Рішення

від 26.01.2024 по справі 904/6094/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6094/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/6094/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Приватне акціонерне товариство "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 20.11.2023 за вих. №91/01-09/03 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО" (далі - відповідач) про стягнення 155.410,94 грн, з яких 133.468,09 грн основної заборгованості, 16.044,45 грн пені, 2.836,61 грн трьох процентів річних, 3.061,79 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6094/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49041, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ПРАЦІ, будинок 16-Д, за трек-номером 0600236881994.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 11.01.2024 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Так, суд встановив, що ухвала від 27.11.2023 вважається врученою відповідачу 09.01.2024 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання).

Суд наголошує, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок (а не право) демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2022, а тому відповідач мав змогу цікавитися судовими провадженнями за його участю цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Через відділ документального забезпечення 15.12.2023 від позивача надійшли пояснення, у яких позивач повідомив, що до позовної заяви позивачем були додані копії рахунків-фактур № 2000-1800000086 від 13.02.2023, № 2000-1800000090 від 13.02.2023, № 2000-1800000084 від 13.02.2023 на передплату. Ці рахунки-фактури були оплачені відповідачем, що підтверджується платі жними інструкціями № 2831 від 13.02.2023, № 2833 від 14.02.2023, № 2836 від 16.02.2023.

Суми, які були сплачені, позивач розподілив між договором №4600041767 від 23.01.2023 та договором №4600040653 від 26.01.2022. У справі №904/6094/23 позивачем було зараховано в рахунок погашення 5.561,43 грн такі суми:

за рахунком-фактурою № 2000-1800000086 від 13.02.2023 було зараховано 966,95 грн (за платіжною інструкцією №2831 від 13.02.2023);

за рахунком-фактурою № 2000-1800000090 від 13.02.2023 було зараховано 4.260,23 грн (за платіжною інструкцією №2833 від 14.02.2023);

за рахунком-фактурою № 2000-1800000084 від 13.02.2023 було зараховано 334,25 грн (за платіжною інструкцією №2836 від 16.02.2023).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягає стягненню сума основної заборгованості та нараховані на неї пеня, три проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що 23.01.2023 між позивачем (далі - позивач, продавець) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №4600041767 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає списане обладнання та матеріали (надалі ТМЦ), які утворилися в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, для подальшої переробки.

Перелік ТМЦ та їх цінова специфікація наведені у Додатку 1. ТМЦ являють собою обладнання та інші матеріали, що використовувались продавцем у своїй діяльності (п. 1.2. договору).

Для виконання зобов`язань за договором покупець здійснює власними силами та за власний рахунок приймання та транспортування (вивіз) ТМЦ з викупом за цінами згідно з додатком 1 до договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору передача ТМЦ від продавця покупцеві здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі ТМЦ (додаток 2), уповноваженими представниками обох сторін, в якому вказується перелік та вага ТМЦ (кг/т), що передається (вага визначається шляхом зважування ТМЦ в присутності представників обох сторін на вагах).

Відповідно до п. 2.4 договору ТМЦ вважається зданими продавцем і остаточно прийнятим покупцем з дати підписання сторонами акта прийому-передачі (додаток 2) в трьох примірниках, відповідно до номенклатури, найменування ТМЦ, кількості, найменування категорій і ваги на складі продавця. Проект акта прийому-передачі ТМЦ готує продавець. Два примірника підписаних представниками сторін актів прийому-передачі ТМЦ залишається безпосередньо на складі продавця під час відвантаження, один передається покупцеві.

Відповідно до п. 3.1 договору всі розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України - гривні. Покупець сплачує Продавцю передплату у розмірі 20%, згідно з додатком 1 до договору, на підставі виставленого продавцем рахунку на попередню оплату. На підставі отриманих актів прийому-передачі ТМЦ продавець формує видаткову накладну та рахунок для кінцевого розрахунку. Остаточну вартість ТМЦ покупець зобов`язаний сплатити продавцю протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання сторонами акта прийому-передачі ТМЦ та надання оригіналу рахунку продавцю.

Відповідно до п. 3.2 договору для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів продавець і покупець на підставі актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із сторін.

Договір діє до 28 лютого 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (7.1 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

14 лютого 2023 року позивач передав, а відповідач за актом прийому - передачі ТМЦ №DN14022023/1 від 14.02.2023 (довіреність № 11 від 13.02.2023) прийняв брухт свинцево-кислотних акумуляторних батарей (ТМЦ) на суму 24.173,64грн. без ПДВ за видатковою накладною № 2000-1800000086 від 14.02.2023.

15 лютого 2023 року позивач передав, а відповідач за актом прийому - передачі ТМЦ №OD0015022023 (довіреність № 12 від 13.02.2023) прийняв брухт свинцево-кислотних акумуляторних батарей (ТМЦ) на суму 106.499,56 грн. без ПДВ за видатковою накладною № 2000-1800000090 від 15.02.2023.

17 лютого 2023 року позивач передав, а відповідач за актом прийому - передачі ТМЦ №17022023К/1 (довіреність № 14 від 15.02.2023), прийняв брухт свинцево-кислотних акумуляторних батарей (ТМЦ) на суму 8.356,32 грн. без ПДВ за видатковою накладною № 2000-1800000084 від 17.02.2023.

13 лютого 2023 року позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на попередню оплату брухту свинцево-кислотних акумуляторних батарей на загальну суму 5.561,43 грн:

рахунок-фактура № 2000-1800000086 на суду 966,95 грн;

рахунок-фактура № 2000-1800000090 на суму 4.260,23 грн;

рахунок-фактура № 2000-1800000084 на суму 334,25 грн.

На підставі виставлених рахунків-фактур відповідач здійснив попередню оплату відповідно до:

платіжної інструкції № 2831 від 13.02.23 з призначенням платежу «Складний брухт згідно з рахунком № 2000-1800000086 від 13.02.23. Без ПДВ» у сумі 1.077,76 грн;

платіжна інструкція № 2833 від 14.02.23 з призначенням платежу «Складний брухт згідно з рахунком №2000-1800000090 від 13.02.23. Без ПДВ» у сумі 4.413,44 грн;

платіжна інструкція № 2836 від 16.02.23 з призначенням платежу «Складний брухт згідно з рахунком № 2000-1800000084 від 13.02.23. Без ПДВ у сумі 596,03 грн».

У наданих до суду поясненнях від 15.12.2023 позивач повідомив, що до позовної заяви позивачем були додані копії рахунків-фактур № 2000-1800000086 від 13.02.2023, № 2000-1800000090 від 13.02.2023, № 2000-1800000084 від 13.02.2023 на передплату. Ці рахунки-фактури були оплачені відповідачем, що підтверджується платі жними інструкціями № 2831 від 13.02.2023, № 2833 від 14.02.2023, № 2836 від 16.02.2023.

Суми, які були сплачені, позивач розподілив між договором №4600041767 від 23.01.2023 та договором №4600040653 від 26.01.2022. У справі №904/6094/23 позивачем було зараховано в рахунок погашення 5.561,43 грн такі суми:

за рахунком-фактурою № 2000-1800000086 від 13.02.2023 було зараховано 966,95 грн (за платіжною інструкцією №2831 від 13.02.2023);

за рахунком-фактурою № 2000-1800000090 від 13.02.2023 було зараховано 4.260,23 грн (за платіжною інструкцією №2833 від 14.02.2023);

за рахунком-фактурою № 2000-1800000084 від 13.02.2023 було зараховано 334,25 грн (за платіжною інструкцією №2836 від 16.02.2023).

Для сплати остаточної вартості переданого брухту свинцево-кислотних акумуляторних батарей за актами прийому - передачі №ОК14022023/1, №0015022023, №17022023К/1 продавцем були виставлені покупцю рахунки - фактури:

№ 2000-1800000086 від 14.02.2023 на суму 23.206,69 грн без ПДВ (рахунок було надіслано 16.02.2023 та отримано відповідачем 20.02.2023);

№ 2000-1800000090 від 15.02.2023 на суму 102.239,33 грн без ПДВ (рахунок було надіслано 17.02.2023 та отримано відповідачем 20.02.2023);

№ 2000-1800000084 від 17.02.2023 на суму 8.022,07 грн без ПДВ (рахунок було надіслано 22.02.2023 та отримано відповідачем 27.02.2023)

Оригінали рахунків - фактур та видаткових накладних до них були надіслані позивачем та отримані відповідачем.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданого брухту свинцево-кислотних акуму ляторних батарей за актом прийому - передачі № БМ14022023/1 у сумі 23.206,69 грн відповідно до рахунку-фактури №2000-1800000086 від 14.02.2023 сплив 06.03.2023, за актом прийому - передачі №0015022023 у сумі 102.239,33 грн відповідно до рахунку-фактури №2000-1800000090 від 15.02.2023 сплив 06.03.2023, за актом прийому - передачі №17022023К/1 у сумі 8.022,07 грн. без ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 2000-1800000084 від 17.02.2023, сплив 13.03.2023.

02.06.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 48/01-09/03 від 30.05.2023 про погашення заборгованості за договором №4600041767 від 23.01.2023. До претензії були додані дублікати рахунка-фактури.

Претензія отри мана відповідачем 07.06.2023 особисто. Відповідь на претензію відповідачем не було надано.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів продавець і покупець на підставі актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із сторін.

31.08.2023 між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків на загальну заборгованість по договору №4600041767 від 23.01.2023 та договору №4600040653 від 26.01.2022 у сумі 168.524,66 грн.

14.09.2023 відповідач надав гарантійний лист №149 ПЗ, в якому підтвердив про готовність сплатити заборгованість в повному обсязі та зазначив графік платежів.

Однак, як зазначає позивач, погашення заборгованості не відбулося.

В подальшому 03.10.2023, 12.10.2023, 23.10.2023 позивач направляв відповідачу на елект ронну пошту bogemiko@ukr.net окремий акт звірки взаємних розрахунків за договором №4600041767 від 23.01.2023 з проханням розглянути, підписати, скріпити печаткою, а скановану копію доку менту направити на електронну пошту представника ПрАТ "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" elena.lisnichenko@vegatele.com, проте відповідач відповіді не надав.

14.09.2023 відповідач надав гарантійний лист № 149 ПЗ, в якому підтвердив про намір сплати заборгованості в повному обсязі та зазначив графік платежів.

Позивач у позові зазначає, що не згоден із запропонованим графіком погашення заборгованості, оскільки відповідач на сьогоднішній день платежів не здійснює.

Відтак позивач зазначає, що відповідачем на день подання позову не оплачено брухт свинцево-кислотних акумуля торних батарей, який був ним отриманий за договором №4600041767 від 23.01.2023 відповідно до актів прийому - передачі №DN4022023/1 від 14.02.2023, № OD15022023 від 15.02.2023, № 17022023К/1 від 17.02.2023, чим порушено взяті на себе зобов`язання по оплаті ТМЦ.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 133.468,09 грн основної заборгованості, 16.044,45 грн пені, 2.836,61 грн трьох процентів річних, 3.061,79 грн інфляційних втрат.

Як зазначає позивач, право вимоги вказаної заборгованості він набув в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, у зв`язку із несплатою коштів за поставлений товар.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Порядок оплати товару врегульовано п. 3.1 договору, всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривні. Покупець сплачує Продавцю передплату у розмірі 20%, згідно з додатком 1 до договору, на підставі виставленого продавцем рахунку на попередню оплату. На підставі отриманих актів прийому-передачі ТМЦ продавець формує видаткову накладну та рахунок для кінцевого розрахунку. Остаточну вартість ТМЦ покупець зобов`язаний сплатити продавцю протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання сторонами акта прийому-передачі ТМЦ та надання оригіналу рахунку продавцю.

Відповідно до п.3.2 договору, для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів продавець і покупець на підставі актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із сторін.

Як встановлено судом вище, 14 лютого 2023 року позивач передав, а відповідач за актом прийому - передачі ТМЦ №DN14022023/1 від 14.02.2023 (довіреність № 11 від 13.02.2023) прийняв брухт свинцево-кислотних акумуляторних батарей (ТМЦ) на суму 24.173,64грн. без ПДВ за видатковою накладною № 2000-1800000086 від 14.02.2023.

15 лютого 2023 року позивач передав, а відповідач за актом прийому - передачі ТМЦ №OD0015022023 (довіреність № 12 від 13.02.2023) прийняв брухт свинцево-кислотних акумуляторних батарей (ТМЦ) на суму 106.499,56 грн. без ПДВ за видатковою накладною № 2000-1800000090 від 15.02.2023.

17 лютого 2023 року позивач передав, а відповідач за актом прийому - передачі ТМЦ №17022023К/1 (довіреність № 14 від 15.02.2023), прийняв брухт свинцево-кислотних акумуляторних батарей (ТМЦ) на суму 8.356,32 грн. без ПДВ за видатковою накладною № 2000-1800000084 від 17.02.2023.

13 лютого 2023 року позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на попередню оплату брухту свинцево-кислотних акумуляторних батарей на загальну суму 5.561,43 грн:

рахунок-фактура № 2000-1800000086 на суду 966,95 грн;

рахунок-фактура № 2000-1800000090 на суму 4.260,23 грн;

рахунок-фактура № 2000-1800000084 на суму 334,25 грн.

На підставі виставлених рахунків-фактур відповідач здійснив попередню оплату відповідно до:

платіжної інструкції № 2831 від 13.02.23 з призначенням платежу «Складний брухт згідно з рахунком № 2000-1800000086 від 13.02.23. Без ПДВ» у сумі 1.077,76 грн;

платіжна інструкція № 2833 від 14.02.23 з призначенням платежу «Складний брухт згідно з рахунком №2000-1800000090 від 13.02.23. Без ПДВ» у сумі 4.413,44 грн;

платіжна інструкція № 2836 від 16.02.23 з призначенням платежу «Складний брухт згідно з рахунком № 2000-1800000084 від 13.02.23. Без ПДВ у сумі 596,03 грн».

У наданих до суду поясненнях від 15.12.2023 позивач повідомив, що до позовної заяви позивачем були додані копії рахунків-фактур № 2000-1800000086 від 13.02.2023, № 2000-1800000090 від 13.02.2023, № 2000-1800000084 від 13.02.2023 на передплату. Ці рахунки-фактури були оплачені відповідачем, що підтверджується платі жними інструкціями № 2831 від 13.02.2023, № 2833 від 14.02.2023, № 2836 від 16.02.2023.

Суми, які були сплачені, позивач розподілив між договором №4600041767 від 23.01.2023 та договором №4600040653 від 26.01.2022. У справі №904/6094/23 позивачем було зараховано в рахунок погашення 5.561,43 грн такі суми:

за рахунком-фактурою № 2000-1800000086 від 13.02.2023 було зараховано 966,95 грн (за платіжною інструкцією №2831 від 13.02.2023);

за рахунком-фактурою № 2000-1800000090 від 13.02.2023 було зараховано 4.260,23 грн (за платіжною інструкцією №2833 від 14.02.2023);

за рахунком-фактурою № 2000-1800000084 від 13.02.2023 було зараховано 334,25 грн (за платіжною інструкцією №2836 від 16.02.2023).

Для сплати остаточної вартості переданого брухту свинцево-кислотних акумуляторних батарей за актами прийому - передачі №ОК14022023/1, №0015022023, №17022023К/1 продавцем були виставлені покупцю рахунки - фактури:

№ 2000-1800000086 від 14.02.2023 на суму 23.206,69 грн без ПДВ (рахунок було надіслано 16.02.2023 та отримано відповідачем 20.02.2023);

№ 2000-1800000090 від 15.02.2023 на суму 102.239,33 грн без ПДВ (рахунок було надіслано 17.02.2023 та отримано відповідачем 20.02.2023);

№ 2000-1800000084 від 17.02.2023 на суму 8.022,07 грн без ПДВ (рахунок було надіслано 22.02.2023 та отримано відповідачем 27.02.2023)

Оригінали рахунків - фактур та видаткових накладних до них були надіслані позивачем та отримані відповідачем.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданого брухту свинцево-кислотних акуму ляторних батарей за актом прийому - передачі № БМ14022023/1 у сумі 23.206,69 грн відповідно до рахунку-фактури №2000-1800000086 від 14.02.2023 сплив 06.03.2023, за актом прийому - передачі №0015022023 у сумі 102.239,33 грн відповідно до рахунку-фактури №2000-1800000090 від 15.02.2023 сплив 06.03.2023, за актом прийому - передачі №17022023К/1 у сумі 8.022,07 грн. без ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 2000-1800000084 від 17.02.2023, сплив 13.03.2023.

02.06.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 48/01-09/03 від 30.05.2023 про погашення заборгованості за договором №4600041767 від 23.01.2023. До претензії були додані дублікати рахунка-фактури.

Претензія отри мана відповідачем 07.06.2023 особисто. Відповідь на претензію відповідачем не було надано.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів продавець і покупець на підставі актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із сторін.

31.08.2023 між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків на загальну заборгованість по договору №4600041767 від 23.01.2023 та договору №4600040653 від 26.01.2022 у сумі 168.524,66 грн.

14.09.2023 відповідач надав гарантійний лист №149 ПЗ, в якому підтвердив про готовність сплатити заборгованість в повному обсязі та зазначив графік платежів.

Однак, як зазначає позивач, погашення заборгованості не відбулося.

В подальшому 03.10.2023, 12.10.2023, 23.10.2023 позивач направляв відповідачу на елект ронну пошту bogemiko@ukr.net окремий акт звірки взаємних розрахунків за договором №4600041767 від 23.01.2023 з проханням розглянути, підписати, скріпити печаткою, а скановану копію доку менту направити на електронну пошту представника ПрАТ "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" elena.lisnichenko@vegatele.com, проте відповідач відповіді не надав.

14.09.2023 відповідач надав гарантійний лист № 149 ПЗ, в якому підтвердив про намір сплати заборгованості в повному обсязі та зазначив графік платежів.

Позивач у позові зазначає, що не згоден із запропонованим графіком погашення заборгованості, оскільки відповідач на сьогоднішній день платежів не здійснює.

Відтак позивач зазначає, що відповідачем на день подання позову не оплачено брухт свинцево-кислотних акумуля торних батарей, який був ним отриманий за договором №4600041767 від 23.01.2023 відповідно до актів прийому - передачі №DN4022023/1 від 14.02.2023, № OD15022023 від 15.02.2023, № 17022023К/1 від 17.02.2023, чим порушено взяті на себе зобов`язання з оплати ТМЦ.

Станом на розгляду спору відповідач розрахунків не провів.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України ( надалі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону , інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець ( постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язається передати (поставити) у встановлений строк ( строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент : 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар ( частина перша статті 664 ЦК України).

З викладеного вбачається, що відповідач не провів в повному обсязі з позивачем розрахунків, чим порушив умови договору. Таким чином на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 133.486,09 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 133.486,09 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов`язаний уплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день порушення строку оплати.

Позивач фактично нарахував пеню за загальний період прострочення з 07.03.2023 до 02.09.2023 на загальну суму 133.468,09 грн, тобто в межах шестимісячного строку (у розрахунку пені позивач помилково вказує, що він нараховував пеню до 20.11.2023; крім того, з цього ж розрахунку вбачається, що максимальна кількість днів, за яку було нараховано пеню на кожну нову заборгованість, становить 180 днів).

Здійснивши власний перерахунок пені суд встановив, що розмір пені за ним є більшим ніж заявлено позивачем, однак суд не може виходити за рамки позовних вимог, а тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем у розмірі 16.044,45 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16.044,45 грн пені підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 07.03.2023 до 20.11.2023 на загальну суму 2.836,61 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2023 року до листопад 2023 року на загальну суму 3.061,79 грн.

Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд встановив, що він є арифметично та методологічно вірним та підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 2.836,61 грн.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат суд встановив, що розмір інфляційних втрат за ним є більшим ніж заявлено позивачем, однак суд не може виходити за рамки позовних вимог, а тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем у розмірі 3.061,79 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2.836,61 грн трьох процентів річних та 3.061,79 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО" (49041, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ПРАЦІ, будинок 16-Д; ідентифікаційний код 40024865) на користь Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" (01011, місто Київ, ПРОВУЛОК ЄВГЕНА ГУЦАЛА, будинок 3; ідентифікаційний код 19199961) 133.468,09 грн (сто тридцять три чотириста шістдесят вісім грн 09 к.) основної заборгованості, 16.044,45 грн (шістнадцять тисяч сорок чотири грн 45 к.) пені, 2.836,61 грн (дві тисячі вісімсот тридцять шість грн 61 к.) трьох процентів річних, 3.061,79 грн (три тисячі шістдесят одну грн 79 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк