Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/14972/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа №910/14972/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,на стороні позивача -1. Фізичної особи-підприємця Настич Дарії Миколаївни; 2. Фізичної особи-підприємця Топіхи Олександра Петровича; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп"простягнення збитків у розмірі 34 896,63 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:від позивача:Березюк Л.В.від відповідача:Приступа Ю.М.від третьої особи-1:не з`явивсявід третьої особи-2:не з`явивсявід третьої особи-3:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" про стягнення збитків у розмірі 34 896,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" було неналежно виконано свої зобов`язання за Договором №107 перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України від 14.02.2023 із збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого було порушено цілісність упаковки вантажу, відбулось зміщення всіх піддонів продукції вперед та сильний нахил піддонів, що спричинило ушкодження товару в нижніх рядах.

При цьому, позивач стверджує, що внаслідок зсування всієї продукції та відповідно пошкодження піддонів виявилось неможливим вивантаження продукції за допомогою наявної складської техніки, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" було вимушене звернутись до компанії, яка займається організацією навантажувально-розвантажувальних робіт для ручного вивантаження товару.

Позивач вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" було понесено збитки у розмірі вартості ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн станом на дату поставки, та у сумі вартості послуг вивантаження товару - 3 200,00 грн без ПДВ, відшкодування яких з врахуванням сум ПДВ (5 176,10 грн та 640,00 грн відповідно) повинне бути покладене на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз".

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" виклало попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 500,00 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14972/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; залучено до участі у справі Фізичну особу-підприємця Настич Дарію Миколаївну, Фізичну особу-підприємця Топіху Олександра Петровича, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; призначено судове засідання на 26.10.2023.

12.10.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що псування вантажу сталось через неналежне пакування вантажу для безпечного перевезення, в той час як відправник сам запакував та завантажив товар. Також відповідач звертає увагу, що за умовами п. 3.1.5 Договору №107 перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України від 14.02.2023 саме експедитор зобов`язаний забезпечувати силами вантажовідправника пакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечують зберігання вантажу протягом перевезення. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що позивач не зафіксував в CMR пошкодження вантажу, чим порушив п. 4.17 спірного договору, в той час як акт невідповідності товарів від 05.07.2023 є неналежним доказом, оскільки із нього не вбачається яких саме пошкоджень зазнав вантаж та він підписаний невстановленими особами з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп".

23.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що в силу п. b) ч. 1 ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 року та п. 3.2.5 Договору №107 від 14.02.2023, приймаючи вантаж, перевізник зобов`язаний контролювати процес навантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їхнє маркування на предмет відповідності заявці і CMR. Також позивач стверджує, що згідно ч. 1 ст. 17 Конвенції та п.п. 3.2.3, 4.15 Договору №107 від 14.02.2023 перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до подання його вантажоодержувачу, а згідно пукнтів 2 та 10 "Додаткових умов" Заявки перевізник відповідає, зокрема, за розміщення вантажу та забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. Щодо твердження відповідача про неналежність Акту невідповідності товарів від 05.07.2023 як доказу пошкодження вантажу, то позивач зауважує, що законодавство не містить вимог ні до форми, ні до змісту такого акту, в той час як водієм перевізника, як представником останнього, без зауважень підписано даний акт, чим підтверджено зазначену в ньому інформацію щодо пошкодження вантажу. Щодо тверджень відповідача про порушення п. 4.17 Договору через не внесення в CMR-накладну відмітки про пошкодження вантажу, то позивач стверджує, що саме перевізник має слідкувати за внесенням до CMR відомостей щодо недостачі, пошкодження, втрати (псування) вантажу. Крім того, позивач звертає увагу відповідача, що в розумінні приписів ст. 924 Цивільного кодексу України під змістом конструкції "фактичної шкоди" розуміється розмір шкоди, якої зазнав замовник, а не лише вартість пошкодженого вантажу.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що водій відповідача не є експертом з пакування вантажу та вантаж був запакований на піддонах вантажовідправника із значним проміжком між коробками і замотаний в один шар плівки, тому водій був позбавлений можливості впливати на розміщення вантажу. Також відповідач зазначає, що його водій був допущений до завантаження, але впливати на завантаження він не міг, оскільки завантаження здійснювалось на піддонах, на яких вже було розміщено товар, який було обмотано плівкою, тому у водія були відсутні підстави для внесення відмітки у 18 графу CMR. Також відповідач звертає увагу суду, що згідно ч. 2 ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Крім того, відповідач вказує, що Акт невідповідності товарів від 05.07.2023 не був складений на місці, а був надрукований заздалегідь, графи про зауваження або про відсутність зауважень у ньому відсутні та водій був поставлений перед фактом про необхідність підписання цього акту, оскільки транспортний засіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" не випускали з території вантажоодержувача. Окремо відповідач зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти лише у розмірі фактичної шкоди, тому позовні вимоги до відповідача про стягнення додаткових витрат (відшкодування послуг вивантаження товару) є необґрунтованими.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 встановлено сторонам строк на подання заяв свідків; встановлено третій особі-3 строк - до наступного засідання для надання доказів утилізації товару, його місцезнаходження та вартості пошкодженого товару, а також пояснення щодо тверджень відповідача щодо переговорів про відшкодування вартості товару за умови надання гарантійного листа про повернення товару; визнано явку третьої особи-3 в наступне засідання обов`язковою; відкладено судове засідання на 16.11.2023.

15.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано пояснення (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 16.11.2023), в яких позивач зазначає, що призначенням пошкодженого товару в контексті його використання саме замовником або ж у даному конкретному випадку уже експедитором (позивачем) є реалізація такого товару з метою отримання прибутку для покриття понесених збитків. Тому, в даному випадку слід розглядати знецінення товару не в контексті можливості його використання як засобів побутової хімії безпосередньо замовником чи експедитором, а в контексті можливості продажу такої побутової хімії. Використання побутової хімії за прямим призначенням самого товару, а саме як миючих засобів, кондиціонерів для білизни, засобів для миття посуду, ні замовником, ні позивач ні фізично, ні юридично не може бути здійснено, а тому в межах справи №910/14972/23 таке використання не може розглядатися в тому розумінні, що слово "використання" покладає на замовника та позивача обов`язок самостійно використовувати побутову хімію. Позивач стверджує, що в розумінні словосполучення "використаний за прямим призначенням" відносно саме замовника та експедитора даний товар є знеціненим до нульової вартості (втрачений), так як в такому стані не може бути реалізований. Щодо можливої вартості витрат на поновлення порушеного права позивача (шляхом зміни тари товару), Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" вказує, що за наявними станом на 15.11.2023 неповними даними (без врахування ящиків для зберігання, транспортування до/з місця переливання, утилізації пошкодженої тари), становить 104 323,92 грн.

16.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання про витребування доказів.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 долучено докази, додані до пояснень, до матеріалів справи №910/14972/23; відкладено вирішення клопотання про витребування доказів на наступне засідання; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" надати пояснення щодо невиконання вимог протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2023; повторно визнано явку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" в наступне засідання обов`язковою; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп", що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" надати пояснення щодо обставин та перебігу огляду товару 16.11.2023 на складі де знаходить такий товар; відкладено судове засідання на 30.11.2023.

28.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" в системі "Електронний суд" було сформовано додаткові пояснення (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 29.11.2023), в яких третя особа-3 вказує, що товари, що були пошкоджені внаслідок неналежного перевезення, зберігаються на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, літ. Е. При цьому третя особа-3 повідомила, що представник відповідача 16.11.2023 прибув на склад для огляду пошкодженого товару. У зв`язку з тим, що товар знаходився на верхніх стелажах, йому було запропоновано почекати поки звільниться навантажувач, для його зняття до огляду, проте представник відповідача відмовився чекати і покинув складське приміщення.

29.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано пояснення, в яких позивач повідомляє обставини щодо самостійного збирання доказів та щодо прибуття представника відповідача 16.11.2023 до складу третьої особи-3 для огляду пошкодженого товару.

Також 29.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано заяву про виправлення описки в позовній заяві, в якій позивач вказує на невірне зазначення у прохальній частині позовної заяви свого ідентифікаційного коду.

30.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання про приєднання доказів, в якому відповідач зазначає, що 29.11.2023 під час огляду вантажу у місці його зберігання було зафіксовано дві палети з вантажем. Одна палета з вантажем знаходилася у відмінному стані, оскільки вантаж був поміщений в інші ящики з під іграшок, відсутні будь-які пошкодження та протікання упаковки, оскільки вказані ящики були з товстого картону. При огляді другої палети з вантажем було виявлено підтікання товару, пошкодження картонних ящиків, оскільки вказані ящики були з тонкого картону, який не міг забезпечити належне зберігання вантажу. Вказані ящики використовувалися при завантаженні вантажу, що свідчить про те, що товар був упакований не належним чином. Відповідач на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України просив суд визнати причини неподання доказів у встановлений строк поважними та приєднати до матеріалів справи №910/14972/23 фотографії огляду товару.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2023.

11.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача у іншому судовому засіданні.

14.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання про приєднання доказів ініціювання позивачем укладення мирової угоди в даному спорі.

Призначене на 14.12.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з надходженням сигналу повітряної тривоги у м. Києві та ракетними обстрілами агресором території України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 призначено судове засідання у справі №910/14972/23 на 21.12.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.01.2024.

03.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в системі "Електронний суд" було сформовано пояснення (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 04.01.2024), в яких позивач зазначає, що норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, не можуть бути застосовані до відносин сторін, адже перевезення, що здійснював за замовленням позивача відповідач, здійснювалося у міжнародному сполученні, а відповідно до абз. 2 преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами. Також позивач стверджує, що положення Договору №107 від 14.02.2023 є загальними до відносин сторін та можуть застосовуватися або не застосовуватися залежно від специфіки перевезення, в той час як кожне перевезення оформляється замовленням (заявкою). У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в замовленні. Позивач зауважує, що в контексті речення 2 п. 3.1.5 Договору №107 від 14.02.2023 та звичаю ділового обороту при здійсненні міжнародних перевезень, позивач зобов`язаний забезпечувати, силами вантажовідправника, кріплення упакованого вантажу на засобі транспортування, в даному випадку на піддонах, а не в транспортному засобі, тому саме перевізник зобов`язаний забезпечити кріплення вантажу в транспортному засобі, що забезпечить збереження вантажу під час транспортування.

08.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" в системі "Електронний суд" було сформовано пояснення, в яких відповідач вказує, що пакування вантажу здійснювалось самим відправником у тент та неналежне його упакування призвело до зміщення коробок, у яких знаходився вантаж, тому вина відповідача у пошкодженні вантажу відсутня. Щодо пояснень позивача стосовно відсутності за умовами заявки №120ПЛ від 22.06.2023 обов`язку позивача закріплення вантажу в автомобілі, відповідач зауважує, що дане положення врегульоване пунктом 3.1.5. Договору №107 від 14.02.2023 та на виконання цього пункту договору вантажовідправником самостійно було проведено завантаження піддонів з вантажем та їх розміщення в транспортному засобі. Заявка №120ПЛ від 22.06.2023 взагалі не містить жодних обов`язків експедитора, а тому сторони керувалися положеннями договору перевезення при упакуванні, завантаженні та розміщенні вантажу. Щодо пункту 2 Заявки №120ПЛ від 22.06.2023, яким було покладено відповідальність на перевізника за розміщення вантажу, на це слід зауважити, що виходячи з специфіки завантаження вантажу таке розміщення вантажу було проведено силами вантажовідправника, тому водій відповідача не мав змоги впливати будь-яким чином на розміщення вантажу.

В судове засідання, призначене на 09.01.2024, з`явився представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання, призначене на 09.01.2024, не забезпечили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала суду від 21.12.2023 про повідомлення місця, дати та часу засідання була надіслана 22.12.2023 Фізичній особі-підприємцю Настич Дарії Миколаївні та Фізичній особі-підприємцю Топісі Олександру Петровичу на адреси, які вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак поштові відправлення не були вручені третім особам 1, 2 та були повернуті до суду 08.01.2024 у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку від 05.01.2024 на відповідних конвертах.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" ухвала суду від 21.12.2023 була доставлена в електронний кабінет 21.12.2023, про що судом було отримано повідомлення про доставку документа в кабінет ЕС 22.12.2023 о 12 год. 09 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від третіх осіб жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку своїх представників у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Фізичної особи-підприємця Настич Дарії Миколаївни, Фізичної особи-підприємця Топіхи Олександра Петровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп".

У судовому засіданні 09.01.2024 судом було завершено розгляд справи №910/14972/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи (в тому числі, надані у попередніх засіданнях), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" (перевізник) укладено Договір №107 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України (надалі - Договір), предметом якого є регулювання відносин сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у планування, організації та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України та/або на території іноземних держав.

У пункті 2.3 Договору зазначено, що перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

У пункті 2.5 Договору вказано, що на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного договору. Замовлення (заявки), передані по факсу або електронній пошті, мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовленні (заявці), яке (яка) має містити відомості, що забезпечують належне виконання обов`язків сторін, зокрема наступні: номер і дата замовлення; найменування експедитора і перевізника; дата та час подання автомашин під завантаження та розвантаження; адреса завантаження та розвантаження; вид та тип вантажу; пункти митного оформлення; контактні данні осіб, що відповідають за завантаження/розвантаження; маршрут слідування; митний перехід; вартість перевезення (сума фрахту, кількість та тип необхідного рухомого складу, ПІБ та мобільний телефон водія, номер автомашини (п. 2.6 Договору).

Згідно п. 2.8 Договору товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом, по якому здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-приймання вантажу. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. В CMR має стояти штамп (печатка) або запис, що перевізником є особа, яка є такою за даним договором, за умови, що вона не виступає як фактичний експедитор.

Всі водії, що перевозять вантаж відповідно до даного договору, є уповноваженими представниками перевізника і виконують обов`язки, передбачені даним договором. За дії та бездіяльність водіїв несе відповідальність перевізник. Документи, підписані водіями, створюють, припиняють, або змінюють обов`язки перевізника (п. 2.10 Договору).

Пунктом 3.1.5 Договору встановлено обов`язок експедитора забезпечувати силами вантажовідправника завантаження автотранспорту до повного використання його об`єму, але не більше від його номінальної вантажопідйомності та не допускати завантаження транспорту понад встановлені норми. Забезпечувати силами вантажовідправника упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечують зберігання вантажу протягом перевезення.

У пункті 3.2 Договору встановлено, зокрема, наступні обов`язки перевізника:

3.2.3 нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу;

3.2.5 контролювати процес навантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їхнє маркування на предмет відповідності заявці і CMR. При відсутності можливості перерахування місць, а також якщо є розбіжність фактичних даних із зазначеними в супровідних документах, чи якщо при навантаженні виявлені інші недоліки, що можуть привести до нанесення збитку вантажу в процесі транспортування перевізник зобов`язаний, не залишаючи місця завантаження, негайно сповістити про це експедитора, і зробити необхідні, обґрунтовані відмітки у всіх екземплярах CMR-накладної;

3.2.6 у випадку виникнення причин, що не дозволяють виконати перевезення відповідно до умов, зазначених у CMR-накладній або даному договорі, негайно інформувати про це експедитора;

3.2.7 інформувати експедитора про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення вантажу. Виконувати отримані від експедитора вказівки, що не суперечать нормам діючого законодавства, щодо дій при виникненні проблемних ситуацій;

3.2.10 при втраті або пошкодженні вантажу, негайно в письмовому вигляді повідомити експедитора, а також вислати по факсу копію заяви, спрямованої в компетентні органи державної влади та в страхову компанію про настання випадку втрати/пошкодження вантажу та копії документів, отриманих/наданих органам внутрішніх справ;

3.2.17 донести до відома водіїв усі положення даного договору та додатків до нього. Незнання водієм положень даного договору не звільняє перевізника від відповідальності.

Відповідно п. 4.15 Договору перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до його передачі вантажоодержувачу в межах, на підставі і у розмірах, передбачених законодавством України і міжнародними нормативно-правовими актами.

У пункті 4.17 Договору сторонами було погоджено, що факт недостачі, пошкодження, втрати (псування) вантажу фіксується в CMR та в акті про виявлення зазначених недоліків. У випадку наявності недостачі, пошкодження, втрати (псування) вантажу експедитор має право затримати оплату перевізнику (виключно за те перевезення, в рамках якого сталася недостача, пошкодження, втрата (псування) вантажу) за послуги перевезення до з`ясування всіх обставин настання збитків та задоволення претензій.

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє весь період співробітництва сторін. Якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить письмового бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах. Кожна із сторін може розірвати даний договір, проінформувавши в письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. При цьому, договір вважається розірваним після завершення всіх зобов`язань перевізника, прийнятих до повідомлення про розірвання договору, і розрахунків за здійснення перевезень (п. 8.1 Договору).

22.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" (перевізник) укладено Заявку №120ПЛ (надалі - Заявка), за умовами якої відповідач взяв на себе зобов`язання із перевезення вантажу вагою 23,5 т об`ємом 86 куб.м. за маршрутом м. Бжег-Дольний, Польща - м. Бровари, Україна у період з 27.06.2023 по 30.06.2023.

У пункті 2 розділу "Додаткові умови" Заявки зазначено, що перевізник відповідає за розміщення вантажу і перевищення дозволених нормативів навантаження на осі та допустиму масу транспортного засобу.

Пунктом 10 розділу "Додаткові умови" Заявки передбачено, що водій при завантаженні/розвантаженні зобов`язаний перевіряти відповідність кількості і якості вантажу, вказаних у товаро-супровідних документах, а також контролювати в місцях митного оформлення повноту та правильність заповнення супровідних митних документів. У разі виникнення будь-яких відхилень у кількості та якості вантажу (наприклад, пошкодження вантажу) водій зобов`язаний відразу ж проінформувати експедитора. У випадку недопущення до завантаження, обов`язково зробити відповідну відмітку в 18 графі CMR.

На виконання своїх зобов`язань відповідачем було здійснено перевезення вантажу згідно Заявки за маршрутом м. Бжег-Дольний, Польща - м. Бровари, Україна та доставлено вантаж вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп".

Однак, під час приймання товару вантажоодержувачем було виявлено пошкодження вантажу: порушено цілісність упаковки вантажу, відбулось зміщення всіх піддонів продукції вперед та сильний нахил піддонів, що спричинило ушкодження товару в нижніх рядах. Дані пошкодження були зафіксовані в акті невідповідності товарів від 05.07.2023, який був підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" та перевізника (водієм відповідача) та до якого було долучено фото фіксацію пошкоджень.

При цьому, позивач стверджує, що внаслідок зсування всієї продукції та відповідно пошкодження піддонів виявилось неможливим вивантаження продукції за допомогою наявної складської техніки, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" було вимушене звернутись до компанії, яка займається організацією навантажувально-розвантажувальних робіт для ручного вивантаження товару.

Позивач вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" було понесено збитки у розмірі вартості ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн станом на дату поставки, та у сумі вартості послуг вивантаження товару - 3 200,00 грн без ПДВ, відшкодування яких з врахуванням сум ПДВ (5 176,10 грн та 640,00 грн відповідно) повинне бути покладене на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз".

Отже, спір у справі виник у зв`язку із заподіянням шкоди вантажу під час перевезенням його у організованому позивачем (експедитор) перевезенні, яке виконував відповідач (перевізник).

Позивач, посилаючись на статті 14, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вказує, що шкоду за заподіяні пошкодження вантажу, яке полягає у вартості такого вантажу, має нести перевізник.

Відповідач проти позову заперечує із посиланням на п. 3.1.5 Договору, відповідно до якого саме експедитор (позивач) має забезпечити силами вантажовідправника упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечуються зберігання вантажу протягом перевезення.

Обставини, які сторонами визнаються:

- спору з приводу факту пошкодження вантажу та кількості пошкодженого вантажу між сторонами немає (зокрема, представник відповідача оглядав пошкоджений вантаж у листопаді 2023 року на складі замовника та жодним чином не висловив суду своїх заперечень з приводу кількості (обсягу) пошкодженого під час спірного перевезення вантажу);

- пошкодження відбулося у зв`язку із зміщенням вантажу через різке гальмування вперед;

- перший від кабіни горизонтальний ряд коробок, які скрізь вертикально розміщалися у 5-6 коробок, був неповний - 1 коробка, що зумовило просунення вантажу вперед при гальмуванні.

Суду для правильного вирішення спору необхідно надати відповідь на такі питання:

1) Чи відповідає перевізник за пошкодження вантажу з огляду на зміст п. 3.1.5 Договору?

2) Якщо відповідає, то який розмір шкоди має відшкодувати експедитору?

Щодо відповідальності перевізника за пошкодження вантажу з огляду на зміст п. 3.1.5 Договору.

Правовідносини, що виникли у межах зазначеного перевезення, регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення (надалі - Конвенція), Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

За приписами ст. 3 Конвенції для цілей цієї конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до змісту п. 3.1.5 Договору експедитор (позивач) має забезпечити силами вантажовідправника завантаження автотранспорту до повного використання його об`єму, але не більше від його номінальної вантажопідйомності та не допускати завантаження транспорту понад встановлені норми. Забезпечувати силами вантажовідправника упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечують зберігання вантажу протягом перевезення.

Суд відхиляє твердження позивача, що зміст даного пункту не поширюється на кріплення вантажу в середині вантажівки, а стосуються виключно кріплення на палеті.

Тобто обов`язком позивача та залучених ним осіб було упакувати, промаркувати та закріпити вантаж у вантажівці.

Сутність причини пошкодження вантажу знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із порушення розміщення вантажу у транспортному засобі і його кріпленні, що є відповідальністю позивача.

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Разом із цим, за змістом ч. 2 ст. 17 Конвенції для звільнення від відповідальності перевізника за ушкодження вантажу достатньо не лише висновку про те, що таке ушкодження сталося внаслідок дій або недогляду позивача, а й те, що такі дії не викликані недоглядом перевізника чи обставинами, уникнути яких перевізник не міг.

Тобто Конвенція покладає на перевізника підсилену відповідальність за шкоду, визначаючи його як професійного надавача послуги перевезення, який зобов`язаний, приймаючи вантаж до перевезення, в будь-якому випадку перевірити упаковку та/або його кріплення, пересвідчившись, у збереженні вантажу під час маршруту слідування.

Іншими словами системне застосування ч. 2 ст. 17 Конвенції з пунктом 3.1.5 Договору, полягає у тому, що незважаючи на обов`язок позивача закріпити та упакувати вантаж, перевізник зобов`язаний при розумному огляді звернути увагу та поінформувати позивача про дефекти чи інші обставини щодо розміщення, упаковки чи кріплення вантажу, які можуть призвести до пошкодження вантажу під час перевезення.

Це підтверджується і змістом п.п. 3.2.5, 3.2.6 Договору, якими передбачено обов`язок перевізника контролювати процес навантаження транспортного засобу, а при виявленні інших недоліків, що можуть призвести до нанесення збитку вантажу, перевізник зобов`язаний негайно сповістити експедитора про це і зробити відповідні відмітки у СМР.

При цьому, відповідач у п. 3.2.17 Договору зобов`язався донести до відома водіїв усі положення даного договору та додатків до нього. Незнання водієм положень даного договору не звільняє перевізника від відповідальності.

Як зазначалося вище, причина пошкодження вантажу полягає у розміщенні у першому ряді від кабіни меншої кількості коробок, ніж у наступних рядах. З урахуванням загальновідомих законів фізики щодо продовження руху вперед вантажу при гальмуванні вантажівки та того, що при будь-якій експлуатації транспортного засобу можуть виникати ситуації, в яких транспортний засіб гальмує (в т.ч. екстрено), то водій (професійний перевізник) за умови коли він побачив / міг побачити недоліки розміщення вантажу і кріплення з урахуванням ч. 2 ст. 17 Конвенції зобов`язаний був про них повідомити позивачу.

Переглянувши у судовому засіданні відеозапис камер спостереження з місця завантаження вантажу у транспортний засіб, суд встановив, що навантажувач почергово завозив у кузов транспортного засобу палети з коробками. При чому, першою було завезено палету, яка мала меншу кількість коробок, ніж інші, і розміщено її ближче до кабіни (вглибині причепа).

Водій транспортного засобу зайшов після завезення цієї палети у вантажівку та міг бачити як місце розміщення вказаної палети, так і те, що решта палет містить набагато більше ярусів коробок ніж перша. Очевидно, що при гальмуванні (в т.ч. екстреному) це зумовить просунення верхніх ярусів коробок вперед - на місце над палетою, яка містить меншу кількість ярусів.

Будь-яких застережень водій перевізника не зробив, що виключає згідно ч. 2 ст. 17 Конвенції можливість звільнення перевізника від відповідальності.

Знаковим проявом недобросовісної поведінки перевізника є і те, що при розвантаженні товару при виявленні пошкодження товару, водій перевізника зробив відмітку в СМР №12/2023 про завантаження товару у його відсутність, що спростовується відеозаписом з камер відеоспостереження у місці завантаження.

За таких обставин, відповідь суду на перше питання є такою: за встановлених у даній справі обставин перевізник має нести відповідальність за шкоду, спричинену пошкодженням вантажу при спірному перевезенні.

Щодо розміру шкоди, яка має бути відшкодована експедитору.

Позивач вважає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" було понесено збитки у розмірі вартості ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн станом на дату поставки, та у сумі вартості послуг вивантаження товару - 3 200,00 грн без ПДВ, відшкодування яких з врахуванням сум ПДВ (5 176,10 грн та 640,00 грн відповідно) повинне бути покладене на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз".

Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 314 Господарського кодексу України унормовано, що якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Позивач стверджує, а суду відсутні підстави для сумніву у таких твердженнях, що призначенням пошкодженого товару в контексті його використання саме замовником або ж у даному конкретному випадку уже експедитором (позивачем) є реалізація такого товару з метою отримання прибутку для покриття понесених збитків. Тому, в даному випадку слід розглядати знецінення товару не в контексті можливості його використання як засобів побутової хімії безпосередньо замовником чи експедитором, а в контексті можливості продажу такої побутової хімії.

Тобто замовник здійснював ввезення даного товару не для власного використання, а для його реалізації іншим покупцям. В свою чергу, ні замовник, ні експедитор не мали наміру та не мають можливості використовувати побутову хімію за прямим призначенням самого товару, а саме як миючих засобів, кондиціонерів для білизни, засобів для миття посуду.

Суд запропонував довести чи вартує щось шампунь у пошкодженій упаковці.

Так, з метою визначення собівартості приведення спірної побутової хімії до належного стану, стороною позивача було надіслано запити до ТОВ "Слобожанський миловар", ТОВ ЗПХ "СВ", ТОВ "Біоссот", ТОВ ТД "ПІРАНА", ТОВ "Світ Хімії", ТОВ "Де Ла Марк", ТОВ СУНП "2К", які займаються виготовленням побутової хімії.

Як вбачається із долучених позивачем письмових відповідей ТОВ "Біоссот", ТОВ ЗПХ "СВ", ТОВ ТД "Пірана", ТОВ "Люксус-С", компанії Ecola, вартість витрат на поновлення порушеного права позивача, за наявними станом на 15.11.2023 неповними даними (без врахування ящиків для зберігання, транспортування до/з місця переливання, утилізації пошкодженої тари), становить понад 100 тис. грн, а тому, зважаючи що закупівельна вартість ушкодженого товару - 648,31 Євро без ПДВ, що еквівалентно сумі 25 880,53 грн, то відновлення якості товару (заміна тари товару) є нерентабельною та невиправданою.

Тобто із вказаних листів вбачається, що пошкоджений вантаж втратив товарний вигляд і його продати неможливо, а вартість перепакування може бути здійснена "вручну", проте вартість такої послуги перевищує вартість нової побутової хімії відповідної номенклатури та асортименту.

Відтак, суд погоджується, що вартість шкоди має бути визначена із покупної вартості пошкодженого товару, проте відповідач після відшкодування суми збитків набуде у власність цей пошкоджений товар та зможе ним розпорядитися на власний розсуд.

Вартість зіпсутого вантажу підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №1215005041.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, судом встановлено, що у діях відповідача є протиправна поведінка (невиконання перевізником покладених на цього Конвенцією, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Договором обов`язку перевірити упаковку та/або його кріплення, пересвідчившись, у збереженні вантажу під час маршруту слідування), внаслідок чого частина вантажу була зіпсована (причинно-наслідковий зв`язок), чим замовнику було завдано збитків у розмірі вартості зіпсованого вантажу (оскільки експедитором опосередковано було відшкодовано дані збитки замовнику).

При цьому, суд вважає, що до суми збитків має бути додано вартість ручного розвантаження транспортного засобу, адже у випадку повідомлення перевізником про явні недоліки кріплення вантажу це б виключало зсув ящиків з палети та дозволило б розвантажити вантаж за допомогою автонавантажувача. Тобто такі витрати знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідальної особи, а розмір таких витрат підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 07.07.2023 на суму 3 840,00 грн з ПДВ (складеним між третьою особою-3 та Фізичною особою-підприємцем Паршиковим Артемом Леонідовичем) і платіжною інструкцією №1644 від 07.07.2023 на суму 3 840,00 грн (з призначенням платежу оплата послуг згідно рахунку №2 від 07.07.2023) та не спростовано відповідачем.

Щодо посилань відповідача на підписання акту невідповідності товару від 05.07.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп" невстановленою особою, то, по-перше, підпис представника третьої особи-3 скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат Ритейл Груп"; по-друге, жодний учасник справи не заперечує факту пошкодження вантажу, його кількості та вартості; по-третє, підписання такого акту повноважним представником перевізника (п. 2.10 Договору) позбавляє останнього права посилатись на недостовірність викладених в такому акті обставин; по-четверте, псування вантажу також підтверджене фотознімками та відеофіксацією.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" підлягають стягненню збитки у розмірі 34 896,63 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову повністю.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Енелсі" виклало попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 500,00 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі" в межах справи №910/14972/23 здійснювалось адвокатом Березюк Лідією Вікторівною (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №9344/10 від 31/7/2020) на підставі ордеру серії АІ №1464661 від 21.09.2023 та договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №28-08/23 від 28.08.2023.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до виставленого адвокатом Березюк Лідією Вікторівною рахунку №30-08/23 від 30.08.2023, нею було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енелсі" наступні послуги:

1. вивчення та аналіз документів по справі, збір необхідних доказів, вивчення законодавства та судової практики, вартістю 1 300,00 грн;

2. складання позовної заяви про стягнення збитків у сумі 34 896,63 грн, вартістю 2 700,00 грн;

3. копіювання та комплектування документів, що додаються до позовної заяви про стягнення збитків у сумі 34 896,63 грн в двох екземплярах, вартістю 1 000,00 грн;

4. надіслання (подання) відповідачу та до суду позовної заяви про стягнення збитків у сумі 34 896,63 грн, вартістю 500,00 грн.

Тобто станом на 30.08.2023 всього адвокатом Березюк Лідією Вікторівною було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енелсі" на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №28-08/23 від 28.08.2023 послуги загальною вартістю 5 500,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енелсі" було здійснено їх оплату, що підтверджується випискою по рахунку від 30.08.2023.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 500,00 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 123, 124, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі" задоволено повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7; ідентифікаційний код 43790289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енелсі" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39, офіс 14; ідентифікаційний код 44328172) збитки у розмірі 34 896 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 63 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 26.01.2024.

Суддя Р.В. Бойко