Постанова

від 24.01.2024 по справі 524/1740/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 524/1740/22

провадження № 61-15029св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільна профспілка міста Кременчука,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М., від 12 вересня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільна профспілка міста Кременчука, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у складі судді Андрієць Д. Д.від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

3. Визнано незаконним та скасовано наказ № 96-ос від 16 лютого

2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади біолога клініко-діагностичної лабораторії КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради».

4. Поновлено ОСОБА_1 на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради» з 02 березня 2022 року.

5. Стягнуто з КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 84 864 грн.

6. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Основний зміст та мотиви оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року.

8. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційну скаргу було залишено без руху для надання обґрунтувань пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 14 квітня 2023 року. Однак позивачкою не наведено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи містять розписку про отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення саме 25 квітня 2023 року, а тому доводи позивачки про те, що вона отримала копію оскаржуваного рішення лише 08 травня 2023 року не є підставою для поновлення пропущеного строку.

Узагальнені доводи касаційної скаргита її рух у суді касаційної інстанції

9. 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, а справу направити на розгляд до апеляційного суду.

10. Підставою касаційного оскарженняухвали Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року заявниця зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що негативно вплинуло на її права.

11. Заявниця стверджує, що 08 травня 2023 року вона вперше отримала рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня

2023 року, повний текст якого було складено 18 квітня 2023 року, засобами поштового зв`язку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заявниця наполягає на тому, що вона не отримувала копію оскарженого рішення суду першої інстанції 25 квітня

2023 року. Якщо припустити, що вона отримала копію судового рішення 25 квітня 2023 року, то Автозаводський районний суд м. Кременчука не направляв би їй повторно 01 травня 2023 року копію рішення засобами поштового зв'язку після його отримання безпосередньо у суді. Заявниця також звертає увагу на те, що у суді першої інстанції існує проблема з нестачею конвертів та паперу, а тому висновок апеляційного суду про те, що вона отримала оскаржене рішення саме 25 квітня 2023 року не відповідає дійсності, оскільки вона його отримала лише 08 травня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 524/1740/22.

13. 10 січня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 524/1740/22 розподілено судді-доповідачеві.

14. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 рокусправу

№ 524/1740/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільна профспілка міста Кременчука, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

16. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у складі судді Андрієць Д. Д.від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

17. Визнано незаконним та скасовано наказ № 96-ос від 16 лютого

2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади біолога клініко-діагностичної лабораторії КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради».

18. Поновлено ОСОБА_1 на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради» з 02 березня 2022 року.

19. Стягнуто із КП «Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 84 864 грн.

20. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

22. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання обґрунтувань пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року і сплати судового збору.

23. 28 липня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 03 липня

2023 року ОСОБА_1 направила суду заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження.

24. В обґрунтування причин пропуску строку вказала на неотримання нею копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 25 квітня 2023 року, а отримання його поштою лише 08 травня 2023 року. Стверджувала, що інформація про отримання копії рішення 25 квітня 2023 року не відповідає дійсності. Також ОСОБА_1 надала квитанцію про сплату судового збору.

25. Апеляційним судом встановлено, що 14 квітня 2023 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення суду за присутності позивачки, повний текст оскаржуваного рішення судом складено 18 квітня 2023 року.

26. У матеріалах справи міститься розписка про отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 25 квітня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права..

30. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

31. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України,

пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).

32. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

33. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

34. Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

35. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

36. Строк на апеляційне оскарження підлягає обрахунку саме з дня першого вручення учаснику справу повного рішення суду після його складання.

37. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

38. Частини третя та четверта статті 357 ЦПК України визначають, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

39. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

40. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

41. У відповідності до розписки про отримання документів, яка міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2 отримала копію рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2023 року, повний текст якого складено 18 квітня 2023 року, - 25 квітня 2023 року. Вказана розписка містить підпис позивачки.

42. Водночас ОСОБА_1 стверджує, що вона не отримувала 25 квітня

2023 року копію рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 14 квітня 2023 року, а отримала його вперше лише 08 травня 2023 року засобами поштового зв`язку.

43. Однак матеріали справи свідчать про те, що 25 квітня 2023 року заявниця отримала копію оскаржуваного рішення (а. с. 247), 01 травня

2023 року місцевим судом направлено заявниці ще одну копію судового рішення суду першої інстанції (а. с. 248), яке нею отримано 08 травня

2023 року (а. с. 251). Апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 02 червня 2023 року.

44. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не спростувала факту отримання нею копії рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року саме 25 квітня 2023 року, зокрема не довела порушення судом першої інстанції порядку вручення копії судового рішення, відсутності її підпису на розписці від 25 квітня 2023 року. Слід звернути увагу, що підписання інших процесуальних документів, розписок про дату і час судових засідань у цій справі (т. 1, а.с. 119, 197) ОСОБА_2 не заперечує.

45. Виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин, слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що при зверненні 02 червня 2023 року до суду з апеляційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року (яке вперше отримано нею 25 квітня 2023 року), заявниця пропустила тридцятиденний строк на оскарження судового рішення в апеляційному порядку. На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху заявниця не навела переконливих та об`єктивних причин пропуску строку на звернення до суду із апеляційною скаргою.

46. Доводи заявниці про отримання 08 травня 2023 року засобами поштового зв'язку рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року не спростовують висновків апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 вперше отримала копію судового рішення від 14 квітня 2023 року - 25 квітня 2023 року, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи.

47. З огляду на вказане, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про визнання заявлених ОСОБА_1 причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції неповажними.

48. Виходячи з того, що заявницею не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2023 року, у суду апеляційної інстанції були достатні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

49. Зазначені у касаційній скарзі аргументи Верховний Суд вважає необґрунтованими.

50. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

51. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права.

52. Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович