витри списання ПММ по подорожньому листу № 5013463 від 15.11.2021 транспортний засіб КАМАЗ 53212 держ.номер НОМЕР_5 , що не відповідає дійсності, оскільки в даному періоді первинний документ із вказаними реквізитами відсутній, згідно даних регістрів бухгалтерського обліку списання паливо мастильних матеріалів в кількості 38.35л. у листопаді не проводилось.

Таким чином, в акті перевірки відображено на 126,64л. ПММ більше ніж обліковується за даними первинних документів та регістрами бухгалтерського обліку.

Отже, враховуючи зазначені помилки інформація зазначена в додатках 6. 6. 1. 6.2 та 6.3 до акту перевірки не відповідає даним первинних документів.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано наданий позивачем порівняльний аналіз результатів висновків щодо списання ПММ понад нормою, якою керується ТОВ "Вудпак" викладених у акті та даних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку викладені в додатках №1, №2, №,3 №4.

Як в акті так і відзиві відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на Наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" без зазначення які саме норми списання були застосовані і за якою формулою були здійснені розрахунки.

Аналізуючи встановлені обставини та надані докази, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем і у запереченнях та акту перевірки, і у скарзі на податкове повідомлення-рішення, і у позові наголошувалося на вказаних обставинах з посиланням на норми законодавства та обґрунтовувався свій розрахунок списання ПММ на підставі Наказу №43.

Разом з тим, відповідачем такі доводи було проігноровано, оскільки ні у відповіді на заперечення до акту, ні у рішенні про результати розгляду скарг, ні у відзиві, ні у судовому засіданні не надано оцінку правомірності чи неправомірності застосування вказаного наказу при списанні ПММ та спростування зроблених позивачем розрахунків.

Відповідачем лише цитується інформація, викладена у акті перевірки. Проте, така, як встановлена судом, не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки про те, що ТОВ "Вудпак" понаднормово списано ПММ в кількості 6930,99028 л. є недоведеними та не підтверджені належними доказами, а відтак є неправомірним висновок щодо заниження податкових зобов`язань за період листопад 2021 - лютий 2022 на загальну суму 33 039,00 грн. в тому числі за листопад 2021 на 8 963,00грн., за грудень 2021 на 7 005,00 грн., за січень 2022 на 7 764,00 грн., за лютий 2022 на 9 307,00 грн.

В судовому засіданні була допитана як свідок начальник Новоград-Волинського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Житомирській області ОСОБА_1 . Свідок пояснила, що при перевірці були використані лише первинні документи, які були надані платником податків. Документи на реалізацію матеріалів, а саме видаткові накладні, ТТН, не були надані. Також не було надано наказ керівника підприємства на норми списання ПММ.

Щодо вказаних пояснень суд зазначає, що згідно вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а в протилежному випадку посадова особа контролюючого органу складає акт.

В ході розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи не надані докази, які б підтверджували ту обставину, що представниками ГУДПС у Житомирській області складався акт щодо ненадання документів позивачем.

Вказане дає підстави для висновку, що такий акт в ході перевірки не складався.

Крім того, відповідно п.2.6. акту перевірки від 24.10.2022р. №8269/06-30-07-12/31711882 (стор.3) для перевірки надано документи за період листопад 2021 року- лютий 2022 року, а саме установчі, реєстраційні документи, статут, угоди, свідоцтво про державну реєстрацію, декларації з ПДВ з додатками, отримані та видані податкові накладні, платіжні документи, що засвідчують факт оплати за отримані товари (послуги) та за реалізовані товари (послуги), оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 20, 23, 26, 361, 362, 631, 632, аналізи рахунків 10, 20, 23, 26, 631, 632, первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні Нової пошти, акти виконаних робіт (послуг), виробничі звіти, рахунки, накладні на переміщення сировини та готової продукції, вантажно-митні декларації, господарські договори та зовнішньо-економічні контракти з додатками, сертифікати походження.

В розділі 3.1. акту перевірки від 24.10.2022р. №8269/06-30-07-12/31711882 (стор.5), зазначено що перевірка відображених показників в рядку 1 декларації за період 01.11.2021 року по 28.02.22 року здійснювалася на підставі наступних документів: договорів/контрактів на здійснення фінансово господарської діяльності, накладних на реалізацію продукції, актів виконаних робіт (надання послуг), накладних на реалізацію продукції, податкових накладних, оборотно-сальдові відомості та карток по рахунках 201 "Сировина та матеріали", 203 "ПММ", 205 "Будівельні матеріали", 207 "Запасні частини", 209"Інші матеріали", 23 "Виробництво", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 281 "Товари на складі", 30 "Каса", 31 "Розрахунковий рахунок", 3691 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками", 7001"Дохід від реалізації готової продукції", 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг", 71 "Інший дохід", 90 "Собівартість".

Як зазначалося вище, з акту перевірки від 24.10.2022 №8269/06-30-07-12/31711882 вбачається, що позивач надавав оборотно-сальдові відомості та картки по рахунках за даними яких можна встановити кількість отриманих та виписаних накладних на придбання/реалізацію продукції, а також при проведенні порівняльного аналізу встановити чи співпадає інформація між даними виробничих звітів та накладних на переміщення сировини та готової продукції з оборотно-сальдові відомості та картки по рахунка.

Проте, підчас перевірки відповідач не надавав запитів щодо надання додаткових видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, виробничих звітів та накладних на переміщення сировини та готової продукції. Протилежного відповідачем не доведено.

Тому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано певних документів при перевірці, а наданих документів було недостатньо для встановлення відповідних обставин.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 420/7385/19, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відповідно пункту 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що не виконано свого обов"язку та не доведено належними доказами викладених у акті перевірки обставин та встановлених порушень.

В той же час, позивачем, надано суду докази для спростування висновків акту перевірки, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірного рішення.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постановах від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20 Верховний Суд зазначено що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16 (ЄДРСРУ №78329873), від 24.01.2019 у справі №820/12113/15 (ЄДРСРУ №79409332), від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 (ЄДРСРУ №79791393).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність спірного рішення, з огляду на що суд приходить до висновку, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом відповідно до платіжної інструкції № 2424 від 20.04.2023 сплачений судовий збір в розмірі 3544,98 грн.

В той же час, доказів наявності інших судових витрат та заяви про їх розподіл матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодуванню позивачу судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3544,98 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (Нова Романівка, Звягельський район, Житомирська область,11744. РНОКПП/ЄДРПОУ: 31711882) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) , РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.11.2022 за №0083790712.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" судовий збір у розмірі 3544,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос