Постанова

від 11.01.2024 по справі 460/45761/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/45761/22 пров. № А/857/16149/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Щербаковим В.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Єврошпон-Смига до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство Єврошпон-Смига (далі - ПрАТ Єврошпон-Смига, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому з урахуванням просило визнати протиправними та скасувати виданий ГУ ДПС наказ №2539-п від 09.11.2022 Про проведення фактичної перевірки ПрАТ Єврошпон-Смига, розпорядження ГУ ДПС про анулювання ліцензії, витяг №213-Р/Л від 11.11.2022, в частині анулювання ліцензії ПрАТ Єврошпон-Смига, реєстраційний номер 17040414202000079 від 28.01.2020, рішення ГУ ДПС про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 11.11.2022.

Позов мотивований тим, що в оспорюваному наказі відсутні будь-які покликання на конкретні підстави призначення перевірки, крім звичайного покликання на норми, що регулюють питання організації контрольного заходу та не відображено конкретної інформації, яка фактично наявна та/або фактично отримана контролюючим органом, що слугувала підставою для прийняття спірного наказу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ПрАТ Єврошпон-Смига у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підставою для здійснення перевірки стало здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що передбачено пп.80.2.2, пп.80.2.5п.80.5 ст. 80 ПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ Єврошпон-Смига просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника Юхименка Т.В., який підтримав апеляційну скаргу, представницю позивача Гуріну Л.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом ГУ ДПС №2539-п від 09.11.2022 Про проведення фактичної перевірки ПрАТ Єврошпон-Смига зобов`язано провести фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів ПрАТ Єврошпон-Смига за адресою : Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1 у період з 10.11.2022 терміном 10 діб. Період діяльності що перевіряється згідно ст.102 ПК України.

10.11.2022 працівниками контролюючого органу складено акт відмови від допуску до проведення перевірки №349/17-00-09-01/30981499.

10.11.2022 працівниками контролюючого органу складено акт відмови від підписання та отримання акту відмови від допуску до проведення перевірки, який зареєстровано 11.11.2022 за №350/Ж6/17-00-09-01/30981499.

Відповідно до витягу з розпорядження №213-Р/Л від 11.11.2022 в.о. начальника ГУ ДПС В.Грабовий зобов`язав ГУ ДПС анулювати ліцензію ПрАТ Єврошпон-Смига на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 17040414202000079 терміном дії з 29.01.2020 до 29.01.2025, у зв`язку з відмовою, без законодавчих підстав, від допуску представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ст.80, 81 ПК України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

11.11.2022 ГУ ДПС застосувало повний адміністративний арешт майна платника податків ПрАТ Єврошпон-Смига, прийнявши відповідне рішення.

Вважаючи оспорювані наказ, розпорядження про анулювання ліцензії та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків протиправними, ПрАТ Єврошпон-Смига звернулося до адміністративного суду з вимогою їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не дотримався вимог п.81.1 ст.81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, крім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом. Також суд звернув увагу на те, що в оспорюваному наказі вказано період діяльності, що перевіряється згідно ст.102 цього Кодексу. Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися у рамках фактичної перевірки. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги лист ДПС України від 02.11.2022 за №13430/7/99-00-09-03-01-07, оскільки спірний наказ не містить посилання на нього, як на одну з можливих підстав для призначення такої перевірки. У зв`язку з наявність висновку про протиправність оспорюваного наказу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення похідних вимог, які стосуються прийнятих за результатами контрольного заходу рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для прийняття оспорюваного розпорядження, яким анульовано ліцензію позивача на право зберігання пального, слугував акт відмови від допуску до проведення перевірки №350/Ж6/17-00-09-01/30981499.

За змістом наказу ГУ ДПС №2539-п від 09.11.2022 Про проведення фактичної перевірки ПрАТ Єврошпон-Смига, підставою для призначення фактичної перевірки зазначено п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до яких, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.п.80.2.5 п.80.2 ст,80 цього Кодексу, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв,тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Судом встановлено, що наказ №2539-п від 09.11.2022 не містить посилання на будь-яку конкретну фактичну підставу для проведення фактичної перевірки, крім зазначення п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України Закону №481/95-ВР.

Беззаперечним, на думку колегії суддів, є той факт, що до функцій контролюючого органу відноситься здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.191.1.14 п.191.1 ст.19 ПК України), здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (п.п.191.1.16 п.191.1 ст.19 ПК України), проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (п.п.191.1.17 п.191.1 ст.19 ПК України).

При цьому, контролюючий орган має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків.

На думку колегії суддів, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України пов`язує виникнення у контролюючого органу при здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, права на проведення фактичної перевірки із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері, а п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України не встановлює дві окремі підстави для проведення фактичної перевірки, як вважає контролюючий орган, (перша наявність або отримання інформації про порушення платником вимог законодавства у відповідній сфері, друга здійснення функцій, визначених законодавством у відповідній сфері), а пов`язує виникнення у контролюючого органу при здійсненніфункцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв,тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, права на проведення фактичної перевірки із наявністю або отриманням інформації про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері.

При цьому, ситуація, при якій контролюючим органом за відсутності будь-якої конкретної підстави для проведення фактичної перевірки буде призначений такий вид податкової перевірки, створює для платника негативні наслідки у вигляді правової невизначеності, коли контролюючий орган без конкретно визначених підстав може у будь-який момент прийняти рішення про проведення фактичної перевірки.

Враховуючи, що призначення фактичної перевірки за підставами, вказаними у п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, має супроводжуватись інформацією про порушення платником податків законодавства у відповідній сфері, а в спірному випадку контролюючим органом такої інформації не приведено в наказі, оскаржений наказ не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, внаказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документіввстановлені факти сумнівності, суд погоджує висновок суду першої інстанції пропротиправність наказу, на підставі якого проведено фактичну перевірку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2022 по справі№140/2889/21, від 21.07.2022 по справі №320/1864/21, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 по справі №160/15432/21, від 27.11.2023 по справі №420/11790/22, від 15.11.2023 по справі №320/9733/22 сформовані висновки, які полягають у тому, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 по справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 по справі №500/1331/21) формування конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПК Українищодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Судом встановлено, що наказ наказ № 2539-п від 09.11.2022 взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.2 та підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Не зазначено в наказі й того, що перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства. Наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених як підпунктом 80.2.2, так і підпунктом80.2.5пункту80.5 статті 80 ПК України.

Таким чином, посилання позивача на недотримання контролюючим органом вимогПК України, які пред`являються до наказу про проведення фактичної перевірки, є цілком обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 по справі №520/8836/18 сформовано висновок, відповідно до якого оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією Українита законами України.

Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи з положень допустимості доказів, закріплених у ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

У даному випадку висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт фактичноїперевірки, адже фактична перевірка проведена за відсутності підстав, встановленихПК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем допустимими доказами не доведено склад правопорушень, за які застосовані штрафні санкції оскарженим позивачем рішенням.

Оскільки акт фактичної перевірки отримано контролюючим органом із порушенням порядку, встановленого законом, через протиправність наказу про призначення перевірки, тому висновки акту перевірки №349/17-00-09-01/ НОМЕР_1 від 10.11.2022 про відмову від допуску до проведення перевірки та акт №350/Ж6/17-00-09-01/30981499 про відмову від підписання та отримання акту відмови від допуску до проведення перевірки не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу оспорюваного розпорядження про анулювання ліцензії та рішення ГУ ДПС про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 11.11.2022.

Відповідно, розпорядження та рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом,є протиправними та мають бути скасовані.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 по справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 по справі № 160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 по справі №816/228/17 та вказав, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме невиконання вимог нормПК Українищодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Судом не надається оцінка доводам скаржника про доведеність порушення позивачем законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, адже, як вказано вище, невиконання контролюючим органом вимог нормПК Українищодо процедури проведення перевірки є підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої перевірки та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. При цьому дослідження змісту встановлених порушень у такому випадку не вимагається.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних розпорядження та рішення, а також наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року по справі №460/45761/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 22.01.2024