Ухвала

від 15.01.2024 по справі 757/46958/23-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 757/46958/23-ц

Провадження №2/367/2673/2024

УХВАЛА

Іменем України

про відмову у відкритті провадження у справі

15 січня 2024 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської областіКарабаза Н.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дії та стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дії та стягнення збитків відповідно до ухвали Печерського районного суду м.Києва від 01.11.2023 року про передачу даної справи за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Перевіривши матеріали справи, суддя вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Згідност. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 , як громадянин України, у зв`язку запровадженням заходів щодо забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, відвернення відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, зранку, 24 лютого 2022 року, прибувши до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, був призваний на військову службу.

Із 24 лютого 2022 року як військовослужбовець Збройних Сил України, позивач проходить (відбуває) військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконує (несе) обов`язки військової служби та військові обов`язки в воєнний стан.

З 1 лютого 2023 року на період дії воєнного стану виплата військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" напряму залежить від районів перебування військовослужбовців, складності і специфіки бойових чи спеціальних завдань, які вони виконують.

10.04.2023 Верховна Рада України прийняла рішення про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. №8312 від 27.12.2022).

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (реєстраційний № 8312), із внесеними поправками, передбачає: уЗаконі України "Про правовий режим воєнного стану"(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 28, ст.250 із наступними змінами): 1) статтю 16 Закону України доповнити частиною другою такого змісту: «2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених на таких осіб завдань чи районів проходження служби. Для таких осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Положення цього пункту не поширюється на курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів і слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання.».

11.04.2023 у порядку законодавчої ініціативи відповідно до статті 93 Конституції України та статті 48 Регламенту Верховної Ради України, народним депутатом України ОСОБА_2 до Верховної Ради України внесено проект Постанови «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (реєстр. № 8312 від 27.12.2022). 25.04.2023 до Верховної Ради України надійшов висновок Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (вх. 04-28/3-2023/86939 від 25.04.2023) на проект Постанови Верховної Ради України "Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (реєстр. № 8312 від 27.12.2022), внесений народним депутатом України ОСОБА_2 (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023).

Згідно з електронною резолюцією Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 від 12.04.2023 року (електронна карта документа (1162142) Комітет на засіданні 25.04.2023 року (протокол № 152) попередньо розглянув проект Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаний із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)», внесений народним депутатом України ОСОБА_2 (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023), та його заяву до Голови Верховної Ради України, додану до супровідних документів.

Поданим проектом Постанови Верховної Ради України (реєстр. № 8312-П) пропонується скасувати рішення Верховної Ради України від 10 квітня 2023 року про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (реєстр.№8312 від 27.12.2022), оскільки, як зазначено в пояснювальній записці до проекту: "... ухвалення цього рішення відбулося із порушенням вимог Регламенту Верховної Ради 2 України, зокрема, ч. 1 ст. 117, яка передбачає, що законопроект, підготовлений до другого читання, висновок головного комітету та інші супровідні документи до нього надаються народним депутатам не пізніш як за десять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України. Втім, вказані документи були надані народним депутатам України лише 07.04.2023 р., тобто, за 3 (три) дні до дня розгляду законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України. Вказане позбавило можливості народних депутатів України належно вивчити та підготуватися до розгляду законопроекту, що могло мати наслідком неврахування низки правок до цього законопроекту.... ".

Згідно зі стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України від 10.04.2023 року, розміщеною на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, під час розгляду проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстр. № 8312 від 27.12.2022) головуючий на пленарному засіданні Голова Верховної Ради України ОСОБА_3 розпочав розгляд зазначеного законопроекту в другому читанні з обговорення пропозицій народних депутатів України, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших народних депутатів України. Під час розгляду пропозицій і поправок народні депутати України - автори пропозицій висловили свої зауваження щодо правового змісту законопроекту.

Після завершення розгляду пропозицій до законопроекту головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради України Голова Верховної Ради України ОСОБА_3 поставив на голосування пропозицію про прийняття в другому читанні та в цілому з необхідними техніко-юридичними поправками проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (реєстр. № 8312). Зазначений Закон України було прийнято Верховною Радою України в другому читанні та в цілому ("за" - 277 народних депутатів України).

Позивач вважає, що народний депутат України ОСОБА_2 не мав права подавати Голові Верховної Ради України відповідну заяву та вносити на розгляд Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України "Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)" (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023).

Відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 2 ч. 1ст. 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другоїстатті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, позивач в силу його особливого статусу, визначеногоЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова звертається до суду з позовом про визнання неправомірними дій народного депутата, внаслідок яких позивачу не виплачується додатково винагорода у розмірі 30000 грн. кожного місяця.

За змістом пункту 17 частини першоїстатті 3 КАС України, Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина першастатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу грошового забезпечення військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першоїстатті 19 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першоїстатті 4 КАС України).

За змістом частини п`ятоїстатті 21 КАС Українивимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядає адміністративний суд, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можна розглядати за правилами адміністративного судочинства тоді, коли ці вимоги стосуються шкоди, завданої, зокрема, протиправними діяннями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (наприклад, із вимогою визнати протиправним діяння цього суб`єкта та зобов`язати його вчинити певну дію).

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі №362/643/21 та також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18.

Досліджуючи зміст позовної заяви та позовних вимог, суд встановив, що предметом спору є грошове забезпечення військовослужбовців.

Діями депутата ОСОБА_2 щодо внесення проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану та стягнення збитків у вигляді доходів реально не одержаних за звичайних обставин було порушено право позивача на отримання щомісячного додаткового виду грошового забезпечення відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, скільки спір у справі № 757/46958/23-ц стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідний соціальний і правовий захист військовослужбовців, а саме гарантувала військовослужбовцям право на грошове забезпечення, правовідносини сторін цього спору є адміністративно-правовими.

Згідно з вимогами п. 1 ст.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, підстави та предмет даного спору, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дії та стягнення збитків, з тих підстав, що вона не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. При цьому позивач не позбавлений права звернутися до відповідного адміністративного суду за вирішенням спору в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст.186, ст. ст.260-261,353 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дії та стягнення збитків.

Ухвала може бути оскаржена в установленому законодавством порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза