Ухвала

від 26.01.2024 по справі 754/10029/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-з/754/8/24

Справа № 754/10029/23

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

секретаря судового засідання Довгань Г.А.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Вареник А.М.

представника відповідача: адвоката Репецького С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника позивача про заміну заходів забезпечення позову іншими у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Козинської селищної ради Київської області, про встановлення порядку участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Козинської селищної ради Київської області, про встановлення порядку участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.08.2023 року відкрито провадження у вказаній справі та справа призначена до розгляду в загальному позовному провадженні.

18.09.2023 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання, закінчено підготовчий розгляд справи.

Після закінчення підготовчого судового засідання, 18.09.2023 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення місця проживання дитини.

06.10.2023 року на адресу Деснянського районного суду м. Києва 06.10.2023 року надійшло клопотання представника відповідача адвоката Репецького С.В. про повернення до підготовчого судового засідання, яке задоволено ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання та суд повернувся до підготовчого розгляду справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Козинської селищної ради Київської області, про визначення місця проживання дитини - залишено без розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання - прийнято збільшення позовних вимог позивача ОСОБА_1

15.12.2023 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення місця проживання дитини.

19.12.2023 року Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва заяву позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову- задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 в спілкуванні та у прийнятті участі у вихованні дитини - громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язання ОСОБА_1 , забезпечувати щодня у будні дні з 19:00 год. до 20:00 год. спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом відео зв`язку за допомогою застосунків «Viber» та/або «WhatsApp» та/або «Telegram» та/або програм «Zoom» та/або «Skype» не залежно від номеру телефону та/або адреси програм;

зобов`язання ОСОБА_1 , повідомляти ОСОБА_3 про усі хвороби, недуги, місця періодичного відвідування занять, гуртків, зон відпочинку, тощо дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язання ОСОБА_1 , забезпечувати та/або не перешкоджати ОСОБА_3 бачитись та здійснювати спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будні дні в дитячому садочку та після відвідання ОСОБА_4 дитячого садка протягом 30 хв.;

зобов`язання ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_3 кожної суботи або неділі з 11:00 год. до 19:00 год. побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі і контролю будь-кого за такими побаченнями та з урахуванням думки і бажання дитини;

зобов`язання ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_3 побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щороку 25 грудня, 31 грудня, 06 січня, ІНФОРМАЦІЯ_2, 02 березня, 08 березня, 18 квітня, на свята Пасхи, Святої трійці, 24 серпня, протягом 4 годин кожного із зазначених днів, без участі і контролю будь-кого за такими побаченнями та з врахуванням думки і бажання дитини.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення місця проживання дитини прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, а вимоги зустрічного позову об`єднані в одне провадження з первісним позовом. Сторонам по справі визначено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та письмових пояснень.

22.01.2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд замінити заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Деснянського районного суду м. Києва 19.12.2023 року, іншими заходами забезпечення позову, а саме вжити наступні заходи забезпечення позову:

зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в спілкуванні та у прийнятті участі у вихованні дитини - громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_2 тричі на тиждень у проміжку з 18:00 до 20:00, з урахуванням графіку, думки та бажання дитини , спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом відео зв`язку за допомогою застосунків «Viber» та/або «WhatsApp» та/або «Telegram» та/або програм «Zoom» та/або «Skype» не залежно від номеру телефону та/або адреси програм з урахуванням думки та бажання дитини;

зобов`язати ОСОБА_1 , повідомляти ОСОБА_2 про усі хвороби, недуги, місця періодичного відвідування занять, гуртків, зон відпочинку, тощо дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати та/або не перешкоджати ОСОБА_2 бачитись та здійснювати спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 двічі на тиждень в дитячому садочку та після відвідання ОСОБА_4 дитячого садка протягом 1 години, з урахуванням думки та бажання дитини;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_2 14:00 год. до 18:00 год. побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі і контролю будь-кого за такими побаченнями та з урахуванням думки і бажання дитини;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_3 побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щороку 25 грудня, 31 грудня, 06 січня, ІНФОРМАЦІЯ_2, 02 березня, 08 березня, 18 квітня, на свята Пасхи, Святої трійці, 24 серпня, протягом 4 годин кожного із зазначених днів, з врахуванням думки і бажання дитини;

обмежити у праві виїзду з території України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в супроводі ОСОБА_2 або інших осіб уповноважених нею.

В судовому засіданні позивач та представник позивача суду пояснили, що при виконанні ухвали про забезпечення позову від 19.12.2023 року, виникло ряд труднощів. Зокрема щоденне телефонне спілкування матері з дитиною призводить до того, що дитина не бажає в конкретний час залишати свої справи і спілкуватись з матірю тривалий час визначений в ухвалі суду. Існує реальна загроза вивезення дитини до російської федерації, що призводить до унеможливлення передання дитини матері без присутності батька або уповноважених ним осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що на даний час ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2023 року частково виконується, відповідачка за допомогою відеозвязку почала спілкуватись з дитиною хоча тривалий час і не могла цього робити. Враховуючи, що сторона позивача категорично настоює на обмеженні у праві виїзду за кордон дитини у супроводі матері та наявність у відповідачки побоювань щодо вивезення позивачем дитини, не заперечують щодо обмеження у праві виїзду за кордон дитини без згоди обох батьків.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши подану заяву та матеріали справи, приходить до висновку про можливість часткового задоволення клопотання позивача.

Предметом спору у даній справі є встановлення порядку участі у вихованні дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини.

За твердженням позивача, зустрічі матері з дитиною без присутності позивача створюють реальні ризики вивезення дитини за межі України, зокрема до російської федерації та суперечитиме інтересам дитини; відсутність у відповідачки на праві власності або на праві користування житла на території України унеможливлює зустрічі по 8 годин протягом вихідних; обов`язковість частих зустрічей та частого спілкування відповідачки з дитиною є обтяжливими як для самої дитини так і для позивача; з огляду на психологічний стан дитини, через вплив відповідачки - психологами рекомендовано обмежити регулярність спілкування дитини з матірю та не примушування її до такого спілкування.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ст.. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Згідно із частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України), якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

При вирішенні питання про необхідність застосування забезпечення позову, судом враховано, що між сторонами наразі дійсно існує спір щодо порядку участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини. Також судом встановлено, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють відповідачку можливості регулярно спілкуватися з донькою, що, зокрема, підтверджується і самим клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, і матеріалами справи.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Суд вважає, твердження позивача про ускладнення в організації виконання ухвали суду про забезпечення позову в частині частого спілкування матері з дитиною є необґрунтованими та в цій частині такими, що заміні не підлягають.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною третьою статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою "MAMCHUR v. UKRAINE", № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою "HANT v. UKRAINЕ", №31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) Верховний Суд виклав такий висновок щодо застосування заходів забезпечення позову у справі про визначення місця проживання малолітніх дітей: "колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову".

«Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю» (постанови Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21).

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20.

Превентивні тимчасові заборони на виїзд дитини за межі України можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні.

Порядок перетину кордону громадянами України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724, з відповідними змінами).

Пунктом 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою, зокрема, за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (пункт 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України).

На час запровадження на території України надзвичайного або воєнного стану діють положення абзацу тринадцятого пункту 23 Правил перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до яких виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

Переміщення дитини за межі держави постійного місця її проживання без згоди того з батьків, який здійснює опіку над дитиною, визнається незаконним згідно з Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

Філософія цієї Конвенції полягає в боротьбі проти збільшення міжнародних викрадень, заснованій на бажанні захистити дітей та тлумаченні їхніх справжніх інтересів. Відповідно, мета попередження та негайного повернення відповідає концепції «найкращих інтересів дитини».

Внесення Кабінетом Міністрів України у 2022 році змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, зокрема доповнення їх пунктом 23 щодо порядку виїзду за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, було обумовлено введенням воєнного стану в Україні внаслідок агресії російської федерації, пов`язаними із цим ризиками та обмеженнями і необхідністю врахування в першу чергу найкращих інтересів дітей.

Такий порядок виїзду за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, на час воєнного стану наразі є загальним для всіх дітей - громадян України.

При вирішенні питання щодо обмеження права виїзду малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон про що просить як позивач та його представник так і представник відповідача судом з`ясовано, що сторони розуміють ризики та відповідальність батьків дитини, щодо такого обмеження та обидві сторони бажають застосування такого обмеження.

Аналізуючи все вищевикладене суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання позивача та зміни вжитих судом заходів забезпечення позову, а саме: .

Керуючись статтями 149-156 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

заяву представника позивача про заміну заходів забезпечення позову іншими у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Козинської селищної ради Київської області, про встановлення порядку участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Замінити заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2023 року, а саме вжити заходи забезпечення позову шляхом:

зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 в спілкуванні та у прийнятті участі у вихованні дитини - громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати щодня у будні дні з 19:00 год. до 20:00 год. спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом відеозв`язку за допомогою застосунків «Viber» та/або «WhatsApp» та/або «Telegram» та/або програм «Zoom» та/або «Skype» не залежно від номеру телефону та/або адреси програм;

зобов`язати ОСОБА_1 , повідомляти ОСОБА_3 про усі хвороби, недуги, місця періодичного відвідування занять, гуртків, зон відпочинку, тощо дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати та/або не перешкоджати ОСОБА_3 бачитись та здійснювати спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будні дні в дитячому садочку та після відвідання ОСОБА_4 дитячого садка протягом 30 хв.;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_3 кожної суботи або неділі з 11:00 год. до 19:00 год. побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі і контролю будь-кого за такими побаченнями та з урахуванням думки і бажання дитини;

зобов`язати ОСОБА_1 , забезпечувати ОСОБА_3 побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щороку 25 грудня, 31 грудня, 06 січня, ІНФОРМАЦІЯ_2, 02 березня, 08 березня, 18 квітня, на свята Пасхи, Святої трійці, 24 серпня, протягом 4 годин кожного із зазначених днів, без участі і контролю будь-кого за такими побаченнями та з врахуванням думки і бажання дитини;

обмежити у праві виїзду з території України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності згоди обох батьків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Копії ухвали суду після її проголошення - для подання до виконання видати позивачу та (або) його представнику та відповідачу та (або її представнику).

Суддя: Н.Г. Таран