Постанова

від 16.01.2024 по справі 931/14/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 931/14/23 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В. Провадження № 22-ц/802/69/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

з участю прокурора Присяжнюк І. Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Давидюка О. Ф., Боярчука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) звернувся 02 січня 2023 року в суд з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки. Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812, площею 1,9347 га передана у комунальну власність, а згодом передана у приватну власність відповідачу з порушенням вимог закону, оскільки має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, з володіння належного користувача не вилучалась, внаслідок чого відбулася незаконна зміна цільового призначення землі лісового фонду та вилучення її з постійного користування ДП СЛАП «Локачіагроліс», яке припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «ВолодимирВолинське лісомисливське господарство». У ході проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (наразі Затурцівської сільської ради Володимирського району) на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії та картографії №45 від 15березня 2018 року «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення», яка затверджена наказом ГУ «Держгеокадастру у Волинській області № 3 - 389/15-19 СГ від 24 квітня 2019 року, було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20листопада 2019 року. На підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області, сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:081, яку зареєстровано у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району 21 квітня 2021 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 33-ОТГ від 10 грудня 2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність». Рішенням Затурцівської сільської ради №11/370 від 23 квітня 2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №16/103 від 20серпня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,9347 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0812, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області). 20 жовтня 2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . За матеріалами лісовпорядкування ДП СЛАП «Локачіагроліс» 2010 2011 років, які розроблені на підставі розпоряджень голови Волинської ОДА від 11серпня 2010 року №267 та від 27 вересня 2012 року № 411 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва. Згідно з інформацією ВО«Укрдержліспроект» за № 1019 від 23 листопада 2021 року спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду. До того ж на цій ділянці зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14см, висотою 8м, що підтверджується актом обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09серпня 2022 року. Спірна земельна ділянка охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади і може перебувати лише у державній власності. Просив витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812, площею 1,9347 га.

Рішенням Локачинського районного суд від 16 жовтня 2023 року позов задоволено, ухвалено витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812, площею 1,9347 га. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Волинської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 3721,50 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у листопаді 2023 року подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду в цій справі, оскільки вважає його ухваленим без урахування вимог матеріального та процесуального права. Беручи до уваги твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка вибула з державного володіння 20 листопада 2019 року, зважаючи на вимоги ст. ст. 256, 258, 267 ЦК України та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 186/599/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, до цього позову необхідно було застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у його задоволенні. Суд не навів жодних підстав, які б могли заперечити наведений її представниками правовий висновок Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі №351/1317/18, що при поданні віндикаційного позову застосовується загальний строк позовної давності у три роки, чим фактично залишив його поза увагою, не обґрунтувавши свою позицію в цій частині. Залишена поза увагою незаконність одночасного представництва інтересів Волинської ОВА, як представником керівника окружної прокуратури так і представником Волинської ОДА в одному судовому засіданні. Вважає керівника окружної прокуратури неналежним позивачем. Відсутність проекту землеустрою та документів, про перебування і перехід земельної ділянки з однієї сільської ради до іншої не дає належним та допустимим ідентифікувати її спірну земельну ділянку як предмет цього спору. Суд таку обставину залишив поза увагою, при цьому фактично покладався на непідкріплені будь-якими доказами припущення керівника окружної прокуратури. Відповідно до редакції ст. 122 ЗК України, що діяла у період 2010-2012 років, обласним адміністраціям було заборонено розпоряджатися землями, які мали сільськогосподарське призначення. Спірна земельна ділянка фактично з 80-х років минулого століття до цього часу була агровиробничою землею (сільськогосподарського призначення), тому вважає, що її спірна ділянка не могла входити до виділених Волинською ОДА гектарів землі, на яких ДП СЛАП «Локачіагрополіс» мало право проводити чи взагалі проводило якісь лісовпорядні роботи у період з 2010 року по цей час на підставі розпорядження від 11 серпня 2010 року за № 267. Таке розпорядження не може бути належним і достовірним доказом обґрунтованості позовних вимог, оскільки воно не ідентифікує спірну земельну ділянку як предмет спору. Керівник окружної прокуратури не довів належними, об`єктивними і допустимими доказами факт проведення лісовпорядних робіт на її ділянці в період з 2010 року по цей час. Згідно з таксації проведеної ВО «Укрдержліспроект» в 2011 році на її земельній ділянці була галявина і на ній не росли дерева та кущі. Переконана, що керівник окружної прокуратури відмовився надати суду та її представникам Проект організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» та інших документів (бухгалтерських), адже виділення державою коштів на проведення лісовпорядних робіт на землях у яких впродовж більш як 13 років навіть не змінювалось цільове призначення неможливе. Фрагмент з публічної кадастрової карти України станом на 19листопада 2021 року не є і не може бути витягом з Державного земельного кадастру, оскільки він отриманий без дотримання вимог ч. 3 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за № 1051, на ньому відсутнє обов`язкове посилання на Державний земельний кадастр та обов`язковий атрибут у вигляді QR-коду, а також сформований неуповноваженою особою. Висновки Великої Палати, викладені у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №488/1617/16, не можуть бути застосовані до цих правовідносин. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Володимирської окружної прокуратури заперечив доводи апеляційної скарги відповідача. Вказав, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку йому стало відомо лише 23 листопада 2021 року, коли надійшов лист ВО «Укрдержліспроект», яким підтверджується той факт, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду. Крім того, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключного з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Лише з 21 квітня 2021 року відповідна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав. Прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснювала належним чином захист прав інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася. Приєднаними до позовної заяви доказами підтверджується той факт, що спірна земельна ділянка на момент видачі розпорядження Волинської ОДА від 11серпня 2010 року № 267 знаходилась на території Озютичівської сільської ради та входить в 686 га землі, наданої ДП «Слап Локачіагроліс» розпорядженням Волинської ОДА від 11серпня 2010 року № 267 у постійне користування для ведення лісового господарства. Приєднаний до позову Перспективний план організації та ведення лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс» і є матеріалами лісовпорядкування державного підприємства». Спірна земельна ділянка, яка охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної чи приватної власності є неправомірною. Відповідач, якому була відчужена земельна ділянка, проявивши розумну обачність, не могла не знати про незаконність набуття ним спірної земельної ділянки, яка була заліснена. Просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор ПрисяжнюкІ.Б., представник позивача Волинської ОДА Чимерис Т. О. не визнали апеляційну скаргу. Представники відповідача ОСОБА_2 , адвокати Давидюк О. Ф., Боярчук П. А., підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просили її задовольнити.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 45 від 15 березня 2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, в тому числі і на території Затурцівської сільської об`єднаної територіальної громади Локачинського району, згідно Додатку 1 до вказаного наказу.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району), загальною площею 401,7806 га, затверджено наказом ГУДержгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24 квітня 2019 року.

У результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20 квітня 2019 року.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства зареєстрована в ДЗК 20 листопада 2019 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 зареєстрована 21квітня 2021 року в комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10 грудня 2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Рішенням Затурцівської сільської ради № 11/370 від 23 червня 2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №16/103 від 20 серпня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,9347га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0812, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області). 20 жовтня 2021 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20 листопада 2019 року, розташована: Волинська область, Локачинський район, Затурцівська сільська рада.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації № 267 від 11серпня 2010 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27 вересня 2012 року, Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Локачіагроліс" було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, згідно із додатком, в тому числі на території Озютичівської сільської ради - 686 га. На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, що погоджені протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція. До матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛАП "Локачіагроліс" належать, зокрема: перспективний план ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, відомості запроектованих заходів, пояснювальна записка, документація державного лісового кадастру за 2011 рік), план майстерської дільниці № 1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» (лісовпорядкування 2010 року), протокол другої лісовпорядної наради лютого 2012 року. З інформації ВО "Укрдержліспроект", а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19 листопада 2021 року з нанесеними межами частини кварталу № 9 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 повністю накладається на землі лісового фонду, а саме 8, 9 виділу 9 кварталу.

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09 серпня 2022 року, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812, яка знаходиться в кварталі 9 виділі 8 Локачинського лісництва, на ній зростають лісові культури віком 15 років, середнім діаметром 14 см, висотою 8 м, повнотою 1,0.

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» № 01.18/253-21 від 29листопада 2021 року, надісланої Володимир Волинській окружній прокуратурі, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав.

За приписами ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №916/3727/15).

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Землі України за основним цільовим призначенням, згідно з п. п. «а», «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України, поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 57 ЗК України (у редакції, що діяла станом на 20 листопада 2019 року) земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11 серпня 2010 року) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України в редакції станом на 11 серпня 2010 року).

Положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частинами 3,4 статті 122 ЗК України (в редакції, станом на 11 серпня 2010 року) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16 січня 2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 23жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30січня 2018 року у справі № 707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 278/1735/15-ц.

Твердження відповідача про те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23жовтня 2019 року (у справі № 488/402/16-ц, оскільки у справі № 488/1617/16 Великої Палати Верховного Суду, на яку вказує в апеляційній скарзі відповідач, постанови не ухвалювала), на яку посилався прокурор у мотивах позовної заяви, застосуванню не підлягає, на увагу не заслуговує, оскільки обставини у цій справі та у справі, що переглядається, є подібними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неналежності інформації, наданої ВО «Укрдержліспроект», як доказу, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №361/6826/16 та від 06 липня 2022 року у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Доводи відповідача про причини ненадання прокурором проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» та інших (бухгалтерських) документів є припущеннями, що носять суб`єктивний характер, та не підтверджуються стороною відповідача належними та допустимими доказами. Крім того, колегія суддів зауважує, що приєднаний до позовної заяви Перспективний план організації і ведення лісового господарства ДП СЛАП « Локаіагроліс» схвалено за результатами базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" у 2011 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Сторони не заявляли в судовому засіданні клопотань про призначення у цій справі судової земельно-технічної експертизи на предмет встановлення накладання земельних ділянок.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції з наявних матеріалів справи установив, що земельна ділянка 0722484400:03:000:0812, на момент її відведення у приватну власність ОСОБА_2 , відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення, яка з державного лісового фонду не вилучалася та перебувала в постійному користуванні ДП «СЛАП «Локачіагроліс».

Установивши, що спірна земельна ділянка повністю відноситься до земель лісогосподарського призначення (9 квартал 8 виділ Локачинського лісництва) та перебувала в користуванні ДП «СЛАП «Локачіагроліс», а рішення про її вилучення з постійного користування вказаного підприємства та про зміну цільового призначення земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, суд першої інстанції зробив правильний висновок про вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза волею власника та наявність правових підстав для витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача про неможливість витребування земельної ділянки в добросовісного набувача, зазначивши, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, яка є залісненою та повністю знаходиться в 9 квартал 8 виділ Локачинського лісництва, ОСОБА_2 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою, у зв`язку з чим вона не може вважатися добросовісним набувачем земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц).

Судом першої інстанції, з огляду на вищевказані положення, зроблений висновок, що в силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України.

Також визначена земельна ділянка, в порушення приписів ст.ст. 17, 31 ЛК України, ст.ст. 20, 122 ЗК України, без погодження із розпорядником земельних ділянок Волинською обласною державною адміністрацією, як земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка на праві постійного користування належить на даний час ДСГП "Ліси України", була передана з державної власності у комунальну власність, в той час, коли передача земель для ведення лісового господарства із державної в комунальну власність відбувається не інакше, як за рішенням відповідної обласної державної адміністрації, а тому така передача є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, та не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Аргументи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів віднесення земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи та до заперечень наданих прокурором доказів без подання відповідачем належних та допустимих доказів на їх спростування.

В частині доводів апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав для подання позову в інтересах держави колегія суддів зауважує таке.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Тобто, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Із змісту позовної заяви у даній справі встановлено, що прокурор обґрунтував підстави для представництва. Також згідно з матеріалами справи, прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 30 вересня 2022 року №50/1-1415вих.22. Отже, компетентному органу Волинській обласній державній адміністрації було відомо про можливе порушення інтересів держави, проте упродовж розумного строку Волинська обласна державна адміністрація не звернулась з позовом до суду, не вжила інших заходів з метою захисту інтересів держави, що обґрунтовано розцінено прокурором як бездіяльність.

Законом не передбачено необхідності надання дозволу чи то погодження на звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі відповідного органу, як умову представництва інтересів держави в суді. Доводи апеляційної скарги про те, що лист керівника управління містобудування та архітектури Томчука М. за № 556/01-19/2-22 від 25серпня 2022 року, якому не надано права представництва інтересів Волинської обласної державної адміністрації, про відсутність заперечень на звернення з позовом до суду з прокурора, не спростовують висновку суду про обґрунтованість прокурором права на представництво у цій справі.

Доводи апеляційної скарги в частині пропуску прокурором строку на звернення до суду із цим позовом підлягають відхиленню з огляду на таке.

За ст. 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про вилучення з державної власності спірної ділянки, зміну її цільового призначення та передання її у приватну власність Володимир-Волинській окружній прокуратурі стало відомо 29 листопада 2021 року з листа ДП«СЛАП Локачіагроліс» № 01.18/253-21. Позов у цій справі подано 02 січня 2023 року. Після цього Волинська окружна прокуратура 23серпня 2022 року повідомила Волинську ОДА про факти незаконного використання земель лісового фонду на території Володимир-Волинського району, у тому числі спірною земельною ділянкою. Доказів того, що Володимир-Волинській окружній прокуратурі раніше було чи могло бути відомо про порушення прав/інтересів держави, матеріали справи не містять. Висновок суду у цій частині відповідає нормам матеріального права та зроблений із врахуванням встановлених обставин справи та на підставі наявних у матеріалах справи доказів, при цьому відповідач та її представники не спростували належними та допустимими доказами факт звернення прокурора із цим позовом поза межами строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що строк на звернення з цим позовом необхідно обраховувати з 20 листопада 2019 року - дня, коли спірна земельна ділянка вибула з державного володіння, хоч і заслуговують на увагу, однак також не спростовують правильність висновку суду про відсутність підстав для застосування позовної давності за заявлених позовних вимог.

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0812 зазначено, що реєстрація в ДЗК з зазначенням цільового призначення відбулася 20 листопада 2019 року.

Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набув чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому на час звернення прокурора з цим позовом до суду станом на 02січня 2023 року строк позовної давності не закінчився.

Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий - суддя

Судді