Рішення

від 23.01.2024 по справі 917/2033/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 Справа № 917/2033/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

при секретарі судового засідання Білій І.М.,

розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР-ГРУП», ідентифікаційний код 41663529 (вул. Соборна, 6, село Петрівка-Роменська, Гадяцький район, Полтавська область, 37333)

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації, залишення чинною редакції Статуту

за участю представників сторін:

від позивача: Аватор М.М.

від відповідача: Слуцький О.В.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР-ГРУП» про:

- визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР-ГРУП», оформленого протоколом Загальних зборів № 4 від 12.10.2018;

- скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАТОР-ГРУП» № 15601050005000984, яка проведена на підставі рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР-ГРУП», оформленого протоколом Загальних зборів № 4 від 12.10.2018 - рішення/реєстраційну дію від 12.10.2018 № 1_560_000984_13, вчинену державним реєстратором Дмитрук Т.Г. відділу з питань державної реєстрації Гадяцької міської ради;

- залишення чинною редакції Статуту, затвердженого рішенням засновників від 13.10.2017 № 1.

Ухвалою від 15.11.2023 суд залишив без руху вказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, встановивши строк для усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (том 1 а.с. 145-146).

У встановлений судом строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (том 1 а.с. 148-213).

Ухвалою від 27.11.2023 (том 1 а.с. 215-216) суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 21.12.2023 о 10:20 год. Цією ж ухвалою суд встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті спору.

08.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 15842 від 08.12.2023; том 2 а.с. 1-9). До відзиву, крім доказів по справі, були додані заява про виклик свідків (том 2 а.с. 21), клопотання відповідача про витребування доказів судом (том 2 а.с. 28) та заява про застосування строку позовної давності (том 2 а.с. 29-31).

В підготовчому засіданні 21.12.2023 судом було оголошено перерву до 10:45 год. 23.01.2023 (том 2 а.с. 44-46).

Також в підготовчому засіданні 21.12.2023 судом було відхилено клопотання відповідача від 08.12.2023 про витребування доказів по справі від Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" з наступних підстав.

Так, відповідачем додано до відзиву клопотання про витребування доказів (том 2 а.с. 28). У зазначеному клопотанні відповідач просить суд витребувати від Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" виписку або копії інших документів з вхідними та вихідними телефонними дзвінками, які містять, зокрема, інформацію про дату, час (тривалість) здійснення телефонних дзвінків з номеру телефону НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , на номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 , у період з 01.08.2018 по 10.11.2023. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що його представник звертався до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" з адвокатським запитом про надання вказаної інформації, однак відповідь на адвокатський запит не надана. На думку відповідача, інформація про вхідні/вихідні дзвінки директора та учасників ТОВ "Аватор - Груп" підтвердить обставини, які підлягають доказуванню при розгляді даної справи, зокрема, повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Аватор-Груп" на 18.10.2018 та про об`єктивну можливість звернутися з позовом раніше, з дотриманням встановлених строків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Клопотання про витребування доказів подано відповідачем разом із відзивом на позов, тобто своєчасно. Проте, суд вважає, що інформація стосовно дат та тривалості телефонних дзвінків між директором та учасниками ТОВ "Аватор - Груп" не може підтвердити обставини, які підлягають доказуванню при розгляді даної справи, зокрема, повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Аватор-Груп" 18.10.2018, адже не містить даних про зміст розмов між абонентами. Крім цього, згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, суд відхилив клопотання відповідача від 08.12.2023 про витребування доказів по справі від Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна".

Крім цього, в підготовчому засіданні 21.12.2023 судом було відхилено заяву відповідача від 08.12.2023 про виклик свідків, яка надійшла разом із відзивом на позов (том 2 а.с. 21) в зв`язку із наступним.

Так, у заяві від 08.12.2023 відповідач просить суд викликати на допит у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які раніше були інженерами комп`ютерних мереж та перебували з відповідачем у трудових відносинах.

Згідно ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки в матеріалах справи відсутні заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підстави для виклику вказаних осіб як свідків для допиту у суду відсутні.

Таким чином, заява відповідача про виклик свідків є необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.

01.01.2024 до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 8 від 01.01.2024) про продовження строку для надання відповіді на відзив, а також відповідь на відзив з додатками (том 2 а.с. 48-50, 51-60).

Ухвалою від 09.01.2024 суд задовольнив клопотання позивача (вх. № 8 від 01.01.2024), визнав поважною причину пропуску строку та поновив позивачу строк для подання відповіді на відзив (том 2 а.с. 61-63).

10.01.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив разом із клопотанням про поновлення строку на подання заперечень (вх. № 369 від 11.01.2024; том 2 а.с. 66-70).

Ухвалою від 15.01.2024 суд задовольнив клопотання відповідача (вх. № 369 від 11.01.2024), визнав поважною причину пропуску строку та поновив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (том 2 а.с. 71-72).

19.01.2024 до суду надійшло клопотання/заява відповідача (вх. № 740 від 19.01.2024) про вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн (том 2 а.с. 75-86).

22.01.2024 надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 829 від 22.01.2024; том 2 а.с. 87).

Після перерви, у судовому засіданні 23.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/2033/23 та за письмовою згодою представників обох сторін (том 2 а.с. 88), відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, перейшов до розгляду справи по суті в цей же день.

В судовому засіданні 23.01.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Виклад позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (позивач) посилається на те, що він не був присутнім на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АВАТОР-ГРУП» (відповідач, товариство, ТОВ), які відбулися 12.10.2018, а також не був повідомлений про їх проведення в спосіб, визначений законодавством та Статутом товариства.

Оскільки прийнятим на вказаних зборах рішенням, оформленим протоколом Загальних зборів № 4 від 12.10.2018 (далі - оспорюване рішення) була затверджена нова редакція Статуту товариства, якою, зокрема, було змінено вимоги щодо кількості голосів учасників, необхідних для проведення зборів, позивач вважає, що його права учасника товариства були порушені.

Одночасно позивач посилається на те, що факт його відсутності на зборах підтверджується відсутністю його підпису на відповідному протоколі, а також на те, що погані особисті відносини з іншим учасником ( ОСОБА_2 ) стали причиною того, що про проведення зборів він дізнався лише після відкриття кримінального провадження № 12023170000000154 за поданою ним заявою від 02.03.2023 (том 1, а.с.148-149).

Позивачем подана також заява (том 1, а.с. 75-79), в якій він просить визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку на оскарження оспорюваного рішення загальних зборів.

Відповідач у відзиві (том 2, а.с.1-9) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач брав участь у проведенні зборів та був повідомлений про їх проведення по телефону, що відповідало положенням Статуту товариства.

Також у відзиві відповідач зазначає, що ні діюче законодавство, ні Статут не передбачали обов`язкову наявність на протоколі загальних зборів товариства підписів учасників, окрім підпису голови зборів.

Одночасно відповідач звертає увагу, що відповідно до вимог Статуту загальні збори товариства скликаються два рази на рік; позивач міг дізнатися про оспорюване рішення шляхом ініціювання отримання інформації відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та мав безперешкодний доступ до всіх документів товариства; позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів після 5 років з моменту його прийняття, без доведення наявності поважних причин пропуску встановленого законом річного строку захисту порушеного права, а тому просить застосувати позовну давність до заявлених вимог та відмовити у позові.

У відповіді на відзив (том 2, а.с. 51-52) позивач заперечує факт повідомлення його про проведення зборів по телефону, а також просить визнати поважними причини пропуску ним строку позовної давності з посиланням на те, що він як директор ТОВ «АВАТОР ІСП» у 2018-2021 роках неодноразово перебував у відрядженнях за межами Полтавської області.

В наданих запереченнях (том 2, а.с. 66-68) відповідач заперечує доводи позивача, посилаючись на те, що надані позивачем накази про відрядження були видані самим позивачем як директором ТОВ «АВАТОР ІСП», а тому вважає, що вони не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Позивач є учасником товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АВАТОР-ГРУП» (відповідача), частка якого в статутному капіталі складає 25%. Іншим учасником зазначеного товариства з часткою в статутному капіталі 75% є ОСОБА_2 (п.п. 2.1, 8.2 Статуту відповідача, затвердженого рішенням установчих зборів засновників від 13.10.2017; том 1, а.с. 51, 62-63, 70-71).

Відповідно до п. 11.1 Статуту в редакції від 13.10.2017, вищим органом Товариства є загальні збори Учасників. Вони складаються з Учасників або призначених ними представників.

Учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх часток у Статутному капіталі. Загальні збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники, що володіють у сукупності більше ніж 80% голосів (п.11.3 Статуту в редакції від 13.10.2017).

На момент затвердження Статуту в редакції від 13.10.2017 діяла норма, встановлена ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними (ч. 2 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства»).

Внесення змін до Статуту віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства (п.п. 11.4.2 Статуту в редакції від 13.10.2017), а рішення з зазначеного питання вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності більше, ніж 80 відсотків загальної кількості голосів Учасників (п. 11.5 Статуту в редакції від 13.10.2017).

Пункт 11.6 Статуту в редакції від 13.10.2017 передбачено, що загальні збори Учасників скликаються не менше двох разів на рік. Позачергові збори скликаються директором Товариства при наявності обставин , у разі неплатоспроможності Товариства, у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення Статутного капіталу.

Про проведення загальних зборів учасники повідомляються письмово, по телефону або особисто з зазначенням часу, місця проведення та порядку денного не менш ніж за 30 днів до скликання зборів (п. 11.9 Статуту в редакції від 13.10.2017).

Відповідно до п.п. "д" п. 12.1 Статуту в редакції від 13.10.2017, учасники Товариства мають право одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу Учасника Товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів, тощо.

12.10.2018 були проведені загальні збори учасників ТОВ «АВАТОР-ГРУП», що зафіксовано протоколом загальних зборів № 4 від 12.10.2018 (далі - протокол № 4, том 1, а.с. 21). Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, на зборах були присутні учасники ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 , яким належать частки в сумі 100% статутного капіталу товариства, та які одноголосно голосували «за» з усіх питань порядку денного.

Відповідачем не надані будь-які докази, які б свідчили про повідомлення позивача про проведення 12.10.2018 загальних зборів учасників товариства в порядку та в строк, визначений п. 11.9 Статуту в редакції від 13.10.2017.

Позивач факт своєї присутності на вказаних вище загальних зборах 12.10.2018 заперечує, проте будь-які докази в підтвердження своєї відсутності на цих зборах надані позивачем не були.

Відповідно до змісту протоколу № 4, на вказаних зборах, зокрема, одноголосно було прийнято рішення про приведення установчого документу у відповідність до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та затвердження нової редакції Статуту ТОВ «АВАТОР-ГРУП» в редакції від 12.10.2018 (том 1, а.с. 22-47).

Вказаний вище протокол № 4 підписаний ОСОБА_2 як головою та секретарем зборів.

Відповідно до п. 11.2.6.8 Статуту ТОВ «АВАТОР-ГРУП» в редакції від 12.10.2018, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники Товариства, що в сукупності володіють більш як 60% загальної кількості голосів (том 1, а.с. 41).

Пунктом 11.2.7.2 Статуту в редакції від 12.10.2018 передбачено, що рішення з питань, передбачених пунктами 11.2.4.2.2, 11.2.4.2.3, 11.2.4.2.13 Статуту Товариства, зокрема, внесення змін до Статуту (п. 11.2.4.2.2 Статуту) приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Як свідчить наданий позивачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1, а.с. 187), 02.03.2023 до ЄРДР були внесені відомості про реєстрацію провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадових осіб ТОВ "Тера Нет" та інших невстановлених осіб, які з метою придбання права на майно (абонентської плати) ТОВ "Аватор Центр" шляхом обману та незаконних операцій з використання електронно-обчислювальної техніки, під час дії воєнного стану протягом листопада 2022 - січня 2023 на території Полтавської області здійснили несанкціоноване втручання в роботу електронних комунікаційних мереж товариства, що призвело до порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, а також заподіяло значну матеріальну шкоду, розмір якої на даний час встановлюється.

Позивачем на адресу відповідача 04.10.2023 було направлено лист-вимогу про надання підтверджуючих документів належного повідомлення йому як співзасновнику товариства про проведення загальних зборів, згідно статуту товариства, що підтверджується описом вкладення до цінного листа (том 1, а.с. 140-141).

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, до юрисдикції господарських судів віднесені, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу (далі - ГК) України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Згідно зі статтею 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

За таких обставин, спірні правовідносини виникли з корпоративних відносин між позивачем як учасником товариства та відповідачем (товариством).

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 97 ЦК України).

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 98 ЦК України).

На момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів від 12.10.2018 діяв Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набрав чинності 17.06.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (ч.ч. 1-4 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Як було встановлено судом, в п. 11.9 Статуту відповідача в редакції від 13.10.2017 була передбачена можливість повідомлення учасників про проведення загальних зборів письмово, особисто або по телефону, не менше ніж за 30 днів до скликання зборів, з зазначенням часу, місця проведення та порядку денного.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 з посиланням на правову позицію Великої Палати, викладену у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, зазначено, що обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Разом з тим, суд констатує, що доводи відповідача про здійснення ним повідомлення позивача про проведення загальних зборів 12.10.2018 телефоном не підтверджені будь-якими доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Враховуючи викладене, відповідач має довести факт саме належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів 12.10.2018, тобто здійснення такого повідомлення, яке за змістом та строком його здійснення відповідало б зазначеній вище нормі Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положенням п. 11.9 Статуту відповідача в редакції від 13.10.2017 (в тому числі - шляхом завчасного ознайомлення позивача з проектом нової редакції Статуту, яка мала бути прийнята на зборах), але відповідні докази надані відповідачем суду не були.

Водночас, суд звертає увагу, що повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів засобами телефонного зв?язку може вважатися належним способом повідомлення лише у разі, якщо таке повідомлення оформлене відповідно до правил ведення діловодства та складання службових документів у вигляді телефонограм (в яких, зокрема, відбувається відображення відомостей про особу, яка передала, та про особу, яка прийняла телефонограму, номерів телефонів, з яких та на який передано телефонограму, її зміст, дата та час передачі телефонограми), а також із зазначенням в них відомостей про час, місце проведення зборів та порядок денний зборів.

При цьому, у разі відсутності належно оформлених телефонограм, телефонне повідомлення про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників товариства є неналежним доказом такого повідомлення. Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 по справі № 910/21845/16.

Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 27.11.2018 у справі № 916/58/18.

17.06.2018 набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Враховуючи викладене, на момент проведення загальних зборів відповідача 12.10.2018 підлягали застосовуванню п.п. 11.4.2, п. 11.5 Статуту в редакції від 13.10.2017, якими було передбачено, що рішення про внесення змін до Статуту вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності більше, ніж 80 відсотків загальної кількості голосів Учасників.

Як було встановлено судом, в п. 11.2.7.2 Статуту в редакції від 12.10.2018, зокрема, визначено, що внесення змін до статуту (п.11.2.4.2.2 Статуту) приймається трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Зазначене положення Статуту саме по собі не суперечить ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, зокрема, йдеться про прийняття рішення щодо внесення змін до статуту товариства (п. 2 ч. 2 ст. 30 Закону).

Разом з тим, ч. 5 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Судом також приймається до уваги, що ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на відміну від діючої до 17.06.2018 норми ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», не встановлено, за присутності якої саме кількості учасників товариства (кворуму) загальні збори є повноважними.

Водночас, за відсутності прямої заборони, встановленої законом, загальні збори товариства не позбавлені права врегулювати зазначене питання в Статуті, з урахуванням принципу здійснення цивільних прав «дозволено все, що не заборонено законом», який витікає зі змісту ч. 1 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 12 ЦК України.

Судом встановлено, що наслідком проведення загальних зборів 12.10.2018 стало прийняття нової редакції Статуту відповідача, в якому було змінено норму щодо кількості голосів учасників, необхідних для проведення зборів, тобто кворуму (шляхом зниження з 80 до 60 відсотків), а також змінено шляхом зниження з 80 до 75 відсотків кількість голосів учасників, які необхідні для внесення змін до Статуту товариства.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги розмір частки позивача у статутному фонді відповідача (25 відсотків), суд вважає, що відсутність належного та своєчасного повідомлення позивача про проведення загальних зборів 12.10.2018, в тому числі - шляхом повідомлення його про порядок денний та направлення йому проекту запропонованих змін до Статуту відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позбавило позивача можливості підготуватися до обговорення відповідного питання на загальних зборах та, відповідно, могло вплинути на їх результат.

Прийняття нової редакції Статуту відповідача в цілому безпосередньо впливає на обсяг корпоративних прав позивача як учасника ТОВ «АВАТОР-ГРУП» та способи їх реалізації, визначені Статутом товариства.

Судом приймається до уваги, що у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2021 по справі № 910/10275/20.

При цьому, навіть якщо учасник узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

З огляду на обставини, які були встановлені вище, суд вважає, що корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством були порушені рішенням, оформленим протоколом Загальних зборів № 4 від 12.10.2018, прийнятим на відповідних загальних зборах, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог, викладених в п.п. 2, 3 прохальної частини позовної заяви.

Позов в частині вимог про залишення чинною редакції Статуту ТОВ "Аватор-Груп", затвердженого рішенням засновників від 13.10.2017 № 1, (п. 4 прохальної частини позовної заяви) визнається судом необґрунтованим, оскільки такі вимоги спрямовані на підтвердження судом певних фактичних обставин, які можуть виникнути внаслідок задоволення інших вимог позивача, заявлених в позові. Зазначені вимоги, заявлені до відповідача, носять неконкретизований характер, оскільки позивачем не визначено, які саме дії має вчинити відповідач для відновлення порушених прав позивача.

Тому, в частині вимог, викладених в п. 4 прохальної частини позовної заяви, позов відхиляється судом як необґрунтований.

Щодо тверджень позивача про свою відсутність на загальних зборах товариства 12.10.2018 судом приймається до уваги наступне.

Як було встановлено судом, в протоколі № 4 від 12.10.2018, який підписаний ОСОБА_2 як головою та секретарем зборів, зафіксовано, що позивач був присутній на зборах та голосував «за» з усіх питань порядку денного.

Вказаний протокол є письмовим доказом відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на загальних зборах учасників, що проводяться відповідно до частини третьої цієї статті, ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.

Враховуючи викладене, вказаною нормою закону не передбачена обов`язкове підписання протоколу іншими учасниками товариства, окрім голови зборів.

Згідно з ч. 11ст. 80 ГПК України, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідна заява про виключення з числа доказів протоколу загальних зборів відповідача № 4 від 12.10.2018, копія якого була додана до позовної заяви, надана позивачем суду не була.

Згідно з ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, концепція негативного доказу порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем (п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Позивачем не надані суду будь-які докази, які б підтверджували факт його відсутності на загальних зборах товариства 12.10.2018.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 73 ГПК України, до числа засобів доказування в господарському процесі віднесені, зокрема, показання свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, в якій, зокрема, має бути зазначено підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст. 87 ГПК України).

З урахуванням викладеного, позивач мав право оформити свої твердження, викладені в позовній заяві, як заяву свідка, з зазначенням про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, або заявити клопотання про допит себе як свідка судом, але відповідні дії вчинені позивачем не були.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідний правовий висновок щодо стандарту доказування викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Встановлені судом обставини щодо недоведеності відповідачем факту повідомлення позивача належним чином та в установлений строк про проведення загальних зборів, на думку суду, певною мірою ставлять під сумнів факт участі позивача у таких зборах, але не можуть однозначно спростовувати відомості, зазначені в протоколі № 4 від 12.10.2018.

Враховуючи те, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів, які б підтверджували його відсутність на зборах 12.10.2018 (зокрема, заяв свідків, оформлених відповідно до вимог ст. 88 ГПК України), з урахуванням принципу змагальності сторін та стандарту доказування «вірогідність доказів», встановленого ст. 79 ГПК України, суд вважає, що факт участі позивача у загальних зборах від 12.10.2018 є більш вірогідним.

Разом з тим, оскільки за попереднім висновком суду, неповідомлення позивача належним чином та в установлений строк про проведення загальних зборів є достатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог з підстав порушення корпоративних прав позивача, однозначне встановлення факту присутності позивача на загальних зборах 12.10.2018 не має суттєвого значення для вирішення спору.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до заявлених вимог судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України)

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідна норма була внесена до ЦК України п. 2 ч. 6 глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», тобто вона була чинною на момент проведення загальних зборів відповідача 12.10.2018 та прийняття на них оспорюваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчить усталена судова практика Верховного суду (зокрема, правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17) для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (п. 52 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2023 по справі № 910/16892/21).

З урахуванням викладеного, доводи позивача про те, що строк позовної давності має обчислюватися з липня 2023, коли, за твердженням позивача, він випадково дізнався про прийняття оспорюваного рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено наявність обставин, які об`єктивно, незалежно від його волі, перешкоджали йому довідатися про порушення своїх прав, щонайменш, по закінченню 2018 року.

Як було встановлено судом, п. 11.6 Статуту в редакції від 13.10.2017 передбачено, що загальні збори Учасників скликаються не менше двох разів на рік.

Відповідно до п.п. «д» п. 12.1 Статуту в редакції від 13.10.2017, учасники Товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства, на вимогу Учасника Товариство зобов`язано надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти, протоколи зборів, тощо.

Ч. 4 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті, серед яких, зокрема, протоколи загальних зборів учасників (п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону).

Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті (ч. 5 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач, як учасник товариства, мав можливість і повинен був дізнатися про рішення, прийняті на загальних зборах товариства у 2018 році, якщо він не приймав в них участі, в розумний строк, відразу по закінченню 2018 року, тобто, щонайменш - в січні 2019.

Позивач не посилається на те, що він по закінченню 2018 року звертався до відповідача з вимогами про надання протоколів загальних зборів учасників товариства за 2018 рік та на те, що відповідач відмовив у надані таких документів, ухилявся від їх надання або чинив перешкоди в їх отриманні або в ознайомленні з їх змістом. Відповідні докази надані суду позивачем не були.

Посилання позивача на те, що обставинами, які перешкоджали йому звернутися з позовом в межах строку позовної давності є те, що він як директор ТОВ «АВАТОР ІСП» у 2018-2021 роках неодноразово перебував у відрядженнях за межами Полтавської області, визнається судом необґрунтованим.

Перебування за межами Полтавської області не є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала позивачу по закінченню 2018 року направити відповідачу вимогу про надання копій протоколів загальних зборів учасників товариства за 2018 рік відповідно до ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та отримати відповідні документи засобами поштового зв`язку.

Позивачем надано суду лише докази направлення на адресу відповідача листа-вимоги про надання документів від 04.10.2023, докази направлення інших вимог, звернень або листів до відповідача надані суду не були.

Крім того, саме по собі перебування у відрядженні, з урахуванням того, що саме позивач є особою, яка видала наказ про направлення самого себе у відрядження, не може розглядатися як обставина, яка об`єктивно перешкоджала позивачу довідатися про порушення своїх прав, щонайменш, в січні 2019 року.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений закон набрав чинності з 02.04.2020.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних обставин, які робили неможливим або ускладнювали йому реалізацію своїх прав на ознайомлення до 01.04.2019 з протоколом загальних зборів відповідача № 4 від 12.10.2018, відсутність на яких позивача не була доведена ним належним чином в процесі судового розгляду.

З урахуванням викладеного, а також вимог п. 8 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог (п.7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16).

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску позовної давності, позовні вимоги, викладені в п.п. 2, 3 прохальної частини позовної заяви, відхиляються судом в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові повністю, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 8052,00 грн покладаються на позивача.

Крім цього, відповідачем заявлено клопотання про розподіл його судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн (вх. № 740 від 19.01.2024). До вказаного клопотання відповідачем додано: копію договору № 04/12-23-1 про надання правової допомоги від 04.12.2023, укладеного між ТОВ "Аватор-Груп" і адвокатом Слуцьким Олександром Владиславовичем; копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 04/12-23-1 від 04.12.2023 "Узгодження погодинної вартості роботи адвоката по справі № 917/2033/23"; копію акту прийому-передачі від 18.01.2024 до договору про надання правової допомоги № 04/12-23-1 від 04.12.2023.

Позивач у запереченнях (вх. № 829 від 22.01.2024; том 2 а.с. 87) зазначає, що відповідачем у відзиві на надано орієнтовного розрахунку суми судових витрат і просить покласти витрати відповідача на професійну правничу допомогу на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відзиві на позов, тобто у своїй першій заяві по суті спору, відповідач зазначив, що вартість його судових витрат у даній справі, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовно складає 25 000,00 грн. Разом з тим, відповідач не зазначив в тексті відзиву попереднього розрахунку вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу, тобто не зазначив, з яких саме складових ним визначено суму 25 000 грн, чи є вказана сума фіксованим розміром оплати послуг адвоката або складається з певного переліку послуг, вартість яких визначається погодинно, не зазначив також вартість години роботи адвоката.

Суд звертає увагу, що у першій заяві по суті спору (відзиві) відповідач взагалі не зазначив, з яким саме адвокатом була укладена угода, які саме послуги мають бути надані за такою угодою, яка їх вартість та спосіб її обчислення.

Також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) не був доданий до відзиву.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом в постанові від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 викладена правова позиція, відповідно до якої подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Враховуючи викладене, а також неподання відповідачем разом з відзивом на позов обґрунтованого попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України відмовляє відповідачу у стягненні зазначених витрат з позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 226, 231, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повне рішення складено 26.01.2024.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко