Рішення

від 16.01.2024 по справі 908/2850/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/84/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 Справа № 908/2850/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 37573068)

до відповідача: Громадської організації Запорізьке міське об`єднання німців Відродження (69000, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10, кв. 73, ідентифікаційний код 20501900)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код 05478717)

про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення

представники сторін

від прокуратури: Ліпартія А.О., посв. № 075797 від 01.03.2023

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Золотько О.І., дов. № 01 від 03.01.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з позовом до Громадської організації Запорізьке міське об`єднання німців Відродження про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення №№ 73, 74, 75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі, з одночасним підписанням Акту приймання - передачі.

Позов мотивовано тим, що після припинення Договору оренди відповідач новий Договір не уклав та не повернув позивачу орендоване нерухоме майно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.09.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2850/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.09.2023 прийнято справу № 908/2850/23 до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 19/84/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7. Призначено підготовче засідання на 10.10.2023.

Ухвалою суду від 10.10.2023, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче провадження на 07.11.2023.

Ухвалою суду від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого засідання та вікладено підготовче засідання на 05.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко І.В. з 04.12.2023 по 06.12.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.12.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 07.12.2023 призначено підготовче засідання на 22.12.2023.

Ухвалою від 22.12.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 16.01.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник прокуратури в судовому засіданні 16.01.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 16.01.2024 підтримав позовні вимоги прокуратури, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 16.01.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. 01.12.2023 подав суду письмові пояснення (вих. № 47/02-03 від 29.11.2023), відповідно до яких зазначив, що на момент звернення прокуратури до суду з даним позовом відповідач орендоване майно не повернув, доступ дол. орендованого майна у Орендодавця та балансоутримувача відсутній. Просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся, шляхом надсилання ухвал суду на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що ухвали суду надіслані на адресу відповідача повертались до суду з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2850/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Відзиву на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надходило, як і будь-яких клопотань чи заяв.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2850/23, а його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.

Заслухавши представників прокуратури та третьої особи, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2000 між Державним комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 1» (Орендодавець) та Запорізьким міським товариством німців «Відродження» (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 342/01 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 31.08.2000 № 296/32 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування під офіс, нежитлове приміщення, загальною площею 125,59 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10, що знаходиться на балансі ДКП «ВРЕЖО № 1», вартість якого для розрахунку орендної плати за станом на 01.09.2000 складає 51 049,00 грн за 125,59 кв.м.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору і Акту прийому- передачі вказаного приміщення.

Згідно з п. 2.2 Договору передача приміщення в оренду не спричиняє за собою передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається Запорізька міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 7.1 Договору, до обов`язків Орендодавця відноситься передача Орендарю в оренду нежитлового приміщення згідно з розділом 1 цього Договору по акту прийому-передачі приміщення, що підписується одночасно з цим Договором.

Згідно з Актом прийому-передачі від 04.09.2000, підписаного ДКП «ВРЕЖО № 1» та ЗМТН «Відродження», вказане товариство не звільняло нежитлове приміщення площею 125,59 кв.м по вул. Гагаріна, 10 у м. Запоріжжя на час переоформлення договору оренди.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір діє з 04.09.2000 по 04.09.2005 терміном на пять років.

У подальшому строк дії Договору продовжено на підставі Додаткових угод до вказаного Договору від 28.03.2006, від 27.09.2011, від 30.04.2015, від 10.10.2018 до 02.08.2021.

Відповідно до п. 2.4 Договору після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов`язаний у 10-ти добовий термін здати Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі. У випадку не передачі приміщення Орендар несе фінансову відповідальність за приміщення по вказаному будинку до моменту підпису Акта прийому-передачі.

Згідно з п. 5.10 Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний: у разі припинення дії Договору оренди повернути Орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому чим на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Додатковою угодою від 03.10.2002 до Договору змінено в преамбулі Договору Орендодавця з КП «ВРЕЖО № 1» на Управління житлового господарства міської ради. Крім того, з 01.10.2002 в преамбулі Договору доповнено стороною Договору - Балансоутримувачем майна визначено КП «ВРЕЖО № 1». Пунктом 7 вказаної додаткової угоди визначено, що сплата орендних платежів до міського бюджету проводиться щомісячно до 05 числа місяця наступного за тим, що підлягає оплаті.

Пунктами 1, 2 Додаткової угоди від 01.06.2011 до Договору встановлено, що на підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011 № 6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради», від 06.04.2011 № 20 «Про передачу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» сторони дійшли згоди замінити в Договорі № 342/01 від 04.09.2000 нежитлового приміщення площею 125,59 кв.м по вул. Гагаріна, 10, а саме: замінити Орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець).

Пунктами 2, 4 Додаткової угоди від 01.06.2011 до Договору визначено, що з дати підписання цієї додаткової угоди Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (в подальшому іменований «Орендодавець») приймає на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов`язки та відповідальність Орендодавця до Договором оренди, що належали Управління житлового господарства Запорізької міської ради.

Права, обов`язки та відповідальність сторони по Договору оренди переходять до Орендодавця в тому обсязі, в якому вони належали Орендодавцю, що вибув, до набуття чинності цієї додаткової угоди.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди від 30.04.2015 до Договору, на підставі технічного паспорту ЗМБТІ від 10.02.2014 внесено зміни до п. 1.1 Договору оренди від 04.09.2000 № 342/01 в частині характеристики приміщення, а саме замість слів: «...нежитлове приміщення загальною площею 125,59 кв.м...» читати: «...приміщення №№ 73, 74, 75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м…».

Додатковою угодою від 04.08.2015 до Договору внесено зміни до пункту 1.1 Договору оренди від 04.09.2000 № 342/01 в частині цільового використання приміщень з «офісу» на «розміщення організації».

Додатковою угодою від 01.10.2018 до Договору змінено змінено Балансоутримувача з Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно- експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (Балансоутримувач).

Додатковою угодою від 10.10.2018 до Договору, Договір оренди нежитлового приміщення від 04.09.2000 № 342/01 викладено в наступній редакції:

Пунктом 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018 встановлено, що предметом Договору є нежитлове приміщення №№ 73, 74, 75 першого поверху (літ. А-6), загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна.

Пунктом 2.4 Договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2018 визначено, що в разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Балансоутримувачу (Орендодавцю), одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Орендар зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ до орендованого майна представників Орендодавця та Балансоутримувача з метою здійснення контролю за виконанням умов цього Договору (п. 5.10 Договору).

Відповідно до п. 5.12 Договору в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018 передбачено, що Орендар зобов`язаний в разі припинення дії Договору оренди або дострокового розірвання Договору повернути Орендодавцю, Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцю, Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору.

Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що в разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ч. 10 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до 134 Порядку встановлено, що передача в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно з п. 68 Порядку, якщо в момент закінчення кінцевого строку подання заяв на участь в аукціоні не подано жодної заяви, електронна торгова система автоматично присвоює аукціону статус «Аукціон не відбувся».

Пунктом 141 Порядку передбачено, що рішення про продовження договору оренди без проведення аукціону або про відмову у продовженні договору оренди приймається відповідно до частин 4 та 5 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». У межах строків, установлених ч. 5 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавець може переглянути додаткові умови передачі майна в оренду згідно з п. 54 цього Порядку з урахуванням особливостей, передбачених п. 138 цього Порядку.

Відповідно до п. 143 Порядку визначено, що орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Чинний орендар має переважне право на продовження договору оренди в ході аукціону на продовження договору оренди за умови, що він бере участь в такому аукціоні та зробив закриту цінову пропозицію, яка є не меншою, ніж розмір стартової орендної плати (п. 149 Порядку).

У випадках, передбачених пунктом 152 цього Порядку, чинний орендар втрачає своє переважне право на продовження договору оренди.

Відповідно до п. 151 Порядку, в разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. У разі відмови балансоутримувача від підписання додаткової угоди про продовження договору оренди гака угода укладається між орендодавцем та чинним орендарем.

Додаткова угода про продовження договору оренди майна оприлюднюється в порядку та строки, передбачені цим Порядком для оприлюднення договорів оренди.

Якщо переможцем став інший учасник аукціону, договір з чинним орендарем припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено. При цьому якщо строк дії договору оренди з чинним орендарем закінчився, такий договір вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 цього Порядку.

Договір оренди укладається та оприлюднюється з переможцем аукціону, відповідно до вимог цього Порядку. Акт приймання-передачі об`єкта оренди підписується з переможцем аукціону протягом десяти робочих днів з дати припинення договору з чинним орендарем, крім випадків, передбачених пунктом 42 Порядку. У таких випадках акт приймання-передачі підписується протягом наступного робочого дня з дати отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету на концентрацію.

Пунктом 152 Порядку передбачено, що аукціон на продовження договору оренди визнається таким, за результатами якого об`єкт не було передано в оренду, в разі: відсутності учасників аукціону; ненадходження від жодного учасника аукціону цінової пропозиції, нездійснення жодним учасником кроку аукціону; закінчення аукціону без визначення переможця за умови настання випадку, передбаченого абзацом першим пункту 76 цього Порядку щодо чинного орендаря.

У такому разі чинний орендар втрачає своє переважне право та право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, договір оренди з таким орендарем припиняється з дати закінчення строку договору та електронний аукціон, передбачений частиною одинадцятою статті 18 Закону, оголошується в електронній торговій системі на підставі затверджених умов та додаткових умов (у разі наявності) оренди майна.

У разі визнання аукціону, передбаченого частиною одинадцятою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», таким, що не відбувся, оголошуються аукціони, передбачені ч. 11, 13 ст. 13 Закону.

Як вабачється з матеріалів справи та встановлено судом, Договір оренди нежитлових приміщень від 04.09.2000 в редакції Додаткових угод до нього, було укладено між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Громадською організацією «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» зі строком дії до 02.08.2021.

У зв`язку із закінченням строку дії указного Договору Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради оголошено аукціон LLP001-UA-20220216-19420 щодо оренди нежитлових приміщень №№ 73,74,75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя.

Відповідно до листа Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 21.07.2023 № 1275/01/01-07/2479, надано інформацію, що чинним Орендарем - Громадською організацією «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» не подано заяви на участь в аукціоні на продовження зазначеного вище Договору. Враховуючи викладене, у електронній сисетмі сформовано протокол електронного аукціону LLP001-UA-20220216-19420 зі статусом «Аукціон не відбувся».

Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради було надіслано Громадській організації «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» лист від 26.08.2022 №1978/01/01-07 про припинення Договору оренди від 04.09.2000 № 342/01 та повернення комунального майна по вул Гагаріна, 10 за Актом прийому-передачі.

Нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень №№ 73,74,75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя за актом прийому-передачі не повернуто, новий Договір оренди даного майна не укладався.

Прокуратурою встановлено порушення державних та суспільних інтересів у частині безпідставного використання вищевказаного комунального майна з боку Громадської організації «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження», яка не повернула Орендодавцю майно після закінчення строку, на який було укладено Договір оренди, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво внтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Як приклад застосування поняття інтерес у широкому сенсі Конституційний суд навів положення статей 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104, 121, 127, 140 Конституції України (254к/96-ВР), які наголошують на національних інтересах, інтересах національної безпеки, економічного добробуту, територіальної цілісності, громадського порядку, здоров`я і моральності населення, політичних, економічних, соціальних, культурних інтересах, інтересах суспільства, інтересах усіх співвітчизників, інтересах громадянина, інтересах держави, спільних інтересах територіальних громад сіл, селищ та міст тощо. Вказуючи на наявність таких інтересів, Конституція України (254к/96-ВР ) підкреслює необхідність їх забезпечення (стаття 18), задоволення (стаття 36) чи захисту (статті 44, 127), (п. 3.2 рішення № 18-рп/2004 від 01.12.2004).

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України (254к/96-ВР ) охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. " (п.3.4 рішення Конституційного суду України № 18-рп 2004 від 01.12.2004).

Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа № 6-1376ц16), підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист суспільного публічного інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 Рішення). Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас не визначене чітко коло законних інтересів, які можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.

Згідно з ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Як зазначено в п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди, в частині, яка стосується не повернення орендованого майна, порушуються насамперед економічні інтереси територіальної громади міста Запоріжжя, бюджет якої щомісячно недоотримує кошти, які б могла отримати передавши вищевказане нежитлове приміщення в оренду.

Таким чином, інтереси держави полягають у наступному.

Відповідно до норм Основного Закону Україна є правовою державою, а громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Громадська організація «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» користується спірним комунальним майном, перешкоджає Орендодавцю здійснювати контроль за використанням зазначеного майна та не сплачує орендної плати. Зазначене підриває авторитет держави.

Громадська організація «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» своїми діями позбавив територіальну громаду м. Запоріжжя гарантованого їй державою права вільно володіти та управляти своїм майном, як безпосередньо, так і через Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Таким чином, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як орендодавець, протягом тривалого часу позбавлений можливості управляти оспорюваним нерухомим майном, в інтересах територіальної громади, що призвело до не надходження до місцевого бюджету грошових коштів від оренди та іншого використання такого майна. Також позбавлений права передати оспорюване комунальне майно в оренду добросовісному орендарю шляхом проведення аукціону відповідно до норм Закону України Про оренду державного і комунального майна

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» встановлено, що контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на Орендодавців майна.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

У п.п. 1.1 п. 1 Положення про Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Положення) зазначено, що Департамент ЗМР є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, першому заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за відповідним напрямком роботи.

Як зазначено в п.п. 1.6 п.1 Положення, Департамент в межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди, договори з юридичними та фізичними особами, набувати майнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судах усіх інстанцій.

Згідно з п. п. 3, 6 п. 2 Положення, для реалізації політики держави та органів місцевого самоврядування у сфері управління та відчуження майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя на Департамент покладаються завдання здійснення повноважень орендодавця об`єктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м. Запоріжжя з питань орендних відносин здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням комунального майна суб`єктами, які наділені правами та обов`язками щодо такого майна законом або договором.

Відповідно до п. п. 1 п. 5.1 Положення, Департамент при виконанні покладених на нього завдань має право представляти інтереси міської ради, виконавчого комітету в межах делегованих департаменту повноважень, визначених цим Положенням та рішеннями міської ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до умов Договору оренди Орендодавцем оспорюваного комунального майна є Депаратамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

У п. 8.2 Договору оренди зазначено, що Департамент ЗМР має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання переданого в оренду майна.

До обов`язків Громадської організації «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» належить повернути оспорюване комунальне майно після припинення Договору оренди (п. 5.12 Договору).

Таким чином, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як виконавчий орган Запорізької міської ради та Орендодавець за Договором оренди № 342/01 від 04.09.2000 в силу вищезазначених положень є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, який наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради листом від 21.07.2023 № 1275/01/01-07/2479 повідомив Вознесенівську окружну прокуратуру міста Запоріжжя Запорізької області про звернення до Громадської організації «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» листом від 26.08.2023 №1978/01/01-07 про припинення Договору оренди від 04.09.2000 № 342/01 та повернення комунального майна по вул Гагаріна, 10 за Актом прийому-передачі та зазначив, що нерухоме майно Орендарем за актом приймання-передачі не повернуто. Також у вказаних листах надано інформацію про те, що Департаментом позовних заяв до суду про повернення комунального майна з орендного користування не подавалось.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області на адресу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 неодноразово скеровувались листи від 29.06.2023 № 52-103-6617вих-23, від 22.09.2022 № 52-6552 вих-22, від 11.08.2022 № 52-4847вих-22, від 18.08.2023 № 52-103-8483вих-23.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відповідно до листів-відповідей Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 21.10.2022 № 2633/01/01-07/4592, від 21.07.2023 № 1275/01/01-07/2479, від 28.08.2023 № 1294/01/01-07/2505, від 31.08.2023 № 2034/01/01-07/3577 вбачається, що упродовж тривалого часу, дієвих заходів до повернення комунального майна, зокрема, шляхом пред`явлення позову Департаментом не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Враховуючи, що орган уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах не здійснює захист інтересів держави, прокурор, виконуючи субсидіарну роль, правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту ЗМР, діючи на виконання передбаченої ст. 131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави в суді, спрямованої на захист об`єктивно існуючих порушень інтересів держави, складовою частиною яких є захист насамперед суспільних та економічних інтересів Запорізької територіальної громади.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення нерухомого майна позивачу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 173 ГПК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У ст. 283 ГК України зазначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що в разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором.

У п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018 встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі майна.

Передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018).

Пунктом 2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018), у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання, Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Згідно з п. 2.5 Договору, обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

Згідно з п. 11.9 Договору, дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його укладено та невнесення Орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд.

Відповідно до п. 10.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018) передбачено, що спори, які виникають в ході виконання умов цього Договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір вирішується в судовому порядку.

Як вже було встановлено вище згідно з нормами чинного законодавства, Порядком та результатами проведення аукціону, Договір оренди від 04.09.2000 № 342/01 вважається припиненим з моменту набуття аукціону статусу «Аукціон не відбувся», а саме з моменту формування протоколу електронного аукціону LLP001-UA-20220216-19420 від 08.03.2022.

Зважаючи на викладене, Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради було надіслано Громадській організації «Запорізьке міське об`єднання німців «Відродження» лист від 26.08.2022 №1978/01/01-07 про припинення Договору оренди від 04.09.2000 № 342/01 та повернення комунального майна по вул Гагаріна, 10 за Актом прийому-передачі.

Матеріали справи не містять доказів повернення спірного майна відповідачем та не містять доказів звільнення відповідачем приміщення.

Судом встановлено, що в порушення вимог законодавства України та умов Договору, Орендар не повернув Орендодавцю нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень №№ 73,74,75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжя за актом прийому-передачі, новий Договір оренди даного майна не укладався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога прокуратури про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення №№ 73, 74, 75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі з одночасним підписанням Акту приймання передачі є доведенною та обґрунтованою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Громадську організацію Запорізьке міське об`єднання німців Відродження (69000, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10, кв. 73, ідентифікаційний код 20501900) повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 37573068) нежитлові приміщення №№ 73, 74, 75 першого поверху (літ. А-6) загальною площею 126,70 кв.м в будинку № 10 по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі, з одночасним підписанням Акту приймання - передачі.

3. Стягнути з Громадської організації Запорізьке міське об`єднання німців Відродження (69000, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10, кв. 73, ідентифікаційний код 20501900) на користь Запорізької обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909973, юридична адреса: вулиця Матросова, 29 а, м. Запоріжжя, 69005) на розрахунковий рахунок № UА438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973 кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 26.01.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.