Рішення

від 24.01.2024 по справі 420/28092/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28092/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» (вул. Успенська, 39/1, м. Одеса, 65048) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Державної податкової служби України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі ДПС), Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області (далі Комісія ГУ ДПС), в якому позивач просить: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08.08.2023 pоку №9319964/43180526; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ «ЛУМІРА» податкову накладну №181 від 13.06.2023.

Позивач у позові зазначив, що зазначив, що ТОВ «ЛУМІРА» є юридичною особою, зареєстрована у 2019 році, основним видом діяльності компанії є оптова торгівля продуктами харчування, імпорт та подальша реалізація на території України. Комерційна мета укладених договорів реалізація продуктів харчування з метою отримання прибутку.

Позивач стверджує, що діяльність ТОВ «ЛУМІРА» компанії здійснюється в рамках чинного законодавства України.

При здійсненні господарської діяльності ТОВ «ЛУМІРА» укладено договір поставки з ТОВ «САРНЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» № 0302-23/1 від 03.02.2023року, предметом якого є постачання продуктів харчування.

Згідно з п.3.3 договору поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця на умовах самовивозу зі складу Постачальника, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6, вул. Моторна, 8-л. За погодженням Сторін, поставка може бути здійснена на склад Покупця за рахунок Постачальника (DAP, в редакції Інкотермс 2010р.)

На виконання договору за видатковою накладною №2543/2 від 13.06.2023 року реалізовано продукти харчування на суму 15000,00 грн, в т. ч. ПДВ 2500,00грн (Чорнослив сушений (б/к) Республіка Молдова) на умовах вивозу товару за рахунок покупця зі складу продавця на підставі товарно-транспортної накладної №Р2543/2 від 13.06.2023року.

Вказаний товар, якій поставлений ТОВ «САРНЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», а саме Чорнослив сушений (б/к) Республіка Молдова, було придбано у постачальника GT "Sturza Andrei Iacob", Молдова, відповідно до умов контракту STL2023 від 16.01.2023року по ВМД 23UA500100001299U9 від 23.03.2023 року (інвойс №10 від 21/03/2023року). Придбання товару та його поставка на склади Товариства відображено у бухгалтерському обліку.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору (п.5.4) у випадку не реєстрації (несвоєчасної реєстрації) податкової накладної постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі ПДВ за такою податковою накладною.

На виконання вимог ПКУ ТОВ «ЛУМІРА» складено податкову накладну №181 від 13.06.2023 року та подано на реєстрацію в ЄРПН. Проте реєстрація ПН була зупинена.

Підставою для зупинення зазначено: Обсяг постачання товару/послуги 0813, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

Позивач зазначив, що ним надані на адресу відповідача письмові пояснення до зупиненої податкової накладної та первинні документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності, проте Комісією ГУ ДПС прийняте оскаржуване рішення, яким відмовлено в реєстрації ПН в ЄРПН у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. В графі додаткова інформація (зазначити конкретні документи) зазначено: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Іншої інформації рішення не містили.

Позивач вказує, що ним оскаржено рішення Комісії ГУ ДПС до Комісії ДПСУ, проте скарга залишена без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях. В квитанції відсутня конкретна пропозиція щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Відтак у сформованих квитанціях чітко не зазначено, які саме копії документів необхідно (пропонується) надати, які були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішень про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Проте можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації ПН чіткого переліку документів.

Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення комісії про відмову у реєстрації податкової (них) накладної (них), теж не є законними.

Позивач посилаючись на практику Верховного Суду зазначив, що невмотивованість рішень відповідача є підставою для визнання їх протиправними, оскільки загальною вимогою до акту індивідуальної дії як акту правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість. Позивач стверджує, що надані ним документи не порушують жодної вимоги чинного законодавства щодо їх складання, а здійснення господарської операції підтверджено наданими первинними документами, у тому числі документами, які підтверджують наявність придбаного товару, його зберігання та продаж, у тому числі ТОВ «САРНЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД».

Також позивач, посилаючись на п.19,20 Порядку №1246, просить поновити порушенні права шляхом зобов`язання ДПСУ зареєструвати в ЄРПН податкову накладну датою її подання на реєстрацію.

Ухвалою суду від 17.10.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.11.2023 року залучено до участі у справі №420/28092/23 у якості другого відповідача Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області. Розпочато розгляд адміністративної справи №420/28092/23 спочатку.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, не заперечуючи обставин по справі щодо подання податкової накладної, зупинення її реєстрації з підстав відповідності господарської операції п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, направлення платником податку повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Однак, за оскарженим рішенням відмовлено в реєстрації зазначеної вище податкової накладної.

Представник відповідача вважає, що обов`язок довести реальність господарської операції на підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача.

Представник наводить нормативно-правові акти щодо спірних правовідносин та у відзиві на позов вказує, що розглянувши надані первинні документи до повідомлення.

Представник вказує, що ГУ ДПС вважає посилання позивача на не визначення у квитанції документів, які слід надати на розгляд комісії, суперечить вимогам законодавства щодо встановленого переліку обов`язкової інформації квитанції.

Позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної у зв`язку з тим, що первинні документи складені з порушенням законодавства. Зокрема, представник зауважує, що ТТН №2543/2 від 13.06.2023 року не відповідає вимогам наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (в редакції від 12.07.2019 року), а саме пп.11.1 п.11, зокрема, у поданій ТТН не заповнено обов`язкових граф щодо вантажно - розвантажувальних робіт.

Представник відповідача вважає дії контролюючого органу правомірними.

Також на думку представника є завищеною сума витрат на правничу допомогу.

Представник позивача подав до суду відзив на позов, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав вказаних у позові, оскільки представником відповідача не спростовані у відзиві доводи викладені в обґрунтування позовних вимог, а також зазначив, що зі змісту відзиву на позовну заяву, можливо зробити висновок, що єдиною підставою зупинення реєстрації податкової накладної та відмови контролюючого органу в її реєстрації, є те, що ТТН «е відповідає вимогам наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, а саме підпункту 11.1 пункту 11 Правил. Тобто, єдиною причиною зупинення реєстрації податкової накладної, відповідач вважає недоліки в наданої на розгляд комісії ТТН.

Представник позивача вважає зазначене твердження є хибним, та таким, що суперечить встановленої практики Верховного Суду, зокрема в постанові ВС від 26.01.2023 по справі № 280/5647/19 вказано, що в ТТН зазначено пункт навантаження за адресою, яка відрізняється від податкової адреси вантажовідправника, вказаної у видаткових накладних та базах даних ДПС України. Недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

Також в постанові ВС від 09.02.2023 по справі № 160/6571/20 вказано, що відсутність ТТН, не може бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту, а в постанові ВС від 02.03.2023 по справі № 804/644/16 зазначено, що ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Крім того, листом від 29.03.2023 № 525/ЗПІ/99-00-21-03-02-10, навіть Державна податкова служба вказала, що ТТН не є первинним документом, який містить інформацію про об`єкт оподаткування ПДВ. Інших доводів та посилань на дефекти в первинній документації, яка надавалася на розгляд комісії, відповідач не приводить.

Представник позивача зазначає, що виходячи із відзиву відповідача, складно зрозуміти яким чином товарно-транспортна накладна впливає на інші первинні документи щодо зберігання товару, транспортування, наявність ресурсів щодо здійснення господарської операції, та інші.

Також на думку представника позивача витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та спів мірними.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив, що ТОВ «ЛУМІРА» зареєстровано в ЄДРЮО,ФОП та ГФ 02.09.2021 року та здійснює свою господарську діяльність, основним видом якої є за КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (т.1 а.с.222-239).

Для здійснення господарської діяльності ТОВ «ЛУМІРА» має штат працівників та орендує нежитлові та складські приміщення (т.1 а.с.114-221).

03.02.2023року ТОВ «ЛУМІРА» (постачальник) з ТОВ «САРНЕНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» укладено договір поставки, предметом якого є постачання продуктів харчування.

За умовами п.3.3 договору поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця на умовах самовивозу зі складу Постачальника, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6, вул. Моторна, 8-л. За погодженням Сторін, поставка може бути здійснена на склад Покупця за рахунок Постачальника (DAP, в редакції Інкотермс 2010р.)

Згідно з п.5.4договору у випадку не реєстрації (несвоєчасної реєстрації) податкової накладної постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі ПДВ за такою податковою накладною (т.1 а.с.67-69).

На виконання договору за видатковою накладною №2543/2 від 13.06.2023 року реалізовано продукти харчування на суму 15000,00 грн, в т. ч. ПДВ 2500,00грн (Чорнослив сушений (б/к) Республіка Молдова) на умовах вивозу товару за рахунок покупця зі складу продавця на підставі товарно-транспортної накладної №Р2543/2 від 13.06.2023року (т.1 а.с.71 - 73).

Вказаний товар (Чорнослив сушений (б/к) Республіка Молдова), позивач придбав у постачальника GT "Sturza Andrei Iacob", Молдова, відповідно до умов контракту STL2023 від 16.01.2023року по ВМД 23UA500100001299U9 від 23.03.2023 року (інвойс №10 від 21/03/2023року) (т.1 а.с.81 - 93).

На виконання вимог ПКУ ТОВ «ЛУМІРА» після поставки товару складено податкову накладну №181 від 13.06.2023 року та подано на реєстрацію в ЄРПН (т.1 а.с.51). Проте реєстрація ПН була зупинена.

Відповідно до квитанції від 16.06.2023 року вказано документ доставлено до центрального рівня ДПС. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 0813 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.52).

Позивачем направлені повідомлення про подання пояснень та копії документів, у тому числі щодо наявності відповідних ресурсів щодо можливості виконати умови договору, проте Комісія ГУ ДПС прийняла оскаржуване позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №181 від 13.06.2023 року. Рішення прийняті з підстав надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. Не вказано які документи та з якими порушеннями складені, у тому числі у графі додаткова інформація (т.1 а.с.56-57).

Позивач подав скаргу до Комісії ДМСУ, проте рішенням комісії скарга залишена без задоволення.

Вважаючи рішення Комісії ГУ ДПС неправомірними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини виникли між сторонами стосується питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну №181 від 13.06.2023 року та засобами телекомунікаційного зв`язку подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте позивач отримав квитанцію від 16.06.2023 року, в якій вказано документ доставлено до центрального рівня ДПС. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 0813 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копії документів.

Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.6 Порядку №1165, У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Тобто згідно з п.11 Порядку №1165 при зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктами 4,5 Порядку №520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктами 9,10,11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п.185.1 ст.185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.

При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Судом встановлено, що позивачу не запропоновано переліку конкретних документів необхідних для реєстрації ПН, тому вони були надані йому на його розсуд, які він вважав достатніми для реєстрації ПН.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин практику Верховного Суду викладену у постанові від 30.01.2020 року у справі № 300/148/19, в якій зазначено, що при юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано врахували, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Верховний Суд вказав, що правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа № 826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа № 640/983/19). Вказана позиція зазначена та підтримана в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №640/1131/19, від 30.01.2020 року у справі №300/148/19.

У постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку N 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку N 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20 підтвердив правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 03.11.2021 у справі N 360/2460/20, що аналіз положень Порядку N 520 свідчить про те, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Судом встановлено, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена з пропозицією надання додаткових документів без визначення його переліку, що неможливо вважати мотивованою вимогою контролюючого органу. Оскільки така вимога є передумовою подальшого дослідження наданих документів та прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не є правомірними.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду суд вважає неспроможним твердження представника відповідача у відзиві, що доводи позивача про необхідність визначення у квитанції документів, які слід надати на розгляд комісії, суперечить вимогам законодавства щодо встановленого переліку обов`язкової інформації квитанції.

Оскаржуване рішення прийнято не з підстав надання документів складених з порушенням законодавства. Між тим, ні в самому оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позові не вказано які документи та з якими порушеннями складені. Не зазначено які саме документи та які порушення допущені.

Позивач зазначив, що він надав необхідні документи, які на його думку є достатніми для реєстрації ПН та всі документи складені у відповідності до вимог законодавства.

Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії»

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.

Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд вважає, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.

Крім того, в постанові від 22.07.2019 по справі №815/2985/18 Верховного Суду наявні висновки, які є сталою судовою практикою щодо вимог до актів індивідуальної дії. В постанові зазначено, що Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. Оскільки відповідач-2 у рішенні від 28 грудня 2017 року №495390/23216458, продублював норму Постанови №190, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, Суд дійшов висновку, що Державна фіскальна служба України прийняла невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.

Таким чином, вказаний правовий висновок Верховного Суду підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача.

Факт зупинення податкової накладної не позбавляє обов`язку контролюючого органу діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, зокрема при зупиненні податкової накладної у рішенні визначити перелік документів, як і платнику податків необхідно надати для реєстрації податкової накладної.

Крім того, зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує факту здійснення господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача з посиланням на правові висновки Верховного суду, що окремі недоліки в оформленні ТТН не спростовують факту здійснення господарської операції та реалізацію та постачання товару, що підтверджується видатковими накладними.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20 зазначено, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Також суд дійшов до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання ДПСУ зареєструвати податкову накладну №181 від 13.06.2023 року в ЄРПН.

Відповідно до пунктів 2, 10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

У разі надходження до ДПСУ рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Таким чином, з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для платника податків суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПСУ провести реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив за платіжною інструкцією №2592 від 13.10.2023 року - 2684,00грн, проте звернувся до суду через систему «Електронний суд». У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто позивач повинен був сплатити 2147,20 грн.

Вказана сума судового збору підлягає стягненню з ГУ ДПС.

Надмірно сплачений судовий збір (536,80 грн) підлягає поверненню позивача за його клопотанням відповідно до положень ст.7 Закону України "Про судовий збір" .

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн витрати на правничу допомогу.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на який такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником позивача надані: копія договору про надання юридичних послуг №01-09/23 від 01.09.2023, укладений позивачем з АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» рахунок фактура, відповідно до якої винагорода за послуги адвоката склала в загальному розмірі 5000 грн (т.1 а.с.50).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, сталу судову практику за подібними спірними правовідносинами, а також ту обставину, що в інтересах позивача за жовтень-січень подана 20 позовів за побідними спірними правовідносинами, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3000,00 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» (вул. Успенська, 39/1, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 43180526) до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП44069166), Державної податкової служби України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.08.2023 pоку №9319964/43180526 про відмову в реєстрації податкової накладної №181 від 13.06.2023 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» №181 від 13.06.2023 року днем їх надходження на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» «за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2147,20 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва