Рішення

від 26.01.2024 по справі 910/7380/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2024Справа № 910/7380/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/7380/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГС10А-СТАРТ";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт Медіа"</a>;

про стягнення 24 242,37 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГС10А-СТАРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт Медіа"</a> 19 200,00 грн основного боргу, 784,17 грн 3% річних та 4258,20 грн інфляційного збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач неналежно виконує свої зобов`язанння згідно умов договору № 11-2 від 01.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГС10А-СТАРТ" залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

24.05.2023 на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7380/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

28.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт Медіа"</a> надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ГС10А-СТАРТ" (далі також - позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфт Медіа" (далі також - відповідач, підприємство) укладено договір № 11-2 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, балансоутримувач погоджується на розміщення підприємством інформаційних стендів розміром 600х800 мм (площа - 0,48 м2) в середині жилих будинків (в ліфтовій зоні). 4 (Чотири) шт., розташованих за адресами: 04210 м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд 10-А корп. 6, 7.

Відповідно до п. 1.2. договору, об`єкт договору буде використовуватися підприємством для наступної мети: монтаж та технічне обслуговування спеціальних конструкцій в середині жилого будинку з подальшим розміщенням довідково-інформаційних матеріалів.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту укладення та діє до 31 грудня 2019 року. При належному виконанні підприємством своїх зобов`язань за цим договором, підприємство має першочергове право на продовження терміну дії даного договору. Якщо жодна із сторін не висуває заперечень з цього приводу у письмовій формі за один місяць до моменту закінчення дії договору, цей договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік.

Позивач, звертаючись до суду, вказує, що ним надано відповідачеві за період з серпня 2020 року по березень 2023 року послуг загальною вартістю 19 200,00 грн, однак відповідач їх вартість у строк, встановлений договором не сплатив.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що за час дії договору жодних послуг від позивача не отримував, а строк договору закінчився 31.12.2020.

Також відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір № 11-2 від 01.11.2018 є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Суд вказує, що за умовами п. 2.1. договору, загальній розмір щомісячної плати за об`єкт договору на момент укладання цього договору складає шістсот гривень (600 гривень 00 коп.), без ПДВ.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В свою чергу п. 2.2. договору, щомісячні платежі сплачуються підприємством не пізніше 10 числа поточного місяця, на підставі акту виконаних робіт (надання послуг).

При цьому, суд зазначає, що договором не встановлений обов`язок позивача направляти чи надавати відповідачеві вказані акти.

Більш того, суд звертає увагу, що договором, а саме п. 4.1.1., передбачено лише те, що позивач зобов`язаний за ініціативою підприємства переглянути в бік збільшення або зменшення загальний щомісячний платіж за цим договором у випадку, у разі збільшення або зменшення кількості житлових будинків, де фактично розміщені спеціальні конструкції, та/або у разі фактичного руйнування спеціальних конструкцій мешканцями житлових будинків.

Проте, у п. 3.1.5. договору встановлений обов`язок відповідача своєчасно і в повному розмірі вносити платежі, передбачені розділом 2 цього договору.

Таким чином, відповідач зобов`язаний у строк не пізніше 10 числа поточного місяця сплачувати позивачеві щомісячні платежі.

А відтак суд вказує, що факт не відправлення чи невручення позивачем відповідачеві актів виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати останнім щомісячних платежів у порядку та строк, передбачений п. 2.2. договору.

Тобто, суд вказує, що не отримання вказаних актів не звільняє відповідача від обов`язку встановленого п. 3.1.5. договору у строки передбачені п. 2.2. договору.

Крім цього суд вказує, що твердження відповідача щодо закінчення строку дії договору є хибними, оскільки п. 5.1. договору передбачений порядок пролонгації договору до тої пори, доки сторони не висунуть письмових заперечень з приводу дії договору у письмовій формі за один місяць до моменту закінчення строку дії цього договору, а у разі відсутності таких заперечень, договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний рік.

Тобто, у разі відсутності письмових заперечень з приводу дії договору у письмовій формі за один місяць до моменту закінчення строку дії цього договору у 2020 році, дія цього договору продовжується на наступний, 2021 рік, в свою чергу, якщо у 2021 році відсутні заперечення у порядку п. 5.1. договору, то дія договору продовжується на наступний рік, тобто на 2022-й.

При цьому у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлень відповідача про закінчення строку дії позивача, у порядку передбаченому договором, а саме п. 5.1.

А відтак суд вказує, що строк дії договору, у спірний період, а саме з серпня 2020 року по березень 2023 року, не закінчувався.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в розмірі 19 200,00 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати наданих послуг та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період, дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 784,17 грн 3 % річних та 4 258,20 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як убачається зі змісту позовної заяви позивачем надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат відповідно до якого ним будуть понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було долучено до матеріалів справи ордер серії АІ № 1390829 від 06.05.2023, договір про надання професійної правової допомоги № 17/23 від 31.03.2023 (далі - договір), який укладений між позивачем (далі також - клієнт) та адвокатом Шевчуком Дмитром Ігоровичем, рахунок № 6 від 10.04.2023 та платіжну інструкцію №1780 від 11.04.2023.

За змістом п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, що визначені договором, адвокат за завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту, що полягають у: представництві (діяти від імені та в інтересах клієнта) інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, установах, організаціях та інших юридичних особах як приватного, так і публічного права, перед службовими особами, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, правоохоронних органах, органах досудового розслідування та суду всіх рівнів, органах виконавчої служби; складанні заяв, запитів, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення; наданні Клієнту правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань; участі у слідчих діях, судових засіданнях з представництвом інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 3 договору, сторони домовляються про те, вартість послуг щодо предмету даного договору є договірною та встановлюється в актах виконаних робіт та погоджується сторонами шляхом їх підписання.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Однак, в порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг тощо), вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт Медіа"</a> (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256, ідентифікаційний код 42331356) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГС10А-СТАРТ" (04210, м. Київ, пр-т. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), буд. 10-А, корпус 6 ідентифікаційний код 40124741) 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн 00 коп. заборгованості, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн 17 коп. 3% річних, 4 258 (чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн 20 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко