Рішення

від 15.01.2024 по справі 926/3757/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/3757/23

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Групс Україна» с. Михалкове, Чернівецької області

відповідача-2 ОСОБА_1 с. Михалкове, Чернівецької області

про стягнення 233143,03 грн.

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Вівчарюк І.Б.

Представники сторін:

від позивача Українець О.П. провідний юрисконсульт (довіреність № 400-К-О від 14.03.2023 р.)

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

У судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» м. Київ звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Бізнес Групс Україна» с. Михалкове, Чернівецької області та ОСОБА_1 с. Михалкове, Чернівецької області про солідарне стягнення з відповідачів 233143,03 грн. заборгованості, з них: 197849,99 грн. основного боргу, 25755,79 грн. боргу по відсотках, 1612,50 грн. пені та 7924,75 грн. боргу по комісії за користування кредитом, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов заяви про відкриття поточного рахунку від 21.05.2018 р.

Ухвалою від 06.09.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2023 р.

Ухвалою від 02.10.2023 р. розгляд справи відкладено на 30.10.2023 р., а ухвалою від 30.10.2023 р. на 13.11.2023 р.

Ухвалою від 13.11.2023 р. закрито підготовче провадження у справі, її розгляд призначено на 04.12.2023 р.

Ухвалою від 04.12.2023 р. розгляд справи відкладено на 26.12.2023 р., а ухвалою від 26.12.2023 р. на 15.01.2024 р.

Відповідачі не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, відзив на позов не представили, хоча і були повідомлені про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 р. відповідач-1 підписав Анкету-заяву клієнта юридичної особи про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, на підставі чого отримував кредитні кошти від позивача, зокрема станом на момент пред`явлення позову борг відповідача-1 становив 197849,99 грн.

Підписавши дану заяву, відповідач висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua) Тарифами банку.

18.05.2018 р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки № P1526644381437576497, згідно якого останній надав поруку за зобов`язаннями відповідача-1 за Умовами та Правилами надання банківських послуг, далі Угода 1 (далі за текстом Договір).

У підп. «г» п. 1.1.1 Договору передбачено розмір поруки у сумі 150000,00 грн., проте у наступному абзаці цього ж підпункту сторони передбачили, якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 у розмірі таких збільшень, додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Термін дії поруки становить 15 років (п. 4.1 Договору).

До заяви від 21.05.2018 р. позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача становить 233143,03 грн., з них: 197849,99 грн. основного боргу, 25755,79 грн. боргу по відсотках, 1612,50 грн. пені та 7924,75 грн. боргу по комісії за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 21.05.2018 р. процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема борг по процентах за користування кредитом, пеню та комісію за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також слід зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 21.05.2018 р. у вигляді заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписаної позивачем та відповідачем-1, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому у частині стягнення з відповідача-1 основного боргу 197849,99 грн. позовні вимоги є обґрунтованими.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України ).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 свого зобов`язання, а відтак слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 197849,99 грн. основного боргу.

У решті вимог слід відмовити з підстав, що наведені вище.

Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Групс Україна», код ЄДРПОУ 41143744, пров. Макаренка, буд. 5, с. Михалкове, Чернівецької області та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, ідентифікаційний код 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ 197849,99 грн. основного боргу та 2967,75 грн. судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.01.2024 р.

Суддя А.А. Бутирський