Рішення

від 26.01.2024 по справі 904/6423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6423/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2007/1 від 20.07.2023 у загальному розмірі 710 260 грн. 03 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2007/1 від 20.07.2023 у загальному розмірі 710 260 грн. 03 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 586 793 грн. 00 коп. - основний борг;

- 65 656 грн. 51 коп. - пеня;

- 7 651 грн. 78 коп. - інфляційні втрати;

- 50 158 грн. 74 коп. - 30% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2007/1 від 20.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати наданих у липні-серпні 2023 року транспортно-експедиторських послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 586 793 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.4. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 22.11.2023 в сумі 65 656 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня по жовтень 2023 року у сумі 7 651 грн. 78 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 22.11.2023 у сумі 50 158 грн. 74 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір за подання позовної заяви.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особо (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

За змістом частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: провулок Добровольців, будинок 15, квартира 3, м. Дніпро, 49049 (а.с. 96), на яку, на виконання частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (дата відправки - 13.12.2023; номер поштового відправлення - № 0600238386648, а.с.108).

Станом на 26.01.2024 до суду не повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600238386648, в якому містилася ухвала суду від 13.12.2023, не повернувся також і відповідний конверт з ухвалою суду, у зв`язку з чим судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду № 0600238386648 на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, а також виготовлялася копія Реєстру (Списку згрупованих відправлень) на відправку рекомендованих листів з повідомленням, які долучені до матеріалів справи (а.с.108). З вказаних доказів вбачається, що відповідач не забезпечує отримання ухвали суду від 13.12.2023 та більше одного місяця (з 20.12.2023) вказана судова повістка перебуває у відділеннях поштового зв`язку за місцем обслуговування відповідача (а.с. 109-111).

Отже, як убачається з матеріалів справи, відповідач тривалий час (більше одного місяця) не забезпечує отримання поштової кореспонденції суду за місцем свого офіційного місцезнаходження (а.с.109-111). При цьому, судом з`ясовано, що вказана поведінка відповідача носить систематичний характер, оскільки аналогічним чином відповідачем не отримана позовна заява, яка була надіслана позивачем до звернення із позовом до суду (а.с. 103-104). Ще раніше, відповідач також не отримав ймовірно претензію (а.с.61, 105-107).

З цього приводу суд зазначає таке.

Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

У той же час, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є al.foods@yahoo.com (а.с.96).

Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача - al.foods@yahoo.com є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

З метою фактичного повідомлення відповідача про наявність даного судового провадження, а також про зміст ухвали суду від 13.12.2023, ухвала суду від 13.12.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, зокрема, відповідачу на електронну пошту al.foods@yahoo.com, яку зазначено у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 13.12.2023 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту al.foods@yahoo.com, - 13.12.2023 (а.с.102).

Враховуючи вказане, відповідач, фактично, 13.12.2023 отримав ухвалу суду від 13.12.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну пошту відповідача al.foods@yahoo.com, - 13.12.2023 (а.с.102).

Слід відзначити, що інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 13.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115614866) надіслано судом 13.12.2023, зареєстровано в реєстрі 14.12.2023 та оприлюднено 15.12.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 13.12.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу на його офіційну електронну пошту (13.12.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 28.12.2023.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий майже один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 26.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 13.01.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 12.02.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимальний строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору транспортного експедирування, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 30% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 20.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (далі - клієнт, відповідач) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2007/1 (далі - договір, а.с.14-17), відповідно до умов пункту 1.1. якого експедитор зобов`язується за плату й рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з міжнародним перевезенням вантажу, відповідно до діючого законодавства України, вимогами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, інших міжнародних конвенцій і угод в області міжнародних перевезень. Клієнт зобов`язаний сплатити експедитору узгоджену плату.

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання й діє до 31.12.2024, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом також встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до положень частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами статті 316 Господарського кодексу України та частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням пасажирів і вантажів визнається перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Суд зазначає, у статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" зазначено, що Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Отже, виходячи зі змісту Конвенції, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Згідно з пунктом 2.1. договору конкретні умови по кожному замовленню узгоджуються заявкою, що є невід`ємною частиною договору. Допускається одержання заявки засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою (E-mail).

У відповідності до вказаних умов, сторонами були узгодженні наступні заявки на перевезення вантажу за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща):

1) заявка № 1/1 від 21.07.2023, в якій сторони визначили таке:

- номер договору та дата - № 2007/1 від 20.07.2023;

- період відвантаження - з 21.07.2023 по 28.07.2023;

- кількість та тип а/м - 5 а/м, тент;

- вантаж, вага кожний а/м - шрот в біг-бегах, вага до 22 т;

- узгоджена ставка (вартість перевезення в грн. за кожний а/м) - 61 471 грн. 00 коп. за кожний а/м;

- умови та строки оплати - 100% після завантаження та замитнення а/м, до вивантаження а/м;

- номери а/м - НОМЕР_17/НОМЕР_13, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , НОМЕР_5 /НОМЕР_16, НОМЕР_6 / НОМЕР_7 (а.с.46);

2) заявка № 2 від 24.07.2023, в якій сторони визначили таке:

- номер договору та дата - № 2007/1 від 20.07.2023;

- період відвантаження - з 25.07.2023 по 28.07.2023;

- кількість та тип а/м - 3 а/м, тент;

- вантаж, вага кожний а/м - шрот в біг-бегах, вага до 22 т;

- узгоджена ставка (вартість перевезення в грн. за кожний а/м) - 57 372 грн. 00 коп. за кожний а/м;

- умови та строки оплати - 100% після завантаження та замитнення а/м, до вивантаження а/м;

- номери а/м - НОМЕР_8 / НОМЕР_9 , НОМЕР_10 / НОМЕР_9 , НОМЕР_11 /НОМЕР_14 (а.с.47).

3) заявка № 3 від 24.07.2023, в якій сторони визначили таке:

- номер договору та дата - № 2007/1 від 20.07.2023;

- період відвантаження - з 25.07.2023 по 28.07.2023;

- кількість та тип а/м - 1 а/м, тент;

- вантаж, вага кожний а/м - шрот в біг-бегах, вага до 22 т;

- узгоджена ставка (вартість перевезення в грн. за кожний а/м) - 55 322 грн. 00 коп. за кожний а/м;

- умови та строки оплати - 100% після завантаження та замитнення а/м, до вивантаження а/м;

- номери а/м - НОМЕР_12 /НОМЕР_15 (а.с.47).

Вказані заявки підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками обох підприємств, отже, зважаючи на положення договору, належним чином підтверджують узгодження сторонами всіх необхідних умов перевезення та прийняття вказаних заявок до виконання позивачем.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни, платежів у розрахунків за послуги, а саме:

- ціни за договором установлені в гривнях, загальна вартість за договором складається із сумарної вартості наданих послуг, закріплених у рахунках і фактурах і включає ПДВ (пункт 4.1. договору);

- ціна включає винагороду експедитора (пункт 4.2. договору);

- ціни, що відповідають конкретному перевезенню/групі однотипних перевезень/, узгоджуються додатково перед кожним перевезенням/групою перевезень (пункт 4.3. договору);

- ціни є договірними й визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (пункт 4.5. договору);

- строк оплати не може перевищувати три банківських днів з моменту одержання рахунку, акту наданих послуг (виконаних робіт), якщо інший термін оплати не вказаний у разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень) (пункт 4.6. договору);

- оплата послуг експедитора проводиться клієнтом на поточний рахунок експедитора на підставі рахунку, акту наданих послуг (виконаних робіт). Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок експедитора (пункт 4.6. договору);

- клієнт зобов`язаний розглянути, підписати й передати експедиторові отриманий від експедитора акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) не пізніше 5-ти банківських днів з моменту його одержання. У випадку не підписання в зазначений строк акту або не передачі експедиторові в цей же строк підписаного акту, він вважається погодженим сторонами на 5-й банківський день із дня одержання його клієнтом, а послуги вважаються виконаними повністю і якісно (пункт 4.7. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що клієнт, зокрема, зобов`язується:

- забезпечити навантаження/вивантаження транспортного засобу, його митну обробку й митне оформлення всіх необхідних документів у наступний термін (пункт 3.2.4. договору):

- в Україні у країнах СНД - 48 годин з моменту прибуття автомобіля під навантаження/вивантаження (підпункт 3.2.4.1. договору);

- при навантаженні/вивантаженні в інших країнах - 24 години з моменту прибуття автомобіля під навантаження/вивантаження (підпункт 3.2.4.2. договору);

- у випадку транспортування дрібної партії вантажу (збірного вантажу) норма на обробку автомобіля встановлюється 24 години з моменту прибуття автомобіля під завантаження/вивантаження в будь-якій країні (підпункт 3.2.4.3. договору);

- забезпечити своєчасне, згідно з пунктом 3.2.4., і належне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, ветеринарного, карантинного, екологічного й іншого контролю й здачі вантажу вантажоодержувачеві, а також мати втрати, пов`язані із проходженням такого контролю.

У позовній заяві позивач зазначив, що у місці завантаження процес завантаження, оформлення товарно-супровідної документації та проведення митних процедур був проведений відповідачем з порушенням терміну, вказаного в договорі, а саме: 28.07.2023 - 29.07.2023 відправником вантажу було завершено проведення митних процедур, після чого транспортні засоби виїхали по маршруту; час розвантаження транспортних засобів також був перевищений відповідачем за заявками № 1/1 та 2. Порушення терміну завантаження та розвантаження транспортних засобів призвело до зміни вартості перевезень (у бік збільшення). Збільшення вартості було узгоджено сторонами, вартість була закріплена у актах наданих послуг, підписаних сторонами, що були отримані сторонами засобами електронного зв`язку. Позивач зазначає, що ним для проведення оплати були надані відповідачу засобами електронного зв`язку на його адресу електронної пошти, вказану у договорі - dimaoil.ua@gmail.com, попередні рахунки на узгоджені заявками суми. Листування з боку позивача проводилось з електронної адреси: bonustrans.ua@gmail.com. На момент прибуття транспортних засобів з вантажем на місце вивантаження жодний рахунок оплачений не був, в порушення узгоджених умов оплати. Розвантаження останніх транспортних засобів було завершено 10.08.2023. Як зазначає позивач, саме з дати розвантаження розпочався термін прострочення оплати відповідачем за надані послуги.

З цього приводу судом встановлено таке.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою ATA (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка ATA (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Стаття 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 вказаної Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та вказаних вище заявок № 1/1 від 21.07.2023, № 2 від 24.07.2023 та № 3 від 24.07.2023 позивачем було здійснено перевезення з місця завантаження до місця розвантаження товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними СМR, а саме: № 409523 від 26.07.2023, № 409563 від 26.07.2023, № 0142738 від 26.07.2023, № 716897 від 26.07.2023, №718801 від 2б.07.2023, № 664919 від 26.07.2023, №696379 від 26.07.2023, № 696384 від 26.07.2023, № 0001392 від 26.07.2023 (а.с.48-56).

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови договору, надані позивачем міжнародні товарно - транспортні накладні є належними та допустимими доказами надання експедитором послуг з організації міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоодержувачем на вказаних вище CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання експедитором обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу.

Слід також відзначити, що сторонами засвідчувався факт належного виконання позивачем послуг з перевезення вантажу шляхом складення Актів. Так, в матеріалах справи наявні такі Акти:

1. Акт № 197 від 09.08.2023 на суму 65 471 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_6 / НОМЕР_7 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_6 / НОМЕР_7 ; - за заявою № 1/1 від 21.07.2023 (а.с. 21);

2. Акт № 190 від 10.08.2023 на суму 69 471 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_17/ НОМЕР_13 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_17/ НОМЕР_13 ; - за заявою № 1/1 від 21.07.2023 (а.с. 26);

3. Акт № 191 від 10.08.2023 на суму 69 471 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; - за заявою № 1/1 від 21.07.2023 (а.с. 25);

4. Акт № 198 від 10.08.2023 на суму 69 471 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_16/ НОМЕР_5 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_16/ НОМЕР_5 ; - за заявою № 1/1 від 21.07.2023 (а.с. 20);

5. Акт № 199 від 10.08.2023 на суму 69 471 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; - за заявою № 1/1 від 21.07.2023 (а.с. 19);

6. Акт № 193 від 09.08.2023 на суму 61 372 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_11 / НОМЕР_14 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_11 /НОМЕР_14; - за заявою № 2 від 24.07.2023 (а.с. 24);

7. Акт № 194 від 09.08.2023 на суму 61 372 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_10 / НОМЕР_9 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_10 / НОМЕР_9 ; - за заявою № 2 від 24.07.2023 (а.с. 22);

8. Акт № 195 від 10.08.2023 на суму 65 372 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_8 / НОМЕР_9 ; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_8 / НОМЕР_9 ; - за заявою № 2 від 24.07.2023 (а.с. 22);

9. Акт № 203 від 04.08.2023 на суму 55 322 грн. 00 коп., в якому сторони зафіксували факт надання таких послуг: 1) міжнародне транспортування за маршрутом: Запорізька область, с. Володимирівське (Україна) - Журомін (Польща), НОМЕР_12 /НОМЕР_15; 2) транспортно-експедиційні послуги надані на території України НОМЕР_12 /НОМЕР_15; - за заявою № 3 від 24.07.2023 (а.с. 18).

Слід відзначити, що в кожному з перелічених вище Актів надання послуг сторони засвідчили, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Також у матеріалах справи наявні рахунки на оплату наданих за вказаними актами послуг (а.с.27-44).

Судом встановлено, що загальна вартість наданих за переліченими вище Актами транспортно-експедиторських послуг становить 586 793 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2007/1 від 20.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати наданих у липні-серпні 2023 року транспортно-експедиторських послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 586 793 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.4. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 22.11.2023 в сумі 65 656 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня по жовтень 2023 року у сумі 7 651 грн. 78 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 22.11.2023 у сумі 50 158 грн. 74 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як було зазначено вище, у пункті 4.6. договору сторони погодили, що строк оплати не може перевищувати три банківських днів з моменту одержання рахунку, акту наданих послуг (виконаних робіт), якщо інший термін оплати не вказаний у разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

Судом встановлено, що в Заявках № 1/1 від 21.07.2023, № 2 від 24.07.2023 та № 3 від 24.07.2023 сторонами був погоджені умови та строки оплати, а саме: 100% після завантаження та замитнення автомобілів, до вивантаження автомобілів.

У той же час, статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вказане, з аналізу змісту умов Заявок № 1/1 від 21.07.2023, № 2 від 24.07.2023 та № 3 від 24.07.2023 вбачається, що сторонами не був встановлений ні строк ні термін оплати наданих послуг. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на те, що сторони визначили подію, після якої здійснюється оплата - "після завантаження та замитнення автомобіля(ів)", при цьому, момент настання вказаної події відомий обом сторонам, оскільки відбувається в присутності представників обох сторін. Але подія, до якої сторони визначили строк оплати - "до вивантаження" автомобілів судом розцінюється критично, оскільки замовник (відповідач) не є учасником цієї події, отже не є обізнаним про настання строку оплати, що суперечить вимогам частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що сторонами не був встановлений ні строк ні термін оплати наданих на виконання Заявок № 1/1 від 21.07.2023, № 2 від 24.07.2023 та №3 від 24.07.2023 послуг.

Слід також відзначити, що спеціальні норми, що регулюють правовідносини за договором транспортного експедирування, також не визначають строк оплати наданих послуг.

Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вказаних вимог, позивач звернувся до відповідача із претензією №115 від 27.10.2023, в якій вимагав погасити заборгованість в сумі 586 793 грн. 00 коп. в строк до 03.11.2023 (а.с.57-59). На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав суду опис поштових відправлень від 27.10.2023 (а.с.62), з якого вбачається, що претензія разом зі всіма спірними Актами та рахунками на загальну суму 586 793 грн. 00 коп. була направлена відповідачу на його юридичну адресу (а.с.62).

У той же час, суд наголошує, що вказаний опис поштових відправлень від 27.10.2023 не містить ідентифікатора відправлення, що унеможливлює відстеження вказаного поштового відправлення на офіційному сайті Акціонерного товариства "Укрпошта". Також суд наголошує на тому, що надані позивачем докази не дозволяють суду встановити вид кореспонденції, якою була направлена претензія № 115 від 27.10.2023 відповідачу. Більше того, штемпель АТ "Укрпошта", нанесений на вказаний опис є нечитаємим, що унеможливлює встановлення дати фактичного відправлення претензії № 115 від 27.10.2023 з додатками, а також не дозволяє суду застосувати Нормативи і нормативни строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Належних доказів направлення відповідачу долученої до позовної заяви претензії №16/10-1 від 16.10.2023 матеріали справи також не містять.

При цьому, позивачем були долучені до матеріалів справи опис поштових відправлень від 30.11.2023, а також поштова накладна № 6510106033170 (а.с.7-9), відповідно до яких відповідачу у якості додатку до позовної заяви, зокрема, була направлена претензія №115 від 27.10.2023, а також всі спірні Акти та рахунки на загальну суму 586 793 грн. 00 коп.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Крім того, слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення заборгованості за надані у липні-серпні 2023 року послуги на загальну суму 586 793 грн. 00 коп., а також факт завчасного направлення позивачем позовної заяви з додатками, з яких вбачається наявність вимоги позивача до відповідача щодо погашення спірної заборгованості, чим було надано можливість відповідачу добровільно її виконати, суд приходить до висновку, що строк оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 586 793 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у липні-серпні 2023 року транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 586 793 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 586 793 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 586 793 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.4. договору, у випадку прострочення платежу клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми прострочення та 30% річних на заборгованість.

Так, за прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.4. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 22.11.2023 в сумі 65 656 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня по жовтень 2023 року у сумі 7 651 грн. 78 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 22.11.2023 у сумі 50 158 грн. 74 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, позивач помилково вважає, що обов`язок оплати наданих послуг виник у відповідача в момент розвантаження. Судом також встановлено, що посилання позивача на наявність прострочення оплати відповідачем наданих послуг у період з 11.08.2023 по 22.11.2023 не підтверджується матеріалами справи, як наслідок, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт існування прострочення в період з 11.08.2023 по 22.11.2023, в який позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 30% річних.

Враховуючи вказане, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 65 656 грн. 51 коп. пені, 7 651 грн. 78 коп. інфляційних втрат та 50 158 грн. 74 коп. 30% річних та відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8 801 грн. 90 коп. частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 2007/1 від 20.07.2023 у загальному розмірі 710 260 грн. 03 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (провулок Добровольців, будинок 15, квартира 3, м. Дніпро, 49049; ідентифікаційний код 43504950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (вулиця Академіка Кримського, будинок 4-А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 38619773) - 586 793 грн. 00 коп. - основного боргу та 8 801 грн. 90 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.01.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко