Ухвала

від 25.01.2024 по справі 420/2768/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2768/24

УХВАЛА

25 січня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши матеріали заяви СФГ «Гайчук» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25.01.2024 надійшов позов СФГ «Гайчук» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347;

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу;

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь СФГ «Гайчук» судові витрати.

Ухвалою від 25.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву СФГ «Гайчук», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Одночасно з поданням позову 25.01.2024 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі:

- зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу;

- зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532;

- заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу та податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532.

Вказану заяву заявник обґрунтовує тим, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, навіть за умови оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347, на підставі якого винесено податкову вимогу, контролюючий орган в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги. У разі вчинення контролюючим органом дій, направлених на погашення податкового боргу в примусовому порядку, до вирішення питання правомірності нарахування грошових зобов`язань, подальше відношення порушеного права у формі повернення позивача до початкового стану потребуватиме значних зусиль та втрат, часу і коштів через складність і тривалість процедури повернення безпідставно стягнутих коштів в розрізі черговості бюджетних асигнувань на дану статтю витрат бюджету. Вказує, що сума грошового зобов`язання в розмірі 500000,00 грн., що увійшла до податкової вимоги, у випадку її стягнення, в тому числі і за рахунок майна позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача, особливо в часи економічної кризи, викликаної пандемією коронавірусу та військовою агресією російської федерації і введенням воєнного стану в Україні, що приведе до незворотних наслідків у формі фактичного припинення господарської діяльності СФГ «Гайчук». Зазначає, що навіть у випадку визнання судом протиправним та скасування ППР, до моменту набрання рішенням по справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі: 1) або стягнення коштів в розмірі більш ніж шість мільйонів гривень з банківських рахунків або за рахунок майна; 2) або адміністративного арешту активів у випадку не допуску податкового керуючого до складання акту опису майна. Вважає, що шкода, яка може бути завдана позивачу значною мірою перевищує інтереси контролюючого органу, адже у випадку підтвердження судом правомірності ППР, для відновлення інтересів Держави відповідачу не треба буде докладати значних зусиль та втрат, натомість повернення погашеного спірного боргу, в подальшому призведе до значних втрат зі сторони позивача, а ініціювання платником податків процедури стягнення шкоди, завданої протиправними рішеннями / діями посадових осіб контролюючого органу може призвести до втрат бюджету. В зв`язку з цим, на думку заявника, з метою уникнення настання обставин ініціювання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, правомірність нарахування якого має бути перевірена під час розгляду справи, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, а також заборону відповідачу вчиняти дії, направлені на виконання зазначених рішень, до набрання рішенням по справі законної сили.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.

Положення ст.150 КАС України передбачають, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому числі із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що спосіб забезпечення позову має бути співмірним заявленим позовним вимогам.

Предметом даного адміністративного позову є правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347, податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532 та рішення від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна в податкову заставу.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22 вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявником в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зазначено, що у разі вчинення контролюючим органом дій, направлених на погашення податкового боргу в примусовому порядку, до вирішення питання правомірності нарахування грошових зобов`язань, подальше відношення порушеного права у формі повернення позивача до початкового стану потребуватиме значних зусиль та втрат часу і коштів через складність і тривалість процедури повернення безпідставно стягнутих коштів в розрізі черговості бюджетних асигнувань на дану статтю витрат бюджету.

При цьому, сума грошового зобов`язання в розмірі 500000,00 грн., що увійшла до податкової вимоги, у випадку її стягнення, в тому числі і за рахунок майна позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача, що приведе до незворотних наслідків у формі фактичного припинення господарської діяльності товариства.

Згідно положень ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Аналіз наведених норм матеріального права в контексті ч.4 ст.150 КАС України дає змогу дійти висновку, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, навіть за умови оспорюваності податкового повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347, на підставі якого винесено податкову вимогу, контролюючий орган в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги.

Водночас, у випадку визнання судом протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, до моменту набрання рішенням по справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі: 1) або стягнення коштів з банківських рахунків або за рахунок майна; 2) або адміністративного арешту активів у випадку не допуску податкового керуючого до складання акту опису майна.

На переконання суду, шкода, що може бути завдана позивачу значною мірою перевищує інтереси контролюючого органу, адже у випадку підтвердження судом правомірності податкового повідомлення-рішення, для відновлення інтересів Держави відповідачу не треба буде докладати значних зусиль та втрат, натомість повернення погашеного спірного боргу, в подальшому призведе до значних втрат зі сторони позивача, а ініціювання платником податків процедури стягнення шкоди, завданої протиправними рішеннями / діями посадових осіб контролюючого органу може призвести до втрат бюджету.

З метою уникнення настання обставин ініціювання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, правомірність нарахування якого має бути перевірена під час розгляду справи, суд вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, а також заборону відповідачу вчиняти дії, направлені на виконання зазначених рішень, до набрання рішенням по справі законної сили.

В розрізі наведеного варто зауважити, що при вирішенні процесуального питання «заходів забезпечення позову» суд враховує Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Право на захист власності викладено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

З аналізу викладених обставин справи, вказаних нормативних положень, керуючись наведеними позиціями Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що правомірність податкового повідомлення-рішення має бути перевірена в судовому порядку, позивач не має нести жодних негативних юридичних наслідків, які пов`язані з його власністю, до вирішення судом питання щодо правомірності нарахування грошових зобов`язань.

Суд акцентує увагу, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить заявник, відповідають предмету позову, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, адже у випадку визнання судом податкового повідомлення-рішення правомірним та обґрунтованим, відповідач не позбавлений можливості стягнути борг за рахунок майна позивача.

В той же час, вирішуючи подану заяву про вжиття тимчасових обмежувальних заходів, суд враховує, що задоволення такої заяви не призведе до порушення прав та інтересів, як Держави в цілому, так і окремих фізичних осіб, зокрема, та приходить до переконання про відсутність об`єктивних припущень щодо порушення таких прав до вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Встановлені судом обставини свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками справи та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди позивачу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим, адекватним та співмірним обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу, зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу та податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/2768/24.

Керуючись ст.ст.150, 151, 248, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника СФГ «Гайчук» про забезпечення адміністративного позову по справі № 420/2768/24 - задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу, зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу та податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/2768/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.А. Вовченко