Рішення

від 12.01.2024 по справі 916/4575/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4575/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" (вул. Микитівська, 1, смт Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56530)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (вул. Заводська, 26, м. Біляївка(пн), Одеська обл., 67600)

про стягнення 216548,41 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гулай В.М.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Микитівський грнатіний кар`єр звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехника, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 216548,41 грн, з яких: сума боргу в сумі 123836,00 грн; інфляційне збільшення боргу в сумі 71990,69 грн та 3% річних в сумі 20721,72 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №7/20 від 20.01.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

10.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 90-94, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, що позивачем безпідставно, окрім вартості товару, у видаткових накладних включено вартість доставки товару на рампу, навантаження у вагони та залізничні послуги, враховуючи, що з урахування умов, ці витрати покладаються на продавця. Також відповідач наголошує на тому, що позивачем до матеріалів справи не надано та не враховано рахунки та сплату відповідачем коштів у листопаді 2020 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.11.2020 № 3227 на суму 50 000,00 грн.

У відповіді на відзив (а.с. 99-112, т.1) позивач відзначив, що: що між сторонами були погоджені всі умови поставки, в тому числі, вартість продукції, її навантаження, доставка до рампи та залізничний тариф, що своє відображення показує у рахунках фактурах та видаткових накладних, згідно з якими здійснювалась поставка товару; відповідач на момент поставки та отримання товару ніяких заперечень та претензій не висував, видаткові накладні підписав та скріпив печаткою; відповідачем були повністю оплачені видаткові накладні від 15.02.2020 № Т 1502-0001 та від 29.02.2020 № Т 2902-0001, а тому, на переконання позивача, відмова відповідача від своїх договірних зобов`язань є не коректною поведінкою, яка свідчить про ухилення від сплати заборгованості; оплату в розмірі 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 06.11.2020 № 3227 відповідач здійснив за отриманий товар по договору поставки від 27.11.2017 № 254/17.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4575/23; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 09 листопада 2023 року о 13:45.

Ухвалою суду від 31.10.2023 задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

09.11.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 27.11.2023 о 12:30.

Судове засідання 27.11.2023 о 12:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 27.11.2023 суд призначив судове засідання у цій справі на 11.12.2023 о 14:30.

Судове засідання 11.12.2023 не відбулось, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду.

Ухвалою суду від 13.12.2023 суд призначив судове засідання у цій справі на 12.01.2024 о 14:00.

У судовому засіданні 12.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

20.01.2020 між Приватним акціонерним товариством "Микитівський гранітний кар`єр" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (покупець) був укладений договір поставки № 7/20 (а.с. 21-23, т.1; далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і сплатити на умовах, обумовлених в договорі, гранітно - щебеневу продукцію, іменовану далі по тексту продукція.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна визначається даним договором та виставленим рахунком і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Розрахунки за продукцію здійснюються згідно видаткових накладних за кожну партію окремо.

Згідно з п. 4.1. договору постачальник» здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах ІНКОТЕРМС 2010 FСА (франко - станція призначення) - ст. Трикратне Одеської залізниці, яка вказується у заявці покупця.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що в особливих випадках (загроза зупинки виробництва та інше), постачальник за згодою сторін відвантажує продукцію без передоплати в обмеженій кількості.

Відповідно до п. 4.4. договору датою поставки продукції вважається дата відвантаження цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу одержувача, яка вказується в рознарядці покупця.

За умовами п. 5.1., 5.2. договору покупець здійснює передплату у розмірі 100% від вартості замовленої партії продукції згідно виставленого рахунку. У випадках, передбачених п.4.3. діючого договору, остаточний розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем на банківський рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції.

Згідно з п. 5.4., 5.5. договору ціна та вартість продукції можуть бути змінені: у зв`язку зі зміною цін заводів-виробників, матеріалів, енергоносіїв, транспортних послуг, прийняттям нових нормативних актів і рішень уряду тощо. У випадку збільшення ціни на залізничний тариф продавець має право в односторонньому порядку збільшити ціну на продукцію шляхом виставлення додаткового рахунку. Уразі відмови покупця від оплати додаткового рахунку постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір та відмовитися від виконання умов договору, повідомивши про це покупця за 3 календарних дня та повернути сплачені кошти.

Відповідно до п. 10.1. договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

На підставі договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято щебінь 5-20, 20-70, 0-40, відсів з доставкою на рампу, навантаженням у вагони і залізничні послуги, про що сторони підписали видаткові накладні на загальну суму 563836,00 грн. На підтвердження цієї обставини поставки позивачем і прийняття відповідачем продукції (послуг) позивач подав суду підписані обома сторонами видаткові накладні: від 20.01.2020 № Т 2001-0001 на суму 151900,00 грн; від 20.01.2020 № Т 2001-0002 на суму 63000,00 грн; від 03.02.2020 № Т 0302-0001 на суму 154000,00 грн; від 15.02.2020 № Т 1502-0001 на суму 96936,00 грн; від 29.02.2020 № Т 2902-0001 на суму 98000,00 грн (а.с. 24-28, т.1). На підтвердження обставини здійснення поставки товару відповідачу позивач до матеріалів справи також долучив залізничні накладні (а.с. 29-43, т.1). В матеріалах справи, до подання відповідачем відзиву на позов, відсутні будь-які заперечення відповідача щодо вартості товару (послуг), які прийняті відповідачем згідно вказаних накладних.

Згідно з наявного у справі реєстру з рахунку позивача та здійсненого останнім розрахунку суми позову (а.с. 44-45, т.1), відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу кошти на загальну суму 440000,00 грн. Як вбачається з поданої позивачем виписки, при здійснені оплати відповідач у призначенні платежу вказував реквізити рахунків, які в матеріалах справи відсутні. Позивач, у свою чергу, зарахування здійснених оплат здійснював виходячи з вказаних відповідачем призначень платежів, при цьому відповідач здійснений позивачем порядок зарахування не заперечив. Отже, з розрахунку позивача вбачається, що відповідачем повністю оплачені накладні від 15.02.2020 № Т 1502-0001 на суму 96936,00 грн та від 29.02.2020 № Т 2902-0001 на суму 98000,00 грн, а інші оплачені частково.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що позивач не врахував здійснену відповідачем 06.11.2020 оплату на суму 50000,00 грн, водночас, як пояснив позивач, ця оплата була зарахована за поставку, здійснену за договором від 27.11.2017 № 254/17, на підтвердження чого до матеріалів справи позивач долучив відповідні докази (а.с.104-109, т.1), натомість відповідачем ці докази не спростовані.

За вищевикладених обставин, судом встановлено, що станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 123836,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем належними доказами.

Водночас, окрім основного боргу у вищевказаній сумі, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 71990,69 грн інфляційних втрат та 20721,72 грн 3% річних. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено за накладними від 20.01.2020 № Т 2001-0001 на суму 151900,00 грн, від 20.01.2020 № Т 2001-0002 на суму 63000,00 грн та від 03.02.2020 № Т 0302-0001 на суму 154000,00 грн, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та в межах загального періоду з 27.01.2020 до 18.10.2023 (а.с. 46-52, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України (в редакції, чинній на момент здійснення спірних поставок) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 20.01.2020 № 7/20 в сумі 123836,00 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати спірних коштів суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок сум, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 45-52, т.1), судом встановлено його часткову невірність, яка обумовлена тим, що при здійснені розрахунку сум 3% річних позивачем не враховано положення ст. 253 ЦК України та при врахуванні часткових оплат позивач помилково здійснював нарахування двічі за один день. З урахуванням вказаного, судом здійснено власний розрахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду та встановлено, що з відповідача на користь позивача 3% річних слід стягнути в сумі 20614,89 грн. Водночас, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом визнається обґрунтованим.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов щодо безпідставного включення позивачем до вартості товару вартість його доставки на рампу, навантаження у вагони та суми залізничних послуг, оскільки відповідач видаткові накладні підписав без зауважень, обставина підписання цих накладних відповідачем не заперечується, при цьому, з урахуванням змісту п. 5.4., 5.5. договору, можна дійти до висновку, що сторони вартість продукції визначають, у тому числі, з урахуванням вартості транспортних послуг та залізничного тарифу, адже їх збільшення може бути підставою для збільшення ціни продукції. Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо безпідставного неврахування позивачем оплати на суму 50000,00 грн, адже ці доводи спростовані доказами позивача.

Також суд зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 123836,00 грн, інфляційні втрати в сумі 71990,69 грн та 3% річних в сумі 20614,89 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 3246,62 грн судового збору.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у прохальній частині позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, при цьому позивач просив суд розподілити ці витрати під час ухвалення рішення по суті спору.

Як було встановлено судом з матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень, доказами позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн є долучені позивачем: копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.10.2023 № 1085358; копія договору про надання правової допомоги від 12.10.2023; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.06.2017 № 001136 (а.с. 8-10, 53, т.1).

Так, 12.10.2023 між адвокатом Гулай Вячеславом Михайловичем (далі адвокат) та Приватним акціонерним товариством «Микитівський гранітний кар`єр» (далі клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.

Відповідно до п. 2.1. договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, додатках (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.

Згідно з п. 4.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (у разі наявності печаток) та діє до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі або інших обставин за домовленістю між сторонами.

Додатком № 1 до договору між позивачем та адвокатом затверджений розрахунок вартості правової допомоги за підготовку та подачу позову Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" про стягнення коштів в розмірі 216548,41 грн. Додатком до договору погоджено наступну вартість послуг адвоката з урахуванням витраченого часу на надання правової допомоги:

1) правовий аналіз наданих клієнтом документів 2 години, вартість послуг 3000,00 грн;

2) аналіз законодавства та формування правової позиції 2 години, вартість послуг 3000,00 грн;

3) проведення розрахунку ціни позову, розрахунку інфляційного збільшення боргу та нарахування 3 % річних 3 години, вартість послуг 4500,00 грн;

4) підготовка відповідної позовної заяви, формування додатків відповідно кількості учасників, відправлення позовної заяви з додатками відповідачу 5 годин, вартість послуг 7500,00 грн;

5) забезпечення представництва та участь у судових засіданнях 1 година, вартість послуг 2000,00 грн.

Отже, укладення вищевказаного договору та додатку до нього підтверджує обставину виникнення договірних зобов`язань між відповідачем та адвокатом, наявність повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача, а також погоджену вартість послуг адвоката, надання якої передбачено на час звернення позивача до суду.

При цьому Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, в обґрунтування понесення витрат у сумі 20000,00 грн позивач посилається на подані суду договір з додатком, якими передбачено обов`язок сплатити кошти на підставі виставленого адвокатом рахунку та погоджено вартість послуг, виходячи з витрат часу на надання правничої допомоги. Разом з цим, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів виконання і обсягів фактично наданих адвокатом послуг за договором від 12.10.2023. Так, в матеріалах справи відсутні акт прийняття послуг, рахунок відповідно до п. 2.1. договору, детальний акт наданих послуг відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України тощо.

За цих обставин, враховуючи неподання позивачем належних доказів понесення ним витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" (вул. Заводська, 26, м. Біляївка(пн), Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 39111320) на користь Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар`єр" (вул. Микитівська, 1, смт Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56530, код ЄДРПОУ 01033255) борг в сумі 123836 /сто двадцять три тисячі вісімсот тридцять шість/грн 00 коп, інфляційні втрати в сумі 71990 /сімдесят одну тисячу дев`ятсот дев`яносто/грн 69 коп, 3% річних в сумі 20614 /двадцять тисяч шістсот чотирнадцять/грн 89 коп та судовий збір в сумі 3246 /три тисячі двісті сорок шість/грн 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст рішення складено 26 січня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля