Рішення

від 15.01.2024 по справі 908/3386/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 Справа №908/3386/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

до відповідача Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Маяковського, буд. 165

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

07.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до відповідача Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 69 від 17.01.2022 у розмірі 289 927,27 грн, з яких: заборгованості за використану/спожиту електричну енергію за період з 01.04.2022 до 30.11.2022 у розмірі 255 208,50 грн, 3% річних за період з 31.05.2022 до 22.09.2023 у розмірі 8373,10 грн, інфляційні нарахування за період з 01.06.2022 по 30.06.2023 у розмір 26 345,67 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 справу № 908/3386/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3386/23. Присвоєно справі номер провадження 15/255/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в якості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 14.12.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 28.12.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 15.012024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Запропоновано третій особи, відповідно до ст. 168 ГПК України, у строк до 14.12.2023 подати до суду пояснення із його документальним обґрунтуванням. Одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду направити копію пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи, докази направлення/надання надати суду (додати до пояснень).

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Костянтинівська сільська територіальна громада Мелітопольського району.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв`язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: konstss@ukr.net, а також через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до наявної в матеріалах справи № 908/3386/23 довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.11.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача konstss@ukr.net 15.11.2023.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв`язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», 15.11.2023 повідомив відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України опубліковане 15.11.2023.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3386/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 14.11.2023 у справі № 908/3386/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 69 від 17.01.2022. У порушення умов договору в частині розрахунків за фактично спожиту/використану електричну енергію (з врахуванням часткової оплати) та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2022 до 14.11.2022 в розмірі 255 208,50 грн, обсяг якої підтверджується листами/повідомленнями адміністратора комерційного обліку - ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 007-66/5424 від 09.11.2022 та № 007-66/3611 від 04.07.2023, в якому зазначена інформація щодо споживання електричної енергії Костянтинівською сільською радою МР Запорізької області в загальному обсязі 56 713 кВт/год з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку. Вказану заборгованість позивач просить стягнути.

30.11.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи - ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо позову. Зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператор системи, підтверджує, що в період з квітня до листопада 2022 року відповідачу за Договорами про надання послуг з розподілу, було надано послуг з розподілу в обсязі 56 713 кВт/год. Просить розглянути справу за наявними у справі документами.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник, позивач у справі) та Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області (Споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 69 (надалі - Договір) шляхом приєднання Споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору), подавши заяву-приєднання (Додаток 1 до Договору).

У пункті 2.1 Договору встановлено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обсяг закупівлі електричної енергії складає - 175 933 кВт*год. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється з дати, зазначеної в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

У заяві-приєднання, що є додатком 1 до Договору, постачання електричної енергії з 01 січня 2022 р.

Відповідно до п. 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

За умовами п. п. 5.1, 5.2 Договору Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору. {…}

Загальна вартість цього Договору становить 791 698,50 грн разом з ПДВ ,в т. ч. ПДВ 20% - 131 949,75 грн, без ПДВ - 659 748,75 грн.

Відповідно до п. п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

За умовами п. 2.1. «Розрахунковий період» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, календарний місяць (розрахунковим період вважається період, який починається з 01 числі поточного місяця та триває до останнього числі місяця (включно).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений комерційною пропозицією (п. 5.7 Договору).

Згідно з п. 4 «Спосіб та терміни оплати» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, оплата за фактично спожиту електроенергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.1.). Термін надання остаточного рахунка за спожиту електроенергію електропостачальником - протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно зданими комерційного обліку (п. 4.2.). Термін оплати рахунків - 20 банківських днів від дати отримання рахунка (п. 4.3.).

Умовами п. 9 «Строк дії договору та умови пролонгації» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, Договір набуває чинності з дати постачання електричної енергії, вказаної у Заяві-приєднання Споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, якщо протягом трьох робочих днів, споживачу не буде повідомлено про його невідповідність критеріям обраної комерційної пропозиції (п. 9.1.).

Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022 (п. 9.2. Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору).

Відповідно до листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» до позивача вих. №007-66/5424 від 09.11.2022 та №007-66/3611 від 04.07.2023 підтверджені обсяги споживання відповідачем електричної енергії за спірний період квітень-листопад 2022 року склали за показниками ЕІС кодами в загальному обсязі всього 56 713 кВт/год.

На підставі отриманих даних позивач сформував акти прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу №69: акт від 30.04.2022 на суму 39 960,00 грн (за квітень 2022 року), акт від 31.05.2022 на суму 41 170,50 грн (за травень 2022 року); акт від 30.06.2022 на суму 43 951,50 грн (за червень 2022 року); акт від 31.07.2022 на суму 44 446,50 грн (за липень 2022 року); акт від 31.08.2022 на суму 36 297,00 грн (за серпень 2022 року), акт від 30.09.2022 на суму 18 688,50 грн (за вересень 2022 року), акт від 31.10.2022 на суму 24 124,50 грн (за жовтень 2022 року), акт від 30.11.2022 на суму 6570,00 грн (за листопад 2022 року), а всього на суму 255 208,50 грн.

Також на підставі отриманих даних позивач сформував рахунки на оплату: № 65000069220419 від 02.05.2022 на суму 39 960,00 грн (за квітень 2022 року), № 65000069220519 від 31.05.2022 на суму 41 170,50 грн (за травень 2022 року); № 65000069220619 від 30.06.2022 на суму 43 951,50 грн (за червень 2022 року); № 65000069220719 від 01.08.2022 на суму 44 446,50 грн (за липень 2022 року); № 65000069220819 від 31.08.2022 на суму 36 297,00 грн. (за серпень 2022 року), № 65000069220919 від 30.09.2022 на суму 18 688,50 грн (за вересень 2022 року), № 65000069221019 від 31.10.2022 на суму 24 124,50 грн (за жовтень 2022 року), № 65000069221119 від 30.11.2022 на суму 6570,00 грн (за листопад 2022 року), а всього на суму 255 208,50 грн.

Відповідач здійснив оплату за електроенергію за попередній період споживання електрон енергії - січень-березень 2022 року, в розмірі 240 943,50 грн, що підтверджується такими платіжними документами: платіжна інструкція № 50 від 16.02.2022 на суму 1068,53 грн за січень 2022 року; платіжна інструкція №52 від 16.02.2022 на суму 107 102,47 грн за січень 2022 року; платіжна інструкція №98 від 24.03.2022 на суму 67 992,44 за лютий 2022 року; платіжні інструкція №100 від 24.03.2022 на суму 835,06 грн за лютий 2022 року; платіжна інструкція №123 від 22.04.2022 на суму 865,52 грн за березень 2022 року; платіжна інструкція №125 від 22.04.2022 на суму 63 079,48 грн за березень 2022 року.

05.10.2022 позивач надіслав на електронну пошту відповідача (konstss@ukr.net) вимогу про сплату боргу за період з 01.04.2022 до 01.09.2022 в розмірі 205 825,50 грн.

19.06.2023 позивачем повторно направлено рахунки на електронну адресу відповідача.

Відповідач рахунки за період квітень-листопад 2022 року не оплатив.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 69 від 17.01.2022 у розмірі 289 927,27 грн, з яких: заборгованості за використану/спожиту електричну енергію за період з 01.04.2022 до 30.11.2022 у розмірі 255 208,50 грн, 3% річних за період з 31.05.2022 до 22.09.2023 у розмірі 8373,10 грн, інфляційні нарахування за період з 01.06.2022 по 30.06.2023 у розмір 26 345,67 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору про постачання електричної енергії споживачу.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно з п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно із договором, що викладено на сайті постачальника, договір про постачання електричної енергії постачальником споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідач (споживач) прийняв на себе зобов`язання купувати у позивача (постачальник) електричну енергію на об`єкт відповідача, що зазначений у пункті 4 Заяви-приєднання, та додатково сторони узгодили та підписали договір №69 від 17.01.2022 в письмовій формі на умовах Комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною даного договору (Додаток 2 до Договору).

Укладений між сторонами у справі договір № 69 від 17.01.2022, за яким позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. п. 4.12-4.14 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19 ПРРЕЕ).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 69 від 17.01.2022 (п. п. 5.4, 5.5) ціна електричної енергії має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 2.1 «Розрахунковий період» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, календарний місяць (розрахунковим період вважається період, який починається з 01 числі поточного місяця та триває до останнього числі місяця (включно).

Оплата рахунка позивача за цим Договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений комерційною пропозицією (п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 4 «Спосіб та терміни оплати» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, оплата за фактично спожиту електроенергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.1). Термін надання остаточного рахунка за спожиту електроенергію електропостачальником - протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно зданими комерційного обліку (п. 4.2). Термін оплати рахунків - 20 банківських днів від дати отримання рахунка (п. 4.3).

Згідно з п. 1.2.1 глави 1.2 розділу I Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ), затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку;

Відповідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» Оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За приписами п. 2.3.11 ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ).

Згідно з пунктом 12.4.4 глави 12.4 Розділу XII «Перехідні положення» ККОЕЕ, до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб, функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують оператори мережі у межах своєї відповідальності.

Відповідно до п. 10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Пунктом 1 постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом», який набрав чинності з 01.01.2019, видано Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

Отже із зазначеного вбачається, що фіксацію показників електролічильників здійснює ПАТ «Запоріжжяобленерго» і у відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ Оператором системи розподілу було надано позивачу відповідну інформацію (листи вих. №007-66/5424 від 09.11.2022 та вих.№007-66/3611 від 04.07.2023) про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за розрахункові спірні місяці, а саме: квітень-листопад 2022 року склали за показниками ЕІС кодами всього 56 713 кВт*год.

На підставі отриманих даних позивач сформував та надіслав відповідачу електронною поштою рахунки на оплату, а також вимогу про сплату боргу.

Проте, заборгованість за спожиту електричну енергію у період квітень-листопад 2022 року у розмірі 255 208,50 грн відповідачем не сплачена

Таким чином, неналежне виконання вищевказаних умов договору в частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у період квітень-листопад 2022 року в розмірі 255 208,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії у період квітень-листопад 2022 року в розмірі 255 208,50 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 255 208,50 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, які підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення виконання господарського зобов`язання щодо своєчасної оплати виставлених рахунків за електроенергію позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 31.05.2022 до 22.09.2023 у розмірі 8373,10 грн, інфляційні нарахування за період з 01.06.2022 по 30.06.2023 у розмір 26 345,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо інфляційних втрат слід також зазначити таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

При цьому, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, Методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить висновку щодо неправильного обрахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат, а саме заявлено період обчислення без врахування моменту надіслання відповідачу рахунків та вимоги про сплату боргу.

Так, за умовами укладеного між сторонами Договору №69 від 17.01.2022 (п. 5.7) оплата рахунка позивача має бути здійснена відповідачем у строк, визначений комерційною пропозицією.

За умовами п. п. 4.2, 4.3 п. 4 «Спосіб та терміни оплати» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, термін надання остаточного рахунка за спожиту електроенергію електропостачальником - протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно зданими комерційного обліку. Термін оплати рахунків - 20 банківських днів від дати отримання рахунка.

Як вбачається з наданих у справу документів, позивач 05.10.2022 надіслав на електронну пошту відповідача (konstss@ukr.net) вимогу про сплату боргу № 09/65 від 05.10.2022 за період з 01.04.2022 до 01.09.2022 в розмірі 205 825,50 грн. Доказів надсилання рахунків на оплату за спожиту електричну енергію раніше вказаної вимоги позивачем не надано.

Водночас, обрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму боргу за період квітень-серпень позивач починає з червня місяця 2022 року, що є необґрунтованим, оскільки лише 05.10.2022 вимога про сплату боргу була надіслана відповідачеві.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Про сплату боргу протягом семи днів від дати отримання вимоги позивач сам зазначає у вимозі № 09/65 від 05.10.2022.

Таким чином розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаною вимогою про сплату суми боргу в розмірі 205 825,50 грн за період квітень-серпень 2022 року має обраховуватись, виходячи з дати надіслання відповідачу вимоги електронною поштою та семи днів від дати отримання вимоги, протягом яких має бути виконано обов`язок щодо оплати.

Отже граничним строком оплати вимоги позивача від 05.10.2022 про сплату 205 825,50 грн боргу є 12.10.2022, а датою з якою здійснюється нарахування - 13.10.2022.

Здійснивши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, виходячи з вищенаведених обставин, суд встановив, що обґрунтованою сумою трьох процентів річних за період 13.10.2022-22.09.2023 є 5836,42 грн та інфляційних втрат за період жовтень 2022 року-червень 2023 року - 17 908,69 грн, які підлягаю стягненню.

Щодо іншої частини нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

19.06.2023 позивачем, як зазначено в електронному листі та прикріплених файлах, повторно направлено рахунки на електронну адресу відповідача (konstss@ukr.net).

Однак, суд звертає увагу, що доказів направлення рахунків за вересень-листопад 2022 року до 19.06.2023 (№ 65000069220919 від 30.09.2022 на суму 18 688,50 грн (за вересень 2022 року), № 65000069221019 від 31.10.2022 на суму 24 124,50 грн (за жовтень 2022 року), № 65000069221119 від 30.11.2022 на суму 6570,00 грн (за листопад 2022 року) в матеріалах справи немає. До складу боргу за вимогою позивача № 09/65 від 05.10.2022 ці рахунки не увійшли. Тому суд розцінює, що вказані рахунки надіслані первісно відповідачеві саме 19.06.2023, оскільки будь-яких інших доказів надсилання рахунків відповідачу позивачем не надано.

До цього ж, оскільки у даному випадку були надіслані саме рахунки на оплату, суд вважає, що в такому випадку три проценти річні та інфляційні втрати щодо заборгованості за спожиту електроенергію за період вересень-листопад 2022 року слід обраховувати, виходячи з умов договору щодо терміну оплати рахунків - 20 банківських днів від дати отримання рахунка (п. п. 4.3 п. 4 «Спосіб та терміни оплати» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору).

Таким чином, граничний строк оплати рахунків за вересень-листопад 2022 року на суму 49 383,00 грн (за вересень 2022 року - 18 688,50 грн, за жовтень 2022 року - 24 124,50 грн, за листопад 2022 року - 6570,00 грн), є 17.07.2023 (19.06.2023 (дата надіслання) + 20 банківських днів від дати надіслання рахунків - 17.07.2023 (граничний строк оплати).

Здійснивши розрахунок трьох процентів річних, виходячи з вищенаведених обставин, суд вважає обґрунтованою сумою трьох процентів річних за період 18.07.2023-22.09.2023 - 271,94 грн, які підлягають стягненню.

Щодо інфляційних втрат за цей період.

Виходячи з встановлених обставин справи щодо надіслання позивачем рахунків за вересень-листопад 2022 року 19.06.2023 та визначеного позивачем періоду обрахування інфляційних втрат - до 30.06.2023, суд вважає безпідставним заявлення позивачем інфляційних втрат до заборгованості за рахунками вересень-листопад 2022 року (№ 65000069220919 від 30.09.2022 на суму 18 688,50 грн (за вересень 2022 року), № 65000069221019 від 31.10.2022 на суму 24 124,50 грн (за жовтень 2022 року), № 65000069221119 від 30.11.2022 на суму 6570,00 грн (за листопад 2022 року), тому в цій частині відмовляє в позові.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати за спожиту електроенергію, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 6108,36 грн, інфляції в розмірі 17 908,69 грн.

Відповідачем не спростовано встановлені судом обставини щодо невиконання обов`язку щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Ураховуючи вищенаведене у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме в розмірі 279 225,55 грн, з яких заборгованість за спожиту електричну енергію за період 01.04.2022-30.11.2022 за договором № 69 від 17.01.2022 в розмірі 255 208,50 грн, інфляційні втрати - 17 908,69 грн, три проценти річні - 6108,36 грн.

Також позивач просить зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування 3 % річних з 23.09.2023 до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд вважає за можливе в частині нарахування 3% річних зазначити в резолютивні частині рішення про нарахування на суму основного боргу (255 208,50 грн), яка присуджена до стягнення нараховуються 3% річних з 23.09.2023 до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Нарахування 3% річних здійснюється за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д/365/100, де: С - сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню зі сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (вул. Маяковського, буд. 165, с. Костянтинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72364; e-mail: konstss@ukr.net; ідентифікаційний код юридичної особи 04352718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) заборгованість за електроенергію в розмірі 255 208,50 грн (двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті вісім гривень 50 коп.), інфляційні втрати в розмірі 17 908,69 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісім гривень 69 коп.), три проценти річні в розмірі 6108,36 грн (шість тисяч сто вісім гривень 36 коп.).

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму основного боргу (255 208,50 грн), яка присуджена до стягнення, 3% річних з 23.09.2023 до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Нарахування 3% річних здійснюється за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д/365/100, де: С - сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення. Видати наказ.

В іншій частині позову про стягнення трьох процентів річних в розмірі 2264,74 грн, інфляційних втрат в розмірі 8436,98 грн відмовити.

Стягнути з Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (вул. Маяковського, буд. 165, с. Костянтинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72364; e-mail: konstss@ukr.net; ідентифікаційний код юридичної особи 04352718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4188,38 грн (чотири тисячі сто вісімдесят вісім гривень 38 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.01.2024.

Суддя І. С. Горохов