Рішення

від 15.01.2024 по справі 916/3515/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3515/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/3515/22

за позовом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56, код ЄДРПОУ 04056799)

до відповідача Білгород-Дністровської районної ради Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд. 24, код ЄДРПОУ 21017996)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, проспект Шевченка 4).

про визнання недійсним рішення

Представник:

від позивача - Продун В.В. самопредставництво;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області визнання недійсним рішення № 217-VIII від 07 липня 2022 року ІХ сесії восьмого скликання Білгород-Дністровської районної ради Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна, яке обліковується на балансі Комунального некомерційного підприємства Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб Одеської обласної ради зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вказане рішення прийнято із порушенням вимог чинного законодавства та порушує права, інтереси Білгород-Дністровської територіальної громади як суб`єкта комунальної власності.

Ухвалою від 26.12.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було залишено без руху.

05.01.2023р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №359/23) Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2023р. (суддя Петров В.С.) було відкрито провадження по справі №916/3515/22. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з увільненням судді Петрова В.С. з 02.02.2023 від виконання обов`язків з відправлення правосуддя на період проходження військової служби за призовом осіб на військову службу по загальній мобілізації на строк до оголошення демобілізації, з метою дотримання строків визначених Господарським процесуальним кодексом України, призначено повторний автоматичний розподіл судових справ та карток додаткових матеріалів на підставі інформації наданої статистичним відділом (Додаток 1 до цього розпорядження).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023р., справу №916/3515/22 передано на розгляду судді Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 13.02.2023р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в засіданні суду.

06.03.2023р. за вх. №7004/23 до суду від Білгород-Дністровської районної ради Одеської області надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Одеську обласну раду та Комунальне некомерційне підприємство Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб Одеської обласної ради.

Ухвалою суду від 10.04.2023р. клопотання Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 06.03.2023р. за вх. №7004/23 про залучення третіх осіб було задовольнлено частково, залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеську обласну раду.

Ухвалою суду від 22.05.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

06.03.2023р. за вх. №7003/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити в повному обсязі.

Судом відповідний відзив було долучено до матеріалів справи, проте до уваги судом не приймається, оскільки поданий з порушення строків передбачених ГПК України, без клопотання про його поновлення.

17.03.2023р. за вх.№8658/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

20.03.2023р. за вх. №8753/23 до суду від до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно яких останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити в повному обсязі.

26.04.2023р. за вх. №13608/23 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа вказує що відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад належить до повноважень обласної ради. Частиною четвертою статті 60 Закону також передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 21 вересня 1998 року № 1482 (далі - Постанова) регламентує механізм передачі-приймання державного і комунального майна між суб`єктами управління. Процедура передачі приймання об`єктів зі спільної власності у комунальну визначається Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого Постановою (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 9 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого Постановою, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою та членами комісії і затверджується органом, який утворив комісією. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Третя особа вказує, що Одеською обласною радою не приймалось жодного рішення стосовно передачі будівель та споруд, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, розташованих за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Військової слави, 6.

16.10.2023р. за вх. №36429/23 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких останній серед іншого просить суд залишити без розгляду заперечення, заяви, клопотання, пояснення щодо клопотань, додаткові пояснення, письмові докази, надані Адвокатом Розенбойм Юрієм Олександровичем до Господарського суду Одеської області під час підготовчого провадження у справі № 916/3515/22, оскільки адвокат Розенбойм Ю.О. не був уповноважений на представництво інтересів Білгород-Дністровської районної ради.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено, оскільки на час подачі відповідних документів Адвокат Розенбойм Юрій Олександрович був повноваженим представником відповідача, що зокрема підтверджується Повідомленням Білгород-Дністровської районної ради (вх. №16821/23 від 22.05.2023р.).

Разом з тим, 12.01.2024р. за вх. №1380/24 до суду від відповідача надійшла заява підписана Головою Білгород-Дністровської районної ради Єрошенко Олександром, згідно якої останній позовні вимоги Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до Білгород-Дністровської районної ради про визнання недійсним рішення визнав в повному обсязі. Крім того відповідач просить суд розгляд справи здійснити за його відсутності.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 185, ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Як вказує позивач у відповідності до рішення № 217-VIIІ від 07 липня 2022 року ІХ сесії восьмого скликання Білгород-Дністровської районної ради «Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна яке обліковуються на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради», зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, надано згоду на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Білгород -Дністровського району зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області будівлі, споруди (згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.08.2008 року серії САВ №649100) та окремо визначеного майна, яке обліковується на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради», розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Військової слави, 6, зокрема:

№ з/п Найменування Рік випуску будівництва Загальна площа 1.Лікувальний корпус, літ. А1948231,7 кв.м2.Адміністративна будівля, літ. В194861,7 кв.м3.Будинок охорони, літ. Г19488,0 кв.м4.Харчувальний блок, літ. Д194847,6 кв.м5.Склад, літ. Ж194832,5 кв.м6.Лікувальний корпус, літ І1977696,8 кв.м7.Лабораторія, літ. К1948116,7 кв.м8. Будівля дезкамери, літ. Л194819,9 кв.м9.Гараж, літ. М194874,9 кв.м10.Пральня, літ. Н194855,9 кв.м11.Земельна ділянка (Кадастровий номер 5110300000:01002:0621) 0,4041 га

Позивач вказує, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та порушує права та інтереси Білгород-Дністровської територіальної громади, інтереси якої представляє Білгород-Дністровська міська рада.

Так, як зазначає позивач у відповідності до частини четвертої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі Закон № 280) постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно пункту 5.6 «Положення про постійні комісії Білгород-Дністровської районної ради» на кожному засіданні постійної комісії ведеться протокол. Протокол засідання постійної комісії підписують головуючий на засіданні та секретар цієї комісії.

Протоколи засідань постійних комісій, висновки та рекомендації постійних комісій є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Протокол засідання комісії є офіційним документом, що підтверджує процес обговорення і прийняття рішення, рекомендації чи висновку комісії.

Пунктом 4.5.19. «Регламенту Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання», затвердженого рішенням II сесії VIII скликання 22.12.2020 року №06-VIII (далі - Регламент) визначено, що винесенню питання на розгляд пленарного засідання сесії районної ради, внесеному на розгляд сесії районної ради передує його розгляд на засіданнях постійних комісій районної ради.

Разом з тим як вказує позивач, рішення №217- VIII від 07.07.2022р. перед винесенням на розгляд сесії попередньо не розглядалось на засіданнях постійною комісією районної ради та проект вказаного рішення не опубліковувався на веб-сайті районної ради, що свідчить про грубе порушення Відповідачем вимог частини 4 статті 47 Закону № 280, пункту 3,4 розділу ІІ «Положення про постійні комісії Білгород-Дністровської районної ради» пункту 4.5.19 «Регламенту Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання».

Про вказаний факт свідчить, як зазначає позивач, також відсутність будь яких матеріалів у розділі «Матеріали постійних комісій», який розміщений на офіційному сайті Білгород-Дністровської районної ради.

За посиланнями позивача, підпунктом 1 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280, підпункту 4.15.1 пункту 4.15 Регламенту визначено, що пленарні засідання місцевих рад, засідання виконавчих комітетів сільських, селищних, місцевих рад, постійних депутатських комісій можуть проводитися в режимі відеоконференції або аудіоконференції (дистанційне засідання), крім питань що потребують таємного голосування. У відповідності до положень підпункту 4 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280, підпункту 4.15.2 пункту 4.15 Регламенту до порядку денного дистанційних засідань можуть включатися виключно питання невідкладного внесення змін до місцевого бюджету, інші питання щодо невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або якнайшвидшої ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій, спричинених спалахами, епідеміями та пандеміями, чи реалізація повноважень, пов`язаних з такими обставинами, процедурні питання.

Однак, як зазначає позивач вказане рішення Білгород - Дністровської районної ради, внесене на дистанційне пленарне засідання, не відноситься до невідкладних в розумінні положень Закону № 280 та Регламенту.

За посиланнями позивача, відповідно до підпункту 3 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280 порядок проведення дистанційних засідань повинен забезпечити: можливість реалізації прав депутатів місцевих рад, членів виконавчого комітету ради; ідентифікацію особи, яка бере участь у засіданні колегіального органу; встановлення та фіксацію результатів голосування щодо кожного питання. Приписами підпункту 4.15.5. пункту 4.15 Регламенту визначено, що реєстрація, виступи, голосування депутатів ради здійснюється після ідентифікації їх особи під час відеозв`язку. Для ідентифікації депутат називає своє прізвище, ім`я та по батькові. Для відеоконференції є важливою можливість зорової ідентифікації всіх учасників засідання. Тобто вони повинні бути постійно присутні на відео.

Поряд з цим, на переконання позивача чергова ІХ сесія Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання проведена в режимі відео конференції (дистанційне засідання) з порушенням норм чинного законодавства, а рішення «Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна яке обліковуються на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» зі спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Одеської області» фактично не приймалося та суперечить інтересам територіальної громади міста Білгород - Дністровський, представницьким органом якої є саме Білгород - Дністровська міська рада Одеської області.

Згідно пункту 5 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280, підпункту 4.15.3 пункту 4.15 Регламенту рішення про дистанційне засідання доводиться до відома депутатів, членів виконавчого комітету і населення не пізніше як за 24 години до його початку із зазначенням порядку денного та порядку відкритого доступу до трансляції дистанційного засідання місцевої ради. Рішення про дистанційне засідання розміщується на офіційному веб-сайті ради з одночасним направленням цієї інформації та проектів актів із супровідними документами на офіційну електронну адресу кожного члена колегіального органу. Запис дистанційного засідання є невід`ємною частиною протоколу засідання.

Однак, як зазначає позивач, моніторингом офіційного веб-сайту Білгород-Дністровської районної ради Одеської області (https://bd-rada.od.gov.ua/) установлено, що будь-які рішення, розпорядження про дистанційне засідання на сайті відсутні, що в свою чергу на його переконання свідчить про грубе порушення норм матеріального права при прийняті спірного рішення.

Також позивач зазначає, що більшість з депутатів районної ради фактично не були присутніми на засіданні сесії, а ідентифікацію депутатів, які брали участь у засіданні проведено не було. В телефонному режимі невстановлені особи нібито повідомляли головуючому про своє волевиявлення з питань, що розглядалися на порядку денному. Під час проведення сесії відбулося голосування за вказане рішення, за результатами якого невистачило кворуму для прийняття рішення, тобто фактично у відповідності до вимог чинного законодавства рішення прийнято не було. Одразу після чого, головуючий зателефонував невідомій особі та після розмови з нею, оголосив, що «рішення прийнято». Вказані факти підтверджуються записом дистанційного засідання, який є невід`ємною частиною протоколу засідання сесії ради, у відповідності до вимог Закону № 280.

Крім того як вказує позивач, ч.3 статті 16 Закон № 280 визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Приписами частини п`ятої статті 16 Закону №280 визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно п.34 ч.1 статті 26 Закону України №280 з поміж інших повноважень, міською радою вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Пунктами 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року №5245- VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні є розмежованими. До земель комунальної власності відносяться всі землі розташовані в межах відповідних населених пунктів крім земельних ділянок приватної та державної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користування органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У відповідності до абзацу 3 пункту 10 розділу V «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону №280 за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Позивач наголошує, що з аналізу норм законодавства вбачається, що в даному випадку прийняте рішення №217-VIII від 07.07.2022 Білгород-Дністровської районної ради Одеської області суттєво порушує права та інтереси територіальної громади міста Білгород-Дністровський Одеської області, від імені якої діє Білгород-Дністровська міська рада Одеської області.

Більш того, на переконання позивача нежитлові приміщення, земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01002:0621, повинні бути передані до територіальної громади м. Білгород-Дністровського у зв`язку із тим, що майно, яке обліковується на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради та земельна ділянка по вул. Військової слави 6, знаходяться на території м. Білгорода-Дністровського Одеської області що буде в свою чергу відповідати вимогам правового режиму майна спільної власності територіальних громад та чинному законодавству.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Білгород-Дністровська міська рада Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Разом з тим, 12.01.2024р. за вх. №1380/24 до суду від відповідача надійшла заява підписана Головою Білгород-Дністровської районної ради Єрошенко Олександром, згідно якої останній позовні вимоги Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до Білгород-Дністровської районної ради про визнання недійсним рішення визнав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Предметом позову у даній справі є вимога Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання недійсним рішення № 217-VIII від 07 липня 2022 року ІХ сесії восьмого скликання Білгород-Дністровської районної ради Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна, яке обліковується на балансі Комунального некомерційного підприємства Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб Одеської обласної ради зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням охоронюваних законом інтересів позивача. Крім того, з посиланням на статтями 19, 40, 142, 142 Конституції України, статтями 16, 26, 46, 47, 59, 60, «Перехідними положеннями» Закону України «Про місцеве самоврядування», пунктів 4.5.19, 4.15.-4.15.3, 4.15.5 «Регламенту Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання», затвердженого рішенням II сесії VIII скликання 22.12.2020 року №06-VIII позивач зазначав про недотримання встановленого законом порядку проведення сесії та як наслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Так, як встановлено судом, 07 липня 2022 року ІХ сесії восьмого скликання Білгород-Дністровської районної ради прийняла рішення № 217-VIIІ від «Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна яке обліковуються на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради», зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області. Надано згоду на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Білгород -Дністровського району зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області будівлі, споруди (згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.08.2008 року серії САВ №649100) та окремо визначеного майна, яке обліковується на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради», розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Військової слави, 6, зокрема:

№ з/п Найменування Рік випуску будівництва Загальна площа 1.Лікувальний корпус, літ. А1948231,7 кв.м2.Адміністративна будівля, літ. В194861,7 кв.м3.Будинок охорони, літ. Г19488,0 кв.м4.Харчувальний блок, літ. Д194847,6 кв.м5. Склад, літ. Ж194832,5 кв.м6.Лікувальний корпус, літ І1977696,8 кв.м7.Лабораторія, літ. К1948116,7 кв.м8. Будівля дезкамери, літ. Л194819,9 кв.м9.Гараж, літ. М194874,9 кв.м10.Пральня, літ. Н194855,9 кв.м11.Земельна ділянка (Кадастровий номер 5110300000:01002:0621) 0,4041 га

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об' єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Положеннями ст.142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції (ст. 143 Конституції України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, ч.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

Відповідно до ч.3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. (ч.2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктами 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року №5245- VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні є розмежованими. До земель комунальної власності відносяться всі землі розташовані в межах відповідних населених пунктів крім земельних ділянок приватної та державної власності. З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користування органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У відповідності до абзацу 3 пункту 10 розділу V «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про місцеве самоврядування» за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Як встановлено судом, нерухоме майно - Комунальне некомерційне підприємство «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» розташоване за адресою вул. Військової слави, 6 в місті Білгород-Дністровський Одеської області та перебуває в межах територіальної громади м. Білгорода - Дністровського на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста з кадастровим номером 5110300000:01002:0621.

Білгород Дністровська міська рада на сесії 08.07.2022 прийняла рішення №548-VIII «Про надання згоди на прийняття нерухомого майна по вул. Військової слави, 6 зі спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до комунальної власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський».

Так, відповідно до прийнятого рішення, Білгород Дністровська міська рада вирішила:

1. Надати згоду на прийняття зі спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради (25042882) до комунальної власності територіальної громади міста Білгорода -Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради (26275763) об`єкт нерухомого майна, а саме:

1.1. Нежитлові будівлі і споруди та інше, окремо визначене майно за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 6 (Комунальне некомерційне підприємство «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради»), Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01 серпня 2008 року САВ №649100, розташовані на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Білгорода -Дністровського з кадастровим номером 5110300000:01 :002:0621;

Отже з урахування наведеного, прийняття Білгород-Дністровською районною радою Одеської області оскаржуваного рішення до якого, зокрема, включена земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01002:0621 яка знаходиться на території м. Білгород-Дністровський Одеської області, та з урахуванням наявності аналогічного рішення останнього, порушує інтереси територіальної громади міста Білгород-Дністровський Одеської області, від імені якого діє Білгород-Дністровська міська рада.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При проведенні сесій, голосувань усі депутати повинні діяти у межах та спосіб визначений Конституцією, Законом, Регламентом.

Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з порушенням короно вірусної хвороби (COVID 19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ передбачена можливість проведення пленарних засідань місцевих рад в режимі відеоконференції або аудіоконференції (дистанційне засідання).

Підпунктом 1 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про місцеве самоврядування», підпункту 4.15.1 пункту 4.15 «Регламенту Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання» визначено, що пленарні засідання місцевих рад, засідання виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, постійних депутатських комісій можуть проводитися в режимі відеоконференції або аудіоконференції (дистанційне засідання), крім питань, що потребують таємного голосування.

Положеннями підпункту 4 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування», підпункту 4.15.2 пункту 4.15 Регламенту передбачено, що до порядку денного дистанційних засідань можуть включатися виключно питання невідкладного внесення змін до місцевого бюджету, інші питання щодо невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або якнайшвидшої ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій, спричинених спалахами, епідеміями та пандеміями, чи реалізації повноважень, пов`язаних з такими обставинами, процедурні питання.

Поряд з цим, в розумінні наведених вище положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту внесене на дистанційне пленарне засідання оскаржуваного рішення Білгород - Дністровської районної ради, не відноситься до невідкладних.

Крім того, відповідно до підпункту 3 пункту 11-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування» порядок проведення дистанційних засідань повинен забезпечити: - можливість реалізації прав депутатів місцевих рад, членів виконавчого комітету ради; - ідентифікацію особи, яка бере участь у засіданні колегіального органу; - встановлення та фіксацію результатів голосування щодо кожного питання.

Приписами підпункту 4.15.5. пункту 4.15 Регламенту визначено, що реєстрація, виступи, голосування депутатів ради здійснюється після ідентифікації їх особи під час відеозв`язку. Для ідентифікації депутат називає своє прізвище, ім`я та по батькові. Для відеоконференції є важливою можливість зорової ідентифікації всіх учасників засідання. Тобто вони повинні бути постійно присутні на відео.

Отже, враховуючи вищенаведене чергова ІХ сесія Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання проведена в режимі відеоконференції (дистанційне засідання) з порушенням норм чинного законодавства, а рішення «Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна яке обліковуються на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» зі спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Одеської області» не повинно було бути винесено на розгляд сесії, прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та є таким, що суперечить спільним інтересам територіальної громади міста Білгорода Дністровського та територіальних громад району.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі №1- 9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини тринадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу та самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами (абз. 3 п. 3 вказаного Рішення КСУ від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009)

В абзаці 1 пункту 4 цього ж Рішення КСУ визначено, що органи місцевого самоврядування приймають нормативні (які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово) та ненормативні акти (передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію).

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

При цьому Конституційний Суд прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, оскільки породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього іншого рішення.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням ст. 19 Конституції України та п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та створило умови для погіршення майнових та матеріальних інтересів Білгород-Дністровської міської ради як органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах мешканців міста Білгород-Дністровський.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Частиною 1 ст.191 України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви яка скріплена підписом Голови Білгород-Дністровської районної ради Єрошенко Олександром від 12.01.2024р. за вх. ГСОО №1380/24 відповідач визнав позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову не суперечить та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

На підставі ст.129, ч.1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову покладаються на відповідача, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, повертаються позивачу із державного бюджету, оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, а також враховуючи визнання позовних вимог Білгород-Дністровською районною радою Одеської області, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 240,50 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56, код ЄДРПОУ 04056799) до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд. 24, код ЄДРПОУ 21017996) задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення №217-VIII від 07.07.2022р. ІХ сесії восьмого скликання Білгород-Дністровської районної ради «Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Білгород-Дністровського району будівель, споруд та окремо визначеного майна яке обліковується на балансі Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр інфекційних хвороб» Одеської обласної ради» зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області.

3. Стягнути з Білгород-Дністровської районної ради Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд. 24, код ЄДРПОУ 21017996) на корить Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56, код ЄДРПОУ 04056799) судовий збір в сумі 1 240 (одна тисяча двісті сорок)грн. 50коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25 січня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна