Ухвала від 22.01.2024 по справі 735/1121/20

Справа № 735/1121/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/45/24 Категорія - ч. 1 ст. 350 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

З участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 9 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270140000210, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нехаївка, Коропського району, Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, із вищою освітою, пенсіонера, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.195, ч. 1 ст. 350 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 195, ч. 1 ст. 350 КК України і йому призначено покарання:

- за ст. 195 КК України у виді арешту на строк 5 місяців;

- за ч. 1 ст. 350 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз на суму 18234 грн. 36 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду були подані апеляційні скарги в яких:

- обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що в момент виявлення записок з запальною сумішшю на подвір`ї потерпілих він знаходився за межами смт Короп і не міг їх підкинути. Вказує, що за результатами почеркознавчих експертних проведених у кримінальному провадженні експертом не надано прямої відповіді - ким виконано анонімний лист. Обвинувачений вважає недоведеним, що видані директором школи рукописні записи слідчому виконані саме ним. Відносно неврахування судом наданих ним квитків, на підтвердження його доводів про відсутність у смт. Короп, то зазначає, що перевізник має право видавати квиток пасажиру безпосередньо в салоні автобуса, а також не вказувати місце для сидіння.

Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції, враховуючи, що 5 квітня 2019 року йому було вручено повідомлення про підозру, мав застосувати ст.. 49 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Не погоджуючись з кваліфікацією його дій за ст.. 195 та ч. 1 ст. 350 КК України, вважаючи її помилковою, зазначає, що в анонімних записках, які були підкинуті ОСОБА_11 жодної погрози знищення майна не було і вони стосувалися особисто потерпілого, а не його майна. Також, ОСОБА_10 , як голова селищної ради, не мав права звільняти з посади та призначати на посаду директора школи, а тому анонімні записки з погрозами не могли змінити характер діяльності потерпілого на користь автора вказаних записок.

Також, обвинувачений, не погоджуючись з визначеним розміром стягнення з нього на користь потерпілих в рахунок моральної шкоди, зазначає, що суд, при її визначенні не врахував конкретних обставин справи, ступінь моральних страждань потерпілих і прийняв необґрунтоване рішення в цій частині. Крім того, вважає, що суд помилково визнав потерпілою ОСОБА_12 , оскільки жодна анонімна записка не стосувалася даної особи і ? частина будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_11

- адвокат ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування вироку суду щодо ОСОБА_8 та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, крім аналогічних доводів викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду жодних доказів того, що саме ОСОБА_8 були підкинуті анонімні листи із погрозами в домоволодіння потерпілих, а отже, відсутні докази на підтвердження в його діях об`єктивної сторони складу інкримінованих йому кримінальних проступків, що полягає в доведенні до потерпілих наміру знищити їх майно шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом, адже саме тільки написання анонімних листів, без доведення їх змісту до потерпілої особи, не утворюють складу кримінальних правопорушень.

Захисник вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_8 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та правильну кваліфікацію стороною обвинувачення його дій за ст. 195, ч. 1 ст. 350 КК України, не відповідають встановленим обставинам кримінального провадження, адже не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Також, апелянт вважає, що судом не застосовано ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, хоча станом на день ухвалення вироку у даній справі, за кожним із епізодів обвинувачення закінчився строк передбачений ч.1 ст. 49 КК України.

Крім того, адвокат ОСОБА_9 вважає, що в основу вироку покладено недопустимі докази, оскільки зразки для проведеної у кримінальному провадженні почеркознавчої експертизи отримані слідчим за клопотанням експерта всупереч вимог, передбачених ст.. 160-166 КПК України та не доведено, що вилучений зошит вів саме ОСОБА_8 ..

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 або п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України та повторно дослідити матеріали кримінального провадження. В обґрунтування вказаних вимог посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі направлення обвинувального акта до суду за межами строків досудового розслідування, вчинення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень неуповноваженими службовими особами. Крім цього, вважає недопустимими всі покладені в основу вироку докази, одержані у справі до набрання чинності Законом України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким кримінальні правопорушення розмежовано на злочини та кримінальні проступки і встановлено спеціальну процедуру досудового розслідування кримінальних проступків.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 в ніч на 09.06.2017, маючи намір припинити трудову діяльність на посаді директора Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. ім.Т.Г.Шевченка ОСОБА_15 та змінити характер діяльності на свою користь голови Коропської селищної ради ОСОБА_10 , який є службовою особою, підкинув на подвір`я господарства останнього, яке розташоване в АДРЕСА_3 , пластикову пляшку, частково наповнену речовиною, яка є світлим нафтопродуктом бензином, з прикріпленою до неї паперовою запискою з рукописним написом: «Вітя не убереш Головешків із школи Згориш!», з іншої сторони « ОСОБА_16 », з погрозою знищення особистого майна ОСОБА_10 , шляхом підпалу, якщо ОСОБА_10 не виконає його умови щодо звільнення директора школи ОСОБА_15 , яку потерпілий ОСОБА_10 сприйняв як реальну. Напис на паперовій записці адресованій ОСОБА_10 з рукописним текстом, виконаний самим ОСОБА_8 .

Окрім того, в ніч з 25.07.2017 на 26.07.2017 ОСОБА_8 , маючи намір припинити трудову діяльність директора Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. ім.Т.Г.Шевченка ОСОБА_15 , підкинув на подвір`я господарства, яке належить ОСОБА_11 і розташоване в АДРЕСА_2 , пластикову пляшку, частково наповнену речовиною прозорого кольору, яка є світлим нафтопродуктом бензином, з паперовими записками з рукописним текстом: «Ілліч не убереш ОСОБА_17 із школи Згориш!», «Ілліч убери із школи Головешків Якщо ти не послухаєш ЗГОРИШ ми думаем що тобі не треба за їх страдать. У тебе э син, а він у тебе наркоманчик. Подумай хорошо про сина, жінку себе і своє здоровье ОСОБА_18 у тебе не великий 1 місяць Но за цей місяць може урватись терпець», з погрозою знищення особистого майна ОСОБА_11 , шляхом підпалу та погрозами фізичною розправою до нього та членів його родини сина і дружини, якщо ОСОБА_11 не виконає його умови щодо звільнення з роботи директора школи ОСОБА_15 , яку потерпілий ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_12 сприйняли як реальну. Напис на паперовій записці, адресованій ОСОБА_11 з рукописним текстом, виконаний самим ОСОБА_8 .

Після цього, в ніч з 05.09.2017 на 06.09.2017 ОСОБА_8 , маючи намір припинити трудову діяльність на посаді директора Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. ім.Т.Г.Шевченка ОСОБА_15 та змінити характер діяльності на свою користь голови Коропської селищної ради ОСОБА_10 , який є службовою особою, на вулиці біля двору спалив автомобільну шину та підкинув на лавочку господарства останнього, яке розташоване в АДРЕСА_3 , паперову записку з рукописним написом «АБО ТЫ, АБО Головешки». Автором рукописного тексту на вказаній записці з погрозою відносно ОСОБА_10 , яку потерпілий ОСОБА_10 сприйняв як реальну, ймовірно є та ж особа, що написала анонімні листи вилучені 09.06.2017, 26.07.2017, 11.10.2017 з господарств потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Окрім того, в ніч з 10.10.2017 на 11.10.2017 ОСОБА_8 , маючи намір припинити трудові діяльність на посаді директора Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Т.Г.Шевченка ОСОБА_15 , підкинув до автомобіля марки SKODA д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ДП «Компанія «Короп-Пласт», засновником якої є ТОВ «Газбудсервіс» в особі ОСОБА_11 , і який знаходився на подвір`ї господарства, що належить ОСОБА_11 , розташованому в АДРЕСА_2 , цеглину з прикріпленою до неї паперовою запискою з рукописним текстом: «Ілліч ти не послухавсь тепер ти слідуючий за Головешком», з погрозою знищення особистого майна ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , шляхом підпалу, оскільки ОСОБА_11 не виконав умови щодо звільнення з роботи директора школи ОСОБА_15 , яку потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 сприйняли як реальну. Напис на паперовій записці адресованій ОСОБА_11 з рукописним текстом виконаний самим ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги з доповненнями з викладених в них підстав, думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ст.195, ч. 1 ст. 350 КК України судом першої інстанцій зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.

За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_8 . Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання:

- обвинуваченого ОСОБА_8 , який своєї вини у пред`явленому обвинуваченні не визнав повністю і пояснив, що він не писав ніяких записок з погрозами і не підкидав їх на подвір`я потерпілих. До того ж, 08 червня 2017 року та 26 липня 2017 року його не було в с.м.т.Короп, оскільки він знаходився на риболовлі; 05 вересня 2017 року він їздив в м. Чернігів шукати роботу, а 10 жовтня 2017 року у пошуках роботи та з метою купити машину - їздив в м.Київ;

- потерпілого ОСОБА_10 , згідно показань якого, 09 червня 2017 року він о 07:13 год. він у дворі виявив пластикову пляшку на якій виявив приклеєний скотчем шматок паперу, на якому було написано « ОСОБА_16 ». Розгорнувши папір він прочитав напис: «Вітя, не убереш ОСОБА_17 , згориш». Вказану погрозу він сприйняв, як реальну і зателефонував у поліцію. На той час він обіймав посаду голови селищної ради. Окрім того, вранці 06 вересня 2017 року він виявив поблизу своєї хвіртки спалену шину, біля якої були сірники та пляшка, а на лавці - запечатаний конверт, про що також повідомив поліцію. Запевняв, що після першої записки він припускав, що її написав ОСОБА_8 , який, як тренер, звертався до нього, як до голови селищної ради, зі скаргою. На розгляд скарги, для досягнення консенсусу, окрім ОСОБА_8 були запрошені директор школи ОСОБА_15 та начальник відділу освіти ОСОБА_19 . До того ж, між першою і другою погрозами у директора школи з невідомих причин згорів будинок. Пожежа і погрози сталися після скарги ОСОБА_8 , тому потерпілий пов`язує ці всі події між собою і вважає, що записки з погрозами йому підкидав саме ОСОБА_8 ;

- потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що в ніч з 25 липня 2017 року на 26 липня 2017 року йому на подвір`я була підкинута пляшка із запискою, у якій зазначалось, що якщо він не убере ОСОБА_17 зі школи, то згорить і це йому не потрібно. На той час він обіймав посаду директора ТОВ «Газбудсервіс» та був депутатом обласної ради і не розумів, чому він має згоріти і яке відношення має до ОСОБА_17 . Через деякий час, у ніч з 10 жовтня 2017 року на 11 жовтня 2017 року на його подвір`я знов була підкинута записка з погрозами, але вже трохи іншого змісту;

- потерпілої ОСОБА_12 згідно показань якої, в ніч з 25 липня 2017 року на 26 липня 2017 року у двір господарства її сім`ї була підкинута пляшка з жовтою рідиною, яка виявилась бензином, а також записка з погрозами спалити, якщо ОСОБА_17 не будуть звільнені з роботи. Через деякий час, у жовтні на подвір`я була підкинута цеглина із запискою з погрозами, які потерпіла сприйняла, як реальну загрозу, оскільки у період між обома погрозами у Головешків згорів будинок;

- свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що він тривалий час обіймає посаду директора Коропської ЗОШ і знайомий з обвинуваченим, оскільки останній декілька років тому проводив заняття спортивної секції у спортивній залі школи. Однак, у листопаді 2016 року, після того, як ОСОБА_8 почав не виконувати відповідні вимоги, з обвинуваченим виник конфлікт. Свідок запевнив, що у ході конфлікту ОСОБА_8 погрожував йому зняттям із посади, почав підбурювати батьків та писати скарги у різні інстанції. Після невдалих спроб вирішення конфлікту, на його адресу продовжували надходити погрози, у тому числі і через СМС-повідомлення, постійно був моральний тиск. Запевнив, що після того, як потерпілі вперше отримали погрози із записками, у нього у господарстві сталася пожежа, причиною якої є підпал, також на його паркані був виявлений напис, що стосується пожежі;

- свідка ОСОБА_19 , начальника відділу освіти Коропської селищної ради, який пояснив, що у другій половині 2016 року між ОСОБА_8 та директором школи ОСОБА_15 виник конфлікт з приводу функціонування секції боксу, який за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_15 намагалися залагодити, як у його службовому кабінеті, як начальника відділу освіти, так і в кабінеті селищного голови, на той час, ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_8 по відношенню до директора школи вів себе зухвало, грубо, погрожував зняттям із посади;

- свідка ОСОБА_20 , дружини потерпілого ОСОБА_10 , яка пояснила, що 09 червня 2017 року її чоловік вранці, вийшовши з будинку, на подвір`ї знайшов пластикову пляшку із запискою, на одній стороні якої був напис « ОСОБА_16 », а на іншій «Не убереш ОСОБА_17 , згориш». 06 вересня 2017 року вранці чоловік біля подвір`я виявив спалену шину та пластикову пляшку, а на лавці конверт;

- свідка ОСОБА_21 який пояснив, що він проживає по сусідству з ОСОБА_10 і одного разу, вранці, коли їхав на роботу, то біля двору ОСОБА_10 побачив спалену автомобільну шину та працівників поліції;

- свідка ОСОБА_22 згідно показань якого ОСОБА_8 погрожував, як директору школи, так і іншим особам через конфлікт із шкільною спортивною залою, у якій ОСОБА_8 нікому, окрім тих, хто приходив до нього у секцію, не дозволяв займатися. Погрози ОСОБА_15 він бачив у виді надісланих СМС-повідомлень;

- свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що він має особисту неприязнь до ОСОБА_11 і повідомив, що зранку 10 жовтня 2017 року він особисто зустрів ОСОБА_8 в м. Києві та до обідньої пори наступного дня, тобто до 11 жовтня 2017 року, був разом з ним та допомагав йому подавати документи для влаштування на роботу до посольства США, куди, також хотіли влаштуватися ще декілька чоловіків із с.м.т.Короп;

- свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що він є далеким родичем обвинуваченого і впевнений, що ОСОБА_8 не зміг вчинити інкримінованих йому діянь, оскільки був з ним на риболовлі. Зокрема, він був із ОСОБА_8 на риболовлі з ночівлею перед поминками свого батька, після чого вони дізналися про підкинуті записки.

На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:

- протоколі огляду місця події від 09 червня 2017 року з фотоілюстрацією, проведеного за повідомленням ОСОБА_10 щодо виявлення пляшки з запискою з погрозами, згідно з яким у приміщенні чергової частини було оглянуто прозорий поліетиленовий пакет, у якому знаходилася пластикова пляшка з-під згущеного молока «Ічня», об`ємом 0.33 л, яка на чверть наповнена рідиною жовтого кольору з різким запахом бензину, до якої липкою стрічкою приклеєний цупкий папір формату А4 білого кольору з написом «Вітя не убереш Головешків із школи згориш», що має сліди забруднення;

- протоколі огляду місця події від 09 червня 2017 року з фотоілюстрацією, згідно з яким було оглянуто господарство, розташоване в АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_10 , де 09 червня 2017 року біля 06:30 год. останнім було виявлено пластикову пляшку з-під згущеного молока «Ічня», до якої скотчем була прикріплена записка з написом « ОСОБА_23 не убереш Головешків із школи згориш», при цьому у пляшці знаходилась рідина з запахом бензину;

- протоколі огляду місця події від 26 липня 2017 року, згідно з яким було оглянуто домоволодіння ОСОБА_11 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , де було виявлено прозору пластикову пляшку на третину заповнену прозорою рідиною жовтуватого кольору. До пляшки клейкою стрічкою прикріплений шматок паперу за написом «Мисник». Поряд у файлі знаходиться поштовий конверт, на якому друкованими літерами написано « ОСОБА_11 » та лист паперу формату А4 з написом друкованими літерами, який виконаний ручкою синього кольору: «Ілліч убери зі школи ОСОБА_17 . Якщо ти не послухаєш ЗГОРИШ Ми думаєм що тобі не треба за їх страдать у тебе є син, а він у тебе наркоманчик. Подумай хорошо про сина, жінку себе і своє здоров`я. Срок у тебе не великий 1 місяць. Но за цей місяць може урватися терпець»;

- протоколі огляду місця події з фотоілюстрацією від 06 вересня 2017 року, згідно з яким на узбіччі біля господарства ОСОБА_10 , розташованого в АДРЕСА_3 , на відстані 2.5 м від вхідної хвіртки виявлено обгорілі рештки автомобільної покришки з металевим проводом, біля яких зліва, на відстані 35 см виявлена коробка «Red MATCH», у якій є два сірника. У обгорілих рештках покришки виявлено скляну пляшку дещо деформовану з залишками кіптяви, також на відстані 45 см від місця залишків обгорілої шини виявлено жерстяну кришку від пляшки з написом на поверхні «BORJOMI MINERAL WATER». При подальшому огляді на дерев`яній лавці, яка розташована по ліву сторону від хвіртки виявлений паперовий конверт білого кольору, у якому при відкритті виявлено аркуш паперу формату А4 з написом кульковою ручкою синього кольору «АБО ТИ або Головешки»;

- протоколі огляду місця події з фотоілюстрацією від 11 жовтня 2017 року, згідно з яким під час огляду домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , проведеного за участі ОСОБА_12 , біля заднього бамперу автомобіля «Шкода» НОМЕР_1 , який знаходиться на відстані 5 м від вхідної хвіртки, була виявлена частина цеглини червоного кольору, до якої клейкою стрічкою синього кольору приклеєний аркуш паперу формату А4 з написом виконаним пастою синього кольору: «Ілліч, ти не послухавсь тепер ти слідуючий за Головешком»;

- висновку експерта від 18 вересня 2017 року №1223, згідно з яким досліджувані рукописні записи на аркуші паперу, вилученому в ході огляду місця події 09 червня 2017 року, зміст яких читається з однієї сторони «Вітя не убереш Головешків із школи Згориш!», а з іншої сторони: «Журавлю», виконані барвником синього кольору, виконані самим ОСОБА_8 ;

- висновку експерта від 29 жовтня 2017 року №920(х), згідно з яким надана на дослідження рідина жовтого кольору, яка міститься у полімерній пляшці, вилученій в ході огляду місця події 09 червня 2017 року, є світлим нафтопродуктом бензином;

- висновку експерта від 26 грудня 2017 року №1187(х), згідно з яким надана на дослідження рідина жовтого кольору, яка міститься у полімерній пляшці, вилученій в ході огляду місця події 26 липня 2017 року, є світлим нафтопродуктом бензином;

- висновку експерта від 14 грудня 2017 року №1607, згідно з яким напис на вилученому в ході огляду місця події 26 липня 2017 року аркуші паперу формату А4 виконаний самим ОСОБА_8 ; напис на вилученому в ході огляду місця події 26 липня 2017 року клаптику паперу формату А4 виконаний самим ОСОБА_8 ; напис на вилученому в ході огляду місця події 11 жовтня 2017 року аркуші паперу формату А4 виконаний самим ОСОБА_8 ;

- висновку експерта від 02 листопада 2018 року №3525/18-24, згідно з яким автором текстів досліджуваних анонімних листів: «Вітя не убереш ОСОБА_17 із школи ЗГОРИШ!», вилученого в ході огляду місця події 09 червня 2017 року; який починається словами «Ілліч убери…», а закінчується словами «…урватись терпець», вилученого в ході огляду місця події від 06 вересня 2017 року; «Ілліч ти не послухавсь тепер ти слідуючий за Головешком.», вилученого в ході огляду місця події 11 жовтня 2017 року, є одна особа. Автором тексту анонімного листа «Або ты або Головешки» вилученого в ході огляду місця події 26 липня 2017 року, ймовірно є та ж особа, що й вищевказаних анонімних листів;

- рішенні Коропської селищної ради першої сесії восьмого скликання від 30 грудня 2016 року №2, згідно з яким було визнано повноваження Коропського селищного голови ОСОБА_10 , що підтверджує той факт, що ОСОБА_10 , на адресу якого спрямовувались погрози ОСОБА_8 , є службовою особою.

Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об`єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Твердження сторони захисту, що ОСОБА_8 взагалі не причетний до досліджуваних обставин та не писав виявлені записки було предметом ретельної перевірки судом першої інстанції, який на підставі детального аналізу норм чинного законодавства, на переконання колегії суддів, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про необґрунтованість такої позиції та спростування її сукупністю належних та допустимих доказів.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою доводів та поряд з цим враховує наступне.

Кримінально караним діянням є не будь-яка погроза, а лише та, здійснення якої були реальні підстави побоюватися.

Погроза має бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися. Ця ознака встановлюється у кожному окремому випадку, виходячи з обставин справи. При визначенні реальності погрози значення має форма, характер, місце, час, обстановка її висловлення, характер попередніх відносин між винним і потерпілим та інші подібні обставини, які можуть викликати у потерпілого почуття страху. Важливе значення при вирішенні питання щодо наявності складу цього злочину має сприйняття погрози самим потерпілим, а також присутніми при цьому іншими особами, яка має сприйматися як така, що цілком і безперешкодно може бути втілена в життя.

При виявленні потерпілими відповідних записок про погрозу загально небезпечним способом, шляхом підпалу, та легкозаймистих речовин у їхніх господарствах, ними було сприйнято такі погрози, як такі, що можуть здійснитися, з врахуванням того, що в проміжку між отриманням відповідних погроз було дійсно вчинено підпал домоволодіння особи, яка фігурувала у вказаних записках, що беззаперечно свідчить про наявність реальних побоювань потерпілих та звернення з даних обставин до правоохоронних органів.

Крім того, написання відповідного тексту в листах з погрозами являється висловленням намірів, а згідно висновків експерта рукописні записи на аркушах паперу з погрозами, вилучені на місцях подій, були виконані самим ОСОБА_8 і знаходження їх саме потерпілими, тобто особами, котрим адресовані відповідні листи, свідчить про доведення їх змісту відповідним адресам.

Посилання сторони захисту на висновок експерта від 2 листопада 2018 року, що автором тексту анонімного листа ймовірно є та ж особа, що й в інших листах і такі висновки слід розцінювати, як припущення, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки вказаний висновок оцінюється в сукупності з іншими доказами, зокрема, і висновками експертів, яким прямо встановлено, що саме ОСОБА_8 було виконано рукописний текст у виявлених листах.

Доводи апеляційної скарги захисника про отримання зразків, для проведення у кримінальному провадженні почеркознавчих експертиз, слідчим за клопотанням експерта в супереч вимог, передбачених ст.. 160-166 КПК України та відсутності доказів, що вилучений зошит вів саме ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки допитані в ході судового розгляду в суді першої інстанції свідки підтвердили, що обвинувачений вів спортивну секцію у школі та на запит слідчого було надано відповідний зошит і відсутні обґрунтовані підстави вважати, що вказаний зошит не вівся обвинуваченим.

Крім того, ст. 93 КПК України визначає порядок збирання доказів та передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України. Враховуючи вказані положення, слідчий у порядку ст. 93 КПК України може витребувати у необхідний доказ, і такий доказ буде допустимим, у зв`язку з тим, що буде отриманий у порядку, передбаченому КПК України.

Твердження сторони захисту щодо порушення вимог Глави 25 КПК України, після повернення обвинувального акту прокурору, судова колегія не буре до уваги, оскільки стороною захисту не наводяться жодні доводи, що наведені порушення істотно порушили права обвинуваченого, що в свою чергу згідно процесуальних норм може потягти визнання доказів недопустимими.

Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість висунутого обвинувачення за епізодами від 6 вересня 2017 року та 11 жовтня 2017 року, через відсутність прямих погроз знищення майна у виявлених листах, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що вказані епізоди не підлягали окремій кваліфікації, а відповідні листи сприймалися, як реальна загроза, після підпалу будинку ОСОБА_15 , на чому наполягали і при допиті в суді першої інстанції.

Поряд з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо неврахування показань свідків захисту: ОСОБА_13 щодо перебування ОСОБА_8 у м.Києві з приводу працевлаштування у посольство США, оскільки, як зазначив свідок, він має особисту неприязнь до потерпілого ОСОБА_11 і відсутності інших доказів про відповідне звернення; ОСОБА_14 , оскільки його показання під час допиту неодноразово змінювалися, були суперечливі щодо часу та місця перебування його з обвинуваченим.

Також судова колегія погоджується з критичною оцінкою наданих ОСОБА_8 квитків на підтвердження його поїздок до м. Києва 10 жовтня 2017 року та до м. Чернігова 05 вересня 2017 року, через неналежне їх оформлення та головне, що порядкові номери вказаних квитків є послідовними, хоча поїздки здійснювалися у різні дні, що викликає обґрунтовані сумніви у їх достовірності.

Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого відносно помилкового визнання потерпілою ОСОБА_12 , колегія суддів не може визнати обґрунтованим, оскільки вирішення питання про визнання чи залучення потерпілим у кримінальному провадженні врегульовано на стадії досудового розслідування.

Крім того, ст.. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано, зокрема, моральної, фізичної або майнової шкоди. З огляду на завдання ОСОБА_12 моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала внаслідок погроз, відсутні підстави вважати необґрунтованим її визнання потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 року у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18).

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності.

Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом» (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Враховуючи встановлені під час судового провадження обставини, дослідивши вищенаведені докази у їх сукупності, і провівши їх детальний аналіз, перевіривши доводи сторони обвинувачення та захисту, показань обвинуваченого, потерпілих, свідків, надавши сторонам кримінального провадження усі процесуальні можливості надання доказів, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність у повному обсязі поза розумним сумнівом вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а його дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно.

Що стосується апеляційних доводів сторони захисту щодо необхідності закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, то колегія суддів не може їх визнати такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

Згідно п.п. 19 п.7 § 1 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року частину першу статті 284 КПК України (яка передбачає перелік підстав для закриття кримінального провадження) було доповнено пунктом 10 наступного змісту: «після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

Відповідно до п.4 §2 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Вказаний Закон набрав чинності 15 грудня 2017 року, а отже вищезазначені зміни введено в дію 16 березня 2018 року.

В поданій апеляційній скарзі зазначається про можливість застосування положень пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України у даному провадженні, переданому до суду з обвинувальним актом.

Вказане положення було додано до статті 284 КПК України Законом 2147 із застереженням, яке міститься у Пункті 4 § 2, та в якому вказано, що він не застосовується до проваджень щодо правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР раніше 16 березня 2018 року.

Положення статті 5 КПК України у цьому випадку не можуть скасувати чинність спеціальних правил, передбачених для застосування Пункту 10. Після введення в дію Пункту 10 діяла також процесуальна норма Пункту 4 § 2. Таким чином, суд, який вирішує справу про застосовність Пункту 10, має приймати рішення відповідно до правил, визначених у Пункті 4 § 2. Пункт 4 § 2 є спеціальною нормою по відношенню до статті 5 КПК України і, відповідно, у спеціально визначеній ним ситуації перевага має надаватися йому, а не загальній нормі статті 5 КПК України.

Такі мотиви апеляційного суду повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду за 2023 рік, яка викладена у справах №758/7455/21 від 23 березня 2023 року, №404/1251/20 від 01 червня 2023 року, 711/8244/18 від 14 березня 2023 року.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Строк досудового розслідування - не є простою формальністю. Положення ст. 219 КПК України відносяться до фундаментальних положень кримінального процесуального права, відступлення від яких недопустиме.

Передбачення процесуальним законом обов`язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після пред`явлення підозри особі звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачено ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК України та підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.

На важливості та фундаментальності недопустимості порушення строків досудового розслідування свідчить категоричність законодавця, який в ч. 5 ст. 294 КПК визначив, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Однак, не зважаючи можливе встановлення підстави для можливості застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, слід брати до уваги ту обставину, що застереження, яке міститься у Пункті 4 § 2 вказує, що він не застосовується до проваджень щодо правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР раніше 16 березня 2018 року.

Як уже зазначалося вище, пункт 4 § 2 разом із моментом набуття чинності відповідними положеннями встановлює також і умову їх застосування: не мають зворотної дії в часі, застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. Таким чином, законодавець чітко визначив свою позицію щодо дії положень, які визначені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у часі, передбачивши виключно їхню пряму дію.

Така позиція повністю відповідає висновкам, викладеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18.

Однак, не зважаючи на можливу наявність підстав до застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, слід виходити з неможливості закриття кримінального провадження, розпочатого до 16 березня 2018 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки застереження, яке міститься у Пункті 4 § 2 вказує, що він не застосовується до проваджень щодо правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР раніше 16 березня 2018 року.

За наведених обставин, до кримінального провадження внесеного 9 червня 2017 року до ЄРДР за № 12017270140000210 не може бути застосовано положення п. 10. ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому відповідні доводи сторони захисту слід визнати необґрунтованими.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, прийняв до уваги відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_8 покарання в межах встановлених санкціями інкримінованих кримінальних правопорушень.

Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку щодо ОСОБА_8 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений розмір покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідності у зв`язку із закінченням строків давності у відповідності до положень ст.. 49 КК України через ухилення його від досудового розслідування колегія суддів вважає необґрунтованими.

Визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення.

Частиною першою статті 49 КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання

На переконання колегії суддів, підхід, за якого ухилення підозрюваного, обвинуваченого від розслідування або суду безумовно виключає застосування диференційованих строків давності, є хибним і призводить до безпідставної заміни цих строків загальними, які встановлені частиною другою статті 49 КК і є значно тривалішими. Наслідком цього може бути притягнення до відповідальності і застосування заходів примусу за межами термінів, визначених відповідними кримінально-правовими нормами, що рівнозначно покаранню без закону всупереч забороні, встановленій статтею 7 Конвенції.

З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду у даному кримінальному провадженні, згідно якого, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення колегія суддів приходить до наступного.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення у даному кримінальному провадженні були вчинені у 2017 році, на даний час минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності у даному кримінальному провадженні, однак обвинувачений ОСОБА_8 заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а тому вирок суду підлягає зміні, а обвинувачений ОСОБА_8 - звільненню від покарання на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо незгоди обвинуваченого з вироком суду першої інстанції в частині розміру стягнення моральної шкоди, то колегія вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до положень ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandali v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

У роз`ясненнях, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На переконання апеляційного суду, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у повній мірі враховував, глибину душевних страждань потерпілих та ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості прийшов до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. кожному потерпілому буде відповідати глибині їх душевних страждань, що узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання необґрунтованим визначений потерпілим розмір відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року, щодо ОСОБА_8 змінити.

Звільнити ОСОБА_8 від призначеного вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року покарання на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В решті цей вирок залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4