Рішення

від 16.01.2024 по справі 922/3923/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024м. ХарківСправа № 922/3923/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, м. Балаклія до 1. Донецької селищної ради Ізюмьского району Харківської області, смт. Донець, Ізюмського району, 2. Фермерського господарства "П`ятигірське", село П`ятигірське, Ізюмського району про визнання незаконним та скасування рішення за участю представників сторін:

прокурора - Клейн Л.В., посвідчення № 072868 від 01.03.2023 року

відповідачів - 1. не з`явився, 2. не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, м. Балаклія звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - 1. Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, смт. Донець, Ізюмського району, 2. Фермерського господарства "П`ятигорське", село П`ятигірське, Ізюмського району, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (64250, Харківська область, Ізюмський район, смт. Донець, вул. Центральна, 40, код ЄДРПОУ 04397112) від 14 червня 2023 року № 1884-VIII "Про передачу в оренду Фермерському господарству "П`ятигорське" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів та території Донецької селищної ради з кадастровими номерами 6320287200:04:000:0505 (14,4434 га), 6320287200:04:000:0502 (35,9046 га), 6320287200:04:000:0504 (40,2421 га), 6320287200:03:000:0202 (9,6592 га), 6320287200:03:000:0203 (19,2912 га), 6320287200:04:000:0503 (14,6166 га) строком на один рік". Також просить покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 02 жовтня 2023 року о 12:20 годин.

Протокольною ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 06 листопада 2023 року о 12:30 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 06 грудня 2023 року та підготовче засідання відкладено на 27 листопада 2023 року о 12:30 годин.

Протокольною ухвалою суду від 27 листопада 2023 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 грудня 2023 року о 14 годин.

Протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2023 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 08 січня 2024 року о 13:30 годин.

Протокольною ухвалою суду від 08 січня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 16 січня 2023 року о 12 годин.

Прокурор у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманого 19 вересня 2023 року.

Представник другого відповідача у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, отриманих 13 жовтня 2023 року, 05 грудня 2023 року та 12 січня 2024 року.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення прокурора, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону земель" землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Згідно статтей 140, 142, 143 Конституції України, статтей 1, 2, 4, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Зокрема, відповідно до статтей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про охорону земель" до повноважень Донецької селищної ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Згідно статті 13 Конституції України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів.

Натомість, як зазначає прокурор, Донецька селищна рада при прийнятті оспорюваного рішення внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

Відповідно до статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Згідно пункту 5.3 статті 288 Податкового кодексу України у разі визначення орендаря на конкурентних засадах розмір орендної плати може перевищувати граничний розмір орендної плати, який становить дванадцять відсотків від нормативної грошової оцінки.

Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.

Передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету.

Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Таким чином, оскаржуваним рішенням щодо передачі земельної ділянки в оренду без проведення торгів та укладеними на його виконання договорами порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Більш того, як зазначає прокурор, прийняття сільською радою протиправного рішення про передачу земельних ділянок в оренду Фермерському господарству "П`ятигорське" без торгів створило перешкоди у можливості реалізувати своє право на отримання у користування земельних ділянок іншими суб`єктами за умови дотримання вимог земельного законодавства при передачі їх в оренду.

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконних рішень щодо розпорядження землею.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Позбавлення органів прокуратури права на звернення до суду в інтересах держави (суспільний інтерес) фактично унеможливлює розгляд в судовому порядку спірної ситуації щодо дотримання вимог земельного законодавства.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 907/270/18), в Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Зокрема таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

При визначенні позивача, який діє від імені держави України, прокурор керується положеннями рішення Конституційного Суду України №3 рп/99 від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, згідно з пунктом 5 якого поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок по здійсненню конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави в суді.

Таким органом, відповідно до статтей 6, 7, 13, 19, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому надані повноваження органу виконавчої влади, які зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, законодавець надав державному органу право діяти виключно в межах наданих повноважень та у спосіб, який визначено законом. Виконання державним органом функцій, які йому не надано, буде суперечити конституційним засадам, визначеним у статті 19 Основного Закону України.

Даний позов подається самостійно прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення та передаючи у користування земельну ділянку Донецька селищна рада порушила вимоги земельного законодавства.

Донецька селищна рада є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності Донецької територіальної громади та здійснення контролю за їх використанням.

Проте, у рішенні від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2002 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування.

Таким чином, Донецька селищна рада не може самостійно скасувати оскаржуване рішення, яке є актом індивідуальної дії.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 сформовано правову позицію щодо виконання прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", обґрунтування ним наявності підстав для представництва у разі звернення до суду в якості самостійного позивача.

Зокрема, в цих постановах Верховний Суд дійшов висновку що у разі, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, це твердження прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Поряд з цим, процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18).

Таким чином, у даному випадку відсутня необхідність у дотриманні прокурором процедури, передбаченої абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", але незважаючи на це, Донецькій селищній раді, як суб`єкту, уповноваженому розпоряджатися та здійснювати контроль за використанням земель комунальної власності було відомо про виявлені окружною прокуратурою порушення при передачі земельних ділянок комунальної власності в оренду Фермерському господарству "П`ятигорське", оскільки на адресу селищної ради надсилався лист від 05 липня 2023 року № 58-175вих-23, у якому наголошено на обов`язковості дотримання процедури земельних торгів.

Однак, жодних дій, як спрямованих на усунення виявлених порушень, так і на реалізацію незаконного рішення, зокрема шляхом укладення з Фермерським господарством "П`ятигорське" договорів оренди земельних ділянок, з боку Донецької селищної ради не вбачається, що свідчить про бездіяльність останньої.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Така ж правова позиція знайшла своє подальше підтвердження у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі 922/2244/19, від 24 лютого 2021 року № 921/504/20, від 11 серпня 2021 року № 922/443/20, від 20 червня 2023 року № 633/408/18 тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18 зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади і органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції України).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної і постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок. Тому міська рада має бути відповідачем у такій справі. В цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду саме як позивач.

Таким чином дана позовна заява подається прокурором у якості самостійного позивача, а Донецька селищна рада визначена відповідачем, оскільки прийнявши незаконне рішення, стала джерелом порушень інтересів держави.

Інші органи державної влади чи місцевого самоврядування не наділенні повноваженнями на пред`явлення позову із відповідними позовними вимогами на захист земельних прав чи інтересів держави та територіальної громади.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою у сфері земельних відносин.

Прокуратурою встановлено, що рішенням Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 14 червня 2023 року № 1884-VIII передано в оренду Фермерському господарству "П`ятигорське" земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради з кадастровими номерами 6320287200:04:000:0505 (14,4434 га), 6320287200:04:000:0502 (35,9046 га), 6320287200:04:000:0504 (40,2421 га), 6320287200:03:000:0202 (9,6592 га), 6320287200:03:000:0203 (19,2912 га), 6320287200:04:000:0503 (14,6166 га) строком на один рік, відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", статтей 12, 121, 123, пунктів 27 і 28 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, статтей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 3 вказаного рішення доручено Донецькому селищному голові укласти договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на один рік.

Водночас за інформацією Донецької селищної ради (лист від 24 липня 2023 року № 1362/06-20) договори оренди вищевказаних земельних ділянок селищною радою з Фермерським господарством "П`ятигорське" не укладалися, зазначені земельні ділянки у користування не передавалися.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди вищевказаних земельних ділянок за Фермерським господарством "П`ятигорське" не зареєстроване.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Місцеві ради здійснюють права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад (частина 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Згідно частини 1 статті т316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, згідно із пунктами "а", "в" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в г країні» (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених статтею 118, 123 Земельного кодексу України.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

Згідно частини 1 статті цієї статті (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2 та 3 статті 134 цього Кодексу.

За змістом пунктом а) частини 1 статті 135 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Частинами 2 та 3 статті 134 Земельного кодексу України передбачені випадки, за яких земельні ділянки державної чи комунальної власності не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Разом з цим, передача органом місцевого самоврядування в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фермерському господарству не підпадає під виключення, встановлені частинами 2 та 3 статті 134 Земельного кодексу України, за яких земельні торги не проводяться.

Рішення Донецької селищної ради від 14 червня 2023 року № 1884-VIII про передачу Фермерському господарству "П`ятигорське" земельних ділянок прийнято на підставі Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", статтей 12, 121, 123, пунктів 27 і 28 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, статтей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".

Згідно пункту г) частини 2 статті 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України, передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється, зокрема, на таких умовах передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів.

Підпунктом 23 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.

В той же час, судом встановлено, що наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09 червня 2022 року № 141 Про відновлення функціонування Державного земельного кадастру відновлено функціонування Державного земельного кадастру.

Відтак, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення (14 червня 2023 року), Державний земельний кадастр функціонував, тобто пункт г) частини 2 статті 27 Перехідних положень Земельного кодексу України при прийнятті рішення про передачу в оренду земельних ділянок застосовуватись не міг.

Таким чином, суд вважає, що Донецька селищна рада без проведення земельних торгів не мала права приймати рішення про передачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок з кадастровими номерами 6320287200:04:000:0505 (14,4434 га), 6320287200:04:000:0502 (35,9046 га), 6320287200:04:000:0504 (40,2421 га), 6320287200:03:000:0202 (9,6592 га), 6320287200:03:000:0203 (19,2912 га), 6320287200:04:000:0503 (14,6166 га)

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті З Цивільного кодексу України), однак неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам.

Законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пунктів "в", "г", "д" частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (яка є спеціальною нормою, що визначає способи захисту прав на земельні ділянки), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, який здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідачів покладається судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (64250, Харківська область, Ізюмський район, смт. Донець, вул. Центральна, 40, код ЄДРПОУ 04397112) від 14 червня 2023 року № 1884-VIII "Про передачу в оренду Фермерському господарству "П`ятигірське" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів та території Донецької селищної ради з кадастровими номерами 6320287200:04:000:0505 (14,4434 га), 6320287200:04:000:0502 (35,9046 га), 6320287200:04:000:0504 (40,2421 га), 6320287200:03:000:0202 (9,6592 га), 6320287200:03:000:0203 (19,2912 га), 6320287200:04:000:0503 (14,6166 га) строком на один рік".

Стягнути з Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (64250, Харківська область, Ізюмський район, смт. Донець, вул. Центральна, 40, код ЄДРПОУ 04397112) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 1342,00 грн судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "П`ятигірське" (64252 Харківська область, Ізюмський район, сел.. П`ятигірське, вул.. Стадіонна, буд. 6, кВ. 1, код ЄДРПОУ 40339264) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 1342,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "25" січня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець