Рішення

від 25.01.2024 по справі 357/9292/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9292/23

Провадження № 2/357/353/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П.,

секретар судового засідання - Чайка О.В.,

за участю представника позивача - адвоката Чорного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» про припинення трудових відносин та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач») звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з даним позовом до ТОВ «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» (далі - «Відповідач») про припинення трудових відносин та стягнення заробітної плати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини.

У період з 27.01.2021 року по теперішній час Позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці.

14.04.2023 року мною було направлено на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажання, оскільки Позивач не має змоги виконувати трудові обов`язки перед Відповідачем у зв`язку з оголошеним військовим станом та має бажання перейти на іншу роботу, котра знаходиться ближче його місця постійного проживання.

Відповідно до відомостей отриманих із веб-сторінки АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) лист із направленою Відповідачу заявою про звільнення прибув до точки видачі за місцезнаходженням Відповідача 27.04.2023 року та 11.05.2023 року був повернений за зворотною адресою у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, а отже перебіг строку визначеного ч. 1, ст. 38 КЗпП України розпочинається з 27.04.2023 року та Відповідач зобов`язаний був скласти наказ про звільнення Позивача не пізніше 11.05.2023 року.

Окрім того, під час перебування у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього Позивачу за період з січня 2021 року по момент подачі заяви про звільнення, а саме 12.05.2023 року нараховано, та не виплачена сума заробітної плати, з розрахунку щомісячної виплати в розмірі мінімальної заробітної плати за відповідний період у розмірі 176025,20 гривень.

З огляду на викладене Позивач просив суд:

розірвати договір виготовлення товару від 30.09.2021 року, укладений між сторонами;

стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування завданих збитків у сумі 168000,00 гривень;

стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 гривень;

стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37000,00 гривень.

04.05.2023 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 26-27).

08.08.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 37).

12.09.2023 року та 11.10.2023 року судові засідання було відкладено з метою повторного виклику Відповідача, який про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 39, 42, 52, 53).

21.11.2023 року у судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні за змістом позовній заяві. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

21.11.2023 року у судове засідання Відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило (а.с. 54).

Згідно з ст.ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

30.09.2021 року між сторонами було укладено договір виготовлення товару , згідно з умовами якого Відповідач виконує замовлення на виготовлення комплекту меблів по характеристиках, наданих у комплекті документів на замовлення (пункт 11. розділу 1) (а.с. 7-10).

Згідно з пунктами 3.2. та 3.3. розділу 3 договору вартість замовлення визначена в комплекті документів на замовлення. Оплата замовлення провадиться в такий спосіб: 70% від повної вартості замовлення авансом у день оформлення замовлення, 30% від повної вартості замовлення - до відвантаження на дату виготовлення замовлення.

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 договору строк виготовлення замовлення узгоджується із замовником і встановлюється 40 робочих днів підрядником після одержання передоплати з дня останнього обміру. Виготовлення стільниці з штучного каменю потребує додатково 10 робочих днів з дня контрольного виміру.

Згідно з пунктом 4.2 розділу 4 договору в основний комплект замовлення входить виготовлення кухні та стільниці. Стінова панель зі скла не відноситься до основного комплекту замовлення. Строк його виготовлення обговорюється окремо.

Відповідно до загальних відомостей додаток до договору №26.05.2019 на виготовлення кухні термін виготовлення замовлення становить 40 робочих днів (а.с. 11).

На виконання указаного Позивачем Відповідачу було сплачено 147090,00 гривень, що підтверджується товарними чеками від 30.09.2022 року та від 26.12.2022 року (а.с. 46, 47).

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого згідно з практикою Суду відносяться й грошові кошти.

У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Висновки суду.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, у ході розгляду справи Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним зобов`язань за укладеним з Позивачем договором виготовлення товару.

За таких у мов суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про розірвання договору виготовлення товару від 30.09.2021 року.

Водночас, як встановлено судом, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту сплати Позивачем Відповідачу грошових коштів у розмірі 147090,00 гривень.

Разом з цим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту сплату ним грошових коштів Відповідачу у розмірі 20910,00 гривень.

З огляду на наведене, з урахуванням принципу змагальності та диспозитивності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення коштів в розмірі 147090,00 гривень є законними та обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами. Водночас у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів з Відповідача на користь Позивача у розмірі 20910,00 гривень необхідно відмовити в силу їх недоведеності.

У частині позовних вимог щодо компенсації моральної шкоди судом встановлено наступне.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року по справі № 214/7462/20.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Указаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року по справі № 214/7462/20.

У даній справі Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між поведінкою Відповідача та такою шкодою.

З огляду на викладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих доказів.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Позивача, як споживача послуг, звільнено від сплати судового збору, а позов задоволено частково, то з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,20 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

До матеріалів Позивачем не додано доказів на підтвердження факту надання йому професійної правничої допомоги адвокатом.

З огляду на викладене, вимоги Позивача про відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» про припинення трудових відносин та стягнення заробітної плати - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» з дати припинення трудових відносин, а саме 11.05.2023 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади вальцювальника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» за власним бажання на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за невиплачену заробітну плату за період з 27.01.2021 року по 11.05.2023 року в розмірі 176025, 20 гривень (сто сімдесят шість тисяч двадцять п`ять гривень 20 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ» на користь держави судовий збір в розмірі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА АЕТЕРНА ЕКСПОРТ», місцезнаходження: вулиця Бурмистенка, будинок 13, квартира 27, місто Київ, 03040, код ЄДРПОУ: 43905506.

Повне судове рішення складено 26.01.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров