ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.01.2024Справа № 910/16685/23За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІКС"
про визнання припиненими трудових відносин
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 ;
від відповідача - не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІКС" (далі - відповідач, Товариство) про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем з 03.10.2023 у зв`язку із звільненням з посади директора відповідача за власним бажанням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 06.12.2023.
Ухвалою суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.24.
У судові засідання представник відповідача не з`являвся, конверти з ухвалами суду, які направлялися на юридичну адресу відповідача поверталися з відміткою Укрпошти «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідач вважається повідомленим про розгляд даної справи належним чином.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач підтримав вимоги позову, просив суд позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
11.11.2021 на загальних зборах засновників (учасників) ТОВ «ХЕЛСІКС» було прийнято рішення про створення Товариства, яке оформлене протоколом № 01/2021, де окрім інших питань порядку денного, було погоджено призначити ОСОБА_1 директором Товариства.
На підставі вказаного рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства було видано наказ № 1/к від 11.11.2021 про прийняття позивача на роботу директором Товариства.
Усі засновки Товариства є громадянами США, що також вбачається з інформації у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань та вказано у Статуті Товариства.
31.07.2023 ОСОБА_1 підписав заяву про звільнення його з посади Директора Товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, а також повідомлення про проведення 02.10.2023 о 10:00 год за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201/203, офіс 601 Загальних зборів учасників з метою розгляду заяви позивача про звільнення його з посади Директора Товариства.
03.08.2023 позивач направив на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про проведення загальних зборів, що підтверджується накладною № 01047993300 та описом вкладення від 03.08.2023.
07.08.2023 позивач направив кожному з учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на адресу їх проживання у Сполучених Штатах Америки, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про проведення загальних зборів, що підтверджується накладними №EA010374285UA та № EA010374299UA з описом вкладення до листа та чеками до них.
Учасники Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були повідомлені про проведення загальних зборів 16.08.2023, що підтверджується відомостями з трекінг-системи відправлень Укрпошти, копії яких додано з позовом.
Разом з тим, як каже позивач, з причини, що не залежали від його волі, учасники Товариства проігнорували повідомлення позивача, щодо його звільнення з посади директора Товариства та не з`явилися за адресою у час та місці вказаним у повідомленні про скликання Загальних зборів учасників.
Зазначене підтверджується Актом про неявку учасників на загальні збори, складеного позивачем у присутності свого представника адвоката Бубліченко Вікторії Вікторівни, відповідно до якого за місцем вказаним у повідомленні про скликання Загальних зборів учасників Товариства, учасники у визначений час не з`явилися.
Позивач стверджує, що внаслідок бездіяльності учасників Товариства має місце грубе порушення прав позивача, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За приписами частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Аналогічне положення закріплено у пункті 9.1 Статуту Товариства.
Згідно з п. 8.1.2 Статуту Товариства одноосібним виконавчим органом є Директор.
Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до п. 10.6 Статуту Товариства компетенція Директора встановлюється відповідним трудовим договором (контрактом) або цивільно-правовим договором, цим статутом, рішенням Загальних зборів учасників Товариства, а також відповідними внутрішніми правилами і положеннями Товариства, які затверджуються Загальними зборами учасників.
У пункті 10.7 Статуту Товариства вказано, що Директор призначається та відкликається Загальними зборами учасників.
Позивач зазначив, що між ним та Товариством не укладалося жодних контрактів чи договорів.
Таким чином, можливість звільнення директора вирішується тільки за рішенням Загальних Зборів учасників відповідача, тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Згідно з п. 9.7.2 Статуту Товариства рішення про скликання Загальних зборів часників приймається Директором Товариства на вимогу Директора.
Відповідно до п. 9.11 Статуту Товариства Директор Товариства зобов`язаний повідомити учасників Товариства не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати проведення Загальних зборів учасників. Повідомлення повинно бути надіслане поштовим відправленням з описом вкладення.
Повідомлення про скликання Загальних зборів учасників повинно містити інформацію про дату, час, місце проведення, порядок денний (п. 9.12 Статуту Товариства).
Наявними у справі доказами підтверджується, що позивачем, на виконання наведених вище вимог Статуту Товариства, було за 30 днів до призначеної дати Загальних зборів учасників товариства повідомлено його учасників шляхом направлення відповідного повідомлення шляхом направлення поштовим відправленням з описом вкладення.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Однак, до цього часу заява позивача про звільнення загальними зборами учасників Товариства у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Крім того, судом враховано, що оскільки питання щодо звільнення директора у Товаристві може бути вирішеним за рішенням загальних зборів відповідно до Статуту відповідача, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", діючого на час виникнення спірних обставин, то сам директор який є відповідальною особою, яка користується правом підпису в товаристві, має печатку товариства, та має право користуватись рахунками та коштами товариства в межах своєї компетенції, згідно зі Статутом Товариства, не міг самостійно себе звільнити.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників Товариства на Загальні Збори для розгляду питання щодо звільнення позивача фактично нівелює положення закону щодо письмового попередження керівником учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча згідно ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Судом також враховано, що перебування на посаді керівника товариства особи поза волею цієї особи покладає на неї правовий тягар, оскільки така особа має певні обов`язки як керівник (наприклад, з подання податкової звітності тощо) та обмежена у певних своїх правах (наприклад, не може влаштуватись на державну службу тощо).
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №758/1861/18).
Уповноважений на звільнення директора орган Товариства проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків.
Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві. Комплексний аналіз законодавства дає можливість дійти висновку, що частка у статутному капіталі товариства є майном учасника.
Згідно статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Докази звільнення позивача з посади директора Товариства та відповідно прийняття рішення загальними зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
На підставі викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з відповідачем.
За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який сплачений позивачем за подання даного позову до господарського суду, покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІКС" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, офіс 601; ідентифікаційний код 44465169) з 03.10.2023 у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІКС" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, офіс 601; ідентифікаційний код 44465169) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 26.01.2024.
Суддя Р.Б. Сташків
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2024 |
Оприлюднено | 30.01.2024 |
Номер документу | 116568474 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сташків Р.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні