Рішення

від 22.01.2024 по справі 914/3069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 Справа № 914/3069/23

За позовом: Приватного підприємства «Роллінг», м. Львів

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лінкольн-57» , м. Львів

про стягнення 13 890, 00 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники сторін:

від позивача: Спас І.М. - представник

від відповідача: Змисла М.Р. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного підприємства «Роллінг» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лінкольн-57» про стягнення 13 890, 00 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2023 відкрито провадження у справі № 914/3069/23 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 13.11.2023.

Подальший хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема, ухвалою суду від 04.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2024.

У судове засідання, 22.01.2024, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

У судове засідання, яке відбулося 22.01.2024, представник відповідача з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволені з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 22.01.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне підприємство «Роллінг» (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лінкольн-57» (надалі відповідач, балансоутримувач) про стягнення 13 890, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником нежитлових приміщень загальною площею 367,0 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Лінкольна, 57, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 22.02.2011 № 29081250.

Функції з управління багатоквартирним будинок здійснює відповідач - ОСББ «Лінкольн-57». Балансоутримувач належним чином не виконував обов`язки по утриманню та ремонту житлового будинку, в частині безпечного функціонування та використання даху, надавав можливість експлуатації покрівлі іншими власниками квартир не за призначенням (що є предметом спору у Шевченківському районному суді м. Львова справа № 466/7229/22), що призвело до залиття частини нежитлових приміщень позивача, чим спричинено матеріальну шкоду. Факт затоплення підтверджується актом від 25.06.2021 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про відшкодування йому витрат понесених на ремонт покрівлі у будинку за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна, 57 в розмірі 13 890,00 гривень, однак ці вимоги не були задоволені.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача посилається на те, що на підтвердження факту заподіяння шкоди - залиття нежитлового приміщення позивач долучив копію акта від 25.06.2021. Однак такий акт не підтверджує заподіяння позивачу шкоди, оскільки не містить інформації про причину залиття, характеру пошкоджень, які начебто виникли, їх обсягу; містить недостовірну інформацію про те, що відповідач від підписання акта відмовився (зокрема, не надано доказу, що позивач звертався 25.06.2021 до відповідача щодо складання акта).

Як зазначає відповідач, позивач не звертався до відповідача з вимогою скликати комісію з метою обстеження покрівлі даху та фіксації пошкоджень, та загалом не інформував щодо огляду майна. Саме через не звернення позивача до відповідача, такий акт складений за відсутності представників останнього.

Таким чином, акт не є належним доказом залиття покрівлі даху нежитлової будівлі. Також позивачем подано два відеозаписи. Такі відео не можуть бути належним та допустимим доказом на підтвердження факту залиття, оскільки відсутня жодна інформація щодо: місця зйомки; дати і часу зйомки; особи, яка фіксувала на відео; пристрій, на який зафіксовано відео, а також неможливо встановити характер пошкоджень, їх обсяг та причетності осіб до заподіяної шкоди. З метафайлів відео вбачається, що такі створені 11.10.2023, тобто, зі спливом понад 2 років після вказаної позивачем дати залиття - 25.06.2021.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необгрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів складу цивільного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з таких мотивів.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, що кореспондуються за змістом із ст. 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому з аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 367,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна, 57, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 22.02.2011 № 29081250. Послуги з управління багатоквартирним будинок здійснює відповідач - ОСББ «Лінкольн-57».

25.06.2021 представниками позивача складено акт щодо затоплення нежитлових приміщень загальною площею 367, 0 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна, 57, які належать на праві власності позивачу внаслідок протікання покрівлі даху над даними приміщеннями. Разом з тим, в цьому акті зазначено, що представники відповідача від підпису акту відмовилися.

З огляду на викладене, вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заподіяних останнім збитків, внаслідок залиття нежитлових приміщень, в розмірі 13 890, 00 грн.

Частинами першою і другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування її розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Дослідивши наданий позивачем акт від 25.06.2021 судом встановлено, що в ньому відсутнє зазначення характеру залиття, відсутнє зазначення обсягу пошкоджень, переліку речей, які ушкоджені та обсяги робіт, які необхідно буде провести, а також відсутні висновки щодо особи, яка заподіяла шкоду. В акті лише зазначено, що причиною залиття є протікання покрівлі даху, який знаходиться над вище зазначеними приміщеннями і належать позивачу.

Суд зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення.

Вищезазначений акт про залиття не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов`язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення.

Позивачем не надано доказів залучення представників відповідача до огляду приміщення, вжиття заходів щодо інформування відповідача про необхідність скликання комісії з метою огляду майна та фіксації будь-яких пошкоджень.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває справа № 466/7229/22 за позовом ПП «Роллінг» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном. В поданій позовній заяві позивачем - ПП «Роллінг» зазначено, що в будинку АДРЕСА_1 , над вбудованим нежитловим приміщенням позивача розташована квартира АДРЕСА_2 , що належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2022 року № 308197026. Власником квартири АДРЕСА_2 самочинно влаштовано дверний пройом з виходом на дах вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Відповідачем на даху вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 облаштовано зону відпочинку, здійснено монтаж допоміжних приміщень та прибудов. Внаслідок таких протиправних дій відповідача відбувається руйнування даху вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 і як наслідок затоплення приміщення позивача.

Разом з тим, 31.05.2021 складено акт передачі житлового будинку № 57 по вул. Лінкольна з балансу ЛКП «Балатон-409» в управління ОСББ «Лінкольна-57» за яким з 01.06.2021 передається відповідний будинок та документація. Подія щодо затоплення нежитлового приміщення мала місце начебто 25.06.2021 році. Станом на вказану дату відповідач був балансоутримувачем лише 25-ий день. Непроведення ремонтних робіт це триваюча бездіяльність, однак позивач не долучив жодних доказів на підтвердження звернень до попереднього балансоугримувача щодо неналежного виконання обов`язків по утриманню будинку та необхідності ремонту даху у зв`язку з його протіканням та наявністю ризиків пошкодження майна позивача.

Позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано лише товарний чек від 12.07.2021 на загальну суму 13 890, 00 грн на придбання будівельних матеріалів, за відсутності жодних доказів де та коли були використані вказані будматеріали.

Як зазначалось вище, в акті 25.06.2021 не зазначено обсягу матеріальної шкоди (обсягу необхідних робіт, переліку пошкодженого майна), а тому неможливо встановити чи проведені ймовірні роботи позивачем (та їх обсяг) були необхідні саме для проведення ремонту у зв`язку з залиттям приміщення.

Крім того, суд зазначає, що вказані документи не підтверджують розмір завданої позивачу шкоди, встановлення якої має здійснюватися у визначеному законодавством порядку особою, яка має відповідну кваліфікацію.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За висновками суду, всупереч наведеним вимогам процесуальних норм, позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача відбулось затоплення нежитлового приміщення, та як наслідок, наявності підстав для відповідальності відповідача за завдання збитків позивачу, а також розміру таких збитків, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нанесеної шкоди у розмірі 13 890, 00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Щодо витрат на правову допомогу, то частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до закінчення розгляду справи, представником відповідача зроблено відповідну заяву, суд встановлює йому п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Встановити відповідачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26 січня 2024 року.

Суддя Манюк П.Т.