Рішення

від 17.01.2024 по справі 920/1306/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2024м. СумиСправа № 920/1306/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1306/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Гілея (вул. Курчатова, буд. 54-б, м. Хмельницький, 29025)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ярмарок смаку (просп. Перемоги, буд. 141, м. Суми, 40031)

про стягнення 102 554 грн 44 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 102 554 грн 44 коп., в тому числі: 77 108 грн 60 коп. заборгованості за виконане перевезення, 25 445 грн 80 коп. компенсації за наднормові простої відповідно до разового договору-заявки про транспортно-клієнтське обслуговування № 180582635 від 01.09.2023, укладеного між сторонами. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати (витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн 00 коп., витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 12 300 грн 00 коп., гонорар успіху в розмірі 3000 грн 00 коп. - у разі задоволення позову).

Ухвалою від 17.11.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1306/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 17.11.2023 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду з відміткою пошти від 25.11.2023 адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Станом на 17.01.2024 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

01.09.2023 між сторонами укладений разовий договір-заявка на транспортно-клієнтське обслуговування № 180582635, за умовами якого позивач за плату за дорученням відповідача на умовах визначених заявкою зобов`язується надати послуги, а саме: доставити власним автомобільним транспортом з місця завантаження (відправлення) до адреси розвантаження (пункт призначення) переданий йому вантаж, перевезти вантаж у міжнародному сполученні та/або по території України та видати його вантажоодержувачу або іншій особі, визначеній в заявці (надалі - послуга перевезення), а відповідач зобов`язується прийняти та вчасно оплатити послугу перевезення (п. 1. договору).

Пунктом 3 договору визначено умови надання послуги перевезення. Маршрут перевезення: с. Ярешки (Україна) м. Резекне (Латвія); вид перевезення та інформація про авто: Авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; перелік послуг: міжнародне перевезення автомобільним транспортом до місця розвантаження (пункту призначення); характер вантажу (найменування та вид, вага, кількість, об`єм, інші важливі характеристики та особливості перевезення вантажу): ріпак в біг-бегах, 23 т; дата і час подачі транспортних засобів: 05.09.2023; вартість послуг - 2000,00 євро; умови оплати: безготівковий розрахунок за курсом НБУ, 10% суми - після вивантаження за сканованими документами, 90% суми - протягом 5-6 днів після вивантаження за сканованими документами; нормативний час на завантаження/розвантаження і митне оформлення: нормативний час на завантаження 48 годин/нормативний час для розвантаження і митне оформлення 48 годин; оплата понаднормативного простою за добу 50 Євро по Україні, 70 Євро по Європі.

Згідно з п. 9 договору у випадку зазначення вартості послуг або інших платежів в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день виставлення рахунку на оплату або в інший спосіб на вибір клієнта.

Заявка набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання зобов`язань сторін (п. 15. договору).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 06.09.2023 позивач виконав свої зобов`язання за договором та здійснив перевезення вантажу за визначеним маршрутом.

29.09.2023 позивач надіслав відповідачу на електронну адресу виставлений рахунок №2324 від 29.09.2023 та акт наданих послуг №2324 від 29.09.2023 на суму 102 554 грн 44 коп. (77 108 грн 60 коп. - вартість виконаного перевезення, 25 445 грн 80 коп. - оплата за понаднормативні простої). Вартість визначена у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 29.09.2023 (38,5543 грн за 1 євро).

25.10.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо відшкодування вартості наднормових простоїв та оплати перевезення (поштова накладна № 2902505358490 від 26.10.2023, опис вкладення від 26.10.2023).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг та оплати понаднормативних простоїв, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 102 554 грн 44 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, що визначено в частині 1 статті 640 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд встановив, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі разового договору-заявки про транспортно-клієнтське обслуговування №180582635 від 01.09.2023, який підписаний сторонами, підписи скріплені печатками.

Виходячи зі змісту зобов`язань сторін, зокрема позивача як перевізника, цей правочини є договором перевезення вантажу.

Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт виконання позивачем умов договору щодо перевезення вантажу та факт понаднормативного простою транспортного засобу (2 доби на території України, 8 діб на території Латвії) підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR від 06.09.2023, довідкою ТОВ «Аверс Центр» № 07112 від 07.11.2023, історією маршрутів транспортного засобу № НОМЕР_1 , листом ILIOR SIA від 25.10.2023 на запит позивача щодо причин затримки митного очищення вантажу.

Відповідач не розрахувався за надані послуги у встановлений договором строк, не здійснив оплату понаднормативного простою на вимогу позивача відповідно до п. 3 договору, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 102 554 грн 44 коп., в тому числі 77 108 грн 60 коп. заборгованості за послуги перевезення, 25 445 грн 80 коп. заборгованості з оплати понаднормативного простою.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в сумі 12 300 грн 00 коп. підтверджується договором про правову допомогу від 06.11.2023, довіреністю від 06.11.2023, актом приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2023, квитанцією до прибуткового касового ордера № 03-11 від 08.11.2023, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2023 адвокатом відповідачу надані такі послуги: огляд та вивчення документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (6 год. 10 хв.); проведення заходів досудового врегулювання шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0 год. 20 хв.); аналіз судової практики (1 год. 00 хв.); проведення арифметичних розрахунків (0 год. 40 хв.); підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви (14 год. 05 хв.); вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (6 год. 00 хв). Загальна вартість послуг складає 12 300 грн 00 коп.

Пунктом 2.3. договору визначено, що у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмір 3000 грн 00 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 8300 грн 00 коп., в тому числі гонорару успіху в сумі 3000 грн), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи. Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, крім позовної заяви, інші процесуальні документи позивач до суду не подавав, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за договором.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 7000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684 грн. 00 коп., витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. покладаються на відповідача. У відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 8300 грн суд відмовляє та відповідно не покладає такі витрати на відповідача.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ярмарок смаку (просп. Перемоги, буд. 141, м. Суми, 40031, код ЄДРПОУ 41949269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гілея (вул. Курчатова, буд. 54-б, м. Хмельницький, 29025, код ЄДРПОУ 30693226) 77 108 грн 60 коп. заборгованості за послуги перевезення, 25 445 грн 80 коп. заборгованості з оплати понаднормативного простою, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 25.01.2024 (у період з 22.01.2024 до 23.01.2024 суддя Вдовенко Д.В. перебувала у відпустці).

СуддяД. В. Вдовенко