Ухвала

від 24.01.2024 по справі 910/5423/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.01.2024Справа № 910/5423/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання

у справі № 910/5423/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.01.2014 р.

у третейській справі № 1449/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватного підприємства "САПфір і К"

про стягнення заборгованості

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.01.2014 у третейській справі № 1449/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "САПфір і К" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 було задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.01.2014 у третейській справі № 1449/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "САПфір і К" про стягнення заборгованості, стягнуто з Приватного підприємства "САПфір і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість по Договору відновлювальної кредитної лінії в сумі 1 702 017,17 грн, стягнуто з Приватного підприємства "САПфір і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третейський збір в сумі 17 420,17 грн, а також стягнуто з Приватного підприємства "САПфір і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

23.04.2014 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.01.2014 у третейській справі № 1449/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 було видано відповідні накази.

30.11.2023 представником АТ "Сенс Банк" сформовано в системі "Електронний суд" заяву про заміну сторони виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 в цій справі щодо стягнення з Приватного підприємства "САПфір і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості по Договору відновлювальної кредитної лінії в сумі 1 702 017,17 грн та стягнення з Приватного підприємства "САПфір і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третейського збору в сумі 17 420,17 грн, а також поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, яку 30.11.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 15.10.2019 права та обов`язки Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" перейшли до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (попередня назва Акціонерне товариство "Альфа-Банк") внаслідок припинення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Сенс Банк" відповідно до положень статей 104 - 106 Цивільного кодексу України та Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків".

При цьому наказ Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 в цій справі перебував на виконанні в органі державної виконавчої служби та постановою Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області був повернутий стягувачу, а зважаючи на те, що строк для повторного пред`явлення наказу до виконання припав на період карантину встановленого на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заявник просить відновити пропущений процесуальний строк для пред`явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 розгляд заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк" про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 910/5423/14 було призначено на 20.12.2023.

У судове засідання 20.12.2023 представники учасників судового процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним.

У судовому засіданні 20.12.2023 судом було оголошено перерву до 24.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників судового процесу було повідомлено про те, що судове засідання в справі № 910/5423/14 призначено на 24.01.2024.

У судове засідання 24.01.2024 представники учасників судового процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином та їх неявка, відповідно до ч. 2 ст. 329, ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою для вирішення заяви.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в цій справі суд зазначає наступне.

Щодо здійснення заміни сторони виконавчого провадження суд дійшов наступних висновків.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до статті першої Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 11 пункту 4 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" приєднання банку за спрощеною процедурою передбачає, що не застосовуються положення законодавства щодо завершення приєднання з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва Банку-правонаступника, а також одночасного подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про Банк-правонаступник, що містяться у такому реєстрі, та документів для державної реєстрації припинення Банку, що приєднується. Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

Отже вказаним законом, що є спеціальним нормативно-правовим актом, спрямованим на забезпечення стабільності банківської системи шляхом оптимізації процедур реорганізації та капіталізації банків, прямо встановлені виключення щодо застосування загальних норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Таким чином, саме передавальний акт, затверджений загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника є належним доказом правонаступництва Банку-правонаступника щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується (постанова Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 925/1874/13).

Судом встановлено, що відповідно до Рішення № 5/2019 єдиного акціонера AT "Укрсоцбанк" від 15.10.2019, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків AT "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15.10.2019.

Аналогічним чином передавальний акт затверджено Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від 15.10.2019 та визначено, що правонаступництво усього майна, прав та обов`язків AT "Укрсоцбанк", які зазначені у Передавальному акті , виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15.10.2019.

03.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 10681120104002827 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (ідентифікаційний код: 00039019) на підставі рішення щодо реорганізації. Також у Реєстрі міститься інформація про те, що правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (ідентифікаційний код: 23494714), новою назвою якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що відбувся перехід прав та обов`язків сторін у матеріальному правовідношенні, що є підставою для здійснення процесуального правонаступництва.

Загальні питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті Господарського процесуального кодексу України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 26 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Тобто поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач і боржник користуються правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425 та від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/5423/14 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", докази скасування зазначеної постанови та відновлення виконавчого провадження № 52723744 в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази наявності іншого виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у цій справі.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, суд відзначає, що ставити питання про заміну сторони саме виконавчого провадження можна тільки в межах відкритого виконавчого провадження, натомість як до його відкриття, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником (у тому числі у виконавчому документі) здійснюється на підставі ст. 52, ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, з урахуванням вимог законодавства щодо матеріального та процесуального правонаступництва, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк" в частині заміни сторони виконавчого провадження слід відмовити.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі наказу) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції).

На момент видачі наказу Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі №910/5423/14 діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини першої статті 22, пункт 1 частини першої статі 23 цього Закону).

Як встановлено судом, наказ Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/5423/14 був дійсний для пред`явлення до виконання до 23.04.2015.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Суд встановив факт пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у цій справі до виконання, а також його повернення стягувачу органом державної виконавчої служби.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до частини першої статті 12 цього закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15 та від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15.

Згідно з п. 1 ч. 4 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіною І.М. від 27.12.2017 у виконавчому провадженні № 52723744 наказ Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/5423/14 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім цього, у вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 27.12.2020.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналогічні положення закріплено також і в ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При цьому при зверненні до суду із заявою про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причин пропуску строку, в разі необхідності - з поданням необхідних доказів.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску такого строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин. Дію карантину було неодноразово продовжено:

- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392;

- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641;

- з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236.

Як зазначає заявник, поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, призвело до того, що співробітники Акціонерного товариства "Сенс Банк" тривалий час працювали дистанційно, запроваджені обмеження викликали труднощі з обробленням справ, а також обміном інформацією та документами.

Викладені у заяві стягувача обставини, на думку суду, є об`єктивними причинами, які унеможливили пред`явлення виконавчого документа до виконання у передбачений законом строк та не залежали від його волевиявлення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система високої договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції"; рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України").

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, оскільки причини пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у цій справі до виконання є поважними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для його поновлення, у зв`язку з чим заява Акціонерного товариства "Сенс Банк" в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 235, 329, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 910/5423/14 задовольнити частково.

2. Поновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/5423/14 до виконання.

3. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк" в частині заміни сторони виконавчого провадження відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.01.2024

Суддя О.В. Нечай