Постанова

від 23.01.2024 по справі 369/13374/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/13374/21 Головуючий у І інстанції - Фінагеєва І.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/3500/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року

у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Бучанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Центр розвитку земельних відносин», ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС», Державного реєстратора Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Гордейчука Валерія Петровича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Невечері Валентини Григорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення, -

установив:

У вересні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Бучанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Центр розвитку земельних відносин», ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС», Державного реєстратора Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Гордейчука В.П., ПН КМНО Невечері В.Г., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблгроліс», про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення.

Зазначений позов обґрунтовано тим, що прокуратурою встановлено порушення вимог лісового законодавства на території Обухівського району Київської області.

Установлено, що на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 вересня 2010 року №4063 «Про надання у власність земельних ділянок 13-ти громадянам України (згідно додатку) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради», поряд з іншими, 4 громадян отримали право власності на земельні ділянки загальною площею 8 га для ведення особистого селянського господарства, а саме:

- ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0968;

- ОСОБА_2 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969;

- ОСОБА_3 отримала право власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961;

- ОСОБА_4 отримав право власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0962.

У подальшому, на підставі вказаного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЛ №393889 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0968, ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЛ №393890 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969, ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯЛ №393891 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961, ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯЛ №393891 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222487000:03:001:0962. Надалі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі договорів продажу відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0968, 3222487000:03:001:0969 та 3222487000:03:001:0962 на користь ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС».

Крім цього, ОСОБА_3 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 на користь ТОВ «Центр розвитку земельних відносин», яке в свою чергу відчужило зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2021 року на користь ТОВ « НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС».

У зв`язку з цим за ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна, а саме:

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0968 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 06 травня 2021 року, реєстраційний номер 45458045;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 06 травня 2021 року, реєстраційний номер 45462533;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0962 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 07 квітня 2020 року, реєстраційний номер 39225367;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 30 червня 2021 року, реєстраційний номер 59013648.

На переконання прокурора відведення у власність вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства здійснено з грубими порушеннями вимог земельного та лісового законодавства.

За інформацією ВО «Укрдержліспроект» та наявних матеріалів лісовпорядкування вказані земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували в постійному користуванні Києво-Святошинського державного агролісництва Державного лісогосподарського підприємства Київоблагроліс» (квартал № 30).

Прокурор зазначає, що інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на землі кварталу №30 Києво-Святошинського державного агролісництва за даними лісовпорядкування 2006 року.

Землі, якими володіють на даний час відповідачі перебували, на думку позивача, у користуванні Києво-Святошинського державного агролісництва кварталу №30.

Прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки відносились до державної власності, оскільки згідно з п.5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Позивач вважає, що оспорюваним розпорядженнями та договорами купівлі-продажу порушено інтереси держави, адже з власності держави протиправно вибули лісові землі.

Враховуючи викладене, просив суд, визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 вересня 2010 №4063 «Про надання у власність земельних ділянок 13-ти громадянам України (згідно додатку) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради».

Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень:

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0968 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 06 травня 2021 року, реєстраційний номер 45458045;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 06 травня 2021 року, реєстраційний номер 45462533;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0962 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 07 квітня 2020 року, реєстраційний номер 39225367;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 на підставі рішення ПН КМНО Невечері В.Г. від 30 червня 2021 року, реєстраційний номер 59013648.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» земельних ділянок:

з кадастровим номером 3222487000:03:001:0968 площею 2 га;

з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969 площею 2 га;

з кадастровим номером 3222487000:03:001:0962 площею 2 га;

з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 площею 2 га;

Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні зазначеного вище позову.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 січня 2022 року шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0968 площею 2 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969 площею 2 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 площею 2 га, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0962 площею 2 га, які на праві власності належать ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС».

Заступник керівника Київської обласної прокуратури, не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги прокуратура зазначила, що обираючи спосіб захисту порушених прав держави, прокурор узгоджував свою позицію з положеннями ст.ст. 330, 658 ЦК України, згідно якої, право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою майна, а тому за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку, належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не про витребування такої ділянки від фактичного володільця.

Зайняття лісових ділянок лісогосподарського призначення, які були вилучені з порушенням положень законодавства, слід розглядати як порушення права власності держави, не пов`язане з позбавленням титульного володіння.

Власник нерухомого майна не втрачає права володіння навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, вказувала, що критерієм розмежування між негаторним і віндикаційним позовами є доведення неможливості виникнення у громадянина або юридичної особи права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що в даній справі і підтверджується належними доказами.

Посилалася також на правові висновки Верховного Суду в постановах від 16 лютого 2022 року в справі №363/669/17, від 12 травня 2022 року в справі №372/4154/18, від 08 червня 2022 року в справі №307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі №367/4140/16, від 11 січня 2023 року в справі №924/820/21, від 07 вересня 2022 року в справі №697/2434/16-ц, від 21 вересня 2022 року, 18 січня 2023 року, 11 січня 2023 року в справах №367/4128/16, №361/1308/19 в аналогічних справах.

Просила суд, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу від ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначило, що норми статей 330, 658 ЦК України не можуть бути застосовані до вказаних правовідносин.

Всі надані первинно земельні ділянки громадянам мали площі менше 5 гектарів, а саме площі 0,2 га, та всі були надані за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Отже, неможливість виникнення права власності на певні земельні ділянки згідно закону позивачем не доведено, а тому виникнення права володіння у відповідачів слід вважати підтвердженим.

Вказувало, що при цьому в апеляційній скарзі посилання на висновки Верховного Суду дано здебільшого простим переліком, без виокремлення висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.

Зазначало, що за наслідками розгляду спору не підтвердились посилання прокуратури на перебування земель на території Ходосівської сільської ради в постійному користуванні лісогосподарського підприємства, відведення її для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського цільового призначення.

Просило суд, відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року залишити без змін.

У судовому засіданні представник Київської обласної прокуратури - Набок Ю.В. вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» - Правдюк В.М. заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єктів нерухомого майна №267841690 від 28 липня 2021 року земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада належить на праві власності ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №261219144 від 11 червня 2021 року земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0962 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада належить на праві власності ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №267841690 від 28 липня 2021 року ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0961 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада належить на праві власності ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС»

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №261183771 від 11 червня 2021 року земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0969 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада належить на праві власності ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС».

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 вересня 2010 року за №4063 «Про надання у власність земельних ділянок 13-ти громадянам України (згідно з додатком) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 13-ти громадянам України (згідно з додатком) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Передано у власність 13-ти громадянам України (згідно з додатком)земельні ділянки загальною площею 25,4691 га (з них: 25,4691 га - сіножаті) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Відповідно до Списку 13-ти громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для ведення ОСГ в межах Ходосівської сільської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано земельні ділянки площею по 2 га.

У матеріалах справи наявний фрагмент з публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу №30 Києво-Святошинського державного агролісництва Лісовпорядкування 2008 року, який надало Державне агентство лісових ресурсів України Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект».

У матеріалах справи міститься рішення 3 Сесії 23 скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області від 29 вересня 1998 року «Про передачу у колективну власність та постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству агрокомбінат «Хотівський» в межах Хотівської, Лісниківської та Ходосіївської сільських рад».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка зареєстрована за ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС», заступник керівника Київської обласної прокуратури позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки не заявив, тому заявлені ним позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності та повернення спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації не може бути звернена як до державного реєстратора, так і до приватного нотаріуса, яких позивач визначив відповідачами.

Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС», таким чином, на час розгляду справи, виходячи з мотивів позовної заяви, у позивача існує спір саме з ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» з приводу права власності на спірні земельні ділянки.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (п. 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (п. 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (п. 71)).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20), викладено правовий висновок, згідно якого, в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою ст. 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 22 серпня 2018 року в справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року в справі №923/876/16.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19), від 27 жовтня 2021 року в справі №127/6686/21, провадження №61-12983св21).

Вирішуючи питання про ефективність обраного прокурором способу захисту цивільного права, суд першої інстанції встановив, що у справі, яка розглядається, позивач просив, зокрема, усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» земельних ділянок.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому негаторний позов (ст. 391 ЦК України) - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Натомість, предметом віндикаційного позову (ст. 387 ЦК України) є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, яка була належним чином врахована судом першої інстанції, викладено правовий висновок про те, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном.

У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

Зокрема, в п. 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в п. 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника.

З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Розглядаючи вимоги негаторного позову прокурора про зобов`язання відповідачів повернути на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації спірні земельні ділянки, суд першої інстанції встановив, що за відповідачами зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, а прокурор позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок не заявив.

Оскільки у справі, що переглядається, прокурором пред`явлено негаторний позов про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки, а не віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обрання прокурором неефективного способу захисту у спірних правовідносинах, оскільки спірні земельні ділянки зареєстровані за відповідачем, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Також апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в п. 100 - 101 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №488/2807/17 (провадження №14-91цс20), в якій Великою Палатою Верховного Суду надавалася оцінка ефективному способу захисту при порушенні інтересів держави як власника земель лісогосподарського призначення, а саме, що «визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки.

Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18) викладено висновок про те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги, що при обранні способу захисту порушених прав держави (усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення) прокурор виходив з положень ч. 1 ст. 15, ст. 16, 328, 330, 373, 387, 391, 658 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо неналежного способу захисту, які узгоджуються з наведеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про правильність обраного ним способу захисту права у вигляді негаторного позову, адже фактичні обставини справи, підтверджені належними доказами, та положення ст. 56, 84 ЗК України, ст. 12 ЛК України безумовно вказують на неможливість виникнення у відповідачів права приватної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а також, що у даній справі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16, жодним чином не заперечують необхідності та обґрунтованості захисту порушених прав держави шляхом пред`явлення саме негаторного позову з метою повернення земель лісогосподарського призначення, які є обмеженими в цивільному обороті, становлять єдиний лісовий масив і на відповідній правовій підставі не вибували і не могли вибути з державної влади, є помилковими та не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, з огляду на встановлений судом першої інстанції факт реєстрації права власності відповідачів на спірні земельні ділянки.

Колегія суддів відхиляє посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду в постановах від 16 лютого 2022 року в справі №363/669/17, від 12 травня 2022 року в справі №372/4154/18, від 08 червня 2022 року в справі №307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі №367/4140/16, від 11 січня 2023 року в справі №924/820/21, від 07 вересня 2022 року в справі №697/2434/16-ц, від 21 вересня 2022 року, 18 січня 2023 року, 11 січня 2023 року в справах №367/4128/16, №361/1308/19, як нерелевантні, оскільки у них установлено інші обставини, ніж у справі, яка переглядається, у наведених постановах Верховного Суду висновки, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.

Апеляційний суд враховує, що відмова в позові через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає повторному зверненню до суду з вимогами, які відповідають змісту порушеного права, характеру правопорушення, та спроможні забезпечити поновлення порушеного права.

Крім цього, прокурором в даній справі визначено відповідачами державного реєстратора та приватного нотаріуса, якими здійснено державну реєстрацію права власності спірних земельних ділянок, про скасування рішення яких як державних реєстраторів заявлені позовні вимоги.

Вирішуючи питання про належність приватних нотаріусів (державних реєстраторів) як відповідачів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції врахував релевантні правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 та правильно виходив із того, що зміст і характер спірних правовідносин підтверджують виникнення спору у позивача саме з набувачами земельних ділянок, а не з приватними нотаріусами, які виконували функції державного реєстратора, а отже приватні нотаріуси (державні реєстратори) є неналежними відповідачами у спірних правовідносинах.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба