Постанова

від 25.01.2024 по справі 903/799/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Справа № 903/799/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання Романець Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№5474/22 від 04.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 (повний текст - 13.11.2023) у справі №903/799/23 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна, с.Полковниче, Білоцерківського району, Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв, с.Баїв, Луцького району, Волинської області

про стягнення 2952086,74 грн,

за участю представників:

позивача (апелянта) - Невідомський Олександр Юрійович (в залі суду);

відповідача - Кушнір Юлія Василівна, Павлович Ігор Іванович (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв про стягнення 2952086,74 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№5474/22 від 04.12.2023).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що суд прямо не вказує коли саме позивач мав передати право власності на товар. Із контексту оскаржуваного рішення ця дата - ймовірно 15.04.2022.

Зазначає, що підпунктом 5.1.2.Договору не передбачено зобов`язання позивача щодо передачі права власності відповідачеві до 15.04.2022 чи щодо здійснення поставки товару відповідачеві в цей же термін, а вказано про здійснення платежу в день відвантаження товару в місце поставки. Тобто, позивач до 15.04.2022 мав виконати зобов`язання саме з відвантаження товару в місце поставки. Інші зобов`язання у позивача станом на 15.04.2022 договором не передбачені.

На думку апелянта, суд не зважив, що саме у позивача були всі підстави вважати, що товар не буде вчасно оплачений, оскільки станом на 15.04.2022 існувала заборгованість ще за першим платежем та саме позивач мав право не відвантажувати товар на місце поставки. Не зважаючи на це, позивач відвантажив товар на адресу поставки відповідача. Тому суд помилково застосував норму частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України саме по відношенню до позивача, який добросовісно та в повному обсязі виконав покладені на нього договором зобов`язання.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції: не врахував, що право власності на товар переходить після повної його сплати; не врахував, що саме відповідач зобов`язаний в якості виконання зустрічного зобов`язання сплатити другий платіж за товар в день його відвантаження в місце поставки; суд не врахував направлення чергових рахунків позивачем на адресу відповідача, які взагалі були не оплачені; не врахував, що положенням пп.5.1.2. договору передбачено зобов`язання позивача саме «відвантажити товар на місце поставки», а не передати право власності чи поставити товар; не врахував, що позивач відвантажив товар на місце поставки відповідно до умов договору відповідального зберігання, який був укладений саме на виконання умов договору купівлі-продажу; не врахував, що відповідач не відмовляється платити, оскільки не передано право власності на товар, а відповідач відмовляється платити в принципі, що вбачається з правової позиції, викладеної відповідачем у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.

Також апелянт вважає, що поведінка відповідача, є суперечливою та недобросовісною: з одного боку відповідач отримав товар, використовував його у своїй господарській діяльності (підтверджується листом відповідача від 27.04.2023 №44, що приєднаний до матеріалів справи), здійснив його часткову оплату, а з іншого боку, відповідач заперечує наявність боргу зі сплати за отриманий товар. При цьому позивач в цьому спорі є стороною, яка діє собі на шкоду, оскільки товар, на виготовлення якого позивач витратив власні ресурси та кошти, передано відповідачеві ще 15.04.2022 в термін, обумовлений в договорі.

Звертає увагу, що перед першим судовим засіданням позивач звернувся до суду зі заявою про огляд веб-сайтів (сторінок в мережі Інтернет) від 04.10.2023 №1004/1, в якій послався на те, що виникла необхідність у дослідженні веб-сайтів саме внаслідок заперечення курсу валют з боку відповідача, однак суд першої інстанції вказаного не зробив.

Тому позивач просить оглянути веб-сайт (сторінку) http://mezhbank.org.ua/ та встановити середній курс продажу євро на час закриття торгів у відповідну дату та зафіксувати цей курс у розрізі дат встановлення курсів євро, а саме станом на: 16.12.2021, 28.01.2022, 26.04.2022, 11.05.2022, 20.05.2022, 11.10.2022, 25.11.2022, 20.12.2022, 07.03.2023, а також оглянути веб-сайт (сторінку) http://www.udinform.com/, встановити безготівковий курс продажу євро на момент закриття торгів у відповідну дату та зафіксувати цей курс у розрізі дат встановлення курсів євро, а саме станом на: 26.04.2022, 11.05.2022, 20.05.2022, 11.10.2022, 25.11.2022, 20.12.2022, 07.03.2023.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23, позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОПА Україна» борг за поставку сільськогосподарської техніки в сумі 2952086 грн 74 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33000,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/799/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.

Листом суду апеляційної інстанції від 05.12.2023 матеріали справи №903/799/23 витребовувалися з господарського суду Волинської області.

15.12.2023 матеріали справи №903/799/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.12.2023, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів - учасників колегії Коломис В.В. у період з 18.12.2023 по 12.01.2024 та Крейбух О.Г. у період з 07.12.2023 по 22.12.2023, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів - членів колегії у судовій справі №903/799/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№5474/22 від 04.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.01.2024 об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу у строк до 05.01.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

04.01.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідач, зокрема, зазначає, що аналіз змісту пункту 5 договору «Умови оплати» дозволяє дійти висновку про те, що сторони договору домовились, що відповідач до 21.12.2021 перерахує позивачу передоплату у розмірі 11600 євро, 2-ий платіж - до 15.04.2022, в день відвантаження товару на місце поставки, а 3-ій і 4-ий платіж перерахує після передачі товару.

Звертає увагу, що згідно із пунктом 3.3 договору купівлі-продажу від 16.12.2021 №646-21 у день відвантаження товару, після виконання покупцем пунктів 5.1.1-5.1.4 продавець зобов`язаний надати покупцю такі відвантажувальні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, акт прийому передачі товару.

Однак, первинні документи, складення яких було прямо передбачено нормами пункту 3.3. договору для підтвердження факту здійснення позивачем такої поставки товару (рахунок-фактура, видаткова накладна, акт прийому передачі товару) складені не були та в матеріалах відсутні.

Згідно із актом приймання передачі товару від 15.04.2022 товар був переданий на відповідальне зберігання за адресою: 45643, Волинська обл., Луцький р-н., с.Баїв, вул.Перемоги, 35в, тобто не за місцем поставки, обумовленим сторонами у договорі купівлі - продажу №646-21 від 16.12.2021.

Відповідач вважає, що скаржник хибно стверджує, що ТОВ «РОПА Україна» мало право поставити товар після отримання повної оплати за товар, оскільки виходячи із умов договору купівлі-продажу від 16.12.2021 №646-21 поставка товару мала відбуватися 15.04.2022 одночасно із внесенням покупцем другого платежу.

Зазначає, що податкова накладна за фактом поставки товару позивачем не складалася та не реєструвалася в Єдиному реєстрі податкових накладних, що додатково свідчить про те, що сам факт поставки на момент на вирішення справи судом першої інстанції ще не відбувся.

Звертає увагу, що відповідно до даних бухгалтерського обліку самого ж позивача, за вказаним договором саме у ТОВ «РОПА Україна» наявний борг перед відповідачем, а не навпаки, оскільки кошти в сумі 1500000,00 грн були отримані позивачем без факту поставки товару ТОВ «Україна-Баїв».

Зазначає, що оскільки акт звірки взаємних розрахунків №2236 був підписаний 24.11.2023, тобто уже після прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023, відповідач з об`єктивних причин не мав можливості надати вказаний акт до суду першої інстанції, у зв`язку із чим вказаний доказ подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Також зазначає, що станом на дату звернення до суду неоплаченою залишилася сума 2066276,43 грн, а не 2952086,74 грн про стягнення яких просить позивач.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про огляд веб-сайтів з метою встановлення валют під час дослідження доказів, повідомляє, що відповідач не ставить під сумнів той факт, що станом на вказані у позовній заяві дати існував курс євро, який був зазначений позивачем у розрахунку, про що було заявлялося в суді першої інстанції. Проте відповідач не погоджується із зробленим позивачем розрахунком заборгованості та вказував, що застосований курс відрізнявся від того курсу, який був самостійно вказаний позивачем у рахунках на оплату.

Також відповідач вважає, що надані позивачем документи не є належними та достатніми доказами на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі в заявленому розмірі та у разі задоволення даної апеляційної скарги клопоче про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції скаргу ТОВ «РОПА Україна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23 без змін.

25.01.2024 від апелянта до суду надійшли письмові пояснення.

У поясненнях позивач, зокрема, звертає увагу, що право власності на товар, що має бути поставленим відповідно до умов договору купівлі-продажу, як і підтверджуючі передачу права власності документи, передається/складаються виключно після повної оплати товару, про що було домовлено між позивачем та відповідачем в умовах договору купівлі-продажу.

Зазначає, що зобов`язання з відвантаження товару на адресу поставки позивачем було виконано, що відповідачем під час слухання спору в суді першої інстанції не заперечувалось (відповідач заперечував виключно факт поставки та передачі права власності, з чим позивач погоджувався).

Посилання відповідача на акт звірки та наявність боргу у позивача перед відповідачем вважає маніпуляцією, оскільки вказана в акті звірки сума є загальною сумою, сплаченою відповідачем на виконання договору купівлі-продажу та до передачі права власності на товар сплачені відповідачем кошти обліковуються за кредитом відповідного рахунку і позивач в такому випадку виступає в ролі боржника, а відповідач кредитора до повної оплати за товар.

Зазначає, що поведінка відповідача є суперечливою: з одного боку відповідач вказує на те, що позивач має забрати товар у зв`язку з порушенням ним же (відповідачем) строків оплати, а з іншого боку, на момент наявності таких порушень відповідач прийняв товар на відповідальне зберігання та використовував його у своїй господарській діяльності.

Позивач вважає наведені в позовній заяві розрахунки правильними, оскільки сайт http://www.udinform.com повноцінно відновив роботу лише станом на дату здійснення платежу від 12.10.2022, проте для зручності суду наводить альтернативний розрахунок боргу на підставі даних, які не заперечуються відповідачем (у позивача та відповідача наявна суперечність у застосуванні джерела визначення курсу євро виключно в частині трьох платежів: від 27.04.2022 в сумі 300000 грн, від 12.05.2022 в сумі 200 000 грн та від 23.05.2022 в сумі 200 000 грн) в таблиці.

Просить приєднати пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.01.2024 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23 та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги та надали пояснення по справі. Просили суд апеляційну скаргу ТОВ «РОПА Україна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23 без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна, як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №646-21 (надалі - договір).

Згідно з п.1.1. договору продавець взяв на себе зобов`язання щодо передачі у власність покупця сільськогосподарської техніки, а саме: аплікатора для внесення рідких добрив DRAGON АМ 11.25, 2022 року виробництва в кількості 1 шт. (надалі - товар), а покупець - щодо приймання товару та його своєчасної оплати.

Згідно п.2.1. договору ціна товару становить 3555504,40 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено грошовий еквівалент зобов`язання в євро - 116000,00 євро.

Пунктом 2.3. договору визначено порядок розрахунку еквіваленту грошового зобов`язання в гривнях, а саме: суми, що підлягають сплаті за товар відповідно пункту 5.1. договору сплачуються покупцем у гривнях, у розмірі погодженого сторонами еквіваленту середнього курсу євро розміри курсу продажу якого визначаються на підставі даних, оприлюднених на Українському фінансовому сервері на час закриття торгів на день, що передує оплаті (http://mezhbank.org.ua). Якщо з будь - яких об`єктивних підстав сайт http://mezhbank.org.ua припинить свою роботу або сторінка сайту буде не доступна або відсутня інформація на ній, то замість Міжбанку застосовується безготівковий курс продажу Євро до гривні на момент закриття торгів, встановлений на сайті Укрділінг http://www.udinform.com.

Пунктом 3 договору узгоджено строки та умови поставки. Поставка товару здійснюється продавцем за адресою: 45643, Волинська область, Луцький район, с.Баїв, вул.Перемоги, 1 (місце поставки) (п.3.1.); строк поставки товару: до 15 квітня 2022 року після здійснення оплати покупцем продавцю (п. 3.2.).

Згідно п.5.1. договору передбачено порядок сплати платежів, а саме: оплата товару повинна бути здійснена покупцем продавцю в гривнях на наступних умовах:

п.п.5.1.1. Передплата у розмірі 11600,00 євро, в т.ч. ПДВ (20%): 1933,33 євро перераховується покупцем у гривнях, у розмірі погодженого сторонами еквіваленту курсу євро розміри середнього курсу продажу котрого визначаються на підставі даних, оприлюднених на Українському фінансовому сервері на час закриття торгів на день, що передує оплаті (http://mezhbank.org.ua). Якщо з будь - яких об`єктивних підстав сайт http://mezhbank.org.ua припинить свою роботу або сторінка сайту буде не доступна або відсутня інформація на ній, то замість Міжбанку застосовується безготівковий курс продажу Євро за гривні на момент закриття торгів, встановлений на сайті Укрділінг http://www.udinform.com/ згідно надісланого продавцем факсимільного рахунку. Платіж здійснюється покупцем до 21 грудня 2021 року шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця;

п.п.5.1.2. Другий платіж у розмірі 40600,00 євро, в т.ч. ПДВ 6766,67 євро перераховується покупцем у гривнях, у розмірі погодженого сторонами еквіваленту курсу євро розміри середнього курсу продажу котрого визначаються на підставі даних, оприлюднених на Українському фінансовому сервері на час закриття торгів на день що передує оплаті (http://mezhbank.org.ua). Якщо з будь - яких об`єктивних підстав сайт http://mezhbank.org.ua припинить свою роботу або сторінка сайту буде не доступна або відсутня інформація на ній, то замість Міжбанку застосовується безготівковий курс продажу Євро до гривні на момент закриття торгів, встановлений на сайті Укрділінг http://www.udinform.com/ та згідно надісланого продавцем факсимільного рахунку. Платіж здійснюється покупцем до 15 квітня 2022 року, в день відвантаження товару на місце поставки, шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця;

п.п.5.1.3. Третій платіж у розмірі 31900,00 євро, в т.ч. ПДВ 5316,67 євро, перераховується покупцем у гривнях, у розмірі погодженого сторонами еквіваленту курсу євро розміри середнього курсу продажу котрого визначаються на підставі даних, оприлюднених на Українському фінансовому сервері на час закриття торгів на день, що передує оплаті (http://mezhbank.org.ua). Якщо з будь - яких об`єктивних підстав сайт http://mezhbank.org.ua припинить свою роботу або сторінка сайту буде не доступна або відсутня інформація на ній, то замість Міжбанку застосовується безготівковий курс продажу євро до гривні на момент закриття торгів, встановлений на сайті Укрділінг http://www.udinform.com/ та згідно надісланого продавцем факсимільного рахунку. Платіж здійснюється покупцем до 30 серпня 2022 року шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця;

п.п.5.1.4. Четвертий платіж у розмірі 31900,00 євро, в т.ч.ПДВ 5316,67 євро, перераховується покупцем у гривнях, у розмірі погодженого сторонами еквіваленту курсу євро розміри середнього курсу продажу котрого визначаються на підставі даних, оприлюднених на Українському фінансовому сервері на час закриття торгів на день, що передує оплаті (http://mezhbank.org.ua). Якщо з будь - яких об`єктивних підстав сайт http://mezhbank.org.ua припинить свою роботу або сторінка сайту буде не доступна або відсутня інформація на ній, то замість Міжбанку застосовується безготівковий курс продажу євро за гривні на момент закриття торгів, встановлений на сайті Укрділінг http://www.udinform.com/ згідно надісланого продавцем факсимільного рахунку. Платіж здійснюється покупцем до 30 листопада 2022 року шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця.

Пунктами 3.1., 3.2. договору узгоджено, що поставка товару здійснюється продавцем за адресою: 45643, Волинська обл., Луцький р-н., с.Баїв, вул.Перемоги, 1 (надалі - місце поставки).

Отже, сторони встановили певну послідовність та взаємну обумовленість дій покупця і постачальника, виконання зобов`язання з оплати поділено на чотири етапи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив товар.

Щодо 1-го платежу (або щодо передоплати, п.п.5.1.1.). Відповідач перерахував позивачу передоплату 17.12.2021 у розмірі 100000 грн, 31.01.2022 у розмірі 250000 грн, 27.04.2022 у розмірі 300000 грн, що підтверджується копією картки 6811 рахунку позивача (арк.справи 8).

Платіж 17.12.2021 зараховувався позивачем за курсом 30,76 грн станом на 16.12.2021, платіж 31.01.2022 зараховувався за курсом 32,1133 грн станом на 28.01.2023, платіж 27.04.2023 зараховувався за курсом 33,59 грн станом на 24.02.2023.

З 8931,23 євро (27.04.2022) позивач в рахунок оплати 1-го платежу зарахував 564,09 євро, решту 8367,14 євро: в рахунок оплати 2-го платежу.

Розрахунки відображені позивачем у таблиці, наведеній у позовній заяві (арк.справи 2).

Тобто, загальна сума оплати у євро за 1-им платежем становить 11600 євро, тобто, у відповідача відсутня заборгованість за 1-им платежем (або передоплатою, п.п.5.1.1.), спору між сторонами в цій частині немає.

Щодо 2-го платежу (п.п.5.1.2.). Відповідач перерахував позивачу 27.04.2022 кошти у розмірі 281052,23 грн, 12.05.2022 200000 грн, 23.05.2022 200000 грн, 12.10.2022 150000 грн, 28.11.2022 100000 грн, 21.12.2022- 100000 грн, 08.03.2023 100000 грн.

Платіж 27.04.2022 зараховано позивачем за курсом 33,5900 грн станом на 24.02.2022, платіж 12.05.2022 зараховано за курсом 33,5900 грн станом на 24.02.2022, платіж 23.05.2022 зараховано за курсом 33,5900 грн станом на 24.02.2022, платіж 12.10.2022 зараховано за курсом 35,8373 грн станом на 11.10.2022, платіж 28.11.2022 зараховано за курсом 38,3519 грн станом на 25.11.2022, платіж 21.12.2022 зараховано за курсом 39,2500 грн станом на 20.12.2022, платіж 08.03.2023 зараховано за курсом 39,3276 грн станом на 07.03.2022.

Розрахунки відображені позивачем у таблиці, наведеній у позовній заяві (арк.справи 2), згідно яких загальна сума оплати відповідача у євро за 2-им платежем становить 32158,43 євро, заборгованість 8441,57 євро.

3-тій (31900 євро) і 4-ий платіж (31900 євро) відповідач не оплачував зовсім.

Вважаючи, що у відповідача виникла заборгованість за переданий йому товар у розмірі 2952086,74 грн (72241 євро х 40,8641 грн станом на 26.07.2023), позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Оскільки договір купівлі-продажу має двосторонній характер, тобто, певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому договором. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як вбачається із правової природи укладеного між позивачем і відповідачем договору та його змісту, сторонами узгоджено зустрічне виконання зобов`язання (п.п.5.1.2).

Також ними було передбачено передачу товару на умовах часткової попередньої оплати (п.п.5.1.1) та оплату після передачі товару (п.п.5.13-5.1.4).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідні правовідносини, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 ЦК України).

Як вірно відмічено судом першої інстанції, аналіз змісту пункту 5 договору Умови оплати дозволяє дійти висновку про те, що сторони договору домовились, що відповідач до 21.12.2021 перерахує позивачу передоплату у розмірі 11600 євро, 2-ий платіж - до 15 квітня 2022 року, в день відвантаження товару на місце поставки, а 3-ій і 4-ий платіж перерахує після передачі товару.

Пунктами 3.1., 3.2. договору купівлі-продажу передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем за адресою: 45643, Волинська область, Луцький район, с.Баїв, вул.Перемоги, 1.

Строк поставки товару: до 15 квітня 2022 року після здійснення оплати покупцем продавцю.

Матеріали справи не містять доказів передачі позивачем відповідачу саме на виконання умов договору купівлі-продажу товару - сільськогосподарської техніки, а саме: аплікатора для внесення рідких добрив DRAGON АМ 11.25 2022 року виробництва, у місце поставки та строк, узгоджений у договорі.

Зокрема, згідно п.3.3 договору купівлі-продажу від 16.12.2021 №646-21 у день відвантаження товару, після виконання покупцем пунктів 5.1.1-5.1.4 продавець зобов`язаний надати покупцю такі відвантажувальні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, акт прийому-передачі товару.

Однак, первинні документи, складення яких було прямо передбачено нормами пункту 3.3. договору для підтвердження факту здійснення позивачем такої поставки товару (рахунок-фактура, видаткова накладна, акт прийому-передачі товару) складені не були та в матеріалах відсутні.

Позивач пояснює, що, враховуючи виробництво аплікатора на замовлення відповідача та за рахунок коштів позивача, останній поставив аплікатор на виробничу базу позивача 15.04.2022, на підтвердження чого посилається на договір відповідального зберігання сільськогосподарської техніки №646-21/1 від 15.04.2022, та акт приймання - передачі до цього ж договору, що також укладений 15.04.2022.

Відповідач не заперечував факту передачі на зберігання аплікатора для внесення рідких добрив DRAGON АМ 11.25 2022 року виробництва.

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Умовами договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки №646-21/1 від 15.04.2022 не передбачено права користування переданим аплікатором.

При цьому, як вбачається зі змісту акту приймання-передачі товару від 15.04.2022, вказаний акт підтверджує факт передачі товару на відповідальне зберігання, а не факт поставки товару відповідачу та є невід`ємною частиною саме договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки №646-21/1 від 15.04.2022, натомість жодного посилання на договір купівлі-продажу №646-21 від 16.12.2021 він не містить.

Також, колегія суддів звертає увагу, що пунктами 3.1., 3.2. договору купівлі - продажу від 16.12.2021 №646-21, а також у додатку №1, узгоджено, що поставка товару здійснюється продавцем за адресою: 45643, Волинська обл., Луцький р-н., с.Баїв, вул. Перемоги, 1.

Натомість згідно із актом приймання-передачі від 15.04.2022 аплікатор був переданий на відповідальне зберігання за адресою: 45643, Волинська обл., Луцький р-н., с.Баїв, вул.Перемоги, 35в, тобто не за місцем поставки, обумовленим сторонами у договорі купівлі - продажу №646-21 від 16.12.2021.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, передача позивачем відповідачу аплікатора на зберігання згідно договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки №646-21/1 від 15.04.2022, не свідчить про факт поставки товару ТОВ «Україна-Баїв» на виконання договору купівлі - продажу №646-21 від 16.12.2021.

Скаржник хибно стверджує, що ТОВ «РОПА Україна» мало право поставити товар після отримання повної оплати за товар, оскільки виходячи із умов підпункту 5.1.3 договору купівлі-продажу від 16.12.2021 №646-21 поставка товару мала відбуватися 15.04.2022 одночасно із внесенням покупцем другого платежу.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 зазначила, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Однак, податкової накладної за фактом поставки товару позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що додатково свідчить про те, що факт поставки не відбувся.

Крім цього, з акту звірки взаємних розрахунків від 24.11.2023 №2236 вбачається, що станом на 30.09.2023 у ТОВ «РОПА Україна» наявний борг перед ТОВ «Україна-Баїв» за договором купівлі - продажу від 16.12.2021 №646-21 в сумі 1500000,00 грн.

Слід відмітити, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі неналежного виконання ТОВ «Україна-Баїв» зобов`язань щодо оплати вартості товару, способом захисту порушених прав ТОВ «РОПА Україна» є саме витребування у відповідача такого товару та припинення дії договору.

Апелянт зазначає, що відповідач користувався аплікатором протягом значного періоду часу, посилається на лист відповідача від 27.04.2023 №4.

Згідно пункту 2.1.5 договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки №646-21/1 від 15.04.2022 зберігач за першою вимогою власника надає можливість доступу до майна і перевірки умов зберігання, а тому у разі наявності у позивача сумнівів щодо можливого використання товару, який перебуває на відповідальному зберіганні, він міг скористатися відповідним правом, однак така перевірка, у тому числі після отримання листа від 27.04.2023 №4, ним не проводилася та факти порушення умов зберігання не встановлювалися.

А тому, колегія суддів не вважає лист від 27.04.2023 №4 доказом користування аплікатором відповідачем.

З наведеного вище, колегія суддів робить висновок, що доказів на підтвердження передачі товару відповідачу у визначеному договором купівлі-продажу порядку позивач не надав.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за товар у розмірі 2952086,74 грн за своєю правовою природою фактично є вимогою про стягнення попередньої оплати за товар, який ще не переданий у визначеному договором купівлі-продажу порядку.

Оскільки позивач у справі не передав відповідачу товар у визначеному договором купівлі-продажу порядку, у позивача не виникло право вимагати оплати такого товару, а у відповідача не виник обов`язок з оплати непоставленого товару.

З огляду на відсутність заборгованості відповідача, доводи сторін щодо курсової різниці не мають значення для вирішення спору та не досліджуються.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, а також фактичні правовідносини, які склались між сторонами, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Волинської області про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна про стягнення з відповідача 2952086,74 грн непоставленого постачальником товару.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника та не приймає його посилання на практику Верховного Суду, оскільки у зазначеній апелянтом справі №927/211/22, на відміну від цієї справи, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається, та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Зокрема, із тексту постанови Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22 вбачається, що покупець порушив своє зобов`язання з попередньої оплати товару, передбачене договором, тоді як продавець виконав своє зобов`язання передати товар покупцю, що підтверджено актом приймання-передачі, однак у справі №903/799/23 покупець виконав обов`язок з попередньої оплати товару, а продавець не передав товар згідно акту приймання-передачі саме на виконання умов договору купівлі-продажу.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Витрати зі сплати судового збору у справі, з огляду на положення ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «РОПА Україна» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33000,00 грн, однак доказів таких витрат апелянтом не надано.

З огляду на відмову у задоволенні позову та апеляційної скарги, а також відсутність доказів витрат на професійну правничу допомогу, керуючись положеннями ч.4 ст.129 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33000,00 грн

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу (вх.№5474/22 від 04.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2023 у справі №903/799/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями РОПА Україна про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.01.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.